«Мы хотим всем рекордам наши звонкие дать имена!»
Из советской песни
Якось восени Путін сказав, що економіка РФ не впаде більш як на 2,5% у 2022 році, і одразу у даних Росстату розпочався справжній будівельний бум — усе промвиробництво, як і до цього, знижувалось, а от будівництво стрімко летіло вгору, мало не подвоївшись в останні місяці року. Паралельно, щоправда, скорочувалися: виробництво цементу, бетону та інших будматеріалів, обсяги введеного в експлуатацію житла, кількість будівельників та їхні зарплати. Це все, що треба знати про рівень оптимізму у російській статистиці. Але навіть у цих переможних даних уже можна зустріти показники, які щонайменше заперечують тезу російського диктатора, що всі фінансові, бюджетні та структурні ризики РФ уже пройшла, причому гідно. Насправді найцікавіше все ще попереду.
«Рекордний» дефіцит
Ще восени російський Мінфін очікував, що дефіцит федерального бюджету не перевищуватиме 1,3 трлн руб., у грудні сумно визнав, що, мабуть, усе-таки 2,8 трлн, а у січні 2023-го нарешті здався — 3,3 трлн. Нагадаємо, що Росія починала рік із профіциту в один трильйон, але «незаплановані витрати» внесли свої корективи.
Вищим дефіцит був лише у ковідному 2020-му — близько 4 трлн руб. А нинішній рекорд був би більшим за чотири трильйони, якби РФ не видоїла своєї улюбленої корови. «Газпром» із жовтня по грудень трьома рівними траншами влив у федеральний бюджет 1,2 трлн руб. у вигляді додаткових податків і ще 600 млрд руб. дивідендів. На цьому подарунки газового монополіста не закінчилися, голова правління компанії Алєксєй Міллер заявив, що 2022 року загальні платежі «Газпрому» до бюджетів різних рівнів перевищили 5 трлн руб. (ще один рекорд), і подякував фінансовому блоку уряду. А як інакше? Це ж Росія.
«Рекордні» витрати
Витрати бюджету РФ за рік перевищили 31 трлн руб., з яких 2,1 трлн — ті самі «незаплановані витрати», цільове призначення яких є секретом Полішинеля. Причому на грудень 2022 року припала п'ята частина всіх бюджетних видатків року — майже 7 трлн руб. Враховуючи, що доходи за підсумками 2022-го були 27,7 трлн руб., можна було б стримати фінансові апетити заради скорочення дефіциту та досягнення балансу, але з курсу на дефіцитність ніхто не зійшов, видатків не різали. Покривали все грошима з Фонду національного добробуту, який лише за грудень схуднув на трильйон, а загалом за рік — на 3 трлн руб., і продаючи облігації федеральної позики ще 3,1 трлн руб., причому у грудні — на 1,4 трлн.
Цього року підхід «фінансувати за будь-яку ціну» російський Мінфін навряд чи змінить, лише держоблігацій хочуть продати на 5–6 трлн руб. Ось тільки витрати 2023 року Мінфін РФ знизив до 29 трлн руб. при прогнозованих доходах у 26 трлн. Тобто вже заклавши дефіцит минулорічних обсягів і сподіваючись, що «незаплановані витрати» будуть нижчими, ніж 2022-го. Але, найімовірніше, вони продовжать рвати на частини ФНД, у якому активів залишилося на 6 трлн руб.: фунти та єни закінчилися взагалі, у євро — 10 млрд, ще 500 тонн золота, якого легально не продати через санкції, та ключовий ресурс — 310 млрд юанів (3,3 трлн руб.). Ось юані тепер продає російський ЦБ на місцевому валютному ринку.
За стриманої бюджетної політики резервів ФНБ із лишком вистачило б на пару років, але нинішня політика РФ нестримана в усьому, що підтверджує оновлення так званого бюджетного правила російського Мінфіну.
Сильно спрощуючи, працює нове правило так: якщо доходи скарбниці вищі за встановлений базовий рівень нафтогазових доходів на місяць, то центробанк на надлишок грошей купує валюту і поповнює ФНД, якщо ж нижче, то продає валюту, а на виручені рублі поповнює скарбницю. Валюта, як ви розумієте, — юань, а опорні точки — ціна та обсяги видобутку нафти. І продавати Мінфіну доведеться частіше, ніж купувати. Оптимістичний Мінфін РФ упевнений, що 2023-го нафтогазові доходи країни становитимуть близько 8 трлн руб., але це за ціни Urals у 70 дол. за барель і збереження звичних обсягів видобутку. У видобутку ж планується скорочення з 11 до 9,5 млн барелів на добу. У ціні — ще один антирекорд.
Нафтогазовий «рекорд»
Середня ціна на нафту Urals у січні 2023 року — 49,5 дол. за барель, що у 1,7 разу нижче, ніж у січні 2022-го. Це мінімум із грудня 2020 року. Середня ціна Brent у січні становила 84 дол. за барель, тобто знижка на Urals — 41%. Російські аналітики стримано сподіваються, що під час адаптації учасників ринку до санкцій різниця в ціні Urals і Brent скорочуватиметься. Але навіть вони вважають, що вище 60 дол. за барель ціни Urals не підняти.
Постачання в Китай та Індію морем як таке дорожче, а санкції ще й підвищують витрати на страхування та послуги трейдерів, — без хорошої знижки покупці кривлять обличчя, тим більше що вибір ринків збуту в РФ вузький як ніколи. Вже при ціні 50 дол. за барель Мінфін РФ недорахується 2 трлн руб. нафтогазових доходів, а дефіцит федерального бюджету може розростися до 5 трлн.
Експорт газу теж іде на «рекорд». За прогнозом BCS Global Markets, обсяги поставок лише до ЄС і Туреччини 2023 року скоротяться до 65 млрд кубометрів — показника початку 80-х років минулого століття. І ціна не зростатиме, — аномально тепла зима цього року залишила в європейських газосховищах достатні запаси, тож попит на паливо 2023-го не буде ажіотажним.
Інфляційний «рекорд»
Зростання цін у РФ видається досить стриманим — за підсумками минулого року 11,9%, але і це рекорд останніх семи років. При цьому намітився тренд, якого не можуть ігнорувати навіть кремлівські оптимісти: стабільно дорожчають 70% товарів і послуг, за якими оцінюється інфляційний індекс, тобто практично все, крім палива та гречки. Як за такого старту вийти на заплановану інфляцію у 5% у 2023 році? Теоретично імпортозаміщення, стримані видатки бюджету та міцний рубль могли б допомогти. Але якщо продаж юанів іще якось підтримуватиме рубль, то дві інші фактори недосяжні в умовах війни та санкцій.
Зрештою, найімовірніше, вже 10 лютого центробанк РФ буде змушений підвищити облікову ставку. Інтрига лише в тому, як сильно Набіулліна та компанія закрутять гайки. Наслідки політики «дорогих грошей» усі ми знаємо: скорочення кредитування та уповільнення економічного зростання — реальному сектору стане гірше, а він уже хворіє.
Виробничий «рекорд»
У грудні 2022 року індекс промислового виробництва в РФ знизився на 4,3% рік до року, у видобувних галузях — на 2,6% (газ/нафта — на 2,1%, метали — на 8,6%), у переробці падіння на 5,7%, у водопостачанні та утилізації — на 8,2%. Не просіло лише забезпечення електроенергією та газом, щоправда, і не зросло — показник близько нуля. Усі разом показники і кожен окремо — максимальний провал із «ковідних» часів. Навіть там, де мало б витягувати оборонне держзамовлення, немає оптимізму: транспорт і причепи — мінус 47,4% за рік, ліки — мінус 30,7%, текстиль — мінус 14%. Саме час просити Путіна, щоб він сказав щось на кшталт «падіння в промисловості цього року не буде».
***
Отже, навіть попри те, що економіка РФ поступово адаптується до санкцій, робить вона це точно повільніше, ніж отримує «нові пакети». Сподіваємося, затримок із ними не буде. Що тонша російська фінансова подушка безпеки, то очевиднішим є негативний вплив, який чинять роздуті війною видатки. І тренди цього бюджетного року в РФ багато про що говорять. З одного боку, «непередбачувані витрати» залишаються і (це важливо) свідомо занижуються. Говорити про реальні суми некомфортно, аби як мінімум не нарватися на запитання: а чи не зависока ціна платиться? З іншого — скорочення нафтогазових доходів неминуче, а після санкцій на нафтопродукти, яких ми чекаємо з дня на день, ситуація точно не покращиться. З третього — невиправдано оптимістичне бюджетне планування і відверта брехня в частині даних, які обов’язково приведуть і до гарантованого невиконання бюджету, і до підміни дійсного бажаним у кремлівських економічних візіонерів. Ймовірно, цей рік і надалі буде щедрим на антирекорди в РФ.
Більше статей Юлії Самаєвої читайте за посиланням.