«Шлях до передачі Україні заморожених російських активів відкрито» — приблизно такими заголовками останню декаду майоріли вітчизні медіа, коли Прокуратура США повідомила, що планує передати нашій країні близько 5,4 млн дол., конфіскованих у російського олігарха Константіна Малофєєва.
З боку країни-агресорки історію прокоментував жіночий голос відомства Лаврова: «Шляхом сумнівних правових прийомів і маніпуляцій влада США створила прецедент конфіскації фінансових рахунків і майна у «неугодних» іноземних громадян, усупереч власним законам і фундаментальним принципам, які гарантують недоторканність приватної власності».
Для переважної більшості населення і довірливих споживачів інформації буде несподіваною і водночас неприємною така теза: наші ЗМІ у своїх життєствердних позиціях помиляються. Водночас мусить потішити те, що спікер агресорки теж помиляється.
І це при тому, що ситуація, по суті, містить у своєму описі такий термін, як «конфіскація активів підсанкційного громадянина РФ», і факт передачі Україні певного фінансового ресурсу, порівнянного за розмірами із конфіскованим у росіянина.
Як же ж це можливо?
Пояснюємо, бо кейс є показовим і певною мірою еталонним для нашого розуміння подальших процесів у цьому напрямі.
Отже, 6 квітня 2022 року на сайті Міністерства юстиції США було оприлюднено повний текст обвинувачення 47-річному Константіну Малофєєву у вчиненні правопорушень, пов’язаних з обходом обмежень, які на нього було накладено ще 2014-го (далі — обхід санкцій).
Коротка фабула: указом №13660 президент США у відповідь на події в Україні запровадив у США надзвичайний стан і в силу цього правового режиму отримав можливість блокувати активи і майно тих, хто, на думку Мінфіну США, загрожує глобальному миру, безпеці та стабільності.
19 грудня 2014 року Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США визнало Константіна Малофєєва саме такою особою, а кажучи простіше, запровадило щодо нього санкції за підтримку сепаратистів «ДНР».
Санкції позбавили його можливості управляти та розпоряджатися власними активами в США а також отримувати та оплачувати послуги від громадян США, наймати їх тощо.
Фактично, як вбачається з документа, в вину Малофєєву ставляться дві групи порушень.
Перша група — він найняв для роботи над створенням Russian tv network, Greek tv network, а також медіа-компанії у Болгарії американського громадянина Джека Ханінга, який працював у Москві, згодом у Греції, а потім і в Болгарії. Американець оплату отримував із двох компаній, пов’язаних з олігархом, на свій рахунок, відкритий у російському банку, але частину коштів, одержаних як плата від олігарха, перевів у США на власний рахунок.
Крім того, обвинувачення має у розпорядженні переписку Ханінга, в якій згадується Малофєєв як безпосередній роботодавець, з яким узгоджувались і плата, і плани щодо розвитку мереж, і віза, і умови проживання. Порушення, тобто отримання послуг від громадянина США, завершилися приблизно 2018 року.
Друга група порушень більш суттєва і, мабуть, зрозуміліша для нашої правової системи. До запровадження санкцій, приблизно у березні 2014 року, Малофєєв купив на 10 млн дол. акцій Техаського банку через підставну компанію на Сейшелах, активи якої як пов’язаної із ним було заморожено через санкції у грудні 2014-го.
Через більш як рік, уже перебуваючи під санкціями, російський олігарх вирішив переоформити свою частку у цій компанії на грецького партнера, тим самим звільнивши заморожені 10 млн дол., інвестовані у акції Техаського банку (відповідні акції мали бути частиною застави на отримання подальшого фінансування).
Для цього він найняв адвоката, який протягом місяця проводив консультації начебто з грецьким новим власником, і у результаті народилась угода, яку за фактом було підписано 9 червня 2015 року, про продаж частки Малофєєва у сейшельській компанії новому грецькому власнику за один долар. При цьому у договорі купівлі-продажу як дату було вказано липень 2014 рік, тобто до того, як на Малофєєва було накладено санкції.
Далі адвокат почав переписку із Техаським банком про те, чому, мовляв, активи заблоковано. Банк зазначив, що причина блокування — санкції, накладені на власника, яким вважав Малофєєва. А адвокат, наче нічого не знаючи, відповів банку, що, наскільки йому відомо, Малофєєв ще у липні 2014 року продав свою частку грецькому партнеру, і надав на підтвердження цього підроблений договір купівлі-продажу вартістю в один долар США.
У нашому розумінні, це підроблення, використання підробленого документа, як мінімум попередня змова групи осіб.
За кожне із цих порушень Малофєєву загрожувало, крім конфіскації, ще й 20 років ув’язнення.
Тепер згадаємо, з чого починалася наша розмова. Чому помиляються ЗМІ та наші громадяни?
У цьому випадку йдеться про санкції, накладені до лютого 2022 року, тобто вони не поширюються і на ті 300 млрд дол. активів, яких ми очікуємо, і на активи центробанку РФ.
Між санкціями (грудень 2014 року) і конфіскацією минуло вісім років. Конфіскація активів відбувалася через вчинення російським олігархом ЗЛОЧИНУ. Тобто її підґрунтя — розслідування, судовий розгляд і вирок. Ще простіше, вирок суду — підстава для конфіскації. Федеральний прокурор Нью-Йорка за підсумками розгляду отримав можливість конфіскувати і конфіскував 5,3 млн дол. на користь уряду США. А у подальшому вже уряд вирішив, що ці кошти чи, правильніше, аналогічна їхня номінальна сума 5,3 млн дол. США, буде передано Україні. Формально зв’язку між судовим рішенням і передачею коштів Україні немає. Є хороша легенда, яка мало кому цікава з погляду деталей, а дарма.
Тепер про те, чому Захарова помиляється. Аргументи ті ж самі, що й описані вище. Бо це не волюнтаризм, а кримінальне переслідування за вчинення злочинів, і майно конфіскували не на користь України, а на користь США.
Отаке чудове інсценування, яке кожен трактує так, як того вимагає його медійна повістка. Але який стосунок цей кейс має до процесів конфіскації активів, що потрапили під санкції після 24 лютого 2022 року? О, на жаль, на цьому полі ще орати й орати.
Нагадаю, що наприкінці 2022 року в ЄС було розроблено та представлено проєкт резолюції, яка передбачає кримінальне покарання за обхід санкцій, тобто криміналізує дії, спрямовані на спробу ухилитися від обмежень, і одним із видів покарання передбачається конфіскація. Згаданий документ не стосуватиметься активів центробанку РФ, які хоч і заморожені, але «інтенсивно шукаються» нашими союзниками.
Більше статей Андрія Вігиринського читайте за посиланням.