У Верховній Раді днями зареєстровано законопроєкт №12039, що вносить зміни до правової регуляції кримінального процесу та Кримінального кодексу, зокрема щодо угод зі слідством і притягнення до відповідальності за корупційні злочини через великі штрафи. Положення попереднього проєкту №11340 викликали активне обговорення серед експертів, представників Національного антикорупційного бюро (НАБУ), Спеціалізованої антикорупційної прокуратурі (САП) і суспільства, що спонукає до детального аналізу нової пропозиції від влади.
Принципові відмінності від попередньої пропозиції
Законопроєкт №12039 пропонує нові механізми укладання угод зі слідством у кримінальних справах, включаючи корупційні злочини. На відміну від попереднього, цей проєкт встановлює безальтернативний обов’язок підозрюваному або обвинуваченому викрити іншу особу у вчиненні корупційного кримінального правопорушення.
Організатор злочину не має права на угоду, якщо не викриває іншого організатора, якщо такий у справі встановлений.
Таким чином, новий законопроєкт враховує критику експертів, НАБУ та САП, адже всі організатори злочинів мають бути встановлені та притягнуті до відповідальності.
Зокрема, на тому, що в тексті законопроєкту має бути обов’язково прописана норма про викриття організаторів корупційних схем, під час попередніх обговорень наполягав очільник САП Олександр Клименко. На додачу він зауважував: «...угоди мають бути такі, що ти обов’язково викриваєш когось і повністю або частково відшкодовуєш збитки. В наших провадженнях дійсно є випадки, де дуже багато обвинувачених. Ці справи будуть дуже довго слухатися в залі суду. Деякі обвинувачені вже готові йти на такі угоди і викривати учасників злочинів. Але у них є умова — вони хочуть отримати строк менший, ніж санкція їхньої статті. Бо може бути, що найменша санкція вісім років, але підозрюваний продовжує мовчати, бо не хоче сидіти вісім років. А якби ми могли запропонувати йому менш як вісім, то він погодився б».
Проблема з неоподатковуваним мінімумом: штрафи, що не відповідають реаліям
Новий законопроєкт дійсно пропонує більш гнучкий підхід до визначення розміру штрафів. Однак прив'язка штрафів до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що становить лише 17 грн, викликає сумніви в ефективності таких санкцій. Наприклад, навіть мінімальний штраф у розмірі 20 тис. неоподатковуваних мінімумів становитиме лише 340 тис. грн. Тут без порівнянь не обійтися. Буквально днями заступника прокурора однієї з областей викрито на хабарі у 40 тис. дол. Липнева новина про затримання заступника міністра за хабар у півмільйона доларів теж ще не забулась. Об’єктивно для багатьох корупціонерів штраф у кілька сотень тисяч гривень може бути незначною сумою та не виконувати стримувальної функції.
Використання неоподатковуваного мінімуму як базової одиниці для розрахунку штрафів є застарілим підходом. Сучасна антикорупційна політика потребує застосування більш адекватних фінансових санкцій, які відображали б реальні доходи та майновий стан обвинувачених. Це дозволить зробити покарання більш відчутним та ефективним.
Щоб продемонструвати контраст, найнижчу межу розміру штрафу порівняно з попереднім законопроєктом у разі тяжкого злочину знизили в 22 рази (!), з 20 млн 427 тис. грн до лише 2 млн 40 тис. грн, а в разі особливо тяжких злочинів — з 102 млн 017 грн до 4 млн 590 тис.
Погодьтеся, коли ми бачимо заголовки у новинах щодо сум неправомірної вигоди певних осіб у розмірі 300–500 тис. дол., і це тільки правоохоронцями було задокументовано лише один епізод, то розуміємо, що запропоновані владою «знижки» для штрафів надміру лояльні.
Європейський досвід застосування подібних норм
У багатьох європейських країнах механізми угод зі слідством є ефективними інструментами в боротьбі з корупцією.
У Франції фізичні особи, засуджені за корупційні злочини, можуть бути оштрафовані на суму до 1 млн євро та отримати тюремне ув'язнення до 10 років. У разі укладання Судової угоди публічного інтересу (CJIP) розмір штрафу може бути зменшений за умови співпраці зі слідством. Найбільший штраф у рамках CJIP був накладений на швейцарський банк UBS у 2019 році — 3,7 млрд євро за сприяння ухиленню від сплати податків французькими громадянами.
У Великій Британії штрафи для фізичних осіб можуть сягати необмежених сум, залежно від серйозності злочину. При укладанні plea deal розмір штрафу та термін ув'язнення можуть бути зменшені за умови співпраці зі слідством. Найбільший штраф у рамках угоди було накладено на компанію Glencore у 2022 році — 280 млн фунтів за хабарництво для отримання переваг у торгівлі нафтою. Штрафи включали основний штраф у розмірі 182,9 млн фунтів, конфіскацію доходів від хабарництва на суму 93,5 млн фунтів і покриття витрат на розслідування.
Щодо фізичних осіб, які укладають угоди зі слідством у справах про корупцію, розміри штрафів та інші покарання також можуть бути значними, хоча зазвичай вони нижчі, ніж для юридичних осіб.
Ці приклади демонструють, що великі штрафи та угоди зі слідством є ефективним інструментом боротьби з корупцією в Європі, проте залишається важливим адекватний розмір санкцій для забезпечення справедливості.
***
Тож законопроєкт №11340, з одного боку, містить низку положень, які потенційно можуть вплинути на ефективність боротьби з корупцією в Україні. З іншого — його реалізація на практиці може створити ризики для справедливості покарань, зокрема, якщо не буде переглянуто розмір штрафів та умови угод зі слідством.
Враховуючи актуальність проблеми та заяви представників влади про необхідність посилити антикорупційні заходи, Україні слід уважно вивчити європейський досвід і внести відповідні корективи до законопроєкту, зокрема щодо розміру штрафів.
Тільки шляхом впровадження дієвих і справедливих правових норм можна зменшити толерантність до корупції та зміцнити довіру суспільства до державних інституцій.