UA / RU
Підтримати ZN.ua

Продовольча криза поки що відкладається

Нині в країнах Західної Європи в рамках зусиль з розв'язання проблем продовольчої безпеки та зміни клімату розробляється новий підхід до ведення так званого кліматично-розумного сільського господарства. Та це поки що явно не про нас.

Автор: Оксана Куренна

Усупереч марновірству, 2013 рік дав світу трохи передихнути. З одного боку, послабилися лещата фінансової кризи - принаймні, ознаки поліпшення економічної ситуації спостерігаються практично в усіх регіонах. З іншого - трохи розсіялася загроза продовольчої кризи, що мало не стала реальністю 2008-го й 2011-го. Складно сказати, чи вселяє це особливий оптимізм вітчизняним виробникам, причому аж ніяк не в основному через зміни світової кон'юнктури.

Одним з основних індикаторів, за якими оцінюється загальна ситуація на світових продовольчих ринках, є індекс Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (Food and Agriculture Organization, FAO).

На сучасний момент цей індекс становить 210,5 пункту. Це деяке зниження порівняно з торішніми 213,4. І трохи комфортніше значення, ніж пікового 2011-го, - тоді через подорожчання продовольства на планеті індекс злетів до 230,1 пункту. Хоча кризового 2008-го він становив "лише" 201,4. До речі, саме тоді показник уперше за всю свою історію переступив позначку 200,0.

До слова, нині ми спостерігаємо злам світової тенденції щодо цін. Якщо раніше на ринках виявлялася чітко виражена сезонність, і ціни на пшеницю, цукор та інші сировинні товари не вирізнялися особливою жвавістю, то нині ситуація змінилася. Світ увійшов у фазу високих цін на продовольство. На сьогодні це вже норма. Ба більше, різкі цінові стрибки вже теж нікого особливо не дивують. Правда, все це дуже ускладнює життя урядам країн, жителі яких найбільш уразливі перед обличчям голоду. А до таких нині належать, не багато не мало, 34 країни, серед яких в основному країни Азії, Центральної Африки й деякі частини Західної Африки.

І хоча загроза начебто перестала загострюватися, але вона нікуди не зникла. Глобального потепління на планеті ніхто не скасовував. Зміну клімату вже починають відчувати країни Східної Європи й Центральної Азії. Вільям Саттон, автор доповіді Світового банку про вплив кліматичних змін на сільське господарство у світовому масштабі, зазначає: "Негативні наслідки зміни клімату впливають на сільське господарство й водопостачання. Під ударом опиняться продовольча безпека і якість життя сільського населення загалом".

Крім погодних умов, свою лепту вносять і збройні конфлікти (в Сирії, Сомалі й Судані). Громадянські заворушення закономірно призводять до падіння виробництва хліба насущного. А бідність цих країн не дозволяє з легкістю перекривати дефіцит імпортом із-за кордону. Тут на допомогу приходить Світовий банк, який нині намагається всіляко сприяти розвитку сільського господарства в проблемних регіонах. Торік інвестиції в сільське господарство досягли 20-річного максимуму і становили 9,3 млрд дол.

Що стосується поточного 12-місячного циклу, то ринок продовольства став більш збалансованим і менш волатильним, ніж у попередні роки. Знижуються ціни на зернові, цукор, рослинні олії, хоча вартість молока, м'яса та риби залишається доволі високою.

Отже, у 2013 р. очікується зростання виробництва зернових на 8%, до 2498 млн т. В основному це відбудеться за рахунок хорошого врожаю в Канаді, Китаї, країнах ЄС, США й Україні. До слова, в Україні виробництво зернових досягло вже майже 60 млн тонн. А от виробництво рису очікується доволі скромне - приріст цього року становитиме лише 0,9% через слабкі перспективи врожаю в Індії та Китаї. Загалом же високі врожаї призвели до того, що індекс цін у жовтні цього року на 22% нижчий, ніж у жовтні торік.

Зате врожай пшениці у 2013 р. має перевищити досягнення минулого року на 7,8% і становитиме 708,5 млн тонн. В основному завдяки країнам СНД. Хоча перспективи на 2014 р. у нас і в Росії не надто райдужні через погану погоду. Урожай фуражного зерна 2013-го перекриє показники минулого року на 11,4%. Загалом світові запаси зернових досягнуть 564 млн тонн, що на 13% більше, ніж у 2012 р.

А от виробництво цукру дещо відстає через зниження випуску в країнах ЄС, США й Росії. Падіння в цих країнах компенсувало зростання у Таїланді, Індії та Південній Африці. Також погана погода вдарила по виробництву в Бразилії. Крім того, ціни на цукор зростають третій місяць поспіль, і в жовтні їхнє підвищення становило 7,4% порівняно з вереснем. У результаті, згідно з прогнозами, приріст випуску цукру 2013-го становитиме лише 0,9%.

Також слід зазначити рекордний урожай соєвих бобів у Південній Америці, що благотворно позначиться на цінах на соєву олію. Хоча ціни на пальмову олію в жовтні зросли більш як на 5%, досягнувши свого максимуму за останні 13 місяців. Це пов'язано з обсягом виробництва в Південно-Східній Азії, що не виправдав очікувань, і стабільно високим попитом на світовому ринку.

Що стосується м'яса й молока, то їх виробництво збільшилося незначно - 1,4 і 1,9% відповідно, тоді як ринок споживання значно розширився, завдяки країнам Азії, Африки й Латинської Америки.

Як уже зазначалося вище, зміна клімату диктує нові умови гри. Зміна характеру опадів, підвищення середньої температури, а також збільшення частоти та масштабів стихійних лих змушують шукати нові рішення, які допоможуть адаптуватися до погодних сюрпризів.

За прогнозами Світового банку, виробництво продовольства в усьому світі до 2050 р. має збільшитися на 70–100%, а чисельність населення - досягти 9 млрд осіб. Нині в країнах Західної Європи в рамках зусиль з розв'язання проблем продовольчої безпеки та зміни клімату розробляється новий підхід до ведення так званого кліматично-розумного сільського господарства. Цей підхід ґрунтується на потребі вести сільське господарство методами, які одночасно можуть підвищити продуктивність у наявних умовах і при цьому матимуть підвищену стійкість до зміни клімату і сприяти скороченню викидів парникових газів. І вже є результати.

Та це поки що явно не про нас. Україна за якістю продовольчої безпеки нині посідає 47-ме місце серед 107 країн. Індекс цієї самої безпеки в нас становить 59,1 пункту. У Європі, для порівняння, - 70. На першому місці США з 87,2 пункту.

І все-таки ми країна парадоксів. В України чудовий потенціал розвитку сільського господарства й не вирішені елементарні питання логістики. Ми можемо, як стверджують із високих офіційних трибун, експортувати 29–
30 млн т зернових щороку. Теоретично. Але через добре відомі хронічні проблеми сектора ці можливості, як і раніше, залишаються, якщо дуже ретельно вибирати слова, "нереалізованими". На практиці заявки на зерновози "Укрзалізниця" виконує на 50%, а автомобільні перевезення потерпають через запровадження обмежень на рух великогабаритного транспорту. До слова, залізнична адміністрація взагалі не відносить зерновози до пріоритетного виду рухомого складу при плануванні своїх закупівель. "Укрзалізниця" пропонує зернотрейдерам вирішувати проблему дефіциту зерновозів в Україні самотужки, використовуючи власний або орендований рухомий склад.

Окремо слід сказати про якість елеваторних ліній приймання й відвантаження зернових, де втрачається значна частина врожаю (від 3 до 10%). Тоді як недосконалість усієї системи зберігання дає загалом відсоток втрат на рівні 25–30% від усього врожаю.

Та ж історія з овочесховищами. Українські сільгоспвиробники через їх брак за результатами 2012 р. втратили 27% продукції (близько 3 млн т) від валового збору, не враховуючи картоплі. У грошовому вираженні це приблизно 2,5–2,7 млрд грн. Правда, цього року влада божилася, що врожай не пропаде.

Що стосується тваринництва, то тут треба зазначити постійне подорожчання кормів, відсутність транспортної інфраструктури, а також своєрідний підхід до фермерів із боку санстанцій. Дотації в тваринництво, які начебто затверджені законодавчо, в основному розподіляються за принципом "потрібним людям", а звичайний фермер про них може хіба що почитати.

Однак і це ще, як відомо, не все. Однією з основних проблем нашого АПК є зацикленість на звичних ринках збуту. Природно, це простіше. Вимоги до продукції не такі високі. Хоча перспективними є саме ті напрямки, де стандарти, що застосовуються до продукції, найвищі, - це Західна Європа, Північна Америка й Близький Схід. Отож запитання: чому треба сидіти в стабільній "зоні комфорту", де все ні добре ні погано, а не освоювати нові простори? Тим більше що майже всі умови для цього є. Немає лише "чарівного пенделя", яким могло б стати (але так поки що й не стало) підписання асоціації з ЄС.

Крім цього, спільними проблемами для всіх галузей АПК є відсутність доступу до фінансування та проблема кваліфікованих кадрів. Про корупцію й інші проблеми інвестиційного клімату теж можна говорити довго і проникливо. Тож оптимістичні вітчизняні прогнози щодо врожаїв, надоїв тощо, на жаль, слід читати з певною часткою скептицизму.