UA / RU
Підтримати ZN.ua

Перемога близько: економічна відбудова на часі

Автор: Богдан Данилишин

Розвиток економіки в умовах воєнного часу потребує чіткої державної стратегії, злагодженої системної державної економічної політики, її націленості на конкретні показники якісних чи кількісних змін.

Наша стратегічна мета — перетворити Україну на сильну європейську країну з потужною промисловістю, розвиненим малим і середнім бізнесом, з економікою, що генерує значну частину доданої вартості та приваблює трудові ресурси і фінансовий капітал.

Читайте також: Економіка України: усе краще, ніж могло би бути

Однак війна та пов’язані з нею економічні проблеми створюють суттєві перешкоди для досягнення поставленої мети, — в країні значно скоротилася економічна активність, підвищилися ризики для макроекономічної стабільності.

Дві головні проблеми нинішньої економіки країни:

Обидві проблеми є взаємопов’язаними: падіння продуктивності реального сектора знижує пропозицію товарів власного виробництва на внутрішньому ринку, що підвищує потреби економіки в імпорті та призводить до валютних ризиків.

Читайте також: «Десять по десять» і ще п’ять. Чого не вистачає програмі економічного розвитку України від бізнесу

Тому в нинішніх умовах не існує іншої альтернативи, ніж відроджувати національний виробничий потенціал, стимулювати інвестиції у створення робочих місць.

Війна генерує ризики, які неможливо компенсувати ринковими стимулами. Не існує такої ринкової рентабельності, що могла б зацікавити бізнес інвестувати кошти у виробництво, що може бути зруйноване війною. Без державних стимулів трудові, виробничі та фінансові ресурси будуть поступово покидати економічну територію воюючої країни.

Довоєнні пропорції розвитку і розміщення продуктивних сил порушені і в окремих випадках відновленню не підлягають. Має бути визначена нова Стратегія просторового розвитку держави, яка враховувала б нові територіальні розклади щодо ринку праці, природних ресурсів, інших складових продуктивних сил. Сильні регіони — сильний Центр.

Стратегія економічного розвитку — це стратегія продуктивного перерозподілу наявних у країні ресурсів і міжнародної допомоги на цілі відновлення та нарощування виробничого потенціалу країни, створення робочих місць. Тактика дій має включати набір відповідних інструментів різних напрямів економічної політики, щоб зробити цей процес перерозподілу максимально ефективним.

В основу такої стратегії може бути покладено:

Державні ресурси обмежені, що підвищує актуальність точкової політики для їхнього використання на пріоритетних напрямах відновлення. Міжнародна допомога здатна значною мірою компенсувати фінансові потреби країни у відновленні, однак її надходження є неринковим і залежить від доброї волі наших партнерів. Також вагомий ресурс для фінансування відновлення зберігає національна банківська система, але висока вартість кредитних коштів унеможливлює їхнє широке використання в інвестиційному процесі.

Держава має широкий арсенал інструментів політики, здатних стимулювати створення нових робочих місць і генерування мультиплікативного ефекту в економіці:

Окрему увагу слід звернути на податкові стимули. Україні потрібні збалансування загального рівня оподаткування, стандартизація системи ставок оподаткування з урахуванням існуючих практик в ЄС, точкове підтримання інвестицій у пріоритетні сфери.

Інституційна зрілість важливий компонент успішної ринкової економіки. Верховенство права, мінімізація корупції та сильна демократія розширюють можливості широкомасштабного залучення приватних внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Тому інституційні реформи в системі державного управління слід продовжувати. Однак варто зрозуміти, що їхня значущість в ослабленій війною економіці є вторинною щодо прямих державних стимулів.

Читайте також: Економіка війни: уряд в «екзилі»?

Для утримування умов макроекономічної стабільності важливо усунути ризики валютної кризи. Заходи зі зміцнення платіжного балансу можна розділити на дві категорії: адміністративні та структурні. Адміністративні заходи включають посилення обмежень і контролю над рухом капіталів, операціями з іноземною валютою, поверненням експортної виручки, а також постійну роботу з партнерами щодо надання Україні міжнародної фінансової допомоги. Структурні заходи включають інструменти з підтримки конкурентоспроможності реального сектора, державні ініціативи щодо розвитку логістики та транспортних шляхів для експорту. Такі заходи дають змогу посилити фундаментальну стійкість економіки до валютних шоків і мають середньостроковий ефект.

Режим фіксованого обмінного курсу та валютні обмеження варто зберігати на період до відновлення ринкового балансування попиту та пропозиції іноземної валюти в країні. Фіксація обмінного курсу позитивно впливає на передбачуваність бізнес-діяльності, сприяє інвестиційному імпорту, полегшує інтеграційні процеси до ЄС. Завчасне повернення до гнучкого курсоутворення в умовах відсутності стабільних ринкових надходжень валюти загрожуватиме виникненням валютної паніки. Режим фіксованого обмінного курсу є сумісним із незалежною відсотковою політикою та режимом інфляційного таргетування за умови збереження певних обмежень на рух капіталів.

Також країні потрібен тривалий період від’ємних реальних відсоткових ставок. Очікувана інвестиційна рентабельність бізнес-проєктів має перевищувати базову вартість позичкового капіталу. Інакше позичкові кошти залишатимуться в банківській системі. Уряд також потребує дешевих позичкових коштів для активної підтримки економічного відновлення. Суспільству воєнної економіки не слід пріоритетно перерозподіляти доходи на користь фінансових посередників.

Читайте також: Сім важливих трендів української економіки

Підсумовуючи викладене, стратегія структурної перебудови економіки України повинна базуватися на активній цілеспрямованій державній політиці створення робочих місць.

Перерозподільну роль держави в економіці слід посилювати, аби забезпечити можливість ефективно концентрувати потрібні ресурси на пріоритетних напрямах.

Запуск нових виробництв дозволить ефективно замикати грошову масу в новій доданій вартості та генерувати супутні податкові надходження, що особливо важливо в умовах високого фіскального дефіциту та збільшення емісійних коштів в економіці.

Для підтримки відновлення важливо запустити процес банківського кредитування економіки. Зниження базової вартості позичкового ресурсу та спеціальні програми підтримки кредитування сприятимуть як покращенню фінансового посередництва, так і відновленню роботи монетарної трансмісії.

Читайте також: Кошти від міжнародних донорів: як отримати фінансування для розвитку

Вагомим ресурсом відновлення є міжнародна підтримка. Очікується, що її надаватимуть у вигляді як прямої фінансової допомоги, так і пільгового доступу до товарних ринків країн-партнерів. Інтеграція України до ЄС і продовження структурних реформ сприятимуть надходженню приватного іноземного капіталу в країну.

Підвищення продуктивного обігу грошей в економіці та збільшення кількості конкурентоспроможних виробництв дадуть можливість уникнути ризиків валютної кризи чи інфляційних спіралей.

Створення робочих місць також буде стимулом для повернення в Україну людей, які були змушені залишити Україну внаслідок бойових дій. Звільнені в запас військовослужбовці потребуватимуть пристойного працевлаштування. Державні програми перекваліфікації допомагатимуть зворотній інтеграції воїнів до мирного та продуктивного життя в тилу. Тому адекватно оплачувані робочі місця не тільки зберігатимуть трудовий потенціал нації, а й убезпечуватимуть суспільство від соціальної напруги.