Українська зовнішня торгівля переживає складні часи, особливо стосовно ключового товару — зернових і борошна. Через насамперед логістичні проблеми продажі зернових уже скоротилися на 20%, а торгівля борошном наразі перебуває на 20-річному мінімумі. За цих умов Близький Схід перетворюється на один із ключових зовнішньоекономічних, та й геополітичних напрямів України, адже є джерелом стабільного попиту на наші стратегічні товари.
У структурі зовнішньої торгівлі України Близький Схід уже посідає критично важливе місце. Регіон забезпечує близько 13,6% українського експорту (станом на 2024 рік), після 2022 року його значення зросло через втрату частини ринків і необхідність переорієнтувати логістику.
Туреччина, Єгипет, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати та Ірак залишаються ключовими імпортерами української аграрної продукції. Єгипет стабільно входить до трійки найбільших імпортерів української пшениці у світі, закуповуючи щорічно від 3 до 6 млн тонн. Саудівська Аравія є одним із найбільших покупців українського м’яса. Об’єднані Арабські Емірати виступають як кінцевий ринок і як реекспортний хаб для подальшого постачання продукції до інших країн Перської затоки.
Український експорт соняшникової олії до країн Близького Сходу також становить стратегічний сегмент. Країни регіону є одними з найбільших споживачів цієї продукції через обмежені власні аграрні ресурси.
Саудівська Аравія — вікно для багатовекторної співпраці
Саудівська Аравія є одним із найбільш перспективних партнерів України на Близькому Сході через поєднання трьох факторів: масштаб економіки, залежність від імпорту продовольства і наявність одного з найбільших інвестиційних ресурсів у світі. За даними UN Comtrade, загальний експорт України до Саудівської Аравії 2024 року становив 368,25 млн дол. Основу експорту сформували аграрні товари і продукти харчування.
Особливе значення має експорт зернових, насамперед ячменю. 2024 року Україна експортувала до Саудівської Аравії 96,4 тис. тонн ячменю. Ця культура є критично важливим товаром для саудівської економіки, оскільки використовується як основний корм у тваринництві. Саудівська Аравія фактично не має власного виробництва зернових у достатніх обсягах через кліматичні обмеження і повністю залежить від імпорту.
Крім зерна, значну частку українського експорту до Саудівської Аравії становлять м’ясо птиці, рослинні олії та харчові продукти. Саудівський ринок є стратегічно важливим через постійне зростання населення і високий рівень споживання продуктів харчування. Населення країни перевищує 36 мільйонів осіб, а загальний обсяг імпорту продовольства становить понад 25 млрд дол. на рік.
Інвестиційний потенціал Саудівської Аравії є ключовим фактором стратегічного партнерства. Суверенний фонд Public Investment Fund управляє активами обсягом понад 700 млрд дол. і активно інвестує в інфраструктуру, аграрний сектор і логістику по всьому світу. Україна має потенціал залучити частину цих інвестицій, особливо у відбудову портової інфраструктури, аграрного виробництва і логістичних коридорів.
Політичне значення Саудівської Аравії для України значно збільшилося після 2022 року. Ця країна виступає як один із ключових посередників у дипломатичних контактах між Києвом і країнами Глобального Півдня. Саме на території Саудівської Аравії проходили міжнародні переговори щодо української формули миру і глобальної безпеки.
У сфері безпеки співпраця має потенціал до розширення. Саудівська Аравія активно модернізує свої збройні сили і є одним із найбільших імпортерів озброєнь у світі. Україна має значний потенціал співпраці у сфері військових технологій, зокрема в галузі безпілотних систем, бронетехніки і ракетних технологій.
Стратегічно важливим є те, що Саудівська Аравія здійснює політику диверсифікації своїх партнерів і прагне зменшити залежність від традиційних постачальників. Це створює можливості для України зміцнити свої позиції як постачальника продовольства і технологій.
Єгипет — ключовий ринок зерна
Єгипет є одним із найбільш критично важливих економічних партнерів України не лише на Близькому Сході, а й у глобальному вимірі. Це найбільший імпортер українського зерна у світі.
2024 року Україна експортувала до Єгипту 6,44 млн тонн зернових, з яких 5,18 млн тонн становила пшениця і 1,21 млн тонн кукурудза. Ці обсяги роблять Єгипет найбільшим окремим покупцем українського зерна.
Єгипет є найбільшою країною Близького Сходу за населенням (119 мільйонів осіб) і повністю залежить від імпорту зерна для забезпечення продовольчої безпеки. Щорічний імпорт пшениці перевищує 12 млн тонн, і Україна стабільно входить до числа найбільших постачальників. А єгипетський ринок є одним із найбільш стабільних і передбачуваних, оскільки закупівлі здійснюються державними агентствами на системній основі.
Крім зернових, Україна експортує також металургійну продукцію, рослинні олії та промислові товари. Єгипет є важливим ринком для української металургії через масштабну інфраструктурну модернізацію країни.
Політично Єгипет відіграє важливу роль у регіоні як один із ключових центрів арабського світу. Співпраця з цією країною дає можливість Україні зміцнювати свої позиції на Близькому Сході та в Африці.
Єгипет також є ключовим логістичним центром через контроль над Суецьким каналом, через який проходить близько 12% світової торгівлі. Це створює можливості для розвитку транспортної співпраці і логістичних коридорів між Україною та країнами Азії й Африки.
Туреччина — партнер у торгівлі та зв’язках з Азією
За даними Державної митної служби України, 2024 року загальний товарообіг між Україною і Туреччиною становив близько 6,2 млрд дол., що робить цю країну одним із найбільших торговельних партнерів Києва поза Європейським Союзом. Український експорт на турецький ринок перевищив 2,21 млрд дол., тоді як імпорт становив близько 4,24 млрд дол. 2025 року експорт України до Туреччини становив уже 2,7 млрд дол.
Географічне положення Туреччини дає можливість використовувати турецькі порти як транзитний хаб для експорту українських товарів до Африки і Близького Сходу. Через турецькі порти проходять значні обсяги українського зерна, металу і напівфабрикатів, які далі транспортуються до третіх країн.
Структура експорту до Туреччини має чітко виражений сировинно-промисловий характер. Ключовими позиціями залишаються чорні метали, зернові й олійні культури, залізна руда та соняшникова олія.
Утім, паралельно формується новий рівень військово-технічної співпраці між Києвом і Анкарою. Ключовим елементом цієї кооперації є співпраця з компанією Baykar, яка стала стратегічним партнером нашої країни у сфері безпілотних технологій. Baykar уже реалізує проєкт виробничого центру в Україні, який спеціалізується на виробництві ударних безпілотників і компонентів до них. Це створює новий рівень інтеграції оборонно-промислових комплексів двох держав.
Інституційною основою безпекової співпраці є формат «Квадрига», який передбачає регулярні консультації між міністрами оборони і закордонних справ України і Туреччини. Цей формат створює механізм координації політики у сфері безпеки, військово-технічної кооперації та оборонного планування. Туреччина також відіграє ключову роль у безпеці Чорноморського регіону, контролюючи протоки Босфор і Дарданелли, що має критичне значення для морської логістики і військового балансу.
Без бою закріпитися в регіоні не вийде
Однак подальше поглиблення співпраці із згаданими країнами легким не буде. Росія системно використовує медіа, дипломатичні канали й економічні зв’язки для формування негативного іміджу України в регіоні. Російська дезінформація спрямована на дискредитацію нашої країни як надійного постачальника продовольства і партнера у сфері безпеки. Це створює ризики для економічних і політичних позицій Києва.
Росія також використовує енергетичні контракти, військово-технічне співробітництво і інформаційний вплив для зміцнення своїх позицій. Російські інвестиції в терористичні організації, військово-технічні контракти з Іраном і економічна співпраця з країнами Перської затоки формують основу її регіональної стратегії.
Для України Близький Схід важливий завдяки значному потенціалу економічного зростання. Попит на продовольство в регіоні стабільно підвищується через демографічний фактор і обмеженість власного виробництва. Чисельність його населення перевищує 400 мільйонів осіб, і більшість країн залежить від імпорту продовольства.
Україна має всі передумови для розширення своєї присутності. Йдеться про збільшення експорту аграрної продукції, розвиток військово-технічної кооперації, залучення інвестицій і розширення політичної співпраці. Туреччина є ключовим партнером у цьому процесі, виконуючи функцію економічного і безпекового мосту між Україною і Близьким Сходом.
Близькосхідний регіон є простором прямої конкуренції між Україною і РФ. Витіснення з цього регіону Росії означає не лише ослаблення її економічних позицій, а й скорочення ресурсів, які використовуються для фінансування російсько-української війни.
Україна має потенціал і всі інструменти для посилення своєї ролі на Близькому Сході, розширення торгівлі, розвитку оборонної співпраці, активізації дипломатичної діяльності. Реалізація цього потенціалу може забезпечити Києву стратегічні економічні та геополітичні переваги у довгостроковій перспективі.
Також позитивно вплине на торгівлю перехід України на експорт більшої кількості переробленої продукції з вищою доданою вартістю замість сировини. Це допоможе відкрити нові ринкові можливості, створити нові робочі місця, додати десятки мільярдів доларів на рік надходжень до бюджету та бути більш конкурентоспроможним гравцем на глобальних ринках. Така стратегія допоможе розвинути переробну інфраструктуру на території України та покращити інвестиційний клімат.