Розмови про необхідність сформувати на перехідний період (до обрання президента) технічний уряд, як і очікувалося, ні до чого не привели. Уряд нової України виявився вкрай політизованим. Таким собі сплавом старих комсомольців і піонерів-неофітів, яким доведеться вирішити не лише вкрай гостру політичну, а й економічну кризу.
Поточна ситуація
Населення ще не відчуває масштабів економічної гангрени, що вразила нас. Пенсії за лютий виплачено, ціни, за винятком низки імпортних товарів, відносно стабільні, банки перераховують гроші і в основній своїй масі погоджуються на дострокове розірвання депозитних договорів. Нічого не чутно і про масові звільнення.
Найбільшу напругу в громадян сьогодні викликає валютний курс. Курс гривні увійшов у штопор, і дотепники називають плаваючий режим обмінного курсу не інакше як режимом вільного падіння.
На жаль, це тільки видима частина айсберга. Український споживач звик до імпортного товару - за даними Держстату, сьогодні 41% продовольства ввозиться з-за кордону, а щодо непродовольчих товарів цей показник досягнув 58% (після кризи 2008 р. було 33 і 45% відповідно). Цілком очевидно, що всі товари в роздрібній мережі значно подорожчають. Причому це відбудеться хоча б через те, що частка транспортних послуг у їхній собівартості коливається від 2 до 10%. А те, що вартість палива зростатиме пропорційно підвищенню курсу долара, ні в кого не викликає сумнівів.
Є затримки з банківськими трансакціями, різко знизилися надходження до бюджету, ряд підприємств скоротили відпуск продукції, а деякі фірми (особливо розташовані в центральній частині Києва) і зовсім тимчасово закрилися. Усе це в найближчі місяць-два позначиться на доходах працюючого населення.
Що треба невідкладно зробити, щоб відтягнути країну від прірви?
Цілком очевидно, що ключовим питанням є максимально швидке відновлення керованості країною. Хоча б тому, що підприємства і підприємці платитимуть податки і збори лише тоді, коли побачать, що в нормальному режимі працює казначейство та інші держслужби. Гасло "зруйнуємо ущент" не може виступати союзником стабілізації економічного становища. Тим більше що за лічені тижні принципово поміняти фіскальні відносини по осі "центр-регіони" не вийде.
Найважливішим аспектом збереження єдиного фінансового поля країни залишається забезпечення всіх регіонів так званим касовим підкріпленням. Іншими словами, гривневою інкасацією. У середині лютого надходило чимало повідомлень про те, що готівкові кошти, дорогоцінні метали, спецбланки не можуть бути направлені з Національного банку України в області, оскільки активісти побоювалися, що в такий спосіб відбувається розкрадання активів щойно скинутою владою. Тепер відновлення кровоносної системи економіки є архіважливим завданням. А якщо ні, то повториться історія розпаду карбованцевої зони 1991–1992 рр., коли Україна, яка не одержувала достатнього касового підкріплення з Держбанку СРСР, була змушена запроваджувати ерзац-валюти: спочатку купони одноразового використання, потім багаторазового, потім купоно-карбованець.
І якщо з функціями засобу платежу і мірила вартості гривня поки що справляється, то з ощадною функцією - лихо. Громадяни масово достроково розривають депозитні договори, побоюючись не стільки краху банківської системи, скільки знецінення гривневих вкладів.
Навряд чи в цій ситуації розумним є підвищення відсоткових ставок за депозитами. За лічені тижні відбулося 30-відсоткове знецінення національної валюти, і ніхто, включаючи регулятора, сьогодні не може назвати межу цього падіння. Керованість валютним курсом є найважливішою умовою стабілізації ситуації в наскрізь доларизованій економіці. А якщо ні, то, як і в першій половині 1990-х, люди будуть конвертувати будь-яку нацвалюту, що опинилася у них на руках, у долар або в товар тривалого користування.
Невтримний попит на валюту і пов'язаний з цим відплив депозитів можна зупинити, якщо центральний банк укаже межі девальвації гривні. У нинішній ситуації слід звернутися до Міжнародного валютного фонду не за звичним кредитом stand by, а за коштами в рамках механізму розширеного кредитування (EFF). Ця програма (нею Київ, до речі, скористався, в 1990-х) передбачає виділення коштів країні у разі різкого порушення рівноваги платіжного балансу, викликаного несприятливими змушеними змінами в структурі виробництва, торгівлі й цін. Такий кредит зазвичай виділяється на 3–4 роки, але Україні важливий сьогодні не строк, а саме невідкладність надання цих коштів.
Крім того, фінансовій владі й зовнішньополітичному відомству варто протягом найближчих десяти днів провести консультації з Європейським Союзом, його окремими членами, Китаєм, Росією, іншими державами, які можуть на короткий строк надати кошти для поповнення золотовалютних резервів України.
Зібравши в такий спосіб не менш як 5 млрд дол. і заявивши про готовність використовувати ці кошти плюс наявні золотовалютні резерви (частину з них слід перевести в ліквідну форму) для стабілізації ситуації на ринку, Національному банку вдасться погасити валютну паніку. Не виключаю, що корисним виявиться впровадження бівалютного коридору, у рамках якого гривня вільно коливатиметься до долара США і євро (ці валюти найбільшою мірою використовуються в зовнішньоекономічній торгівлі України).
На період до одержання цих коштів Національному банку разом з урядом слід, на мій погляд, запровадити ряд жорстких обмежуючих заходів:
1. Обмежити кредитування, особливо споживче, для того, щоб позикові кошти відразу не потрапляли на валютний ринок.
2. Запровадити тимчасовий мораторій на дострокове розірвання депозитних договорів.
3. Максимально послабити резервні вимоги до банків за гривневими ресурсами, забезпечуючи збереження необхідної ліквідності банківської системи.
4. Дозволити підприємствам купівлю валюти виключно під існуючі контракти.
5. Скасувати положення про 6-денне депонування коштів компаній перед купівлею валюти на міжбанківському валютному ринку.
6. Запровадити 100-відсотковий обов'язковий продаж експортної виручки.
7. Обмежити купівлю готівкової валюти однією особою сумою 500 дол. на день.
8. Запровадити механізм призупинення торгів на міжбанківському ринку у разі зміни курсу більш як на 5%.
Нещадний секвестр
Друга група невідкладних рішень пов'язана з переглядом бюджету-2014. Фактор президентських виборів у березні 2015 р. втратив своє значення, отже, соціальне навантаження на бюджет політики точно зможуть переглянути.
Необхідність термінового балансування бюджету потребує скорочення його видаткової частини приблизно на 80–90 млрд грн. Однак ще до прийняття нового закону про держбюджет було б доцільно ввести на найближчі два місяці спеціальний бюджетний розпис, який передбачає скорочення на чверть видатків на апарат центральних органів державної влади та скасування на цей термін фінансових привілей народних депутатів України, а також реалізацію галузевих та інших програм. Це дасть змогу заощаджувати до
5 млрд грн щомісяця. Фінансування таких статей, як, наприклад, "Забезпечення перевезень вищих посадових осіб держави авіатранспортом" (208 млн грн на рік), "Виробництво і трансляція телерадіопрограм для державних потреб, обробка та поширення офіційної інформаційної продукції" (786 млн грн), "Заходи щодо підготовки та проведення в Україні фінального турніру чемпіонату Європи 2015 року по баскетболу" (401 млн грн), слід негайно зупинити.
Загалом у нинішній ситуації Україні слід відмовитися від проведення масштабних культурно-спортивних подій, які потребують масштабних видатків із держбюджету, таких, як Євробаскет. Адже не варто забувати, що цього року 1,3 млрд грн піде з держскарбниці на погашення боргів по Євро-2012, та й на проведення дострокових виборів президента України буде потрібно майже 2 млрд.
Паралельно слід готувати новий закон про державний бюджет, розрахований на новій макроекономічній базі, з урахуванням появи нових служб (люстраційний комітет, антикорупційне бюро) і ліквідацією ряду інших (наприклад, міністерства промислової політики, міністерства доходів і зборів). В ідеалі бажане скорочення кількості міністерств до 15, а кількості віце-прем'єрів - до двох. Крім того, слід всерйоз розглянути ідею про повернення до інституту державних секретарів - інституціональної пам'яті відомств, чию роль сьогодні фактично виконують заступники міністрів - довгожителі (адже міністри відповідно до Конституції 2004 р. - чисто політичні призначення, отже, змінюватимуться досить часто).
Про липневий і жовтневий перегляд соціальних стандартів не слід згадувати, щоб не розбурхувати зайвий раз населення. Тим паче, що поки що більш-менш точно оцінити макроекономічні перспективи України в 2014 р. неможливо. Виходячи з ситуації, сформованої на кінець лютого, доходи бюджету необхідно перерахувати з урахуванням середньорічного показника інфляції на рівні 10% та обмінного курсу 10 грн/дол. При цьому слід взяти реалістичну оцінку ВВП за 2013 р., що на
100 млрд грн менше, ніж закладено в бюджет-2014.
Прозорість
і справедливість
Заробіток на продажі розкішних особняків минулої влади, пошук валютних активів чиновників, які розшукуються, не зможе принести істотного ефекту для державного бюджету, хоча й відіграватиме певну виховну роль.
Принципи роботи нової влади мають бути справді новими. Нічого в системі державних фінансів України не зміниться, якщо не буде впроваджено контроль за великими витратами держчиновників, так само, як і щомісячна звітність усіх органів державної влади про витрачені народні кошти (з деталізацією хоча б до 100 тис. грн).
Треба бути дуже обережними з ідеєю про перегляд приватизаційних угод у 2010–
2013 рр., пам'ятаючи про те, чим обернулася спроба масової реприватизації у 2005-му. Найефективнішим механізмом вбачається оцінка вартості цих активів за станом на дату продажу, зроблена компаніями "великої четвірки", після чого держава робить оферту власнику про доплату відповідної суми до бюджету. Лише у разі відмови власника можлива повторна приватизація об'єкта, як це сталося в жовтні 2005-го з "Криворіжсталлю".
У 2014 р. Україні, використовуючи революційну хвилю, слід вирішити цілу низку давніх проблем, включаючи ліквідацію спецпенсій і різних цін на газ та електроенергію. Останнє надто важливо, оскільки багато журналістських розслідувань неодноразово вказували на те, що багатомільярдна дельта, що утворюється, спрямовується в кишені дуже обмеженого числа осіб, що тільки стимулює соціальне розшарування в країні. Слід розглянути варіант введення єдиної внутрішньої ціни на природний газ та електроенергію для будь-яких споживачів, передбачивши масштабні адресні дотації населенню. Принцип, що витрати пенсіонерів та інших соціально незахищених верств на житлово-комунальні послуги не мають перевищувати певну величину (зараз 10% доходів), слід зберегти.
Державні підприємства потрібно повернути під чинність закону про держзакупівлі, такі закупівлі мають здійснюватися в максимально прозорому режимі, у тому числі з використанням веб- і ТВ-трансляції.
Слід розуміти, що структурні економічні реформи можна починати тільки після реформування судової системи та правоохоронних органів. Інакше все обернеться пшиком. Тому спочатку потрібно хоча б перекрити канали розграбування бюджету та зруйнувати "схеми" на кшталт перепродажу дешевого газу або імпорту палива без сплати акцизів.
Крім того, на урядовому рівні потрібно сформувати раду з успішних реформаторів пострадянських економік.
Однак сьогодні насамперед потрібно зупинити паніку. Заяви про 35 млрд дол. необхідної фінансової допомоги навряд чи мають під собою реальне економічне обґрунтування. Дотепер оцінки макроекономістів про потреби в зовнішньому фінансуванні на 2014 р. перебували в межах 8–15 млрд дол.
Крім того, дуже небезпечними є заяви, які продовжують звучати від в.о. президента та голови Національного банку, про те, що країна - банкрут, скарбниця порожня й дефолт неминучий. По-перше, це стимулює паніку. По-друге, це цілком може бути неправдою, оскільки впродовж останнього тижня лютого бюджет справно розраховувався по зовнішніх і внутрішніх облігаціях. По-третє, станом на 1 лютого 2014 р. касові залишки бюджету становили 4,7 млрд грн, що приблизно стільки ж, скільки було на початок другого місяця року в 2012-му та 2013-му.
***
Ми всі маємо бути зацікавлені в термінових заходах з оздоровлення економіки, попри очевидну неприємну необхідність затягти паски. Відкладання жорстких заходів тільки робить більшим рахунок, який нам виписує історія. І за безгосподарність останніх років, і за революцію в результаті заплатить населення. Інакше не вийде.