Що впливає на вартість палива в Україні, та яка ціна є справедливою
Бензину й дизелю по 25 грн ми не побачимо вже ніколи.
Ну, хіба що будемо безоплатно або дуже дешево отримувати нафту з Росії в рахунок репарацій, і паливо з неї вироблятиметься на Мозирському НПЗ, частину потужностей якого Україні передасть у рахунок репарацій уже Білорусь. Це може стати можливим за певних умов, і українським юристам слід вивчити правові аспекти реалізації такого сценарію, але це точно не відбудеться найближчими місяцями, а паливо для транспорту нам потрібне тут і зараз. І на його вартість на вітчизняних АЗС впливає низка чинників.
Імпортозалежність. Майже все паливо, що споживається сьогодні в Україні, іноземного походження, переважно європейського. Так, проєктні потужності НПЗ України більш ніж достатні як для забезпечення її потреб, так і для експорту. Але із семи НПЗ в Україні до кінця 2012 року працювали, та й то не на повну потужність, лише два — Кременчуцький і Шебелинський, і за минулі десять років ситуація не змінилася. Обидва нині не працюють і відновлять діяльність, імовірно, уже після нашої перемоги.
Міні-НПЗ, на жаль, не вихід, — до кінця війни вони навряд чи зможуть забезпечити понад 10% потреби України в паливі навіть за підтримки з боку держави, адже 2021 року вони виробили його лише близько 500 тис. тонн зі спожитих понад 10 млн.
Торік Україна забезпечувала себе бензином власного виробництва приблизно на 45% — 1 млн тонн зі спожитих 2,3 млн. Таку саму кількість палива було імпортовано з Білорусі, 250 тис. тонн — з Литви, ще близько 50 тис. тонн — із Румунії. З дизелем ситуація ще гірша: Україна виробила лише близько 14% (1,1 млн тонн), понад 60% було завезено з Білорусі та РФ (3 і 2 млн тонн, відповідно), ще більш як мільйон тонн поставила Литва.
Логістика. Залежність від поставок із двох країн-агресорок до початку повномасштабного вторгнення роками залишалася критичною, і ні уряд, ні постачальники й виробники палива не зробили нічого, аби цю залежність знизити. Зокрема, ніхто не хотів займатися організацією логістики з Європи. І саме з нею в нас нині найбільші проблеми. Доставка нафти і нафтопродуктів в Україну морським шляхом на сьогодні недоступна. Залізничні поставки, у тому числі з тієї ж Литви, теоретично все ще можливі через Польщу та інші сусідні країни, але тут великою проблемою стає різна ширина колії європейських і української залізниць. Ну й пропускна спроможність західного кордону, яка, по суті, залишилася єдиними воротами в країну.
Світові ціни. Ціни на нафтопродукти зараз рекордно високі в усьому світі. Вони стабільно разом із ціною нафти збільшувалися ще від початку 2021 року, і повномасштабне вторгнення Росії в Україну тільки прискорило цей процес.
Якщо взяти за приклад Польщу, з якої до нас сьогодні надходить левова частка палива, то за останні три місяці вартість літра дизеля в цілому зросла на 29% (з 1,2 до 1,55 євро), а бензину — на 32,7% (з 1,19 до 1,58 євро), при тому що нафта Brent виросла в ціні з 95,4 до 117,7 доларів за барель (на 23,4%). Подібна ситуація спостерігається і в інших європейських країнах, і в США. Відповідно, можна сміливо говорити про серйозні спекуляції на ринках. При цьому в тій же Польщі, навіть із урахуванням зниження податків, серйозно, на 25%, збільшилися й оптові ціни, які є основою для сьогоднішніх цін на українських заправках.
Тож яка справедлива ціна? Українським покупцям на польському кордоні паливо обходиться трохи дешевше: потрібно відняти знижені урядом Польщі ще з початку 2022 року ПДВ і акциз. За вирахуванням податків оптова ціна дизеля становитиме 5100 злотих (35340 грн), а бензину — 5160 злотих (35760 грн) за 1000 л. Оскільки українські покупці будуть зацікавлені у великих партіях у десятки й навіть сотні тисяч тонн, то ціни можуть бути ще трохи нижчими, але не принципово. Сюди потрібно додати знижений за польським прикладом із 20 до 7% український ПДВ на нафтопродукти, акциз же на них у період дії воєнного стану взагалі тимчасово скасовано.
Таким чином, на українському боці кордону, у Краковці або Шегинях, наприклад, 1000 л дизеля коштуватимуть від 37,8 тис. грн, бензину — від 38,2 тис. Додамо сюди вартість доставки палива до АЗС із урахуванням поточних складнощів із логістикою, витрати на реалізацію та інтерес продавця, притому що далі на схід, то дорожче обійдеться доставка, а в прифронтових районах продавці закладатимуть ще й страховку ризиків, і отримуємо, що на кінець травня 2022 року в західних областях паливо обходилося від 45 грн за літр дизеля або бензину, а в східних — уже від 50 грн. Далі все вже залежить від чесності, жадібності та попиту. При відносно однаковій ціні бензину та дизелю на кордоні України на заправках дизель коштує відчутно дорожче, бо попит на нього в країні вищий. При цьому в Україні бензин дорожчий за газ лише на 25%, хоча в тій же Польщі — практично вдвічі. Причина в меншому розмірі ринку та кількості постачальників, отже, у меншій конкуренції, яка «тримає» ціну.
Що вплине на вартість нафтопродуктів у середньостроковій перспективі
Оскільки практично все паливо імпортується, його ціна прямо залежить від курсу гривні до долара та євро. Прогнозувати подальшу динаміку курсу національної валюти, тим паче зараз, — невдячне заняття. Але найближчим часом вона не зміцнюватиметься, проте девальвація з урахуванням різкого підвищення облікової ставки НБУ цілком може бути плавною, несуттєво впливаючи на вартість нафтопродуктів в Україні.
Проблеми з поставками нафтопродуктів з Європи, докладніше розглянуті вище, після скасування держрегулювання цін поступово вирішуються. Зробить свою справу й конкуренція зі збільшенням кількості постачальників. Завершення посівної та зниження попиту з боку аграріїв приведуть до деякого зниження цін на дизпаливо Але логістика стала складнішою й дорожчою, і без деблокади портів Чорного моря цієї проблеми не вирішити. Та й світові ціни усе ще досить високі.
Однак у середньостроковій перспективі ціни знижуватимуться. Нинішня вартість нафти дає змогу непогано заробити американським виробникам сланцевої нафти, точка беззбитковості яких перебуває в районі 35 дол. за барель, а їхні потенційні виробничі потужності практично безмежні.
Вихід видобутку сланцевих вуглеводнів на пік дозволить значно знизити напругу на світових ринках. Адже світовий попит, нарешті, знайде пропозицію й прибере основний чинник зростання цін на ринку, що приведе цей ринок до довгоочікуваного еквілібріуму та, як наслідок, до падіння цін на нафту й нафтопродукти.
Звичайно, важливим глобальним чинником, який саме й формує підвищений попит на енергоносії, є початок відновлення економіки більшості країн після коронакризи. Це один із чинників, що підігрівають ціни на вуглеводні. Однак більшість постачальників самі зацікавлені у збільшенні обсягів поставок, оскільки попит на їхню продукцію суттєво впав у 2020–2021 роках, що знизило їхні доходи. Тому чинник підвищення попиту має бути врівноважений збільшенням пропозиції.
У результаті в середньо- і довгостроковій перспективі ціни на нафту неминуче падатимуть. За умови відсутності нових форс-мажорів, консенсусною ціною на нафту після остаточного заспокоєння ринку стануть 65 дол. за барель. Уже до кінця поточного року можна чекати стабільної ціни нижче за 100 дол. за барель, а до середини 2023 року — близько 75–80 дол. Це має привести й до відповідного, хоча й не пропорційного, зниження цін на нафтопродукти в Європі як мінімум на третину. Відчутно падатимуть порівняно з нинішнім рівнем і українські ціни, якщо уряд не додумається повернути «довоєнні» акциз і ПДВ.
Більше статей Миколи Гаврися читайте за посиланням.