"І став пес жити як і раніше. Навіть іще краще"
"Жив-був пес". Мультфільм режисера Е.Назарова
10 серпня 2018 р. для громадського обговорення на сайті МОН розмістили проект постанови КМУ "Про затвердження Тимчасового Порядку присудження науково-освітнього ступеня доктора філософії" і проект цього Порядку.
Навздогін до нього 15 серпня членам Атестаційної колегії МОН, членам експертних рад міністерства, керівникам закладів вищої освіти і наукових установ за підписом Л.Гриневич розіслали лист №1/11-8681, яким було запропоновано до уваги та використання Рекомендації щодо запобігання академічному плагіату та його виявлення в наукових роботах.
А за півтора місяця до оприлюднення цих документів, 27 червня 2018 р., у спецраді Д 26.053.16 Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова відбувся захист дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук громадянки Китайської Народної Республіки Чжан Сінь.
На перший погляд, між цими подіями немає нічого спільного. Насправді ж зв'язок між ними принциповий: на захисті Чжан Сінь в НПУ ім. М.Драгоманова Міністерством освіти і науки була апробована тактика унеможливлення покарання за академічний плагіат, яка потім нормативно оформилась у проекті Тимчасового Порядку.
Втім, по черзі.
Щодо Рекомендацій, то особливих питань до них немає, оскільки вони містять доволі тривіальні речі.
Але є питання до адресатів листа пані Гриневич, що супроводжував розсилку означених Рекомендацій. Якщо членам Атестаційної колегії і членам експертних рад МОН до цих Рекомендацій не були відомі такі елементарні речі, як академічний плагіат та його види, то як же вони "служили в очистке"? Як ті, від кого залежить затвердження рішень про присудження наукових ступенів, виконували покладені на них обов'язки?
Якщо стосовно цих категорій адресатів міністерського листа можна припустити, що вони таки знали, що таке плагіат, і навіть академічний, то стосовно інших - керівників ЗВО і наукових установ - можна сказати з упевненістю: не тільки знали, а й рекомендації щодо його виявлення розробляли.
Бо задовго до того, як пані Гриневич обійняла посаду міністра, низка закладів вищої освіти ухвалила положення, спрямовані на запобігання та виявлення академічного плагіату.
Так, у Харківському національному університеті ім. В.Каразіна ще в травні 2015 р. наказом ректора було введено в дію Положення про систему запобігання та виявлення академічного плагіату в наукових та навчальних працях працівників і здобувачів вищої освіти. У грудні того ж року аналогічний документ було ухвалено в Івано-Франківському національному медичному університеті. А протягом 2016 - початку 2017-го аналогічні положення ухвалили майже всі ЗВО. Щоправда, на стан речей це позитивно не вплинуло: дисертації з академічним плагіатом захищались і далі.
До прикладу, 24 квітня 2017 р. у спецраді Д 26.006.06 Київського національного економічного університету ім. В.Гетьмана відбувся захист докторської дисертації В'ячеслава Диби. У його дисертації - десятки сторінок тексту (разом із графіками і таблицями), скопійованих з дисертацій (без посилань на них), захищених перед тим у тій самій спецраді. (Див. "Як міністерство Лілії Гриневич гальмує викриття плагіаторів в Україні". - Українська правда. 16.03.2018.) Захист В.Диби відбувався на тлі підписаного в.о. ректора КНЕУ наказу №13 від 16.01.2017 р. про введення в дію Положення про запобігання академічному плагіату.
Втім, пані міністр, судячи з іншого підписаного нею листа - №1/9-565 від 24 жовтня 2017 р. "Щодо забезпечення академічної доброчесності у закладах вищої освіти" - "не була в курсі масового прийняття вишами таких Положень, оскільки у листі містились такі рекомендації: "Міністерство освіти і науки України рекомендує включити у внутрішню систему забезпечення якості процедури та заходи для реалізації принципів академічної доброчесності та розробити відповідну нормативно-правову базу (кодекси, положення (тут і надалі виділено мною. - Т.П.), правила, пам'ятки тощо). …Водночас можуть бути створені структурні підрозділи з організації і контролю за додержанням принципів академічної доброчесності (до прикладу, група сприяння академічній доброчесності, комісія з питань етики та академічної доброчесності тощо)".
Вищі навчальні заклади міністерський лист отримали (деякі навіть розмістили його на своїх сайтах) і… проігнорували. Тобто комісії "ревних захисників" академічної доброчесності подекуди сформували, та тільки й після цього листа дисертацій з плагіатом не поменшало. Бо вже після нього відбулися захисти дисертацій з плагіатом у НПУ ім. Михайла Драгоманова і ХНПУ ім. Григорія Сковороди, Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка і Класичному приватному університеті. Виявляється, само по собі знання про плагіат та його види аж ніяк не призводить до поліпшення ситуації з дотриманням академічної доброчесності.
Через це очікувати, що остання паперова ініціатива МОН у вигляді чергових рекомендацій змінить ситуацію на краще, не варто. Позаяк Рекомендації, як і лист Л.Гриневич, що їх супроводжує, не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати правові норми (ч. 5 ст. 13 Закону України "Про вищу освіту"). Рекомендацій можна дотримуватись, а можна ігнорувати. Останній варіант нікому нічим не загрожує, адже жодних санкцій за це не передбачено. Тож не виключено, що з'являться "Рекомендації доповнені" і "Рекомендації вдосконалені", які разом із черговими листами пані Гриневич МОН із задоволенням розсилатиме і надалі.
Інша річ - Порядок присудження наукових ступенів, який затверджується Кабінетом міністрів України. Тут МОН є за що боротися.
Запропонований МОН проект Тимчасового Порядку містить кілька новацій, зокрема й щодо академічного плагіату. Але щоб зрозуміти, в яких деталях цього Порядку "ховається диявол", повернімося до захисту громадянки КНР Чжан Сінь. Точніше - захистів, бо їх було два.
Перший відбувся 26.ХІІ.2017 р. у спецраді Д 64.053.07 Харківського національного педагогічного університету ім. Г.Сковороди. Того самого, доктори педнаук якого В.Гриньова, О.Іонова і О.Попова в надісланій на експертизу докторській дисертації дружини віце-прем'єра В.Кириленка Катерини Кириленко замість 30% плагіату помітили лише 1,4% "тотожностей".
Того самого ХНПУ, ректор якого І.Прокопенко через два місяці після цієї "експертизи" за поданням міністра Л.Гриневич отримав орден "За заслуги" І ступеня. (Орден "За заслуги" ІІ ступеня пан Прокопенко отримав невдовзі після захисту докторської з майже 40% відсотками плагіату Станіславом Ніколаєнком, де виступав другим опонентом і, звісно ж, підтримав захист.) До речі, першим опонентом на захисті екс-міністра освіти був В.Андрущенко, ректор Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова.
Після захисту Чжан Сінь в її кандидатській дисертації "Репрезентація національної ідентичності у просторі сучасної освіти" було виявлено академічний плагіат у значному обсязі. З цього приводу голова ГО "ТРОН" С.Благодєтєлєва-Вовк 31 січня 2018 р. звернулася до МОН із заявою, до якої додала порівняльну таблицю з виявленим у дисертації Чжан Сінь плагіатом.
У заяві, крім вимоги скасувати рішення зазначеної спецради про присудження наукового ступеня кандидата філософських наук Чжан Сінь, від МОН вимагалося застосувати передбачені законодавством заходи щодо спецради Д 64.053.07, її голови і вченого секретаря, наукового керівника та офіційних опонентів.
Також до МОН було спрямовано аналогічні заяви стосовно докторської дисертації Л.Романкової і кандидатської дисертації О.Подолякіної, в яких теж було виявлено академічний плагіат і які теж були захищені у спецраді Д 64.053.07 ХНПУ ім. Г.Сковороди.
20 березня 2018 р. Атестаційна колегія МОН була вимушена скасувати рішення спецради Д 64.053.07 про присудження наукового ступеня кандидата філософських наук громадянці КНР Чжан Сінь (п. 2 наказу МОН №262 від 20.03.2018 р.).
На цьому ж засіданні Атестаційна колегія МОН із тих же підстав (плагіат) скасувала ще два рішення спецради Д 64.053.07: від 7.ХІІ.2017 р. "Про присудження наукового ступеня доктора філософських наук Романковій Лілії Миколаївні" та від 26.ХІІ.2017 р. "Про присудження наукового ступеня кандидата філософських наук Подолякіній Ользі Василівні".
Втім, до жодної причетної до цієї багаторазової ганьби офіційної особи Атестаційна колегія на чолі з Л.Гриневич не тільки не застосувала передбачених п. 26 чинного Порядку присудження наукових ступенів санкцій, а навіть не згадала ані ХНПУ ім. Г.Сковороди, ані його ректора у п. 4 наказу МОН №262, в якому керівникам кількох ЗВО непедагогічного профілю рекомендувалося хоча б "взяти до відома порушення, виявлені під час проведення Міністерством експертизи дисертацій та розгляду атестаційних справ здобувачів наукових ступенів".
На запит голови ГО "ТРОН" С.Благодєтєлєвої-Вовк з приводу відсутності санкцій щодо спецради Д 64.053.07 та осіб, які під них підпадають, МОН за підписом заступника міністра Ю.Рашкевича надіслало лист №1/11-6892 від 04.07.2018 р., де сказано: "Рішення про скасування рішення вченої спеціалізованої ради Д 64.053.07 в Харківському національному педагогічному університеті ім. Г.С.Сковороди щодо присудження наукового ступеня доктора філософських наук Романковій Л.М., кандидата філософських наук Подолякіній О.В., Чжан Сінь та відмову у видачі відповідних дипломів Атестаційна колегія Міністерства прийняла на своєму засіданні 20 березня 2018 року. Під час розгляду згаданих дисертацій на засіданні Атестаційної колегії пропозиції щодо застосування санкцій до спецради та всіх суб'єктів захисту не обговорювалися.
Разом з тим інформуємо, що Міністерством надіслано лист 3 1/11-6060 від 05 червня 2018 року ректору Харківського національного педагогічного університету ім. Г.Сковороди з рекомендацією розглянути на засіданні вченої ради Університету діяльність спеціалізованої вченої ради Д 64. 053.07 та про результати розгляду повідомити Міністерство".
Але, як уже зазначалося, ані листи МОН, ані його ж рекомендації не є нормативно-правовими актами.
Тому-то й не включили до наказу №262 ані згадки про ХПНУ ім. Г.Сковороди, ані згадки про його керівника. Публічно навіть "пригрозити пальчиком" ректорові І.Прокопенку міністерство на чолі з Л.Гриневич не наважилося.
Як не наважилося згадати в наказі №262 Національний педагогічний університет ім. М.Драгоманова і його ректора В.Андрущенка, рішення спецради Д 26.053.16 якого від 30 листопада 2017 р. про присудження наукового ступеня кандидата філософських наук Москаєвій Ользі Олександрівні було також скасоване Атестаційною колегією 20.03.2018 р. за плагіат, виявлений активістами в її дисертації.
Спецрада Д 26.053.16 НПУ ім. М.Драгоманова - це та спецрада, в якій у 2016-му і 2017 рр. були захищені дисертації з плагіатом громадянами Польщі Мирославом Баком і Яном Войдилою. ("В Україну за дисертацією, або Про експорт академічного плагіату" - УП. 25.06.2018)
Це та спецрада, до якої відправили на повторний захист дисертацію Чжан Сінь, про що не було ані слова у міністерському наказі №262, хоча рішення про це було ухвалене Атестаційною колегією МОН 20.03.2018 р. одночаснозрішенням про відмову у видачі Чжан Сінь диплома кандидата філософських наук.
І 27 червня 2018 р., тобто через три місяці (!!!) після скасування МОН рішення спецради ХНПУ в братньому Національному педагогічному університеті ім. М.Драгоманова на засіданні спецради Д. 26.053.16 відбувся "успішний" повторний захист Чжан Сінь тієї самої дисертації, з якої лише прибрали виявлений моїми колегами плагіат.
Але як став можливим повторний захист тієї самої дисертації Чжан Сінь з огляду на те, що в чинному Порядку присудження наукових ступенів є норма пункту 14-го, згідно з якою дисертація, де виявлено плагіат, не може бути подана повторно: "У разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту"?
Обурені науковці звернулися за поясненням до центрального органу виконавчої влади, уповноваженого державою на контроль за дотриманням законодавства у сфері освіти і науки, - МОНУ.
Відповідь МОН у вигляді підписаного заступником міністра Ю.Рашкевичем листа №1/11-7685 від 20.07.2018 р. одразу ж нагадала пародію Аркадія Райкіна про колеса і насоси.
"Зняття дисертації з розгляду у спеціалізованій вченій раді віднесено до прав здобувача наукового ступеня та повноважень спеціалізованої вченої ради, що передбачено пунктом 3.9. розділу ІІІ і пунктом 4.7. розділу ІV Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого Міністерством освіти і науки, Молоді та спорту України від 14 вересня 2011 року №1059. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1170/19908".
Подивімося, що написано в п. 3.9. розділу ІІІ Положення про спеціалізовану вчену раду, на який посилається заступник міністра: "Прилюдний захист дисертації відбувається на засіданні спеціалізованої вченої ради, яке вважається правоможним, якщо в його проведенні взяли участь не менш як дві третини її складу, а також за умови обов'язкової участі не менш як чотирьох докторів наук з кожної спеціальності докторської дисертації і не менш як трьох докторів наук зі спеціальності кандидатської дисертації. За бажанням здобувача рада зобов'язана призначити захист дисертації і за наявності негативних відгуків. Якщо наявні два негативних відгуки від офіційних опонентів, то захист дисертації не проводиться і рада приймає рішення про зняття її з розгляду. Про зняття дисертації з розгляду рада повідомляє МОНмолодьспорту і надсилає до Міністерства автореферат дисертації разом з копіями відгуків офіційних опонентів. Здобувачеві рада повертає документи за переліком документів, які повертаються здобувачу, за результатами захисту дисертації якого спеціалізованою вченою радою прийнято негативне рішення (за винятком одного примірника дисертації, який зберігається в раді протягом десяти років)".
А ось що сказано в п. 4.7. розділу ІV: "Здобувач має право зняти дисертацію з розгляду за письмовою заявою, поданою на засіданні ради до початку таємного голосування. У такому разі здобувачеві повертаються документи, які він подав до ради, за винятком заяви, одного примірника дисертації та автореферату. Якщо рада встановила, що здобувач використав ідеї та розробки, текстові запозичення, наукові результати та матеріали інших авторів без посилання на джерело, то рада знімає дисертацію з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту. У цьому разі заява про зняття дисертації з розгляду не приймається, а до МОНмолодьспорту надсилається рішення ради разом з авторефератом і стенограмою засідання. Атестаційна справа здобувача наукового ступеня та дисертація, які розглядаються у МОНмолодьспорті, не можуть бути зняті з розгляду здобувачем чи відкликані радою, у якій відбувся захист дисертації".
Але ж дисертація Чжан Сінь не знімалась ані до початку таємного голосування, ані тим паче після надходження до МОН, що, як це випливає з останнього абзацу п. 4.7., неможливо.
А як же бути з нормою п. 4.7. про заборону повторного захисту дисертації, в якій виявлено текстові запозичення без посилання на джерело?!
Дуже просто: МОН її, як і аналогічну норму п. 14 Порядку присудження наукових ступенів, проігнорував!
Втім, не просто. Надавши дозвіл на повторний захист скасованої за плагіат дисертації Чжан Сінь, МОН апробував тактику виправдання власних порушень чинного(і майбутнього) законодавства в частині санкцій за плагіат у дисертаціях - тактику, підпорядковану стратегічній меті захисту плагіаторів.
МОНівський софізм есплікується наступним чином: на думку керівництва МОН, норма "без права повторного захисту" застосовується лише тоді, коли плагіат у дисертації виявили до її захисту і присудження наукового ступеня, тобто на етапі повноважень спеціалізованої вченої ради.
А от коли його виявили після, тобто коли атестаційна справа і дисертація надійшли до МОН, тоді, у разі скасування рішення спецради, повторний захист тієї самої дисертації дозволено!
"Запускаючи дурника", МОН у листі за підписом заступника міністра у своїх посиланнях на Положення про спеціалізовану вчену раду чомусь не дійшов до п. 4.9. цього документа. Мабуть тому, що в ньому чітко сказано:
"До повторного захисту може бути … подана дисертація, за результатами захисту якої МОНмолодьспортом скасовано рішення ради про присудження автору наукового ступеня. У цьому випадку дисертація після доопрацювання подається до іншої ради не раніш як через рік з дати прийняття рішення МОНмолодьспортом".
Ця норма є й у п. 26 чинного Порядку присудження наукових ступенів: "Якщо рішення ради про присудження наукового ступеня скасовано МОН, то дисертація може бути подана до захисту повторно до іншої спеціалізованої вченої ради після доопрацювання не раніше ніж через рік з дня прийняття такого рішення МОН".
Обидва чинні нормативно-правові документи встановлюють для дисертацій, рішення спецрад щодо яких скасоване МОН, мінімальний строк, що має минути до повторного захисту: не менше ніж рік. Норма є імперативною, тобто, як кажуть, без варіантів.
Але ж добре відомо: якщо дуже хочеться, то можна. Про що свідчить той-таки лист МОН №1/11-7685 від 20.07.2018 р. за підписом Ю.Рашкевича: "Також на цьому засіданні (20.03.2018 р. - Т.П.) обговорювалось питання проведення захисту повторно, у т.ч. дисертації Чжан Сінь. За результатами голосування було прийнято рішення дозволити доопрацювати (тобто вилучити плагіат. - Т.П.) та перезахистити дисертацію раніше року. Рішення прийнято атестаційною колегією колегіально з урахуванням обговорення обставин справи. Відповідно до цього рішення Міністерство погодило проведення захисту доопрацьованої дисертації Чжан Сінь повторно у спеціалізованій вченій раді Д 26.053.16 Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова раніше року".
Тобто два десятки членів Атестаційної колегії на чолі й під головуванням міністра Л.Гриневич вирішили, що вони вищі не тільки за "якісь там" нормативно-правові документи (а статус Порядку присудження наукових ступенів є саме таким), а й вищі за постанови КМУ, якими цей Порядок затверджено і тільки якими він може бути змінений.
Що ж так зворушило серце пані міністра, що спонукало її до вчинення посадового злочину? Можливо, переконливим аргументом стало те, що в разі відмови у видачі диплома кандидата філософських наук Чжан Сінь їй (а можливо, не тільки їй і не тільки громадянам КНР) було б що розповісти, у т.ч. й правоохоронним органам, про те, як пишуться і захищаються дисертації іноземців принаймні в деяких національних педагогічних університетах? ("В Україну за дисертацією, або Про експорт академічного плагіату" - УП. 25.06.2018)
(Цікаво, що повторний захист Чжан Сінь у НПУ ім. М.Драгоманова відбувався російською мовою (як, очевидно, і перший), а текст дисертації написаний не просто українською, а, схоже, її носієм. До того ж у представників Дисергейту, які відвідали цей захист, склалося враження, що й російською Чжан Сінь володіє, м'яко кажучи, не дуже, бо часом не розуміла й її).
Апробовану на Чжан Сінь тактику захисту плагіаторів МОН закріпив у кількох пунктах проекту Тимчасового порядку, ретельно приховавши її під численними заклинаннями про боротьбу з академічним плагіатом.
Утім, мантри на те й мантри, щоб їх постійно повторювати.
Словосполучення "академічний плагіат" (або "текстові запозичення без посилання на джерело") і "академічна доброчесність" вжито у восьми з 26 пунктів проекту. Деякі з них є декларативними (п. 3.): "Спеціалізована вчена рада також зобов'язана перевірити відповідність представленої до захисту дисертації принципам академічної доброчесності".
Деякі мають відверто імітаційний характер (п. 15): "Здобувач ступеня доктора філософії засвідчує власним підписом на титульній сторінці дисертації, що представлений до захисту науковий здобуток є його власним напрацюванням, і що всі запозичені ідеї, наукові результати, цитати супроводжуються належними посиланнями на публікації їх авторів".
Така "клятва" є на титульній сторінці плагіатної дисертації Чжан Сінь, як і на титульних сторінках дисертацій з плагіатом О.Луценко ("Як міністерство Лілії Гриневич гальмує викриття плагіаторів в Україні" - УП. 16.03.2018) і Н.Слободянюк, захищених наприкінці 2017 р. у Класичному приватному університеті. (Обом МОН затвердило присудження наукових ступенів, попри подання заяв про плагіат щодо останньої і Науковим комітетом, і Дисергейтом.)
Решта пунктів Тимчасового Порядку заслуговує на особливу увагу.
Якщо про санкцію "без права повторного захисту" до дисертацій, в яких виявлено плагіат, у чинному Порядку йдеться лише у п. 14, то у проекті одразу в двох.
На стадії попереднього розгляду дисертації у спецраді (п. 12): "Разова спеціалізована вчена рада забезпечує здійснення перевірки всіх наукових здобутків представлених до захисту (дисертацію та наукові публікації, у яких відображено результати досліджень здобувача) на їх відповідність академічній доброчесності. У разі виявлення порушень академічної доброчесності, зокрема текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело, фабрикації чи фальсифікації результатів досліджень дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту".
І на стадії прийняття дисертації до захисту та підготовки відгуків офіційними опонентами (п. 19): "Дисертація, в якій виявлено академічний плагіат, фабрикацію та або фальсифікацію результатів дослідження, не може повторно подаватися до захисту".
Але за цими, розрахованими на "заспокоєння" наукової громадськості, пунктами приховано головні секрети Тимчасового Порядку.
По-перше, якщо плагіат буде виявлено вже під час захисту (наприклад, хтось із присутніх на захисті обґрунтовано заявить про плагіат у дисертації здобувача) і спецрада ухвалить негативне рішення, то вступає в дію норма п. 23: "У разі прийняття разовою спеціалізованою вченою радою негативного рішення щодо присудження ступеня доктора філософії, здобувачеві надається право одноразового повторного захисту дисертації протягом трьох років". Тобто норма про неможливість повторного захисту дисертації з плагіатом на цьому етапі вже зникає.
По-друге, норма про неможливість повторного захисту в разі виявлення в дисертації академічного плагіату зникає і на стадії, коли дисертація і матеріали, що її супроводжують, надійшли до МОН і той скасував рішення спецради (п. 25):"В разі виявлення порушень здобувачем академічної доброчесності, Атестаційна колегія МОН скасовує рішення разової спеціалізованої вченої ради про присудження йому ступеня доктора філософії, скасовує акредитацію освітньо-наукової програми аспірантури відповідного закладу вищої освіти (наукової установи) за цією спеціальністю і рекомендує закладу вищої освіти (науковій установі) застосувати дисциплінарні стягнення до наукового керівника здобувача і членів відповідної разової спеціалізованої вченої ради".
По-третє, оскільки у формулюванні п. 25 академічний плагіат за замовчанням віднесено до одного з порушень спецрадою Тимчасового Порядку, то дисертація, що його містить, підпадає під дію іншої норми цього пункту, якою дозволяється повторний захист: "В разі виявлення порушень цього Тимчасового Порядку, зокрема щодо порушення встановленої процедури захисту, та/або неналежного виконання разовою спеціалізованою вченою радою свого основного завдання, а саме оцінити представлений до захисту в дисертації досягнутий здобувачем науковий результат на предмет оригінальності його внеску в суму знань відповідної спеціальності (галузі), Атестаційна колегія МОН може призначити повторний захист дисертації здобувача в постійно діючій спеціалізованій вченій раді в іншому закладі вищої освіти (науковій установі)".
По-четверте, інша норма п. 25 свідчить про "турботу" МОН про "інкубатори" плагіату: "Спеціалізовані вчені ради утворені за участі вчених, які надали позитивні висновки про дисертацію представлену до захисту, у якій виявлено академічний плагіат не можуть бути акредитовані МОН впродовж двох років відповідно до законодавства" (пунктуація оригіналу. - Т.П.).У такій редакції вона порушує норму чинного Закону України "Про вищу освіту" (п. 6 ст. 6), яка позбавляє заклад права взагалі створювати будь-які разові спеціалізовані вчені ради, а не окрему спецраду: "Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у разовій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник, члени цієї ради та офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік".
Але й це ще не всі "таємниці МОНівського двору". У проекті Тимчасового Порядку зникла норма, яка в чинному Порядку встановлює мінімальний строк в один рік до повторного подання дисертації, щодо результатів захисту якої рішення спецради про присудження наукового ступеня МОН скасувало!
Як показало свідоме порушення МОН чинного законодавства у справі призначення повторного захисту дисертації Чжан Сінь, у разі ухвалення Тимчасового Порядку повторні захисти плагіаторів міністерство призначатиме не те що через три - через один місяць. PhD-плагіатори в разі, якщо їх заскочили "на гарячому" вже після присудження наукового ступеня разовою спецрадою, за жалісливої допомоги МОН ставатимуть знову академічно цнотливими, наче райські гурії.
Дехто може заперечити: а як же п. 26 проекту, згідно з яким "Виявлення в дисертації, авторові якої видано диплом доктора філософії, текстових запозичень без посилання на джерело, фабрикації чи фальсифікації результатів досліджень є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня Міністерством освіти і науки України".
Те, що відбудеться після скасування МОН рішення спецради, вже передбачено у п. 25 - повторний захист хоч через місяць.
Отже, завдяки Тимчасовому Порядку дисертації з академічним плагіатом можна буде: а) захистити, б) перезахистити, в) швидко перезахистити.
І насамкінець. Можливо, хтось наївно припустив, що згідно з п. 26 проекту МОН позбавлятиме наукових ступенів плагіаторів-кандидатів і плагіаторів-докторів, яких в Україні вже хоч греблю гати. Мушу розчарувати: цей порядок не стосується кандидатів наук. Втім, як і докторів наук.
Як написав у Фейсбуці заступник міністра Ю.Рашкевич з цього приводу: "…цей порядок не для кандидатів. Кандидати можуть спокійно захищатися до кінця 2020 року по діючих процедурах. Цей порядок - для докторів філософії. Для них сьогодні нема жодного нормативно-правового документу, на основі якого вони можуть виходити на захист, а ті, що поступили у 2016 році вже стукають у двері".
Але наскільки відповідає дійсності останнє речення з наведеної цитати заступника міністра?
Згідно із пп. 8 п. 2 розділу ХV Закону України "Про вищу освіту" "науковий ступінь кандидата наук … прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії…", а згідно з пп. 9 п. 2 цього ж розділу: "особам, яким … присвоєно науковий ступінь кандидата наук, за їхнім бажанням заклад вищої освіти (наукова установа), у спеціалізованій вченій раді якого (якої) захищено дисертацію, може видавати диплом доктора філософії з відповідної галузі науки".
Якщо "кандидати можуть спокійно захищатися до кінця 2020 року", а майбутні PhD, які вступили на перший набір до чотирирічної аспірантури з підготовки докторів філософії наприкінці 2016 р., теж вийдуть на захист не раніше, то чому такий поспіх?
До того ж МОН обіцяло вже цього року провести вибори нового складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Вже й склад Конкурсної комісії затвердили, і Положення про конкурс ніби розробили (щоправда, пропозицію наукової спільноти включити вимогу перевірки наукових робіт кандидатів на академічний плагіат відхилили).
Ба більше, розробка нормативно-правових актів щодо присудження наукових ступенів - виключна прерогатива Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, як це чітко прописано в Законі України "Про вищу освіту" (п. 8, ч.1, ст. 18):Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти "розробляє вимоги до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені, розробляє порядок їх присудження спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ)…". Оскільки порядок присудження наукових ступенів Національним агентством породжується, а не узгоджується, на цю прерогативу НАЗЯВО не поширюється норма абзацу третього ч. 5 ст. 13 цього ж закону.
Тому проект Тимчасового Порядку присудження наукових ступенів - самодіяльність МОН, яка через відсутність будь-яких правових підстав є протизаконною.
Спроба проштовхнути цей проект означає, що МОН докладе всіх зусиль, аби НАЗЯВО не запрацювало щонайменше до середини наступного року (саме такий строк днями озвучив Ю.Рашкевич). Тому що насправді топ-плагіаторам на чолі з профільним міністром "у двері стукають" парламентські вибори-2019. З цієї причини за рік, що до них залишився, керівництву МОН треба встигнути вибудувати якомога більше нормативних бастіонів захисту вітчизняних плагіаторів. Тому й поспішають ініціатори з МОН, допоки в їхніх руках перебуває цей адміністративний ресурс, проштовхнути через Кабінет міністрів України т.зв. Тимчасові положення. Тим більше що крім Л.Гриневич у його складі є й інша прямо зацікавлена особа - В'ячеслав Кириленко, який дуже переймається збереженням докторського ступеня своєї дружини.
Та тільки чи пристануть на пропозиції захисників плагіату інші члени Вищого органу виконавчої влади України?
Примітка. PhD (чит.: пі-ейч-ді) - абревіатура від англ. Doctor of Philosophy.