«Без України Росія перестає бути імперією, але з Україною, підкореною, а потім підпорядкованою, Росія автоматично стає імперією» – ці слова сказав після розпаду Радянського Союзу колишній радник з національної безпеки адміністрації Картера Збігнєв Бжезінський, який у 2015 році заявляв, що Росія не зупиниться на Україні.
Ці слова підсумовують справжню причину вторгнення Владіміра Путіна в Україну. Зростаючий контингент ізоляціоністських республіканців у Палаті представників, які погрожують Україні неухваленням пакету військової та гуманітарної допомоги на суму 24 мільярди доларів, допомагає Путіну реалізувати його плани. Без цієї допомоги «ми програємо війну», прямо заявив президент України Володимир Зеленський під час свого візиту на Капітолійський пагорб, пише для The Hill Грегорі Волланс, колишній федеральний прокурор в адміністраціях президентів Картера та Рейгана.
Пояснюючи свою опозицію щодо допомоги Україні, член Конгресу Марджорі Тейлор Ґрін (штат Джорджія) запитала: «Що ми отримали від Кореї, В'єтнаму, Іраку та Афганістану?» Грін, зазвичай, не асоціюється з серйозним зовнішньополітичним аналізом, але її питання потрапляє в саму суть того, що стоїть на кону в наданні допомоги Україні.
Мова не йде, як наполягає спікер Палати представників Кевін МакКарті, про підзвітність за американську допомогу або стратегію перемоги України. Йдеться про те, чи повинні ми сидіти у вітальні з рушницею і просто чекати.
Посилання Грін на В'єтнам, Ірак і Афганістан насправді допомагає зрозуміти, чому війна в Україні відрізняється від них. Громадська думка погіршилася щодо цих воєн частково через те, що американські солдати боролися і вмирали за американських союзників, які не хотіли або не могли воювати так само завзято, як їхні вороги. У В'єтнамі, наприклад, багато американців вважали, що південнов'єтнамська армія була готова «битися до останнього американця».
Підтримка України не пов'язана з жодним з трагічних недоліків тих попередніх воєн. Американські солдати не воюють; українські солдати більш мотивовані, винахідливі і здібні, ніж російські; а захист України від варварського російського вторгнення відповідає традиційним критеріям «справедливої війни» і просуває наші національні інтереси, зазначає Волланс.
Але це може змінитися. Як зауважив Зеленський, «якщо Україна програє, Росія неодмінно піде далі», і цього разу з ресурсами завойованої України. Пам'ятайте, що Росія є «безмежним» партнером Китаю в оскарженні американського впливу у світі, що означає відсунення американської передової оборони до наших берегових ліній.
Тож ось риторичне запитання у відповідь для Грін: якщо за цих обставин Україна не заслуговує на американську підтримку, то яка країна чи альянс взагалі може бути гідною її?
Грін та інші республіканські ізоляціоністи наводять ті ж самі катастрофічно помилкові аргументи, які ізоляціоністи та умиротворювачі наводили в 1930-х роках, коли ленд-ліз Рузвельта дозволив Великій Британії воювати проти нацистської Німеччини і зберіг платформу для висадки в Нормандії. Ці аргументи знову з'явилися на зорі холодної війни, коли США замінили Велику Британію як глобальну державу.
У 1950 році державний секретар Дін Ачесон, один з головних архітекторів НАТО, у своїй промові пояснив, чому агресивні експансіоністські прагнення Радянського Союзу вимагають розширеного периметру безпеки для Америки та її союзників, підкріпленого військовою силою. Він стверджував, що стратегія ізоляціоністів була неприйнятною.
Коротше кажучи, ми не могли дозволити собі опустити жалюзі і сидіти у вітальні із зарядженою рушницею в очікуванні. Ізоляція не була реалістичним способом дій. Вона не працювала і коштувала недешево. А умиротворення радянських амбіцій було, по суті, лише альтернативною формою ізоляції. Це призвело б до остаточної боротьби за виживання з ослабленням як наших моральних, так і військових позицій.
Грін та її однопартійці відстоюють таку ж хибну ізоляціоністську стратегію проти путінської Росії. Вони опинилися на неправильному боці історії, але, враховуючи дисфункціональну політику республіканців щодо державного фінансування, вони фактично в змозі забезпечити Путіну його мрію про імперію.
Нагадаємо, що Марджорі Тейлор Грін послідовно виступає за зменшення підтримки України, а також посилення контролю за нею. Також вона відома тим, що підтримала американську теорію змови QAnon і російський наратив про таємні американські біолабораторії в Україні.
Президент США Джо Байден ще 10 серпня звернувся до Конгресу з проханням виділити додаткові 24 мільярди доларів для надання підтримки Україні та іншим державам, на які вплинула війна Росії проти нашої країни. Цей запит став випробуванням для законодавців США – в першу чергу для Республіканської партії у Палаті представників, спікер якої МакКарті знаходиться у залежності від MAGA-республіканців.