Офіційний Пекін уже давно накинув оком на корисні копалини країн Африки. З-поміж численних партнерів вирізняється Демократична Республіка Конго — потужний виробник міді та кобальту. Але навіщо ці копалини Китаю, який і сам є світовим лідером з їхнього видобутку. Звісно, без РФ та її військово-промислового комплексу в цій історії не обійшлося.
Оскільки без міді та кобальту неможливе виробництво артилерійських снарядів, мікроелектроніки та акумуляторів, ланцюги їхнього постачання до Росії мали б обмежуватися санкціями, а спроби обходу цих санкцій через треті країни припинятися. Але реальна картина виглядає дещо інакше.
Економіка ДР Конго повністю залежна від корисних копалин, серед яких яскраво вирізняються нафта, мідь і кобальт. Наприклад, загальна вартість експорту цієї країни за період з 1 січня 2022 року по 30 квітня 2024-го становить 69 млрд дол., із них три чверті припадають саме на мідь і кобальт.
Серед ключових зовнішньоекономічних партнерів Конго — Китай (37 млрд дол., або 54% від вартості експорту), Південно-Африканська Республіка (6,8 млрд дол., або 10%), Гонконг (5,1 млрд дол., або 7,5%), Мозамбік (4,5 млрд дол., або 6,6%), Сінгапур (3,9 млрд дол., або 5,7%) а також інші країни (майже 10 млрд дол., або приблизно 14–15% від вартості експорту).
Цікаво, що 97% від загальної кількості експорту до Китаю з Конго — це корисні копалини, а саме мідь і кобальт.
Ми спробували деталізувати експортні відносини між ДР Конго та Китаєм. Загальна вартість поставок двох видів цінних металів — міді і кобальту — коливається в межах 35–37 млрд дол.
Також було ідентифіковано, які саме африканські компанії постачають китайцям мідь і мідні вироби, а також китайські компанії-імпортерів.
Ми відстежили також динаміку зростання постачань міді з ДР Конго в Китай за останні роки. Очевидне пожвавлення в торгівлі останніми роками не може не наштовхувати на думку, про його пов’язаність із повномасштабним вторгненням РФ в Україну.
Можна припустити, що систематичне нарощування експортних поставок засвідчує наявність готового ланцюга поставок корисних копалин із ДР Конго через Китай до РФ. Оскільки сам Китай видобуває левову частку міді в світовому масштабі, хоч і дещо поступається латиноамериканській країні Чилі, яка є лідером з видобутку і постачання міді. Навряд чи світовому «мідному» лідеру цікаво закуповувати мідь із Конго для себе.
Тим паче що Китай є багаторічним постачальником міді до РФ. Враховуючи зростаючі потреби російського ВПК, чому б не заробити, збільшивши ці поставки. Загальна вартість міді, експортованої з Китаю до РФ за період з 2022 року і до квітня 2024-го, становить 1,12 млрд дол.
Важливо зазначити, що відстежити за митними базами даних експорт Китаю доволі складно. За китайським кейсом таке відстеження не є стандартним (через митні декларації), а оцінюється за методом «віддзеркалювання». За основу беруться митні декларації інших країн, які є імпортерами, а ці дані вже віддзеркалюються на китайську базу, відтворюючи структуру китайської торгівлі.
При цьому зауважимо, що в попередньому аналізі торгівля міддю між ДР Конго та Китаєм сягнула транзакцій за вищезгаданий (аналогічний) період в обсязі 30,47 млрд дол.
Причина такої різниці з китайсько-російськими постачаннями в тому, що Китай імпортує мідь не з метою перепродажу в РФ, а задля виробництва тих чи інших товарів, зокрема військового призначення.
Ось які російські компанії імпортують мідь з Китаю і китайські компанії, що її експортують.
Варто виокремити два підприємства, які фігурують у переліку топ-5 імпортерів міді з Китаю до РФ, — ООО «СНФС (Элос)» та ОАО «Могилевский металлургический завод».
Перша юридична особа — ООО «СНФС (Элос)». Генеральний директор цієї компанії —Гань Говей. Він згадується також як керуючий директор департаменту інвестицій і фінансових ринків китайській компанії Zhongchengtong International Investment Co Ltd, яка пов’язана з групою ZGC Group.
При цьому ООО «СНФС (Элос)» брало участь у будівництві об’єктів Баїмського гірничо-збагачувального комбінату (Чукотка, РФ) із метою освоєння мідно-порфірового родовища «Піщанка», що входить до топ-3 нерозроблених родовищ Росії та є найбільш північним порівняно з іншими найбільшими родовищами. Про відповідний бізнес-проєкт Гань Говей зазначав в одному з інтерв’ю.
Додатково ООО «СНФС (Элос)» координує свою роботу з доволі специфічною структурою — «Российско-китайским деловым союзом». Угода про створення цієї бізнесово-політичної структури була підписана 14 жовтня 2004 року в Пекіні в рамках офіційного візиту Владіміра Путіна у присутності ключових високопосадовців РФ і Китаю.
У 2014–2022 роках відповідною структурою керував Гєннадій Тімчєнко, що входить до найближчого оточення Путіна разіом із братами Ротенбергами і Ковальчуками. З 2022 року головою «Российско-китайского делового союза» став представник китайської сторони Жень Хунбінь.
Друга юридична особа — ОАО «Могилевский металлургический завод» — не має російської юрисдикції. Це підприємство зареєстроване в Республіці Білорусь. Однак, вочевидь, свою роль тут відіграло те, що Росія і Білорусь входять до митного союзу.
Тепер перейдемо до поставок кобальту. Цей метал є побічним продуктом видобутку міді та нікелю. Він є важливим матеріалом для виробництва літій-іонних акумуляторів.
Конго має найбільші запаси кобальту в світі — близько 6 млн метричних тонн. Прогнозується, що 2040 року світовий попит на кобальт для використання в акумуляторах становитиме 20,7 млн метричних тонн порівняно з 6,1 млн метричних тонн сьогодні.
Загальна вартість експортованого з Конго до Китаю кобальту становить 6,19 млрд дол. При цьому динаміка експорту кобальту в Китай із ДР Конго стабільна.
Своєю чергою з Китаю кобальт також прямує далі в РФ, але в значно менших масштабах. Загальна вартість кобальту, експортованого з КНР до РФ за вищевказаний період, становить 133 млн дол. По аналогії з міддю, при аналізі постачань задіяно метод «віддзеркалювання», адже з китайської сторони сума транзакції становила 111 млн дол., але якщо проаналізувати постачання з боку РФ за митними деклараціями, то відповідна сума транзакцій доповнюється ще 22 млн дол.
Згадаємо ключових російських компаній-імпортерів кобальту з Китаю і китайські компанії-експортерів.
Деякі з цих російських компаній зазначені в матеріалі англійською, адже в міжнародних митних деклараціях саме цією мовою вони й згадуються. Однак під час пошуку їхні назви російською ідентифікувати не вдалося через умисно зроблені помилки в назвах.
Післямова щодо постачань міді й кобальту в РФ через Китай
Експорт Конго з 1 січня 2022 року по 30 квітня 2024-го в абсолютній більшості випадків стосується постачань корисних копалин, а саме міді й кобальту.
Своєю чергою Китай імпортував товарів із Конго за цей період на суму 37,59 млрд дол., або понад 54% від вартості всього експорту цієї африканської країни.
Зазначені метали використовуються для створення мікросхем, сучасних акумуляторів, артилерійських снарядів тощо. Це все стосується військово-промислового комплексу Китаю та РФ, а отже, підсилює оборонку обох країн.
Саме тому в конголезьких корисних копалинах зацікавлений Китай, який відіграє важливу роль у економіці та наповненні державного бюджету Конго. А ще, нагадаю, дипломатичний корпус російського представництва в цій африканській країні розрісся, як на дріжджах.
Безумовним є факт, що мідь і кобальт відіграють важливу роль при виробництві військової техніки, боєприпасів і сплавів жароміцних металів. Наостанок нагадаємо, що один із ключових російських олігархів — Владімір Потанін (власник компанії «Норильский никель») — наприкінці квітня 2024 року заявив про релокацію виробничих потужностей свого мідного заводу до Китаю, аби обійти економічні санкції західних країн.
До чого б це КНР і РФ так зміцнили свою співпрацю в рамках російсько-китайсько-конголезьких поставок металів, необхідних для ВПК?