Високий рівень податкового навантаження призводить до збільшення масштабів тіньової економіки, зниження ВВП і ділової активності. Цю тезу підтверджують дослідження авторитетних зарубіжних економістів.
Чи відомо вам, який показник податкового навантаження нині у світі? Якщо на початку минулого століття податкові надходження до бюджету були менш як 10% ВВП, то на сьогодні середній рівень становить 35%, а у деяких країнах перевищує 40%. Часто це не лише не призводить до бажаного економічного ефекту стимулювання зростання, а й навпаки, спричиняє тінізацію економіки та зменшує темпи зростання економіки навіть майже до 0%.
Показовою в цьому плані є Україна, де рівень податкового навантаження коливається у межах 32–36% (без урахування ЄСВ). При цьому, як свідчать розрахунки фахівців, масштаби ухилення від сплати податків у нашій державі становлять від 60 млрд до 230 млрд грн, а бюджет втрачає від 24 млрд до 94 млрд грн щороку. Майже половина зайнятих отримує зарплати у «конвертах»: 4,1 мільйона громадян не сплачують податків або сплачують їх не у повному обсязі.
Економісти у всьому світі здійснюють періодичні дослідження стосовно того, яким же має бути оптимальне справедливе оподаткування, щоб, з одного боку, не перевантажити бізнес і населення, змушуючи їх шукати шляхи ухилення від сплати податків, з другого — забезпечити стабільне економічне зростання, а з третього — забезпечити необхідні громадянам якісні державні послуги.
Висновки останніх міжнародних досліджень свідчать про те, що високі податки негативно впливають на економічне зростання та добробут громадян. Особливо це стосується так званих прямих податків (на прибуток і на доходи фізичних осіб, ПДФО). Вони не просто є найбільш шкідливими для зростання економіки та такими, що зменшують стимули до праці та інвестування, а й загрожують економічній безпеці держави. Адже високі ставки податків однозначно знижують стимули до праці та виробництва. Компанії можуть припиняти свою діяльність через те, що високий рівень податкового навантаження змушує їх підвищувати ціни на товари чи послуги, а це, у свою чергу, призводить до зниження попиту та втрати рентабельності. А працівники, користуючись високою мобільністю робочої сили, можуть просто мігрувати до інших держав із нижчими податками та вищим рівнем розвитку.
Провідні економісти із США та Європи одностайні: високі прямі податки призводять до однозначно негативних економічних і соціальних наслідків. Наприклад, економісти Карел Мертенс і Хосе Олеа проаналізували дані різних країн з 1946-го по 2012 рік, аби оцінити вплив граничних ставок податку на доходи фізичних осіб. Згідно з їхніми висновками, зниження граничних ставок сприяє зростанню реального ВВП і зниженню безробіття. Вони виявили, що зменшення податкової ставки на 1% збільшує реальний ВВП в середньому на 0,78% у наступні три роки після зміни податку.
Професор Принстонського університету Оуен Зідар з’ясовував, як впливає податкове навантаження на економічне зростання, і встановив, що зменшення податку на 1% збільшує державний ВВП. Дослідники Олександр Люнгвіст і Міхаель Смолянський виявили, що зниження ставок податку на заробітну плату на 1% приводить до збільшення зайнятості на 0,2% і підвищення заробітної плати на додаткові 0,3% щороку. Вони вважають, що збільшення податків однозначно шкідливе, тоді як зниження податкового навантаження не лише має позитивні наслідки, а й є чудовою стратегією під час кризи, зокрема пандемії.
Економіст Міжнародного валютного фонду Ань Нгуєн разом із групою колег досліджував вплив податків на доходи фізичних осіб, корпорацій і споживання у Великій Британії впродовж 1973–2009 років. Було з’ясовано, що зменшення податку на прибуток на 1% збільшує ВВП на додаткові 0,78%. Британський аналітик Джеймс Клойн із колегами вивчив міжвоєнний період Великої Британії 1918–1939 років. Автори виявили, що зменшення податків на 1% збільшило ВВП від 0,5 до 1%, а через рік — до 2%. Звісно, британська економіка істотно відрізняється від економічних моделей інших країн, проте дослідження Клойна переконливо доводить, як податки впливають на зростання в складних кризових умовах, в яких у період між Першою та Другою світовими війнами перебувала Велика Британія.
Економічні аналітики Назіла Алінагі та Роберт Рід виконали метааналіз впливу податків на зростання для країн Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Вони поділили фіскальну політику держави на три категорії: негативна, позитивна та неоднозначна податкова політика. До негативної потрапили непродуктивні інвестиції або збільшення прямих податків, до неоднозначної — ті фіскальні кроки, економічний ефект від яких важко оцінити. А позитивна фіскальна політика включає стимулювання фінансування продуктивних інвестицій, зменшення прямого оподаткування у поєднанні зі збільшенням непрямого.
У жодному дослідженні не було підтверджено, що збільшення податкового навантаження приводить до позитивних економічних ефектів. Навпаки, поступове зниження податків сприяє розвитку економіки, зростанню ВВП, зниженню рівня безробіття та соціальної напруги. Тому і в Україні дискусія щодо змін до Податкового кодексу має відбуватися у руслі поступового зниження податків. А компенсувати надходження до бюджету та Пенсійного фонду можна за рахунок скорочення неефективних видатків бюджету та модифікації податку на нерухоме майно, збільшення його частки у ВВП.
На сьогодні вже є дві законодавчі ініціативи щодо врегулювання ключових проблем на ринку праці, які можна вважати позитивними та спрямованими на виправлення недоліків оподаткування ринку праці. Один законопроєкт розроблено керівництвом комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики, другий — авторства фахівців аналітичних центрів Економічної експертної платформи.
Перший передбачає поступове зниження навантаження на фонд оплати праці до 25% і запровадження інституту оподаткування домогосподарств (що має певні застереження).
Другим документом пропонуються поступове зниження навантаження на фонд оплати праці до 25%, перехід на оподаткування майна (землі та нерухомості) на основі кадастрової вартості з урахуванням об’єктивних ринкових даних (що потребує експертного уточнення), заморожування зростання видатків держбюджету та їхня ревізія з метою скорочення до цільового показника 5%.
Обидва проєкти є в цілому позитивними та у разі реалізації можуть привести до пришвидшення зростання заробітних плат і збільшення ВВП, зменшать бар’єри для офіційного оформлення працівників, сприятимуть вирівнюванню умов економічної конкуренції та зменшенню відпливу працівників за кордон.