Містобудування та архітектура — одна з найбільш корупційних сфер. Тут казково збагачуються забудовники, годується місцева влада і столичні чиновники. А платять за все прості громадяни. Ті, хто, інвестуючи в житло, розділяють усі ризики із забудовником (на Заході це роблять банки та страховики). А також ті, хто своїми податками оплачує відкати чиновників — любителів замовити чогось задорого, а побудувати задешево.
ZN.UA уважно стежить за долею законопроєкту №5655, презентованого владою як глобальна «супер-реформа, що раз і назавжди поховає корупцію в ДАБІ та містобудівній сфері». Свою різку думку з приводу законопроєкту висловив профільний експерт Георгій Могильний. Розвіяла «міфи» упереджених критиків основний стейкхолдер реформи голова профільного підкомітету Олена Шуляк. Багато наших побоювань своїм інтерв'ю ZN.UA підтвердив і міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов.
А тепер із засідки вийшла архітектурна спільнота. Архітектори, відсунуті від роботи над законопроєктом, прямо звинувачуючть законодавця та владу у знищенні авторського права, тотальній централізації містобудівної й архітектурної сфери, а також у бажанні сховати під яскравою обгорткою «реформи» абсолютно лобістський законопроєкт від забудовників.
За шматком глянцю, який нам із заступницею голови Архітектурної Палати Національної спілки архітекторів України Анною Кирій удалося буквально здерти з архітектурної частини законопроєкту, виявився колумбарій антикорупційних надій. Це відверте інтерв'ю також дає свою відповідь на запитання, де ще партія влади черпатиме ресурси, готуючись до президентських і парламентських виборів.
Про пазли корупції, низькі гонорари та розділення ризиків із забудовниками
— Анно, нинішня бойова активність НСАУ вражає. Тим часом на будівельному ринку, ключовою характеристикою якого є корупція, в архітектора своя роль. Є навіть таке визначення: архітектурно-будівельна мафія. Спробуймо схематично зобразити структуру взаємодії ключових гравців на будівельному ринку: забудовник, місцевий чиновник, архітектор, ДАБІ, покупець, громада… хто ще? Як усе працює, з вашої точки зору? Так буде легше дістати пазл, котрий цікавить нас, і зрозуміти, чому Національна спілка архітекторів України (НСАУ) стільки років мовчала і раптом різко обізвалася й погрожує реформаторам архітектурним майданом.
— Архітектурна Палата НСАУ заговорила, тому що ми — об’єднання сертифікованих архітекторів, які щодня працюють із проєктами й несуть персональну відповідальність. Нова структура вдихнула нове життя в НСАУ.
Щодо схеми роботи на будівельному ринку — поясню. Припустімо, забудовник хоче побудувати багатоповерховий будинок. Спочатку має бути відведена земельна ділянка, — це функція місцевої ради. Але кожна земельна ділянка має своє цільове призначення, тому тут повинна працювати затверджена містобудівна документація — генеральний план населеного пункту. Ключове — повинна, бо з наявністю та якістю генпланів, як відомо, проблема не тільки в Києві. Однак якщо ваша ділянка в генплані визначена, але ваші наміри не збігаються з її параметрами, то ви можете ініціювати внесення змін до генплану або розробку детального плану території (ДТП), що уточнить положення генплану. І тут теж усе в руках місцевої ради.
— І це перший базовий пазл корупції в умовах тотальної відсутності генпланів громад і, по суті, ручного виділення та визначення цільового призначення земельних ділянок місцевими радами.
— Абсолютно правильно. Але допустімо, що так чи інакше ви вирішили питання цільового призначення ділянки. Тоді ви йдете в місцевий орган містобудування й архітектури отримувати містобудівні умови та обмеження. І тут, на думку багатьох, — другий пазл корупції, де саме й задіяний архітектор, котрий перебуває у статусі чиновника — головного архітектора міста. Сьогодні до його повноважень входить лише видача містобудівних умов та обмежень, у яких він, по суті, затверджує тільки щільність і висотність забудови. Далі цей архітектор-чиновник не має жодних важелів контролю над тим, що будуватимуть відповідно до виданого ним документа.
Згідно з чинним законом про регулювання містобудівної діяльності, вихідні дані для проєктування складаються з трьох позицій. По-перше, містобудівні умови та обмеження, про які я сказала. По-друге, завдання на проєктування, яке підписують забудовник і сертифікований архітектор-проєктувальник. По-третє, технічні умови, які видають міські служби, що експлуатують інженерні мережі.
Маючи ці вихідні дані, забудовник може замовляти проєкт у проєктній організації, де працюють сертифіковані архітектори, об'єднані нашою Архітектурною Палатою. Не чиновники. Архітектори-практики. Архітектор розробляє проєктну документацію, яка після цього (якщо це клас наслідків СС2, СС3) йде в експертизу. І тільки після позитивного висновку експертизи забудовник може звертатися по дозвіл на будівництво.
— У ДАБІ.
— Так. Донедавна саме туди. І це третій ключовий пазл корупції у сфері. Якщо не брати до уваги «дрібниць» експертизи. Законопроєкт №5655, який цікавить нас, саме стосується ліквідації ДАБІ, котру справді прибирають, але чиїми руками — трохи згодом. Бо наш забудовник, отримавши дозвіл ДАБІ, таки розпочинає будівництво. На цьому етапі паралельно замовляється робоча документація в автора проєкту — це друга, більш деталізована стадія проєктування об'єкта. Далі архітектор — автор проєкту здійснює авторський нагляд за будівництвом. Паралельно триває технічний нагляд, який замовляє сам забудовник. Коли об'єкт готовий, то головні учасники процесу: замовник, архітектор, генпідрядник, технагляд — підписують акт введення його в експлуатацію. Так сьогодні це працює.
— Анно, я правильно розумію, що ми зараз говоритимемо про тих архітекторів, котрі проєктують будівлі, а не про тих, котрі в місцевих адміністраціях підмахують підписи на документах забудовників? Ви захищаєте саме їхні інтереси?
— Правильно зрозуміли.
— То чого вам бракувало? Чого ви чекали від реформи? І що зрештою отримали?
— Чесно кажучи, в нас глобального запиту на термінову містобудівну реформу не було. Був запит на якісну містобудівну документацію та прозорі правила її розробки. Основний запит на реформу був у забудовників та інших гравців ринку, залежних від ДАБІ. Хабар за отримання дозволу на будівництво в різних регіонах країни сягав від п'яти до двадцяти доларів за квадратний метр. При тому що вартість проєктування зараз набагато нижча. Усе це, звісно, б'є і по гідності, і по гаманцю архітектора.
— Тобто зі зникненням ДАБІ, що, власне, й станеться у разі прийняття законопроєкту №5655, архітектори можуть розраховувати на перерозподіл ресурсів забудовників та підвищення гонорарів за свою інтелектуальну працю?
— Хотіли б на це розраховувати, але, як відомо, ціну диктує ринок, і чи вплине зникнення ДАБІ на підвищення вартості проєктних робіт — покажуть час, ринок та совість забудовників. Треба розуміти, що, крім інтелектуальної праці, вкладеної у проєкт, кожен архітектор несе відповідальність за побудований об’єкт упродовж усього життя. Нормативний термін експлуатації спроєктованого тобою об'єкта — 100 років. І якщо ти розробляєш проєкт у сорокарічному віці, то, природно, все життя за нього відповідатимеш. Твої проекти, як твої діти. Чиновники ДАБІ на такі сентименти не страждають і жодної відповідальності за видані дозволи не несуть. Тому в нас і був запит насамперед на прозорість, яка б запустила здорові процеси в галузі та прибрала корупцію, зокрема — в ДАБІ.
— Ну то хороший же законопроєкт, скажуть вам зараз ваші візаві! Не буде більше ДАБІ.
— У частині ліквідації ДАБІ та введення електронної системи в нас немає претензій. Та ось по суті цієї системи — є, і великі. Плюс — не втратили актуальності питання якості містобудівної документації.
— Це вже камінь у город місцевої влади. Але в цій частині законопроєкт №5655 взагалі не працює. Жодних механізмів, здатних примусити той-таки Київ ухвалити генплан, у влади немає. Що нам підтвердив у своєму інтерв’ю профільний міністр Олексій Чернишов. Законопроєкт №5655 включається тільки на вузенькій ділянці ДАБІ і, як з'ясувалося, завдає прицільних ударів по архітекторах.
— Антикорупційні механізми на місцевому рівні були заявлені ще 2011 року, коли прийняли закон про регулювання містобудівної діяльності. Там чорним по білому було написано, що не можна видавати містобудівні умови та обмеження, якщо немає затвердженої містобудівної документації.
— Якщо немає генплану?
— Так. Або іншої містобудівної документації. І всі на місцях нібито кинулися цю документацію розробляти. Однак фішка в тому, що платили і платять за це переважно самі забудовники, а не місцева влада. А хто платить, той і замовляє музику. У результаті, все це перетворилося на нескінченний процес, коли генплани минулого століття постійно доопрацьовуються й уточнюються. Детальні плани територій розробляються не в інтересах громади, а в інтересах забудовника. І саме з цього треба було розпочинати реформу містобудування. З написання містобудівного кодексу, про який усі говорять, але якого ніхто в очі не бачив.
Господарем в місті має бути громада, а не забудовник. А отже — міська влада, мер і депутати, яким громада делегувала представляти свої інтереси. Треба, щоб я або будь-який інший архітектор, взявши детальний план території, побачив: «Ага, тут у мене має бути школа, тут дитсадок, неподалік парк...». І тоді ти працюєш із тим, що вже схвалили люди. І тоді на твій об'єкт не заходять активісти з вилами та не валять парканів. Бізнес архітектора-проєктувальника не передбачає жодних хабарів. Це робота з містом і з об'єктом.
— Однак скажи мені, хто твій клієнт, і я скажу тобі, хто ти.
— Так. Ми змушені розділяти репутаційні ризики із забудовниками, у тому числі й непорядними. Навіть коли тобі доводиться відмовлятися від авторства, якщо забудовник спотворив твій проєкт, сам забудовник не завжди квапиться в ДАБІ замінити твоє прізвище на прізвище іншого архітектора. У цій точці лежить ідеологічний запит не так на нову, вирвану з контексту описаного вище ланцюжка, реформу, як на продовження вже розпочатого. На виконання вже прийнятих законів, які мають підкріплюватися необхідними новими законами та підзаконними актами. Ліквідація ДАБІ — це точковий, а не системний удар по корупції.
Про знищення авторського права, лобізм і удар по безпеці
— Отже, виходить, що ви добре жили весь цей час, мовчки мріючи про прозорий ринок та високі гонорари. Але раптом відбувається щось, що може підняти архітекторів на бунт осмислений і нещадний?
— «Добре» — це не те слово. Грошей у цьому бізнесі давно немає, на жаль. Багато архітекторів працюють виключно на мотивації створювати класну архітектуру та розвивати міста. Насправді архітектори — це переважно досить аполітичні та мрійливі люди. Ми живемо у своїх проєктах, працюючи із замовниками. І не дуже прагнемо вичитувати ті чи інші законопроєкти. Але вийшло так, що, крім нас самих, сьогодні захистити наші права нікому. Законопроєкт №5655 написаний без участі НСАУ — єдиної саморегулівної організації галузі. Ми дізналися про законопроєкт, який стосується нас безпосередньо, тільки після його презентації 29 березня. Після чого були формально запрошені на кілька робочих груп профільного комітету ВР.
— Чому формально?
— Тому що вам надсилають приблизно о восьмій вечора порівняльну таблицю, яка налічує до 200 сторінок, і мимохідь уточнюють: «Запрошуємо вас завтра, на 15:00, на засідання круглого столу. З правками і пропозиціями». Розраховуючи на те, що ми просто не встигнемо проаналізувати цей обсяг. Але ми аналізуємо, і в нас волосся стає дибки, оскільки все, представлене громадськості як прозорість, єдина електронна система, боротьба з корупцією, — блеф. Під гарною обгорткою — знищення авторського права архітекторів (насамперед стосовно об'єктів, які створюються за бюджетні кошти); передача контролю над будівництвом до рук приватних компаній; тотальна концентрація влади в містобудівній сфері в Мінрегіоні.
Проте ми формулювали наші зауваження й передавали всі наші правки. Однак рівно через два місяці — 29 червня — на ім'я президента Національної спілки архітекторів знову надійшов лист із проханням надати свої правки — увага! — до 30 числа. Сценарій той самий. Природно, що за день ніхто не встиг дати офіційну відповідь на цей лист з усіма правками. Це фізично неможливо. 30 червня комітет затверджує законопроєкт, а першого липня парламент за нього голосує. В тексті законопроєкту не враховано жодного нашого зауваження.
— Це некомпетентність?
— Навпаки — абсолютно усвідомлена поведінка і лобізм. Уже після наших публічних заяв був круглий стіл у Конфедерації будівельників України. Основний меседж: «А навіщо нам залежати від одного архітектора, якщо ми хочемо мати можливість змінювати його та його рішення». Офіс простих рішень стоїть на тих самих позиціях. Ці дві організації брали активну участь у написанні законопроєкту.
— Тобто інтерес забудовника передусім?
— Тут варто пояснити глибину проблеми. До 2011 року підписів для узгоджень проєктної документації було не менше сотні. Після прийняття вищезгаданого закону про регулювання містобудівної діяльності прибрали абсолютно всі узгодження. «Постраждали» й залишилися на мілині пожежники, санстанція та інші. Забудовникові розв'язали руки, залишивши тільки два запобіжники, які не дають йому будувати все що завгодно.
— При цьому ми пам'ятаємо, що на місцевому рівні — повна сваволя.
— Так. Але в нас усе ще є, по-перше, ДАБІ, яка нібито перевіряє документи і проєктну документацію.
— Хабарами.
— На жаль. По-друге, архітектор — автор проєкту, який стежить, щоб усе будувалося за проєктом, і не дає побудувати замість, наприклад, прекрасної школи — хлів.
— Але зараз ДАБІ замінюють на електронну систему.
— Лише один приклад. Систему вже запущено. Мені потрібно підписати акт введення в експлуатацію об'єкта. Однак побачити сам акт архітектор може, тільки поставивши електронний підпис.
— То що ви тоді підписуєте?
— Це ви в мене запитуєте? А краще б про це в архітекторів запитали автори електронної системи. Це ж дуже просто й на поверхні — дізнатися в користувачів про баги електронної системи. Але цього ніхто не робить. Співпрацювати з Архітектурною Палатою навмисне не хочуть.
— Як прибирають авторство?
— Якщо об'єкт будується за бюджетні кошти, обов'язковою умовою є повна передача майнових прав інтелектуальної власності замовникові. Школи, дитсадки, лікарні, дороги… Це об'єкти важливої соціальної інфраструктури, і це все — бюджетні гроші. За них в усьому світі будуються кращі проєкти. У мене нині в роботі кілька будов: школи, дитсадок, Центр надання адміністративних послуг, головний офіс Національної служби здоров'я України. І чотири з шести об'єктів, на яких ми зараз здійснюємо авторський нагляд нашою невеликою компанією, — бюджет.
— Який основний ризик передачі майнових прав інтелектуальної власності бюджетному замовникові?
— Скажу просто: основний ризик у тому, щоб дах не впав на голову. У мене є історія з життя, яку, втім, навряд чи варто публікувати.
— Чому?
— По-перше, небезпечно. Плюс, описуючи погані приклади, не хочеться кидати тінь на реально порядних замовників, завдяки яким ми створюємо важливі й чесні об'єкти.
— Але ви вже вплуталися у війну.
— Гаразд. Назву це абстрактним прикладом. Припустімо, будується об'єкт. Підрядник, який домовився з замовником (місцевою владою), приходить і пропонує мені хабар за відмову від авторських прав: «Ти нам заважаєш будувати те, що ми хочемо». Ну, а точніше — красти бюджетні гроші. Звісно, я цю людину посилаю подалі. Та вони однак починають будувати те, що хочуть.
— Із дешевих матеріалів?
— На етапі будівництва йде боротьба за здешевлення всього — підвіконь, болтів, плінтусів... забудовник хоче вкластися, умовно, в половину кошторису, щоб різницю покласти до кишені. Звідси все: дешеві матеріали, ризики, відсутність гарантій безпеки…
— Що з вашим об'єктом?
— На об'єкті виявилася змонтована аварійна конструкція: вони просто зменшили перетин елементів перекриття. І коли прийшли експерти обстежити перекриття, то написали у висновку, що збудована конструкція — аварійна. Ми писали в журналі авторського нагляду, що об'єкт побудований не за проєктом. Але технагляд і замовник підписали відповідні акти. Аварійну конструкцію прийняв замовник. Однак їм трапилася така «чокнута» Аня, яка строчить листи, сперечається й не бере хабарів.
А тепер уявіть, що в замовника апріорі є майнові права інтелектуальної власності. Що й пропонує законопроєкт №5655. Тож замовник/чиновник відразу каже: «Аню, щось ти заважаєш нам тирити гроші. Ми тебе звільняємо і беремо іншого архітектора, лояльнішого». Все.
— У контексті «Великого будівництва» — дуже цікава історія. Прямо відкриття. На законних підставах прибрати тих, хто не бере й не роздає відкатів, аби не плуталися під ногами?
— Це давно буденна історія, коли до тебе приходять і кладуть на стіл конверт. Але дивіться, я будую, наприклад, дитячий садок. Це бюджетні гроші. Туди йдуть діти — мої й ваші. Якщо архітектор заробляє на відкатах від будівельних матеріалів, то він перетворюється на магазин продажу будматеріалів. Тоді як він повинен прийняти краще рішення для замовника, а відтак — для споживача, який купить квартиру чи прийде в клас? Однак ця тотальна «культура відкатів» важко викорінюється.
При цьому — увага: з архітектора ніхто не знімає відповідальності. Її не можна зняти. Однак відповідальність розмивають. Наприклад, я зробила першу стадію проєкту, підписала, завантажила в електронний реєстр, а далі — мене звільнили й найняли іншого архітектора. І хтось уже зовсім інший виготовляє робочу документацію. Може місяць працювати один архітектор, потім — другий, п'ятий, десятий… Хто з них яке рішення прийме і що на якому етапі підпише — велике питання.
— Але відповідати буде перший?
— Ви ж розумієте, як працює система? Щось обвалилося, поліція приходить: «Ага, перший підпис та останній — людей закрили». А далі ти вже сидиш, як Ріфмастер, розповідаючи звідти, що ти не винен. Тоді як в усьому цивілізованому світі архітектор/автор, котрий спроєктував об'єкт, від початку до завершення його будівництва контролює процеси, що там відбуваються. І відповідає за результат. Авторство — це право, яким розпоряджатися може тільки автор. Це ж очевидно! А ви знаєте, як законотворці аргументують свою позицію? «Та ви ж у Спілці архітекторів самі видаєте сертифікати. Ну так і відповідайте за своїх!». А як можна відповідати, не маючи інструментів контролю?
— А комерційні об'єкти?
— На думку законодавця, кожен договір на розробку проєктної документації обов'язково має визначати власника майнових прав інтелектуальної власності. Про що йдеться? Нині, за законом про архітектурну діяльність і за законом про авторське право та суміжні права, авторство за замовчуванням належить авторові проєкту, якщо інше не встановлене договором. А тепер вони хочуть зробити так, щоб кожен договір на старті визначав власника майнових прав.
— Як це працює на практиці?
— Наприклад, проводиться тендер, який ти виграєш, запропонувавши найнижчу ціну. Це на сьогодні основний критерій, на жаль. Далі — робиш договір і надсилаєш його юристові замовника. А він тобі вписує, що майнові права залишаються в них. Причому ніхто за це не платить ні копійки, бо ціни вже узгодили. Все! І виходить, що законодавець робить так, аби замовник на етапі підписання договору міг безоплатно одразу ж забирати собі майнові права інтелектуальної власності. І тим самим отримати можливість вносити зміни до проєкту на будь-якому етапі, замовляючи авторський нагляд у будь-якого архітектора з ринку. Який же це авторський нагляд, якщо його здійснює НЕ автор? Тобто сама суть спотворюється. Цю опцію виписано точно під інтереси забудовника.
Про приватну ДАБІ, тотальну централізацію та білих ворон
— Єдина державна електронна система у сфері будівництва (ЄДЕСБ) передбачає передачу функцій контролю приватникам. Ви у своєму гучному пості назвали це приватними ДАБІ (їх створять для забудовників їхні кишенькові ФОПки) і нарвалися на «Вокс Чек», замовлений головою профільного підкомітету Оленою Шуляк. Вас публічно звинуватили в маніпуляціях і брехні. Тим часом той-таки Саакашвілі презентує цю новелу як велике досягнення законопроєкту: на перший план виходить репутація експерта.
— Функції держави делегуються ринку — звучить красиво. Але тут не треба бути Нострадамусом: цим принципом уже скористалися, коли зробили приватні експертизи проєктів. До чого це призвело? Мінімум, тричі на тиждень мені телефонують із пропозицією: «Ми така-то й така-то експертиза, несіть, будь ласка, нам проєктну документацію, й ви отримаєте позитивний висновок за два дні». Але в проєктній документації кілька тисяч сторінок! Її фізично неможливо за два дні навіть прочитати.
Поява таких «експертів» і таких «експертиз» уже сьогодні призвела до того, що аналіз архітектурних проєктів фактично не проводиться. Забудовники часто просто купують експертні висновки, причому за дуже малі гроші. 50–100 тисяч гривень — для «висотки» це три копійки. Тобто в наших умовах цей механізм уже не працює. А ми хочемо скористатися ним, щоб провести глобальну реформу? Репутація насправді важлива для архітектора, — своїми іменами ми називаємо свої компанії. Абстрактна ж репутація безіменного архітектурного контролю — це просто смішно. Як і у випадку з «Вокс Чек», на жаль, та їхньою репутацією. Це ж легко — проаналізувати пост, подати це як «аналіз законопроєкту і реформи», вхопитися за юридичні формальності замість суті — і назвати реальну критику «брехнею та маніпуляціями».
Ми зараз із вами говоримо не про обгортку, в яку активно пакують законопроєкт, а про те, що під нею. З єдиною метою — відітнути лобізм, не втративши тих цінних напрацювань, які в ньому справді є.
— Містобудівну палату, яку можуть створити в результаті прийняття цього законопроєкту, як я розумію, архітектори хотіли б відітнути? Знову-таки, звинувативши владу в тотальній централізації сфери. Однак, можливо, це і є той самий запобіжник, який підтримуватиме порядок на ринку?
— Україна — серед країн, найбільше сприйнятливих до корупції. Все ще без справедливого суду та реальної правоохоронної системи. Але при цьому ми, однією рукою ліквідовуючи ДАБІ, другою — створюємо орган із драконівськими повноваженнями стосовно всіх учасників ринку, на чолі якого стоїть особисто міністр. Заступником у якого — його ж заступник, секретарем — чиновник з Мінрегіону. Рішення цих трьох та ще 27 рандомно обраних «представників професійної спільноти» (з них тільки два-три — архітектори) «на добровільних засадах» будуть страчувати й милувати, практично, на рівні суду (вносяться зміни до закону про виконавче провадження).
Простою більшістю Містобудівна палата легко зможе позбавити архітектора сертифіката, а всю саморегулівну організацію — статусу саморегулювання. Містобудівній палаті під керівництвом міністра та його заступника делеговані всі рішення з нагляду над експертизами, архітекторами, інженерами, саморегулівними організаціями, а по суті — виведення/збереження гравців на ринку. Владу в містобудівній сфері монополізує Мінрегіон і особисто міністр.
— Можливо, ви погано самоочищалися і вам вирішили таким чином допомогти?
— В нас не було на це повноважень. Позбавити непорядного колегу сертифіката можна тільки за його заявою, рішенням суду або ДАБІ, згідно з чинною постановою Кабміну. Ми неодноразово зверталися з проханням дати нам цей механізм. І потрібна для цього не глобальна реформа, а лише правильно виписаний підзаконний акт. В кожному разі, долю професіоналів мають вирішувати професіонали, а не випадково набрані люди. І тим більше — не чиновники. Інакше це ідеальна ніша для корупції.
Насправді в архітекторів сьогодні забирають останнє. Без авторства, з навислим над головою чиновником, який у будь-який момент може забрати сертифікат, узагалі не буде мотивації залишатися в професії. Моїм колегам набагато комфортніше працювати в Україні на Америку і Європу. На країни, де все гаразд із авторським правом та гонорарами. І, повірте, успішні архітектори завжди знайдуть собі роботу. А наша система, яка буцімто реформується, створюється так, що тут залишаться проєктанти-двієчники і всемогутні чиновники, які живуть за рахунок корупції.
— Однак ви відкрито заявляєте владі про архітектурний майдан.
— Повірте, архітектори менш за все хочуть робити майдани і виступати на прес-конференціях. Ми хочемо проєктувати й розвивати наші міста — виконувати свою роботу. Питання в тому, що несправедливість цього законопроєкту до нашого фаху зашкалює. При цьому законотворці всіма можливими способами уникають діалогу з нами. А творчі люди найгостріше відчувають несправедливість. Тому — так, ми будемо боротися.
Архітектори дуже заряджені. Багато хто вивчив законопроєкт. І ми використовуємо всі можливі домайданні інструменти. Ми звернулися до голови профільного комітету Андрія Клочка з проханням забезпечити представництво Архітектурної Палати на засіданнях підкомітету та комітету з розгляду правок до законопроєкту. Сьогодні надіслали відкритий лист голові парламенту Дмитру Разумкову. Під ним — близько тисячі живих підписів сертифікованих архітекторів, зібраних у 25 регіональних осередках Архітектурної Палати НСАУ у всіх регіонах України. Люди готові виходити. Майдани починаються тоді, коли в людей забирають те, що пов’язано з їхніми правами, гідністю, ідентичністю, з сенсом життя.
Що важливо — кожна успішна реформа має два ключових аспекти: суть реформи та комунікацію навколо цієї реформи. Суть досягається за круглим столом з реальною, а не формальною участю всіх стейкхолдерів. На жаль, автори законопроєкту зробили основний акцент на «комунікації навколо» і блискучій подачі документа, складеного за зачиненими дверима. Причому для цього використовуються всі інструменти (проплачені, лояльні, некомпетентні). Історія з «Вокс Чек» — прецедент, організований у дедлайн подачі правок депутатами. Соромно. І тут ми — громадські й професійні об'єднання, не маючи медійного ресурсу, програємо. В нас немає стільки майданчиків для виступів, як у представників влади. Тому зараз ми виступаємо скрізь, де можемо, і, як ви сказали на початку інтерв'ю, нас стає чути.
— Влада активно підтягує під себе громадянський сектор і самоврядні асоціації. Так виник кишеньковий Всеукраїнський конгрес фермерів, Конгрес місцевих та регіональних влад тощо. І це вже технологія. Правда, що під вас теж копають і може бути створений якийсь альтернативний конгрес архітекторів? Тим більше що, за моєю інформацією, зустрічі з архітекторами законодавці все-таки проводять. Але тільки з «хорошими», а не з «поганими».
— Так, така інформація є. Стосовно зустрічей із «хорошими» — знаю точно. Стосовно створення «кишенькової гільдії архітекторів» — знаю з чуток. Наскільки це правда — побачимо найближчим часом. Всі архітектори – об’єднані. Наші правки — в комітеті. Законопроєкт — у пріоритеті. Ми свої червоні лінії визначили.
Більше статей Інни Ведернікової читайте за посиланням.