За останні два роки написано сотні сторінок аналітики, проведено не один десяток заходів про відбудову та обговорено, якою вона має бути. На нинішньому етапі на всіх рівнях досягнуто розуміння, що нове будівництво відбуватиметься за поточними мінімальними стандартами, які вже цілком відповідають вимогам законодавства ЄС. Утім, очевидною є потреба у впровадженні вищих критеріїв, так би мовити, на перспективу. Йдеться про розробку найвищих будівельних стандартів Near Zero energy building (nZEB — будівля з рівнем споживання енергії, близьким до нуля), які будуть обов’язковими в Україні вже з 2027 року.
Тому вже час спонукати уряд, міста, проєктантів і будівельний бізнес розробляти та реалізовувати такі проєкти вже зараз, щоб не шукати за кілька років додаткових інвестицій для термомодернізації таких об’єктів і робити вдвічі дорожчими будівлі. Звичайно, писати про це легко, і багато експертів зазначать, що це пусті балачки без належної консультаційної підтримки для розробки нормативної бази, а найголовніше — без наявних фінансових механізмів. Проте ці цілі не такі вже недосяжні.
Команди дослідницької компанії Berlin Economics у партнерстві з ГО «Екодія» зробили перший крок, підготувавши дослідження «Зелена реконструкція житлового сектору для міста Буча». Результати комплексного техніко-економічного аналізу, який включав велику кількість показників і розрахунків (оцінка збитків і пошкодженого житлового фонду, врахування типів і характеристик будівель за джерелом опалення, гарячого водопостачання та інших енергетичними характеристиками) представлені у кількох порівняльних сценаріях, що відображають потенціальні вигоди для громади, а також дають можливість органам місцевого самоврядування оцінити інвестиційні потреби та ризики для сталого розвитку муніципалітетів.
При реалізації сценарію «Мінімальні вимоги» здійснюється модернізація до стандартів будівель класів D і C, передбачених українськими нормативними документами з енергоефективності. Тоді як сценарій Near Zero включає вимоги класу А з використанням відновлюваних джерел енергії. Потім ці два сценарії оцінюють порівняно з двома сценаріями цін на енергоносії: сценарієм «Низькі ціни», що представляє поточні субсидовані тарифи в Україні (з незначним щорічним підвищенням), і сценарієм «Ціни, що покривають витрати», який передбачає швидший перехід до тарифів, що відображають витрати.
Для представників влади на державному та місцевому рівнях критично важливо у плануванні процесу відновлення бачити конкретні показники та цифри, щоб чітко підготувати стратегії розвитку та залучення коштів, адже всліпу йти в бій неможливо та неефективно. З результатів дослідження для міста Бучі ми вже розуміємо, що вартість реконструкції пошкодженого житлового фонду до довоєнного рівня становитиме 106 млн євро. За сценарієм «Мінімальні вимоги» з дотриманням класу енергоефективності будівель С потрібно буде залучити ще додаткові інвестиції в розмірі 108 млн євро. Модернізація до стандарту Near Zero потребуватиме інвестицій в розмірі 212 млн євро.
Таким чином, загальна сума фінансування, яке потрібно буде залучити для відбудови міста, коливається між 214 млн і 318 млн євро.
Відповідно, можна зрозуміти, скільки коштуватиме модернізація одного квадратного метра житла. Щоб досягти стандарту «Мінімальні вимоги» для односімейного одноповерхового будинку, необхідно 419 євро/м2, тоді як для багатоквартирного 5-поверхового будинку — лише 73 євро/м2. Модернізація одноповерхового односімейного будинку з базового рівня до стандарту Near Zero коштує понад 670 євро/м2, тоді як багатоквартирного 9-поверхового будинку — 111 євро/м2, тобто більш як у шість разів менше.
Потрібно визнати, що й такі кошти непідйомні навіть для середніх міст, але відбудова передбачає залучення інвестицій, тож в інвестиційні пропозиції варто включати вищі стандарти хоча б через ті вигоди, які від їхнього впровадження можуть отримати муніципалітети.
По-перше, місто отримає значну економію енергії в результаті підвищення енергоефективності: 45% для сценарію «Мінімальні вимоги» порівняно з базовим сценарієм і 74% — для сценарію Near Zero із щорічною економією природного газу до 14,2 млн кубометрів (як для індивідуального, так і для централізованого теплопостачання). Також важливим показником для міст, що мають зобов’язання з декарбонізації, є кількість скорочення викидів CO2 до 31,4 тис. тонн на рік.
По-друге, оскільки кожен населений пункт України бореться за повернення людей додому, потрібно виокремити і фінансові вигоди для мешканців, які включають значну економію коштів при комунальних платежах, — від щорічної економії понад 3,2 млн євро при модернізації до «Мінімальних вимог» за сценарію «Низькі ціни» до понад 10 млн євро на рік при модернізації Near Zero, якщо припустити, що ціни на енергоносії покривають витрати. Це означає скорочення рахунків за енергоносії на 64% у всіх пошкоджених будинках.
Безумовно, кожен проєкт буде індивідуальним і потребуватиме окремого підходу, оцінок ризиків і термінів окупності будівництва. Але зазначене дослідження якраз і дає можливість оцінити загальні терміни окупності інвестицій в енергоефективність, а також те, на що можуть розраховувати міста. Наприклад, за сценарієм низьких цін на енергоносії середньозважений термін окупності модернізації становить від 27 до 33,6 року, а отже, для забезпечення прийнятних термінів окупності здебільшого знадобиться фінансова підтримка. За сценарію цін, що покривають витрати, періоди окупності зменшуються до середньозваженого показника 15,3 року для мінімальної модернізації та 19,4 року для модернізації за стандартом Near Zero.
Усі наведені вище показники підсвічують багато проблемних точок, на які мають звернути увагу як громади, так і уряд. Де брати кошти, кваліфіковані кадри на місцях, як залучити низьковідсоткові пільгові кредити та як підвищити спроможність громад.
Наразі в Україні вже створено певні умови для відновлення інфраструктури, в тому числі і за підтримки міжнародних партнерів, таких як NEFCO, Фонд енергоефективності, Фонд ліквідації наслідків збройної агресії, з використанням програм від ПРООН, невеликих грантів від громадських організацій. Усі вони працюють і виконують свою роль максимально ефективно та впроваджують у свою роботу сталі енергоефективні принципи. Проте вони досі пропонують лише точкові рішення для відбудови, які до того ж бувають надто складними в процедурних питаннях.
Тому наразі першочерговими мають бути реформи на рівні національної політики, що покращать економічні стимули і фінансові можливості муніципалітетів та індивідуальних власників житла. Це дасть змогу здійснювати «зелену» відбудову у ширших масштабах і з меншою потребою у грантовій підтримці. В дослідженні було виокремлено кілька найважливіших пунктів:
- введення в українське законодавство визначення будівлі з майже нульовим споживанням енергії (nZEB), узгодженого з нормами ЄС, забезпечення дотримання цих стандартів з допомогою посиленого моніторингу, а також оновлення застарілого Житлового кодексу з метою кращого врахування питань енергоефективності. Реформування правил, що регулюють діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), має бути спрямоване на збільшення їхніх фінансових можливостей для реалізації проєктів з енергоефективності;
- значно нижчі періоди окупності для сценарію «Ціни, що покривають витрати» підкреслюють нагальну потребу в реформі тарифів для встановлення таких цін на електроенергію, природний газ і централізоване теплопостачання, які відображали б реальні витрати. Це зробить інвестиції в енергоефективність і розподілену генерацію з відновлюваних джерел енергії фінансово привабливішими;
- вуглецеве ціноутворення може доповнити тарифну реформу, ще більше скоротивши терміни окупності та підвищивши відносну привабливість рішень з чистої енергії, таких як теплові насоси, порівняно з котлами на природному газі;
- поступова відмова від субсидування цін на енергоносії на користь адресної підтримки вразливих споживачів, що не залежить від споживання, або широких соціальних виплат забезпечить справедливіший розподіл вигід і водночас зменшить фінансове навантаження на державний і місцеві бюджети.
З усього цього можна зробити висновок, що сектор енергоефективності в Україні та обов’язкове врахування найкращих енергетичних технологій у процес відбудови — це комплексна відповідь на багато проблемних питань. Результатом буде підвищення енергетичної безпеки за рахунок зменшення енергоспоживання, величезне заощадження державного та місцевих бюджетів, місце для розвитку як малого, так і масштабного бізнесу з низькою конкурентністю та значним потенціалом до розвитку та створення нового ринку. Своєю чергою це приведе до створення великої кількості робочих місць, обов’язкової інклюзивності для всіх верств населення, створення комфортних умов проживання для громадян.