У ніч на 6 червня російські окупанти підірвали дамбу Каховської ГЕС. Це призвело до затоплення багатьох населених пунктів, а тисячі людей опинились у стані невизначеності, тривожності, страху, паніки.
У Міністерстві охорони здоров'я оприлюднили рекомендації від психіатра, доктора медичних наук, академіка, завідувача кафедри медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії медико-психологічного факультету Національного медичного університету ім. О. Богомольця, професора Олега Чабана.
Рутина, яка рятує
За словами Чабана, особиста рутина будь-якої людини, формується, проходячи крізь усе життя, та вибудовує стійкі нейронні зв’язки, що збуджують і стимулюють певну частину когнітивних здібностей.
Натомість екстрена ситуація, у вирі якої раптом опиняється людина (війна, екологічне лихо, техногенна катастрофа тощо) – це випробування для ментальних здібностей.
Мозок реагує на нього руйнуванням сталої та звичної консервативної конструкції. Саме ця руйнація й заганяє людей у невпевненість, тривогу, страх.
«Відтак, важливим є повернення себе у звичну рутину. Навіть якщо це повернення буде примусовим і всупереч бажанню відчувати щось нове і діяти за протилежним алгоритмом», – пояснив він.
Переведення уваги з себе зсередини назовні
Людина може відчувати тривогу, страх та невизначеність, коли зосереджена на собі та особистих почуттях.
«Відчуваючи і зосереджено переживаючи ці емоції, можна настільки зануритись у них, що навіть втратити звʼязок із зовнішнім світом. Щоб повернути себе зсередини назовні слід виконувати щось звичне», – сказав Чабан.
Для повернення до щоденного життя, слід робити протягом дня ритуальні дії:
- прокидатися у такий саме час, як і до стресової події;
- робити звичні фізкультурні вправи;
- регулярно харчуватися;
- займатися господарськими справами;
- ходити на роботу.
Що робити у критичних ситуаціях
Якщо ж ситуація критична настільки, що виконувати звичні ритуальні дії неможливо (зруйнований будинок, втрата робочого місця, необхідність евакуюватися тощо), у рятівну рутину може повернути розуміння і планування.
Варто поставити і знайти відповідь на конкретні життєві запитання:
- звідки виїжджає евакуаційний транспорт;
- куди і чому саме туди потрібно переміщуватися;
- в яку школу ходитиме дитина;
- де оформити компенсацію за втрачене майно;
- де запастися продуктами в дорогу, на який час їх розраховувати;
- хто саме зустріне на місці переміщення.
Чабан зазначив, що тоді на захист ментального здоров’я стане процес отримання важливої для самозбереження інформації.
Він також рекомендує тимчасово встановити жорсткий інформаційний фільтр, зменшивши для себе кількість інформаційних потоків до 1-2 каналів – перевірених, чітких, з необхідними, зрозумілими та корисними алгоритмами дій (контактами, розташуваннями, розкладом).
Це необхідно для переривання ланцюга притоку новин, що збільшують тривожність, і допоможе повернутися у славнозвісну рутинну щоденність.
Зайнятість та піклування про інших
Щоб повернутися до щоденної рутини, необхідно бути зайнятим. За словами експерта, зайнятість допоможе повернути впевненість у собі, заради емоційного добробуту безпорадних навколишніх (приміром, дітей, осіб з інвалідністю або ж людей старшого віку).
Наприклад, жінка-мама генетично запрограмована на турботу про дитину.
«Тож її задача – повернути себе у рутину піклуванням про захист дитя: зібрати речі, нагодувати, подбати про запас медикаментів, засобів гігієни тощо. Якщо дитина не зовсім маленька, варто і її залучити до такої зайнятості: попросити скласти іграшки, зібрати свої речі, шкільне та спортивне приладдя тощо. Упевнені дії матері автоматично розповсюдяться і на дитину», – сказав Чабан.
За словами експерта, чоловіки ж інстинктивно включаються в інші процеси – створення безпеки.
«Їхня рутинна зайнятість у момент кризи – це забезпечити шлях виїзду з епіцентру кризової події та скоординувати всіх, хто має бути залучений до переміщення у спокійне для родини місце», – резюмував він.
Через війну українці втрачають своїх близьких. Безпорадність і неможливість щось змінити, щоб повернути близьку людину, – те, що мучить і не дає спокою. Нагадаємо, що допоможе пережити втрату та як підтримати інших.