Минулого понеділка канцлер Німеччини Ангела Меркель офіційно заявила: переговори про формування коаліції в нижній палаті парламенту провалилися.
Вільна демократична партія того ж дня вийшла з переговорів, і, отже, у Меркель, чия партія перемогла на виборах, не залишилося прийнятної можливості сформувати більшість.
Після оголошення результатів парламентських виборів, які відбулися в Німеччині 24 вересня, експерти були практично одностайні в передбаченнях - країною мала керувати коаліція трьох (фактично чотирьох) партій у складі Християнсько-демократичного союзу/Християнсько-соціального союзу (ХДС/ХСС), Вільної демократичної партії і "Зелених". Математично, власне кажучи, ця коаліція була однією з двох потенційно можливих. Однак варіант більшості, сформованої ХДС/ХСС і Соціал-демократичною партією, остання з самого початку відкинула. Відтак коаліція "Ямайка" (названа так тому, що офіційні кольори потенційних партій-учасниць - чорний, жовтий, зелений - повторюють кольори прапора цієї держави) здавалася безальтернативною.
Що ж сталося, і чого тепер очікувати Німеччині?
"Я б'юся, просто тому, що б'юся"
У Заяві Вільної демократичної партії з цього приводу на офіційній сторінці у Facebook сказано: "Ми не можемо нести відповідальність за дух [запропонованої] коаліційної угоди. Багато з запропонованих у ній заходів ми вважаємо шкідливими. Ми повинні були б відмовитися від наших принципів і від усього, над чим ми працювали роками. Ми не залишимо наших виборців, приймаючи політику, в якій ми не впевнені. Краще не керувати, ніж керувати помилково". Серед конкретних сфер, у яких у них є серйозні розбіжності із християнськими демократами і "зеленими", ліберали назвали освітню політику, послаблення тиску на економіку, "гнучкість суспільства" (йдеться про ліберальнішу трудову політику), підтримку ринкової економіки, а також міграційну політику.
Спікер ХДС Стефан Маєр заявив Бі-Бі-Сі, що, на його думку, вільні демократи спочатку й не планували входити в коаліцію. Власне, ще на початку листопада, за два тижні до провалу переговорів, очільник СДП Лінднер стверджував, що партія, хоча й не чекає нових виборів, але готова до них. Втім, схоже, жорсткі позиції в деяких питаннях обстоювали і ліберали, і "зелені". Так, ХДС/ХСС знайшли спільну мову з Вільною демократичною партією в питанні продовження діючого мораторію на право возз'єднання сім'ї для біженців, які проживають у Німеччині. Ні ті, ні інші не є противниками міграції, але добре розуміють, що нові міграційні потоки принесуть вигоду насамперед крайнім правим суперникам - "Альтернативі для Німеччини". Однак "зелені" вимагали не продовжувати мораторій, який має закінчитися наступного року.
З іншого боку, вочевидь, "зелені" і ХДС/ХСС знайшли спільну мову в питанні енергетики. Християнські демократи вже тривалий час, по суті, підтримують ідею переходу на екологічно чисті джерела енергії: ті й інші говорять про необхідність повністю відмовитися від використання вугілля. Різняться лише терміни й пропоновані заходи (більш радикальні у версії "зелених", які, однак, пішли на поступки старшим партнерам під час переговорів). Натомість СДП, згідно зі своєю ідеологією, пропонувала відмовитися від довгострокових планів розширення використання поновлюваних джерел енергії та особливо амбіційних цілей щодо захисту довкілля, а питання використання викопних джерел енергії - у тому числі вугілля - залишити ринку. Іншими словами, у цьому питанні "зелені" і ліберали обрали прямо протилежні позиції.
Крім того, сторони не змогли домовитися щодо періоду скасування податку солідарності (податок з доходів, що йде в держбюджет задля збільшення державних видатків на розвиток бідних земель Східної Німеччини). СДП вимагала відмовитися від нього 2019 року, тоді як "зелені" вважають, що він має існувати і далі, незважаючи на його непопулярність серед західних німців.
Лінднер згодом заявив, що його партія не звинувачує нікого за обстоювання принципів, але й вони також обстоюють свої.
Що день прийдешній Німеччині готує?
Звичайно, обстоювати свої ідеологічні позиції - це нормальна функція партій (принаймні у державах з розвиненими партійними системами). Але проблема в тому, що в реальності для вільних демократів і "зелених" на одній шальці терезів виявилася непоступливість, а на іншій - відповідальність за Німеччину. Справді, провал коаліційних переговорів означає насамперед, що політична невизначеність триває.
Лідер соціал-демократів Мартін Шульц раніше заявляв, що партія виступає проти широкої коаліції з ХДС/ХСС, хоча частина партійців вважає, що над цим варіантом варто подумати. Така коаліція буде дуже непопулярною (лише 18% німців готові зараз її підтримати), але це дозволить уникнути двох інших сценаріїв - уряду меншості або дострокових виборів. Перший передбачає, що ХДС/ХСС і "зелені", не маючи більшості, доможуться формування уряду і намагатимуться вести законотворчу діяльність шляхом ситуативних домовленостей. Однак Меркель уже заявила, що такий варіант її влаштовує менше, ніж дострокові вибори. І зрозуміло чому: уряд меншості за своєю природою вкрай нестабільний, а головне, дуже багато ресурсів витрачається на те, щоб домогтися ухвалення рішень. Це не те, до чого звикла Німеччина. Це не те, до чого звикла Меркель.
Нові ж вибори не можуть відбутися раніше середини лютого. З урахуванням майбутніх коаліційних переговорів це означає, що до березня-квітня Німеччина житиме з урядом у статусі "в.о.". Це означає паралізований процес законотворчості і неможливість ухвалювати якісь стратегічні рішення на рівні уряду.
Нові вибори і що після них
Політична нестабільність - шанс для радикальних партій: "Лівої" і крайньої правої "Альтернативи для Німеччини".
Заступниця очільника "Альтернативи для Німеччини" Беатріс фон Шторх уже назвала провал коаліційних переговорів успіхом для її партії, гордо заявивши, що "АдН зупинила лівий тренд", і стверджуючи, що Меркель готова була піти на будь-яку угоду, незалежно від її шкоди для Німеччини, аби тільки задовольнити інтереси "зелених". І якщо в цих заявах можна засумніватися, то інше твердження фон Шторх, очевидно, близьке до істини: "Якби вільні демократи й ХДС не боялися АдН, вони б дали "зеленим" те, чого вони хочуть… Чотири роки тому створити "Ямайку" було б значно простіше, ніж зараз".
Справді, усі експерти називають питання міграції одним з каменів спотикання у переговорах. Судячи з усього, побоювання через можливе зростання рейтингів ультраправих послужило причиною того, що вільні демократи і ХДС/ХСС обрали жорсткішу позицію в цьому питанні, ніж "зелені". Однак лідери ХСС і "зелених" стверджують, що на момент виходу вільних демократів з переговорів угода вже видалася досяжною. Якщо вони кажуть правду, це означає, що ХДС/ХСС і "зелені" прийшли до якогось компромісу щодо ключових питань, і саме Вільна демократична партія відповідальна за провал переговорів. За опитуванням INSA, 29% німців звинувачують у провалі переговорів саме Лінднера, 28% - Меркель, і тільки 13% - лідера "зелених" Джема Оздеміра.
Останні соцопитування показують: підтримка ХДС/ХСС упала на 1-2%, тоді як підтримка "Альтернативи для Німеччини" зросла. Також побільшало прибічників "зелених": партія вийшла на 4-те місце за рівнем підтримки, обійшовши Вільну демократичну партію, яка залишилася приблизно на тих самих позиціях, що й раніше. І якщо Німеччина проживе ще кілька місяців без повноцінного уряду, цілком імовірно, що ці тренди посиляться. Це пояснює, чому помірковані соціал-демократи не проти повернення до ідеї широкої коаліції, та й Меркель навряд чи була б проти. Власне, вона неодноразово пропонувала Шульцу подумати про цей варіант під час передвиборної кампанії.
Тим часом вільні демократи, судячи з їхніх дій, воліють залишатися в опозиції. Можливо, християнські демократи і соціал-демократи все ж таки об'єднаються. Можливо, відбудуться нові вибори, після яких соціал-демократи, "ліві" й "зелені" зможуть зібрати більшість у Бундестазі. Лінднер і його партія чекатимуть того чи іншого варіанта і критикуватимуть новий уряд, тим самим набираючи рейтинг. Це розумна стратегія з погляду зростання підтримки партії в майбутньому, якщо припустити, що зараз виборці все ж таки не вирішать повісити відповідальність на СДП за провал коаліційних переговорів. Але наскільки відповідально в такій ситуації відмовлятися від участі у формуванні уряду, при тому, що, очевидно, ХДС/ХСС і "зелені" між собою спільну мову знайшли?
Нескладно назвати тих, хто програє від провалу коаліційних переговорів у Німеччині. По-перше, німецька і європейська економіка: невдача з "Ямайкою" спричинила нестабільність на фондових ринках і погіршила курс євро, і можливі подальші втрати. Звичайно, конкретно для міцної німецької економіки, що переживає гарні часи, це досить незначний удар, але єврозоні зайві потрясіння не потрібні. По-друге, помірковані німецькі виборці, які ризикують побачити зростання підтримки лівих і правих радикалів.
І, по-третє, безумовно, це Європейський Союз. Німеччина, як відомо, - один з ключових гравців в об'єднанні. Німецьких виборів чекали у Брюсселі, чекали їх у Парижі. Французький президент Еммануель Макрон cпільно з Меркель (після її ймовірного переобрання) мали спільно запустити план масштабних змін у ЄС, спрямований на те, щоб, з одного боку, посилити об'єднання, а з іншого - поліпшити його сприйняття як демократичного проекту. Однак поки в Німеччині немає повноцінного уряду, про жодні масштабні зміни не може бути й мови. Як і про якісь зрушення у вирішенні інших важливих для ЄС внутрішньо- і зовнішньополітичних питань.
І це - одна з головних причин того, чому в інших країнах ЄС зараз уважно стежать за тим, що відбувається в Німеччині.