Парламент, попри численну критику, таки прийняв до розгляду проєкт Держбюджету на наступний рік. Розбираємося, що ж на нас чекає у 2021-му та чи буде «рестарт», обіцяний міністром фінансів.
Цьогоріч наша економіка за перше півріччя скоротилася на 11,4% рік до року. Підкосила її не так пандемія, як її наслідки — старт світової економічної кризи та внутрішній карантин. Наші економічні успіхи і до цього були сумнівними, а зараз і поготів. Так, послаблення карантинних обмежень дещо відновило споживчий попит, і роздрібна торгівля почала оговтуватися. Але очікуване Мінфіном зростання економіки вже у четвертому кварталі малоймовірне: пасажирооборот за сім місяців 2020-го скоротився на 56%, будівництво — на 4,6, промислове виробництво — на 7,7, переробка — на 6,6%. По галузях ситуація ще гірша: машинобудування впало на 21,3%, металургія — на 10,6, агровиробництво — на 11,2%. У результаті постраждала і зовнішня торгівля: експорт знизився на 7,5%, а імпорт провалився на 17,4%. Збитки підприємств зросли майже у п’ять разів (!) — до 205 млрд грн.
Погодьтеся, все це мало б мотивувати Мінфін до створення бюджету наступного року, який максимально стимулював би відновлення економіки. Але той проєкт, який уряд представив парламенту, лише називається бюджетом можливостей для розвитку. Це бюджет мрійників і фантазерів. Почнемо з тих макроекономічних припущень, які у проєкт заклав уряд.
Одним із головних припущень базового сценарію прогнозу є завершення пандемії COVID-19 у 2020-му та відновлення позитивного тренду розвитку економіки. Сумнівні як перше, так і друге. Судячи зі статистики поширення вірусу в Україні, ми навіть першої хвилі ще не пройшли, а наша логарифмічна крива кількості нових випадків зараження невпинно повзе вгору, тобто ситуація, радше, уладнуватиметься, ніж покращуватиметься. Омріяне відновлення економіки теж під питанням, бо для цього потрібно мати принаймні якісь передумови, які цьому відновленню сприяли б, наприклад, зростання споживчого попиту і капітальних інвестицій, податкові стимули для збільшення виробництва, передумови для зростання товарообігу, підвищення цін на наш ключовий експорт. Оскільки ми не очікуємо нічого з переліченого, не зрозуміло, за рахунок чого Мінфін планує 2021-го досягти: зростання ВВП на рівні 4,6%; підвищення споживчих цін на 7,3% і збільшення експорту товарів і послуг на рівні 2,9%. А якщо ми закладаємо нереалістичні показники, то й бюджет отримаємо далекий від реальності.
Ми наповнюємо
Виконання дохідної частини бюджету наступного року — це наш із вами обов’язок, оскільки основним джерелом наповнення стануть податкові надходження, при цьому суттєво вищими є очікування саме по «зарплатному» податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та внутрішньому ПДВ, який усі ми сплачуємо при купівлі товарів.
Мінфін розраховує, що ПДФО зросте завдяки підвищенню мінімальної заробітної плати (МЗП) з 4815 до 6250 грн, а внутрішній ПДВ — завдяки боротьбі із «тінню». Але саме по собі зростання МЗП на збільшення податкових зборів впливатиме опосередковано, бо уряд не може передбачити, як до підвищення МЗП поставиться бізнес. Чи не піде частина зарплат у «тінь», аби зменшити податкове навантаження на виробників, які наразі не у найкращій формі? Дякуючи діючій податковій системі, навіть цілком легальних способів зниження податкового навантаження на зарплатні фонди зараз через край.
Розрахунок на детінізацію та зростання внутрішнього ПДВ — також ризик: ми вже писали, що наразі весь успіх боротьби з ПДВ-схемами напряму залежить від волі керівництва Мінфіну та податкової. А якщо їхні плани щодо детінізації зміняться або змінять самих керівників, то зростання внутрішнього ПДВ під питанням. Звісно, уряд заклав у макропрогноз 7-відсоткову інфляцію, і при підвищення цін зростатиме і внутрішній ПДВ. Але і ця цифра сумнівна, враховуючи, що у серпні інфляція в річному вимірі була лише 2,5%, а інфляційна ціль НБУ залишається на рівні 5%. Бажання уряду за наш рахунок профінансувати доходи держбюджету зрозуміле, але, як бачимо, ризиковане.
При цьому неподаткові надходження до держбюджету, навпаки, скорочуються. Держкомпанії, які цьогоріч спрямували до бюджету 70 млрд грн дивідендів, наступного мають сплатити лише 24 млрд. Національний банк повинен перерахувати 33 млрд грн, хоча його внесок у державну скарбницю цього року був на рівні 43 млрд.
Загалом дохідна частина державного бюджету становитиме 1060 млрд грн і порівняно із цим роком зросте на 9%. Що було б цілком виправданим припущенням, якби видатки держбюджету відповідали його прогнозованим доходам, а бюджетний дефіцит, відповідно до проєкту, становив 6% ВВП, або 270 млрд грн.
Вони витрачають
Видатки у проєкті держбюджету зростають до 1,3 трлн грн, на 5% відносно цьогорічних показників. Майже чверть із них — це видатки на соціальний захист і соцзабезпечення, лише Пенсійний фонд наступного року потребуватиме 204 млрд грн. На пільги і субсидії закладають ще 104 млрд грн. А пенсіонерам старше 75 років урядовці обіцяють ще й підвищення виплат.
Бюджет освіти — 12,8% видатків держбюджету, або 174 млрд грн (+34 млрд до плану 2020 року), охорони здоров’я — 11,5%, або 156 млрд грн (+27,5 млрд). На боротьбу з коронавірусом окремо виділяється 19,4 млрд грн, з яких 2,6 млрд планують витратити на вакцинацію. Зарплати вчителям і лікарям з 2021-го планують збільшити на 30%.
Традиційно значну частину коштів, трохи більше 12%, планують витратити на безпеку, громадський порядок і судову владу. Показово, що видатки на оборону при цьому становитимуть 8% і не зростуть порівняно з поточним роком узагалі — 117,5 млрд грн. Хоча, якщо вірити обіцянкам уряду, 2021 року мають збільшитися зарплати як поліції, так і військових.
Ще 10,5% уряд зарезервував для економічної діяльності держави, значна частина якої — це інфраструктурні, переважно дорожні, проєкти. Формат фінансування дещо зміниться: цього року більша частина коштів на дорожнє будівництво спрямовувалася із однойменного фонду та фонду боротьби з коронавірусом, наступного року пряме фінансування дорожнього будівництва скоротиться зі 135 млрд грн до 99 млрд, але зростуть державні гарантії, які надаватимуться галузі, причому одразу з 19 млрд до 71 млрд. Тобто насправді витрати на дороги навіть перевищать цьогорічні 150 млрд грн.
Недоотримають порівняно із поточним роком: Державне космічне агентство (-35%), облдержадміністрації (-24%), Міністерство енергетики (-19%), Мінфін (-15%) і ЦВК (-88%). І лише в останньому випадку скорочення видатків зрозуміле, адже вибори на наступний рік не заплановані, інші статті пішли під ніж просто тому, що на «соціалку» не вистачало. Зате фінансування офісу президента збільшили на 40%, а Офісу генпрокурора — на 25%.
Не втрималися в уряді і від підтримки інших «драйверів» економіки, збільшивши підтримку агросектору майже на 2 млрд, до 15,6 млрд грн, залишивши її для вугільної галузі на цьогорічному рівні у 4 млрд і виділивши 4,5 млрд грн залізничникам на закупівлю вагонів.
При цьому урядова програма підтримки малого та середнього бізнесу розрахована в обсязі 12 млрд грн. З яких компенсації відсотків за кредитами для мікро- та малого підприємництва — це лише 2 млрд грн, а10 млрд — це портфельні гарантії.
Однак ми чудово розуміємо, що все заплановане профінансують у повному обсязі лише за умови, що наповнення дохідної частини не провалиться. При цьому варто пам’ятати, що уряду ще необхідно знайти 600 млрд грн на погашення та обслуговування державного боргу 2021-го, і значну частину цих коштів він планує позичити на внутрішньому ринку за рахунок продажу держоблігацій. Тобто ми продовжуємо позичати, щоб повертати попередні борги, і ніяк не почнемо свою заборгованість скорочувати. Згідно із розрахунками Мінфіну, 2021 року обсяг державного боргу становитиме 2,6 трлн грн, або 57,8% від прогнозного ВВП. Паралельно гарантований державою борг дорівнюватиме 304,5 млрд грн, або 6,8% від ВВП.
Отже, боргове навантаження зростатиме, як і наша залежність від позик. Чи отримаємо ми їх у необхідному обсязі, наразі невідомо. У кризу інвестори зазвичай оминають боргові інструменти країн, що розвиваються, вважаючи їх надто ризикованими, а держбанки скупити все, що хоче продати Мінфін, не зможуть. І це перший суттєвий ризик для виконання державного бюджету наступного року. Другий ризик — чи відповідатимуть очікуванням уряду податкові надходження від реального сектору, який наразі переживає кризу. Третій ризик — чи справдяться макропрогнози, враховані у проєкті бюджету, наприклад, курсовий прогноз, закладений у держбюджет, уже кілька років вищий за ринковий курс, а інфляція, навпаки, останнім часом значно нижча за очікування уряду. Але найголовніше, що бентежить у цьому проєкті, — відсутність бодай якихось заходів, здатних підтримати економіку та відновити зростання. Чому програма великого дорожнього будівництва не здатна це зробити, ми вже детально описували, а 12 млрд грн, призначені для підтримки малого підприємництва, навряд чи компенсують ті втрати, яких зазнав реальний сектор. Виходить, усім нам доведеться наступного року добряче напружитися, аби профінансувати соціальні видатки та сплату боргів, але не економічне зростання. Не надто обнадійлива перспектива, погодьтеся. І, певно, уряд під час бюджетного процесу мав би зважити на поточний стан економіки та вгамувати свої апетити при плануванні видатків. На жаль, жага до електоральної підтримки і нерозуміння наслідків невиконання держбюджету перемогли здоровий глузд.