Українські трудові мігранти за кордоном стали головним валютним донором вітчизняної економіки. Згідно з інформацією міжнародних громадських об'єднань українців, грошові надходження від них можуть бути більшими за доходи від ключових експортних галузей - металургії та аграрного сектора.
Парламентські слухання "Українська трудова міграція", що відбулися минулого тижня, привернули увагу до теми національного значення. Доповідачі оновили свіжими даними картину втрати цілих поколінь українців. Згадали про недавні вбивства наших жінок в Італії, про нові злочини бездоглядних мігрантських дітей на Батьківщині. Чиновники традиційно прозвітували про те, скільки дзвінків від українців прийняли в консульствах, скільки комісій створили, скільки листів написали іноземним колегам. Добре, що громадськість домагається хоча б цього. Але час піти далі: визнати системні економічні загрози, що розвиваються навколо заробітчан через дії влади.
Частина співвітчизників втратила роботу та змушена повернутися через світову кризу, решта погоджується на гірші умови. "Обжиті" українцями Іспанія й Греція - на порозі економічного колапсу. Навіть Росія, в якій працює відносна більшість наших трудових мігрантів, почувається непевно. Уже помітний фінансовий результат цієї тенденції. Торік скоротилися обсяги грошових переказів заробітчан в Україну з-за кордону - так звана ремеса. За оцінкою Світового банку, українська ремеса-2012 знизилася на 4% до результатів 2011-го і становила 6,5 млрд дол. За оперативними даними НБУ, в першому кварталі поточного року перекази впали взагалі на 20% порівняно з аналогічним минулорічним показником.
Можна було б радіти вимушеному поверненню земляків, якби не "покращення" вдома від влади. Вона "виганяє" з України інвесторів чи не швидше, ніж Євросоюз наших нелегальних працівників. Тож статистика 2012-го зафіксувала сумне досягнення: обсяги ремеси вперше перевищили обсяги іноземних інвестицій. Якщо вірити цифрам, озвученим представниками міжнародних громадських організацій "Четверта хвиля" або УВКР, загальний обсяг ремеси, разом з її позабанківською часткою, може сягнути 16–19 млрд дол. (а це понад 30% держбюджету України-2013). Це, наприклад, порівнянно або й більше за весь торішній дохід від експорту чорних металів чи продукції агроекспорту, який, за даними Держстату, становив близько 18 млрд дол. у кожній із цих галузей.
В Україні, як у більшості країн "третього світу", економіку тепер рухають гроші заробітчан. Передусім жителів Західної України. Лише легальна вітчизняна ремеса у 6,5 млрд дол., за даними того ж Світового банку, становила 4% минулорічного ВВП України. Нам ще далеко до Вірменії з її 13%, але в більшості африканських і карибських
країн ця частка менша за українську. Мільйони вітчизняних трудових мігрантів перетворилися з жертв, що потребують захисту держави, на найважливішого валютного донора країни. А на регіональному рівні цей ресурс зазвичай чи не єдиний.
Що ж робить влада для збереження мігрантського грошового потоку? Не варто читати постанови й накази попередніх років про захист заробітчан: вони формальні та здебільшого не виконані. Урядом значно краще розроблена, наприклад, програма "інтеграції в українське суспільство" чужоземних іммігрантів (існує окремий урядовий план заходів на 2011–2015 рр.). Проблеми співвітчизників, схоже, наш Кабмін цікавлять значно менше. Реальна допомога заробітчанам надходить лише від недержавних доброчинників. Держава трохи посприяла тільки українцям, які офіційно працевлаштовані за кордоном. Але таких лише десятки тисяч з мільйонів українців, які знайшли там роботу. Більшість працює на чужині нелегально, навіть теоретично немає змоги легалізуватися там. Єдиний напрям підтримки - допомога в зв'язках заробітчан із Батьківщиною.
І тут "покращення" таки помітне. В аеропортах митники, а на автошляхах даішники "пресують" кожного, хто працює за кордоном. Махлювання із законодавством і сумнозвісне рішення Конституційного суду істотно ускладнили голосування співвітчизників на виборах у 2010–
2012 рр. Бюрократичні перепони заважають возз'єднанню з дітьми, оформленню паспортів, поверненню тіл померлих. А цьогоріч влада потягла руку безпосередньо в кишеню наших працівників за кордоном. Надходить інформація про випадки, коли легально працюючих викликають "на килим" до консульств з вимогами сплатити податки. Водночас, коли самі мігранти потребують консульської допомоги - отримують у кращому разі тяганину й зневагу. На слуханнях говорилося навіть про нав'язування співвітчизникам "послуг" посередників. Потім Міністерство доходів і зборів публічно оголосило про свої плани-зазіхання: оподатковувати отримані в Україні грошові перекази за ставкою 14–15%. А також, окремо, продаж готівкової валюти, в якій банки зазвичай виплачують ремесу.
Пропоноване визискування - це багаторазове оподаткування доходів сім'ї. Спершу українець сплатив податок, переказуючи гроші з країни перебування (а більшість, незалежно від легальності перебування, ще й місцеві податки, включно з пенсійними внесками). Потім загальні податки вдруге сплачує ще і його сім'я в Україні. Окремо оподатковуються доходи українських банків від послуги переказу. Якщо урядовців не хвилюють юридичні, політичні й моральні наслідки запровадження ще й додаткових поборів, нехай вони подумають про наслідки економічні. У світі поширена практика уникнення подвійного оподаткування доходів фізичних осіб. Для цього Україна повинна проявляти активність на міждержавному рівні. Поки що наша держава виступає у ролі пасивного спостерігача подвійного оподаткування своїх трудових мігрантів.
У разі оподаткування переказів наші закордонні працівники швидко переорієнтують ці перекази в нелегальні канали переведення ремеси. Згадають досвід 1990-х, використають глобальні мережі, побудовані індійськими й китайськими "тіньовиками". Наслідками будуть, по-перше, відродження "готівкового" бандитського рекетування заробітчан. По-друге, обвал ледь живої банківської системи України, яка практично не має альтернативи ремесі. Адже гроші, викачані Сім'єю з бюджету, у вітчизняних банках не затримуються. По-третє, переорієнтація мігрантських коштів, і життєвих планів, до інших країн. Гроші, які могли б зайти в Україну, дедалі більше осідатимуть у західній економіці - так вигідніше й надійніше. На слуханнях наведено дані про те, що вже зараз 10% заробітчан мають бізнес за кордоном. Таким чином, замість швидкого поповнення держбюджету з кишені закордонних співвітчизників "біло-блакитна" команда отримає до 2015 р. передвиборну катастрофу.
Для порятунку ситуації необхідно затвердити пакет законопроектів для негайного захисту заробітчан як вимушеного основного валютного донора економіки. Цей пакет, зокрема, має включати:
1) комплексну дієву податкову амністію переказів, готівки й майна, які ввозяться громадянами, що мешкали за кордоном, із мораторієм на подвійне оподаткування;
2) реформування консульської служби України на засадах безумовного захисту співгромадян, у тому числі нелегальних мігрантів;
3) встановлення режиму абсолютного сприяння для вкладення мігрантських коштів у малий бізнес депресивних регіонів;
4) надійний захист виборчих прав заробітчан, аж до утворення закордонних одномандатних округів. Крім того, в контексті сучасної трудової міграції потребує переосмислення вся практика зв'язків із закордонним українством. Попри всі негаразди та образи на власну державу, представники "заробітчанських" організацій демонструють потужний, інноваційний інтерес до співпраці з нею. Не використовувати його - гріх.
Як показали парламентські слухання, уряд уже втратив не лише ініціативу, а й реальний інтерес у справі захисту прав заробітчан. Тому політики, фахівці, громадські активісти мають об'єднати зусилля навколо безумовного, надполітичного лідера в цій сфері: Української греко-католицької церкви. Варто дослухатися до підготовленого комісією у справах мігрантів УГКЦ законопроекту "Про правовий статус українських трудових мігрантів". Окремо запрошую до цієї співпраці провладних парламентаріїв-мажоритарників. Нехай вони доведуть, що їм небайдужі інтереси десятків тисяч заробітчан Донбасу й Криму.