За кілька днів ми зможемо побачити найвідоміший і найочікуваніший серпневий зорепад — Персеїди. Почався він 17 липня і триватиме майже до 24 серпня, але максимум потоку нинішнього року, за прогнозом Міжнародної метеорної організації, можна буде побачити 12 серпня.
Ця подія припадає на спадний Місяць в останній чверті, і яскраве місячне сяйво може заважати спостереженню метеорів, тому спостерігати Персеїди краще 12 і 13 серпня до опівночі, поки не зійшов Місяць. Це надзвичайно захоплива картина. Складається враження, що з неба зірвалася і впала одна із зірок, залишивши за собою слабке сяйво.
Та насправді зорепад не має жодного стосунку до справжніх світил-зірок. Ми бачимо метеори. Вони виникають, коли в атмосферу Землі вторгаються найдрібніші частинки космічної речовини масою декілька грамів і навіть менше. Вони залітають до нас із різною швидкістю — від 11 до 72 кілометрів на секунду — і взаємодіють з атмосферою. Попереду метеорної частинки, що летить, утворюється ніби повітряна подушка з сильно розжареного і стисненого повітря, яка значно перевищує за розмірами саме метеорне тіло. Її світіння ми й спостерігаємо як «падаючу зірку», за частинкою також залишається слід із продуктів її розпаду.
Коли наша планета, рухаючись своєю орбітою, перетинає орбіту комети, частинки кометної речовини при потраплянні в атмосферу Землі згоряють, а на небі ми бачимо більше чи менше метеорів, залежно від інтенсивності метеорного потоку. Оскільки частинки розподілені вздовж орбіти нерівномірно, інтенсивність потоку рік у рік може змінюватися.
Здається, що метеори вилітають із однієї точки, — ця точка називається радіантом метеорного потоку. Астрономи виділили кілька десятків метеорних потоків, чимало яких демонструють щорічну активність тривалістю від кількох годин до кількох тижнів. Більшість потоків названі за ім’ям сузір'я, в якому лежить їх радіант. Наприклад, радіант метеорного потоку Леоніди міститься в сузір’ї Лева, а метеорного потоку Драконіди — в сузір’ї Дракона. Радіант Персеїд міститься поблизу сузір’я Персея, в північно-східній частині неба. Щоб зорієнтуватися, треба знайти найбільш візуально відоме сузір’я Кассіопеї й переводити погляд від нього лівіше і нижче, там міститься радіант потоку.
Метеорний потік Персеїди відомий понад 1200 років. З 1840 року його спостерігають щорічно. Кількість метеорів за годину може різнитися рік у рік, у середньому вона близька до 50. Їхня швидкість становить 60 км на секунду. Метеори мають біле й жовте забарвлення з яскравими шлейфами. Ще у 1866 році Дж. Скіапареллі встановив зв’язок цього метеорного потоку з кометою Свіфта—Туттля. Орбітальний період цієї комети становить 130 років. Ядро комети сягає близько 26 кілометрів. Останнє зближення з Землею було у 1992 році, а наступне очікують у 2126 році.
Нинішнього року Міжнародна метеорна організація прогнозує до 60 метеорів за годину. Для того, щоб спостерігати зорепад Персеїди, не потрібно озброюватися телескопом чи будь яким астрономічним приладом. Треба знайти досить темне місце, а краще — виїхати кудись якнайдалі від яскравих міських вогнів. Найкраще розташуватися в шезлонгу або на розкладачці, у крайньому разі — на килимку, але під голову підкласти невелику подушку: так зручніше дивитися на небо. Дивитися краще в напрямку сузір’я Персея на північний схід, але метеори можуть залітати з будь якої частини неба. Якщо ви хочете фотографувати це явище, вам знадобиться хороший фотоапарат на штативі, бо для фотографування метеорів потрібно ставити великі витримки, спрямовувати фотоапарат треба у бік радіанта Персеїд.
Не забудьте взяти з собою теплий одяг або ковдру, бо серпневі ночі можуть бути прохолодними, не завадять термос із чаєм і засоби від комарів. Так зручно розташувавшись, можна дивитись у небо й лічити метеори або просто насолоджуватися цим захопливим видовищем!
Бажаю всім охочим до спостережень безхмарної погоди та чудових вражень!
Інші матеріали Ірини Верлюк читайте тут.