Законопроєкт спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» (№6013), який вдалося зняти з розгляду у жовтні, хочуть виставити на голосування вже на цьому тижні.
Громадська ініціатива «Голка» вже писала, що законопроєкт може фактично провести найбільш масштабний за період незалежності України перерозподіл державної власності у позаприватизаційний спосіб.
Проти законопроєкту тоді виступили судді господарських судів і голова Касаційного господарського суду Лариса Рогач, науковці, фермери, арбітражні керуючі, представники бізнес-асоціацій. Однак і різні державні органи також бачать ризики, які несе його прийняття.
Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради України наголошує, що сама концепція проєкту закону є хибною.
«Скасування єдиного кодифікованого акта, яким врегульовано питання щодо правового господарського (економічного) порядку в Україні, який формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, недоцільно здійснювати шляхом розпорошення лише частини тексту такого кодифікованого акта по окремих частинах інших законодавчих актів», — йдеться у зауваженнях Головного юридичного управління Апарату ВРУ.
На підтримку своєї позиції Головне юридичне управління наводить слова президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн, яка у «Політичних настановах для наступної Європейської комісії 2024–2029» щодо спрощення ведення бізнесу зазначила: «Ми повинні зробити ведення бізнесу в Європі простішим і швидшим. Я зроблю швидкість, узгодженість і спрощення ключовими політичними пріоритетами в усьому, що ми робимо. Ми внесемо пропозиції щодо спрощення, консолідації та кодифікації законодавства, щоб усунути будь-які дублювання та протиріччя, зберігаючи при цьому високі стандарти».
Позиція наших європейських партнерів однозначна: правове регулювання має йти до спрощення та об’єднання безлічі законів у кодифіковані акти.
Яка позиція Фонду держмайна та Міносвіти?
Фонд державного майна України наголошує, що прийняття законопроєкту №6013 негативно вплине на можливість Фонду здійснювати свої повноваження та призведе до суттєвих ризиків. Про це йдеться у відповіді на запит громадської ініціативи «Голка».
Усе це може відбутися через примусову зміну форми власності майна державних підприємств на приватну, що і пропонується законопроєктом.
При цьому такий глобальний перерозподіл форм власності відбуватиметься поза межами процедури приватизації, як це має відбуватися зараз за законом.
Після того, як уряд 2019 року скасував, а парламент не зміг затвердити новий список об’єктів державних компаній, що не підлягають приватизації, такий крок виглядає цілком системним і послідовним. Звісно, якщо говорити про спрямовану політику позбавлення держави критично важливих для її існування елементів.
Це все перегукується із законопроєктом нардепа Ігоря Фріса («Слуга народу»), який передбачає зміни до Цивільного кодексу і який уже підтримали народні депутати в першому читанні (№12089). Проєкт написаний для захисту права власності так званих добросовісних набувачів та пропонує встановити часові ліміти, після закінчення яких держава не зможе пред’явити їм претензії на майно, яке вони могли отримати через оборудки або схеми. Про це також писала раніше Громадська ініціатива «Голка», яка звернулася до Національного агентства з питань запобігання корупції, аби воно провело антикорупційну експертизу проєкту.
У своєму висновку НАЗК встановило, що проєкт №12089 не враховує інтересів держави та гарантій повернення державного або комунального майна у разі його відчуження.
Законопроєкт №6013 Стефанчука пропонує також внести зміни до Цивільного кодексу та заборонити державі витребувати майно від його покупця, якщо він купив його на аукціоні.
Фонд держмайна не підтримує таких змін, зазначаючи про право кожного звернутися до суду та саме в судовому порядку вирішувати, чи порушено його права.
Отже, законопроєкти №6013 та 12098 об’єднує те, що, по суті, на законодавчому рівні блокується можливість судового захисту майна держави та громади. Що очевидно не відповідає нормам Конституції України, адже кожен, чиї права порушено, повинен мати можливість звернутися до суду за захистом.
Також Фонд держмайна звертає увагу на те, що законопроєкт №6013 не узгоджується з прийнятим цього року Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління», яким запроваджено політику державної власності.
Прийняття цього документа для реформи управління держкомпаніями очікували від України міжнародні партнери, оскільки він є частиною плану Ukraine Facility. У розісланому порядку денному на 8 листопада проєкт закону №6013 теж був позначений як Ukraine Facility, але пізніше таке позначення зникло, а тепер знову з’явилося.
Крім цього, Міносвіти занепокоєне перспективою «тіньової» приватизації майна закладів освіти і науки та нагадує, що закон, який встановлює перелік об’єктів державної власності, було скасовано, а новий перелік так і не прийнято.
Тож у пропозиціях Міносвіти йдеться про таке: «…застосування запропонованих проєктом механізмів правового регулювання у сфері освіти містить певні ризики щодо втрати державного та комунального майна закладів освіти, наукових установ і державних підприємств, а також невизначеності у використанні матеріально-технічних баз закладів освіти».
Що буде з об’єктами оборонно-промислового комплексу та комунальним майном?
Руйнівного впливу зазнають і оборонно-промисловий комплекс та Збройні сили України. Наприклад, законопроєкт запроваджує право на користування чужим майном із правом присвоєння доходів від нього, але за умови збереження цілісності цього майна (так зване право узуфрукту). І це право пошириться також на військове майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних сил України. На сьогодні в законодавстві Україні таке право взагалі відсутнє. Як воно буде застосовуватися до військового майна (озброєння, бойової техніки, боєприпасів), автори законопроєкту скромно замовчують.
Те ж саме стосується й майна наукових установ і навчальних закладів, яке, на думку Міністерства освіти і науки, може бути піддане дерибану.
Кандидат юридичних наук, голова громадської організації «Всеукраїнський центр економічного права» Ганна Будурова наголошує: «Подібний підхід демонструє повну безвідповідальність розробників законопроєкту у питаннях забезпечення економічної стабільності та безпеки державного та комунального секторів економіки, а також нерозуміння найпростіших економічних правил функціонування майнових комплексів підприємств».
Ризики й для власності територіальних громад бачать в Асоціації міст України. Директор Аналітичного центру Асоціації міст України Ярослав Рабошук зауважив: «Ми бачимо загрозу, що за цим законопроєктом територіальні громади втрачають свою власність».
Також Ярослав Рабошук зазначає, що проєкт №6013 містить пряму заборону створювати комунальні підприємства, передбачає, що майно територіальних громад має бути передано у власність господарських товариств, не передбачає внесення будь-яких змін до Бюджетного кодексу, яким визначено, що джерелом доходів місцевих бюджетів є доходи від комунальних підприємств. Тому після ліквідації комунальних підприємств територіальні громади втратять джерело доходів до своїх бюджетів.
Ініціатива щодо законопроєкту №6013 — це загроза гібридного типу, яка маскується під привабливими лозунгами й начебто у рамках правового поля, але насправді фактично є позаприватизаційним поділом державного та комунального майна.