UA / RU
Підтримати ZN.ua

Економічні перспективи 2024-го для України

Автор: Олександр Петрик

Іде в історію 2023-й — другий рік повномасштабної війни РФ проти України. Багато економістів в Україні та за кордоном підбивають підсумки економічного стану за рік, що минає, та роблять прогнози на наступний. Загалом оцінки економічних підсумків майже всіх експертів є одностайними: фактичні результати, з якими економіка закінчує рік, виявилися набагато кращими, ніж очікувалися майже всіма експертами на його початку і навіть у середині.

Попри воєнні дії на фронтах і майже щоденні бомбардування українських міст, Україна отримала аж дві «п’ятірки» з економіки, причому за двома основними економічними показниками. Реальний ВВП України за підсумком 2023-го зросте на близько 5% і інфляція станом на листопад становила 5,1% у річному вимірі. Основними чинниками економічного зростання є висока адаптивність українського бізнесу до складних умов воєнного часу, безперебійне постачання електроенергії для економіки з боку енергетичного сектору, високий врожай в аграрному секторі, а також стабільне внутрішнє макроекономічне середовище. Інфляція знижувалася протягом року, безперебійно працювала банківська система та стабільно функціонував валютний ринок при тому, що НБУ відійшов від політики жорсткої прив’язки гривні до долара США і перейшов до політики керованої гнучкості курсу національної валюти.

Читайте також: Нові рецепти для української економіки

Що стосується прогнозів та оцінки ризиків, на яких базуються ці прогнози, на наступний 2024 рік для економіки України потрібно виокремити основні ризики: призупинення або нестача зовнішнього фінансування дефіциту бюджету України, інтенсифікація воєнних дій на фронтах та обстрілів міст і економічних об’єктів з боку агресора, продовження блокування транспортних коридорів для експорту, як морських, так і сухопутних.

Зовнішнє фінансування. 2023 року дефіцит державного бюджету становив близько 44 млрд дол. і повністю фінансувався із зовнішніх джерел. Усі доходи бюджету йшли на фінансування війни. Тому все зовнішнє фінансування надходило на бюджетування соціальних та інших видатків уряду. 2024 року дефіцит бюджету також перевищить 40 млрд дол., тому фінансова допомога конче необхідна Україні для фінансування внутрішніх витрат і, відповідно, для збереження макроекономічної та фінансової стабільності.

Зараз є певне занепокоєння із затримкою основних фінансових трансферів із Сполучених Штатів та Європейського Союзу. В США така затримка пов’язана із політичним протистоянням двох партій у Конгресі і, зокрема, із питанням внутрішньої безпеки та захисту південного кордону, а в більш загальному сенсі — із посиленням передвиборної боротьби цих двох основних політичних сил. А питання фінансування України прив’язане до одного пакета з фінансуванням підвищення внутрішньої безпеки США, що робить нашу країну заручником внутрішньополітичної боротьби демократів і республіканців.

В Європі одна країна — член Євросоюзу продовжує антиукраїнську політику і блокує пакет фінансової допомоги Україні у розмірі, що перевищує 50 млрд євро. Тому, крім розміру зовнішнього фінансування, не менш важливою є ритмічність його надходження. Зокрема, офіційні особи в Міністерстві фінансів України підкреслюють ризики щодо зовнішнього фінансування у січні-лютому 2024 року, але разом із Національним банком намагаються у такому випадку знайти альтернативні джерела, щоб не вдаватися до крайнього заходу — прямого фінансування дефіциту бюджету з боку Національного банку, який уже застосовувався у перший рік вторгнення РФ і може підвищити ризик фінансової дестабілізації.

Читайте також: Економіка України адаптується, але до реального полегшення ще дуже далеко

Іншим напрямом зниження боргового навантаження і, відповідно, зменшення видаткової частини бюджету є необхідність докладання зусиль українською владою щодо можливості реструктуризації зовнішнього боргу. Це може бути як повна реструктуризація, так і часткова. Також можливий варіант так званої заморозки погашень на період, поки йде війна. Тобто є багато сценаріїв полегшення боргового тягаря, і над цим мають професійно та наполегливо працювати із зовнішніми кредиторами уряд і дипломатія. Це питання також має розглядатися в рамках виконання програми розширеного фінансування МВФ і за безпосередньої участі у таких перемовинах останнього.

Важливою основою для подальшої макрофінансової стабілізації є продовження фінансової співпраці з МВФ та іншими міжнародними фінансовими організаціями. Поки що Україна виконує умови чотирирічної програми розширеного фінансування (EFF) і пройшла вже два так звані перегляди програми й отримала відповідну фінансову допомогу з боку МВФ. Продовження програми є ключовим для отримання іншого фінансування від країн-спонсорів та інших міжнародних фінансових інституцій. Тому подальше виконання Україною всіх передумов і маяків програми і надалі має бути пріоритетом.

Значним фінансовим підсиленням державного бюджету та фінансової допомоги ЗСУ має стати покращення ефективності використання бюджетних коштів. Про це постійно нагадують як зовнішні кредитори, так і представники громадянського суспільства в Україні. Саме така ефективність має бути прямим наслідком боротьби з корупцією, покращення якості державного управління, прискорення судової реформи та решти інституційних реформ. Саме такі маяки і закладено в програмі розширеного кредитування. І, нарешті, ця поточна програма розширеного кредитування має бути доведена до кінця, на відміну від багатьох попередніх програм, протягом виконання яких у минулому Україна із різних причин звертала із шляху реформ і не виконувала взятих на себе зобов’язань. Здійснення передбачених програмою реформ і заходів також полегшить прийняття рішень щодо фінансової допомоги з боку парламентів та урядів країн — спонсорів України. Прозорість і підзвітність у використанні фінансових ресурсів Україною позбавлять ключових аргументів супротивників допомоги для України.

Прогнозування макроекономічних показників у поточних умовах є надзвичайно складним через невизначеність, спричинену війною. Всі експерти, які мають справу з економікою України та складають макроекономічні прогнози, припускають, що війна триватиме протягом усього 2024 року як мінімум, і ніхто з них не закладає закінчення активної фази бойових дій наступного року. Відповідно, воєнний ризик для макроекономічного прогнозу залишається основним і робить невизначеності щодо прогнозу значними навіть на дуже короткому часовому проміжку.

Читайте також: Економічний суверенітет повоєнної України: ані кроку назад?

Консенсус-прогноз щодо українського експорту залишається помірно оптимістичним. Він базується на припущенні про часткове або навіть повне розблокування вантажних перевезень на західних кордонах протягом наступного року, а також про можливе розширення експорту водними шляхами. Ґрунтуючись на цих припущеннях, експертне середовище оцінює реальне зростання ВВП 2024 року в межах від 3 до 5%, а прогноз середньорічної інфляції перебуватиме в діапазоні 5–8,5%.

Суттєвим викликом для економіки та її макрофінансової стабільності у разі інтенсифікації війни може стати і 2025 рік. Майбутні вибори в Сполучених Штатах наступного 2024 року можуть змінити геополітичну картину і також можуть призвести до реалізації негативних ризиків щодо військової та фінансової підтримки України. Підсилюють ризики і політичні зміни та настрої в окремих європейських країнах, які можуть негативно впливати на військову та фінансову підтримку України у війні з агресором, а також створювати перепони на шляху України до Європейського Союзу. Тому середньостроковий прогноз зараз є дуже невизначеним і має значні негативні ризики (downside risks).

Утім, розуміння того, що боротьба України проти РФ є не тільки екзистенційним завданням самої України як незалежної держави на мапі світу, а також геополітичним інтересом усіх демократичних країн світу щодо існуючого світопорядку, який склався й ефективно функціонував після Другої світової війни, підтримує наш оптимізм щодо продовження фінансової та військової підтримки нашої країни та кінцевої поразки агресора.