Токсичні ректори та «мурзилки»: в Україні роздали народну антипремію «Академічна негідність року»

Завершилося голосування науковців щодо визначення «героїв», які отримають уже традиційну народну антипремію «Академічна негідність року». Нинішнього року її вручали вшосте. У різні роки номінантами антипремії ставали міністри освіти, родичі чиновників і просто несумлінні науковці. Цю відзнаку започаткували члени антиплагіатної ініціативи «Дисергейт» у 2016-му як відповідь на ганебну поведінку влади під час скандалу навколо викриття плагіату в докторській дисертації Катерини Кириленко — дружини колишнього віцепрем’єр-міністра України В’ячеслава Кириленка.

Ідея антипремії полягає в моральному осуді недоброчесних вчинків освітян і науковців та викоріненні таких явищ як академічний плагіат, фальсифікації, фабрикації, провали в управлінні університетами, діяльність хижацьких журналів і токсичних мереж — спеціалізованих вчених рад, які освячують отримання фейкових наукових ступенів.

Цього року, як і завжди, висування кандидатів та голосування за них відбувалося за демократичною процедурою. Зокрема, у спеціалізованих фейсбук-спільнотах освітян і науковців під постами членів антиплагіатної ініціативи «Дисергейт» кожен охочий упродовж двох тижнів міг висунути кандидатів у восьми номінаціях, обґрунтовуючи свої пропозиції посиланнями на матеріали викриттів та критичних статей у ЗМІ або документами. На основі зібраної інформації про номінантів було створено форму для голосування за номінаціями «Плагіатор-2021», «Фальсифікатор-2021», «Псевдонауковець-2021», «Токсичний ректор-2021», «Скандал-2021», «Мурзилка-2021», «Спец(з)рада-2021», «Посіпака-2021».

Гостра боротьба розгорнулася у двох номінаціях — «Токсичний ректор» і «Псевдонауковець», оскільки на кожну висунули по п’ять кандидатів. Це свідчить про гостру управлінську кризу, яку очільники найчастіше розв’язують шляхом звільнень та залякувань незгодних співробітників.

Цілком закономірно до номінації «Псевдонауковець-2021» цього разу потрапили дві фахівчині, дотичні до подолання епідемії, — це президентка ГО «Всеукраїнська асоціація інфекціоністів» Ольга Голубовська та Надія Жолобак з Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. Заболотного НАНУ. Їм закидають заперечення небезпечності коронавірусу та твердження про шкоду щеплень, просування сумнівних медпрепаратів.

Вражаючі деякі кандидати в категорії «Мурзилка-2021». Наприклад, автор газети «Здоров’я і довголіття» лікар-невролог Володимир Болсун пропонує виконувати певні ритуали зі склянкою сечі людини і таким чином отримати її «здоровий образ». Очевидно, його конкуренткою є «людина-рентген» Тамара Колотенко, яка бачить хвороби руками. І, насамкінець, нікого не залишить байдужим «метод вправляння з молитвою пупа», з допомогою якого ставлять діагнози та зцілюють від багатьох недуг. Ця й інші ідеї зародилися під орудою професорів, докторів медичних наук Тетяни Гарник і Василя Пішака — ректора Буковинського державного медичного університету (1993–2010).

Окремих представників спільноти було висунуто в кількох номінаціях «Академічної негідності-2021». Так, увагу громадськості привернула докторська дисертація генеральної директорки Національного музею Голодомору-геноциду Олесі Стасюк, якій закидають плагіат і фальсифікацію даних. Тобто вона мала шанси отримати одразу два статуси — «Плагіаторка-2021» та «Фальсифікаторка-2021». А спеціалізована вчена рада, яка наприкінці грудня одноголосно присудила науковий ступінь Олесі Стасюк, ризикувала отримати відзнаку «Спец(з)рада-2021».

Також наприкінці грудня розгорнулася епопея навколо виборів ректора Державного біотехнологічного університету, створеного на базі чотирьох університетів Харкова. Внаслідок імовірних фальсифікацій та завдяки допомозі міністра Сергія Шкарлета у миттєвому затвердженні результатів посаду ректора обійняв народний депутат Андрій Одарченко. Ця подія знайшла відображення у трьох номінаціях «Фальсифікатор-2021», «Скандал-2021» та «Посіпака-2021».

Упродовж року не вщухали конфлікти в Інституті фізіології ім. О. Богомольця НАНУ: то МВС зацікавилося приміщеннями і вибило оренду для УДО за 1 грн, то шляхом обману звільнили відому науковицю Нану Войтенко — конкурентку на посаду директора — й почали наступ на її прихильників, то влаштували непрозорі вибори до складу Вченої ради. Тому науковці вирішили відзначити директора, академіка Миколу Веселовського та його попередника академіка Олега Кришталя, висунувши їх претендентами на отримання непочесної відзнаки.

А тепер про переможців народної антипремії «Академічна негідність року 2021».

На номінацію «Плагіатор року» було висунуто:

1. Авторський колектив КНЕУ у складі Тетяни Блудової, Віктора Чужикова, Олени Тертичної, Ольги Мельник, Євгена Кияна, Світлани Ушеренко — за повторне видання раніше виданої монографії без згадування одного з авторів — Володимира Токара.
2. Олесю Стасюк — за академічний плагіат у докторській дисертації.
3. Доктора економічних наук, професора Західноукраїнського національного університету Михайла Лучка — за переклад українською тексту докторської дисертації Віктора Плотнікова.

За результатами голосування, перемогу здобув пан Михайло Лучко, набравши 39,6% голосів. На другому місці — авторський колектив КНЕУ, за яких проголосувала майже третина — 32,1%. Олеся Стасюк посіла третє місце, із результатом 28,3%.

На номінацію «Фальсифікатор року» було висунуто:

1. Олесю Стасюк — за некваліфіковане оперування даними в докторській дисертації.
2. Руслана Тихонченка та Олексія Ваца, які, ймовірно, сфальсифікували результати виборів ректора в Державному біотехнологічному університеті на користь нардепа Андрія Одарченка.

Тут перемогли пани Тихонченко і Вац, за яких віддали голоси 59,1%. Решта голосів дісталася Олесі Стасюк.

У номінації «Псевдонауковець року» змагалися

1. Президент ГО «Всеукраїнська асоціація інфекціоністів» Ольга Голубовська — за нерозуміння механізмів дії вакцин, залякування населення побічними ефектами, просування сумнівних медпрепаратів. 
2. Старший науковий співробітник Інституту мікробіології і вірусології ім. Д. Заболотного НАНУ Надія Жолобак — за злісне заперечення небезпечності коронавірусу, твердження про шкоду від щеплень.
3. Голова Української асоціації християнської психології Людмила Гридковець — за «лікування» гомосексуальності та релігійно-упереджений cherry-picking у галузі психології. 
4. Автор посібника для ЗВО «Ділова кар'єра» Іван Дахно. 
5. Герман Ізмалков — за винахід двигуна з ККД 300%.

Перемогу неочікувано здобула Людмила Гридковець, яку підтримали 34,1%. Пані Голубовська та Жолобак отримали 28,3% і 19% голосів, відповідно. Герман Ізмалков заслужив прихильність 13,1% аудиторії, Іван Дахно — 5,5%.

На номінацію «Токсичний ректор року» були висунуті:

1. Обрана ректорка Харківського національного університету ім. Каразіна Тетяна Кагановська, в дисертації якої викрили академічний плагіат. 
2. Ректор Національного авіаційного університету Максим Луцький — за загрозу відчуження земель через забудову, переслідування та звільнення провідних кадрів. 
3. Ректор Національного університету «Одеська політехніка» Геннадій Оборський — за провал в управлінні, зокрема фінансами. 
4. Ректор Сумського національного аграрного університету Володимир Ладика — за неспроможність у розбудові внутрішньої системи забезпечення якості вищої освіти. 
5. Академік НАНУ, директор Інституту фізіології ім. О. Богомольця НАН України Микола Веселовський — за наступ на свободу слова та усунення після виборів конкурентів і незгодних. 

Переможцем став Максим Луцький із результатом 29,5% голосів. Друге місце посіла пані Кагановська, за яку віддали голоси 24%, третє — академік НАНУ пан Веселовський (20,7% голосів), четверте —пан Ладика (18,4%). На останньому місці — ректор «Одеської політехніки», якого підтримали 7,4%.

На номінацію «Мурзилка року» було висунуто:

1. Видання Philosophy and Cosmology — за публікації, які не сприяють утвердженню здорового глузду та раціонального мислення. 
2. Редакційну колегію газети «Здоров’я і довголіття» — професорів, докторів медичних наук Тетяну Гарник і Василя Пішака — за те, що освячують своїм авторитетом публікацію антинаукової маячні і сприяють перетворенню суспільства на конгломерат дурнів. 
3. Journal of Water Chemistry and Technology — за поширення сумнівних теорій, пов'язаних із водою. 
4. Pain, Anaesthesia & Intensive Care — за публікацію абсолютно упередженого, заангажованого дослідження щодо біовену, яке стало приводом до внесення змін у інструкції та стандарти лікування ковідної інфекції, маніпулятивних заяв некомпетентних лікарів та хибної надії для багатьох пацієнтів. 

За результатами голосування, перемогу здобув Pain, Anaesthesia & Intensive Care: за нього віддали свої голоси 51,2%. На другому місці — редколегія газети «Здоров’я і довголіття» — 26%. Із результатом 13,9% на третьому місці опинився журнал Philosophy and Cosmology. Останнє місце посів журнал Journal of Water Chemistry and Technology — 8,9% голосів.

 До категорії «Скандал року» потрапили такі події:

1. Звільнення заступника міністра освіти і науки України через хрестик і декольте помічниці. 
2. Події навколо Інституту фізіології НАНУ, зокрема передача будівлі УДО за 1 грн, проблемні вибори директора, неправомірне звільнення кандидатки на посаду директора Нани Войтенко, непрозорі вибори до складу Вченої ради.
3. Вибори та затвердження ректора в об'єднаному з чотирьох ЗВО Державному біотехнологічному університеті (м. Харків). 

Громадськість вирішила, що найбільшим скандалом стали події в Інституті фізіології НАНУ ім. О. Богомольця. За нього віддали свої голоси 54,7%. Звільнення заступника міністра схвилювало кожного четвертого — 25,5%, а вибори та затвердження ректора Державного біотехнологічного університету — кожного п’ятого (19,8%).

У номінації «Спец(з)рада року» було два претенденти, а саме:

1. Спецрада Д 27.053.01 Університету Григорія Сковороди в Переяславі — за присудження ступеня доктора історичних наук Стасюк О., попри викриття плагіату і фальсифікацій у її дисертації. 
2. Спецрада Д 26.110.01 Державного університету інфраструктури та технологій, діяльність якої стала приводом до розслідування громадськості.

Перемогу здобула спецрада Д 27.053.01 Університету Григорія Сковороди в Переяславі з результатом 67,3% голосів.

У номінації «Посіпака року» змагалися:

1. Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет — за миттєве затвердження результатів виборів ректора Державного біотехнологічного університету на користь нардепа Андрія Одарченка, попри заяви інших кандидатів про фальсифікації.
2. Академік НАНУ, ексдиректор Інституту фізіології ім. О. Богомольця Олег Кришталь — за сприяння негативним управлінським змінам у раніше керованому ним закладі. 
3. Суддя Жовківського районного суду Володимир Мікула, що виправдав доцента ЛНАУ Соколовського, який за гроші писав наукові роботи студентам. 

Найбільшу підтримку громадськості здобув Сергій Шкарлет — 61,6% тих, хто голосував за кандидатів цієї номінації. Академіка НАНУ пана Кришталя підтримала майже чверть аудиторії — 24,4%, а на останньому місці суддя Мікула — 14%.

Особливістю цьогорічної відзнаки стали прояви недоброчесності з боку власне учасників голосування: понад третину голосів виявилися накрученими. Зокрема це стосувалося голосування за претендентів у номінації «Токсичний ректор». Ми можемо пояснити такі кроки бажанням привернути увагу громадськості до проблеми, проте негідним чином. Звісно, ми нормалізували зведену таблицю результатів голосування, і накручені голоси не вплинули на підсумки.

Нагадаємо, що раніше лавреатами «Академічної негідності року» ставали:

• в номінації «Плагіатор» — Катерина Кириленко (2016), Арсеній Яценюк (2017), Дмитро Дроздовський (2018), Сергій Бабак (2019), Сергій Шкарлет (2020);
• у номінації «Псевдонауковець» — Катерина Кириленко (2016), Юрій Тесля (2017), Ольга Богомолець (2018), Юрій Заспа (2019), Владислав Гончарук (2020);
• у номінації «Фальсифікатор» — Олександр Волосовець (2016), Катерина Кириленко (2017), Володимир Різун та Іван Крупський (2019), Юрій Ірхін (2020);
• у номінації «Посіпака» — Лілія Гриневич (2016, 2017), Атестаційна колегія МОН (2018), члени комітету з питань етики НАЗЯВО (2019), 13 членів Спецради Д 26.891.02 за присудження наукового ступеня кандидата наук з держуправління Іллі Киві (2020/2021);
• в номінації «Токсичний ректор» — Михайло Поплавський та Станіслав Ніколаєнко (2016), Леонід Губерський (2017), Катерина Амосова (2018), Володимир Ісаєнко (2019), Спілка ректорів вищих навчальних закладів (2020).

Більше статей Світлані Благодєтєлєвої-Вовк читайте за посиланням.