Голосування в Німеччині на загальних виборах 26 вересня завершилося о 18.00 за місцевим часом оголошенням результатів екзит-полів, які давали головним конкуруючим силам — Соціал-демократичній партії Німеччини й правлячому партійному союзу ХДС/ХСС (Християнсько-демократичний союз Німеччини й Християнсько-соціальний союз у Баварії) — по 25% голосів виборців.
Ці дані дали змогу відразу двом кандидатам у канцлери — Олафу Шольцу з Соціал-демократичної партії Німеччини й соратникові Меркель по союзу ХДС/ХСС Арміну Лашету — оголосити про рішучість узяти на себе провідну роль у формуванні майбутнього уряду країни.
Однак за минулу ніч попередні результати голосування почали впевнено коригуватися на користь соціал-демократів. На 6.00 ранку понеділка, за попередніми офіційними даними, вони лідирували з 25,7% проти 24,1% у конкурентів. Олаф Шольц уже вночі заявив, що сподівається сформувати новий коаліційний уряд ФРН до різдвяних свят. Виборці в Німеччині віддали перевагу соціал-демократам, але це далеко не кінець в історії про боротьбу німецьких політиків за спадщину Ангели Меркель.
Опубліковані минулої вночі соцопитування ZDF, уже після проведення виборів, показали, що 55% німців вважають за краще, щоб соціал-демократи формували наступний уряд країни, тоді як представникові ХДС/ХСС формування довірили лише 36%.
Утім, Лашет не поспішав вітати суперника з перемогою. При цьому вже після виборів 56% тих, хто голосував за ХДС/ХСС, заявили в соцопитуваннях, що Армін Лашет вплинув на результати партії, і лише 11% вважають, що він допомагав, а 28% відповіли, що його лідерство не мало жодного значення для результатів. Водночас серед прихильників есдеків 70% тих, хто голосував, пов'язують хороші результати для своєї партії саме з персоною Шольца.
За двійкою лідерів розташувалися «Союз-90/Зелені» з 14,8% голосів. Представники цієї сили відразу після виборів заявили про готовність вести переговори про створення коаліції з кожним із переможців. При цьому їхній лідер і кандидат у канцлери від «Зелених» Анналена Бербок визнала, що результат партії міг би бути значно ліпшим, якби не її персональні помилки й прорахунки під час передвиборної кампанії.
На четвертому місці з 11,5% ліберальна «Вільна демократична партія Німеччини». Вона, як свідчать результати голосування, одержала підтримку від молодих німців, які вперше прийшли цього року на виборчі дільниці. Усього таких було 2,8 мільйона чоловік. При цьому ті, хто голосував за соціал-демократів і союз ХДС/ХСС, — це в основному німці віком за 70 років.
Ультраправа «Альтернатива для Німеччини» (АдН) одержала 10,3%. При цьому, як зазначається, радикали в східнонімецьких землях (що раніше входили до НДР) обійшли за популярністю християнських демократів — 21% проти 17%, поступившись лише есдекам, у яких 23%. Таким чином, резонно говорити, що після нинішніх виборів із маленької протестної партії німецькі ультраправі перетворилися на регіональну політичну силу, «окопавшись» у Саксонії та Тюрінгії. Зазначимо, що політики з АдН напередодні виборів неодноразово літали в Москву, і їх там приймали на високому рівні. Російські медіа в Німеччині всіляко звеличували заслуги німецьких правих як «друзів Росії» і водночас вели кампанію дезінформації проти основних партій Німеччини та їхніх лідерів. Особливо дісталося «Зеленим» за їхню непримиренну позицію щодо проєкту газопроводу «Північний потік-2».
На останньому місці опинилася «Ліва партія» з 4,9%, яка не дотягнула до прохідного бар'єра в 5%, але все-таки потрапляє в парламент завдяки особливостям німецького виборчого закону. Згідно з ним, якщо кандидати партії одержали три мандати шляхом прямого голосування у виборчих округах за мажоритаркою, то партія може пройти в парламент залежно від досягнутого відсотка, навіть якщо це менше 5%. Однак такі результати «Лівих» роблять безпідставними будь-які розмови про «червоно-зелену» коаліцію СДПН, «Лівої партії» і «Зелених», оскільки такий альянс не зможе одержати більшість голосів у новому складі Бундестагу.
Також досить цікавим є аналіз перетікання електорату між партіями. Соціал-демократи одержали підтримку від виборців, які раніше голосували за ХДС/ХСС і «Лівих», але програли голоси «Зеленим». Водночас електорат ХДС/ХСС активніше голосував за СДПН і «Зелених» і меншою мірою за вільних демократів. Ультраправа «Альтернатива для Німеччини» поступилася своїм виборцем соціал-демократам і вільним демократам, але одержала підтримку від електорату «Лівої партії».
Варто зазначити, що в нинішніх виборах у Німеччині брала участь рекордна кількість партій — 47. Із них 40 було представлено земельним партійним списком як мінімум в одній федеральній землі. Ще сім представлені тільки в окремих виборчих округах. За місця у вищому законодавчому органі ФРН боролася рекордна кількість кандидатів — 6211, зокрема 2024 жінки.
Брати участь у голосуванні мають право близько 60,4 мільйона німців. Під час нинішніх виборів через пандемію майже 40% виборців вирішили скористатися опцією голосування поштою, що давало можливість не приходити на виборчі дільниці. До речі, саме цим способом голосування скористалася й сама Ангела Меркель. Для порівняння, на виборах 2017 року голосування поштою використовували лише 28% німців. Тому в неділю 26 вересня, особливо зранку, явка громадян на виборчі дільниці була нижчою, ніж чотири роки тому. Але в деяких великих містах біля виборчих дільниць увечері були черги. За попередніми результатами, явка становила 76%.
Математика і політика
Новий склад Бундестагу 20-го скликання, за законом, має зібратися не пізніше ніж через 30 днів після виборів. Формально з початком цієї сесії повноваження чинного канцлера закінчуються. Але як ми вже зазначали неодноразово, Ангела Меркель, швидше за все, залишиться біля керма уряду як виконувачка обов'язків. Якщо врахувати, що після виборів 2017 року знадобилося 172 дні на формування правлячої коаліції, то повноваження нинішнього канцлера можуть протривати довше, ніж до Різдва, якщо коаліційні переговори будуть складними або зайдуть у глухий кут. Утім, треба також зазначити, що в такі перехідні періоди канцлер і уряд ФРН рідко приймають будь-які радикальні рішення.
Також зазначимо, що новий склад Бундестагу буде найбільш численним в історії країни. Причина тут в особливостях виборчої системи Німеччини. Кожен виборець голосував у неділю двічі. Перший голос він віддавав за депутата виборчого округу за місцем реєстрації. Усього таких депутатів 299 — за кількістю округів. Їх обирають простою більшістю голосів за мажоритарною системою. Другий голос віддається за регіональний список політичної партії — це ще 299 депутатів. Саме розподіл других голосів виборців впливає на співвідношення сил у майбутньому парламенті. Кількість депутатів може варіюватися: що більше «других» голосів одержує партія, то більше місць їй буде гарантовано в новому парламенті. «Стандартний» склад Бундестагу передбачає 598 депутатів, але він може збільшуватися, якщо певна партія одержує більше «других» голосів у бюлетені. Якщо одна з партій одержала за результатами голосування більше «прямих» мажоритарних мандатів, ніж їй належало б за результатами підрахунку «других» голосів, то ці мандати в неї не відбирають, а приплюсовують до загальної кількості завойованих нею місць у парламенті. Такі мандати одержали назву «додаткові».
При цьому, щоб зберегти відсоткове співвідношення політичних сил у Бундестазі, розподіляються так звані зрівняльні мандати на користь інших партій. Їх видають партіям, щоб досягнути потрібної пропорції.
Таким чином, у Бундестазі минулого, 19-го, скликання було 709 депутатів. Найчисленнішу фракцію з 245 мандатами мала ХДС/ХСС. Разом зі СДПН, у якої в парламенті було 152 голоси, християнські демократи утворювали так звану велику правлячу коаліцію найбільших політичних сил країни. Права партія «Альтернатива для Німеччини» мала в парламенті 87 мандатів, «Партія вільних демократів» — 80, «Ліві» — 69 мандатів. «Зелених» представляли в Бундестазі 67 депутатів.
Тепер новий Бундестаг, відповідно до описаного вище принципу розподілу мандатів, збільшиться на кілька десятків місць і, можливо, налічуватиме 735 законодавців. Таким чином, у новому парламенті СДПН попередньо може одержати 206 місць, ХДС/ХСС — 196 мандатів, «Зелені» — 118, «Вільні демократи» — 92, «Альтернатива для Німеччини» — 83, «Ліві» — 39 мандатів. Також у Бундестазі буде один депутат від Партії датської меншини в Німеччині «Асоціація виборців Південного Шлезвігу» (SSV), обраний уперше більш як за 60 років.
Для формування правлячої коаліції треба залучити до неї представників партій у такий спосіб, щоб одержати більшість мандатів. Слід враховувати, що за жодного розкладу в правлячу коаліцію не потрапляє «Альтернатива для Німеччини», яка традиційно залишається за бортом коаліційних переговорів.
Ця математика потрібна для формування коаліції, яка в результаті й обере нового канцлера, а той почне формувати кабінет. У Німеччині теоретично можливий і уряд меншості, але історично склалося так, що німці намагалися уникати такої ситуації, навіть створюючи «великі» коаліції між, здавалося б, непримиренними суперниками ХДС/ХСС і СДПН. Однак тепер усе виглядає так, що до «великої коаліції» не рвуться самі її учасники. Втім, і цей варіант остаточно відкидати не можна, якщо, наприклад, до блоку двох «великих партій» удасться залучити ще «Партію вільних демократів» або «Зелених».
Якщо ж більшість спробує сформувати Шольц, то він прагнутиме створити «семафорну коаліцію» (яку так називають через партійні кольори — червоний, жовтий і зелений), до якої ввійдуть СДПН, «Вільні демократи», «Зелені».
Утім, не слід скидати з рахунків і такий варіант, коли одержати право на формування власної коаліції зможе ХДС/ХСС, якщо всі спроби есдеків створити коаліцію проваляться. У цьому разі вони також спробують залучити в майбутній уряд «Зелених» і «Вільних демократів».
Таким чином, саме від того, хто з лідерів «великих партій» — Шольц чи Лашет зуміє залучити у свою коаліцію «Зелених» і «Вільних демократів», і буде в остаточному підсумку залежати, хто з них стане канцлером ФРН. Цікаво, що лідер німецьких вільних демократів Крістіан Лінднер уже заявив, що він сам, швидше за все, першим ініціює переговори з «Зеленими», щоб зрозуміти, яка з «великих партій» — СДПН чи ХДС/ХСС підходить більше як партнер для формування центристського уряду.
Наразі експерти не готові скидати з рахунків жоден із перелічених вище варіантів. Тому інтрига навколо формування нової правлячої коаліції в Німеччині й виборів федерального канцлера зберігається.
Більше статей Олексія Коваля читайте за посиланням.