Ряд аналітиків розглядають розпад Російської Федерації як можливий наслідок катастрофічної війни Володимира Путіна в Україні. І хоч для світу було б краще мати значно ослаблену Росію, її падіння не може пройти гладко, пише для The Hill Александр Мотиль – професор політології Ратгерського університету в Ньюарку, який спеціалізується на Україні, Росії та СРСР і є автором книг «Кінець імперії» та «Чому імперії відроджуються».
На його думку, мають рацію ті, хто стверджує, що Росія, обмежена Санкт-Петербургом, Москвою і Нижнім Новгородом, негайно перестане бути великим геополітичним гравцем, а отже, не становитиме загрозу для будь-якого з її сусідів – особливо, якщо останні об'єднаються із Заходом. Життя в такій державі, можливо, буде біднішим, але, ймовірно, безпечнішим і надійнішим. І навіть якби Росія зберегла всю свою ядерну зброю, вона була б не в змозі застосувати її, за винятком дуже малоймовірного випадку скоординованої атаки з боку її сусідів.
Але більш похмуро налаштовані аналітики, які турбуються про шлях до остаточного розпаду Росії, теж мають рацію. Путін опинився в пастці і, можливо, схильний до відчайдушних заходів. Колишній президент і прем'єр-міністр Росії Дмітрій Мєдвєдєв, як свідчать його безглузді послання, можливо, божевільний – і він, на жаль, не самотній у своєму божевіллі. Російські еліти розколоті і фрагментовані, їм бракує цілісного і узгодженого бачення майбутнього своєї країни; ніхто не знає, що робити зі згубною війною в Україні.
Оглядач Washington Post Девід Ігнатіус вважає, що «фрагментована, деморалізована Росія – це ігровий майданчик диявола. ... Внутрішній безлад в Росії створює серйозну дилему для Путіна, але він дуже небезпечний і для Заходу».
Як зазначає Татьяна Становая з Фонду Карнегі, «ці події перетворюють Росію на набагато менш згуртоване утворення, яке пронизане внутрішніми протиріччями і конфліктами, є більш нестабільним і непередбачуваним».
Але чому внутрішній безлад і непередбачуваність є проблемою для Заходу – або, якщо вже на те пішло, для України чи будь-якого іншого сусіда Росії?
Росія перебуває в безладі вже 30 років. Щоправда, роки правління Боріса Єльцина в 1990-х роках були особливо важкими, але Путіну явно не вдалося побудувати згуртоване суспільство і функціонуючу економіку. Репресоване суспільство може бути більш гнучким, але воно не є згуртованим і стабільним, як переконався Радянський Союз під час перебудови.
Дирижистська економіка може дозволити владі спрямовувати ресурси на будь-які проекти, які вона хоче, але від цього вона не стає більш функціональною. Путіну вдалося побудувати сильніший режим і державу, але навіть цей успіх виявився оманливим. Тепер зрозуміло, що посилення сил примусу при одночасному дозволі бюрократії діяти безкарно і захоплювати ренту – це не шлях до зміцнення держави, але це чудовий спосіб сприяти корупції та самозбагаченню.
Отже, пострадянська Росія завжди була, за висловом Становой, «пронизана внутрішніми протиріччями і конфліктами». Різниця в тому, що тепер вони стали видимими.
Пострадянська Росія також була непередбачуваною. Хто міг подумати, що Єльцин відкриє вогонь по парламенту? Що його наступником стане невідомий офіцер КДБ? Що цей невідомий офіцер КДБ зруйнує кілька будинків, в яких мешкали сотні росіян, щоб зміцнити свою владу? Що він ув'язнить, а потім звільнить Міхаіла Ходорковского? Що він розпочне війну проти України у 2014 році і відновить її у 2022 році? Що він не розправиться з лідером путчистів-найманців, який очолив невдалу спробу державного перевороту?
Путіна завжди цінували за його здатність перегравати і дивувати Захід. Що це, як не непередбачуваність? Чи збільшиться непередбачуваність, якщо Росія переживе розпад? Чи більш вірогідним є протилежне – Росія стане більш репресивною всередині країни, що Путін стане більш відчайдушним, що війна залишиться трясовиною для Росії і визвольною боротьбою для України, і що правління і режим Путіна прямують до забуття?
Сусіди Росії і Захід живуть з глибоко нестабільною і непередбачуваною Росією вже три десятиліття. Якими б не були причини такого стану речей, існує майже нульова ймовірність того, що Росія раптово позбудеться своєї нестабільності та непередбачуваності і зупинить своє сповзання до розпаду. Як визнають аналітики, нестабільність і непередбачуваність є продуктом внутрішніх справ Росії. Таким чином, вони продовжуватимуть йти своїм шляхом, незалежно від того, що робитимуть Захід чи Україна.
Все, що можуть зробити Захід і Україна, а також інші сусіди Росії, – це виграти війну, ізолювати себе від російського хаосу і уявити, що потрібно зробити, щоб переконатися, що бачення Януша Бугайського з Джеймстаунського фонду виявиться довговічним:
- «як слабка держава, що перебуває під інтенсивними міжнародними санкціями і позбавлена своєї ресурсної бази в Сибіру, [Росія] матиме значно менші можливості для нападу на сусідів»;
- «східний фронт НАТО стане більш безпечним, а Україна, Грузія і Молдова повернуть свої окуповані території і подадуть заявки на інтеграцію до Європейського Союзу і НАТО, не боячись реакції Росії»;
- «країни Центральної Азії також почуватимуться дедалі більш вільними».
Нагадаємо, колишній глава МЗС Литви Лінас Лінкявічюс переконаний, що країни-партнери України не мають боятися розпаду Росії, адже такі самі побоювання були й перед розвалом СРСР.
Захід і надалі вважає розпад Росії небажаним і занадто ризикованим сценарієм. А також не відмовився від примарної ідеї перетягти в майбутньому на свій бік Москву або хоча б зробити її нейтральною в цілком імовірному глобальному протистоянні з Китаєм. «Чому розпад Росії вигідний Заходу» пояснює Петро Герасименко у статті на ZN.UA.