У 1992 році у Сполучених Штатах спостерігалась економічна рецесія. Президент Джордж Буш-старший, той, хто 1 cерпня 1991 року виголосив Chiken Kyiv speech у Верховній Раді України, майже не приділяв уваги питанням економіки. Щойно розвалився Радянський Союз, США виглядали переможцем і відчували піднесення. Очікування перемоги на виборах було напрочуд сильним. Він не врахував, що в кожній демократичній країні економічна ситуація і власний добробут для пересічного виборця майже завжди — фактор важливіший, аніж зовнішньополітичні успіхи. Особливо це стосується Сполучених Штатів, де абсолютна більшість населення традиційно не цікавиться зовнішньою політикою.
Але це добре розумів талановитий політичний консультант Джеймс Карвіл, який допомагав Біллу Клінтону на президентських перегонах. Саме йому належить легендарна фраза, яку відтоді вже тридцять років використовують у всіх можливих варіантах: It’s the economy, stupid. Карвіл наказав працівникам штабу Клінтона підкреслювати важливість економіки за першої-ліпшої нагоди й навіть вивісив на штабі демократів гасло, що містило так витончено підібрані слова. Вони стали мантрою виборчої кампанії Клінтона, яка, як відомо, завершилася повним успіхом.
У 2024 році на нас теж чекають вибори. Відбудуться вони також у Росії, США та на Тайвані. Сьогодні, напередодні річниці відкритої війни Росії проти України і в очікуванні чергового російського наступу, українці напевно скажуть — it is the weapons, stupid. Це, безумовно, відповідає реаліям війни: перш ніж говорити про відновлення економіки, треба здобути військову перемогу. Але наступного року питання економіки, відбудови набудуть більшої ваги, ніж зараз, а що стосується США — то там слід очікувати появи значно ширшого спектра передвиборних гасел уже восени, коли розпочнуться праймеріз. Тому є сенс трішки прискіпливіше подивитися на тему різноманітних виборів, — їх наближення значною мірою визначатиме політичний ландшафт другої половини нинішнього і всього наступного року.
Вибори на Тайвані дуже цікавлять США і Китай. Пекін сподівається, що перемога китайських націоналістів із партії Гоміньдан, яку вони отримали торік на місцевих виборах, приведе й до наступних перемог. Саме ця партія виступає за зближення Тайваню з материковим Китаєм. Демократична прогресивна партія, що перебуває сьогодні при владі й виступає за незалежність Тайваню, шукатиме нового лідера, бо президентка Цай Інвень має піти у відставку після двох термінів на посаді. Оскільки Тайвань відіграє центральну роль у Індо-Тихоокеанській стратегії США, Вашингтон і, до речі, Токіо теж уважно відстежуватимуть процес зміни влади на острові, що перебуває під постійною загрозою силового сценарію возз’єднання з материком через Тайванську протоку. Цілком очевидно, що питання Тайваню — не тільки політичне і безпекове, а й економічне: ця територія є світовим лідером із виробництва чипів, без яких у сучасному світі ніщо не працює. Невипадково США, Японія і Нідерланди домовилися не постачати обладнання для виробництва таких чипів до Китаю. Сьогодні це питання номер один у світових технологічних перегонах.
Вибори в Росії матимуть величезний ступінь невизначеності, навіть якщо на хвилину припустити, що в них братиме участь Путін. Економічна ситуація в РФ об’єктивно погіршується, хоч би що писали проплачені західні експерти про її «стійкість до зовнішнього впливу» і «запас міцності». Немає жодних підстав вважати, що показники дефіциту бюджету і падіння ВВП будуть поліпшуватися впродовж поточного року і в найближчій перспективі. Успіх ЗСУ з визволення тимчасово окупованих територій означатиме для Москви додатковий чинник політичної нестабільності. На Заході побоюються, що Путін може опинитися під вогнем критики своїх же націоналістів, більш правих і радикальніших, ніж він сам (надії на так звану російську опозицію тануть день у день). І саме в цьому, на думку аналітики, криється певна небезпека, що може реалізуватися як у виникненні на території РФ громадянського збройного конфлікту, так і в приході до влади випадкової людини, котрій не вдасться втримати «силовиків» під контролем. Вашингтон вітатиме розпад Росії, але йому потрібен контрольований розпад, коли буде зрозуміло, з ким треба вести стратегічний діалог про ядерну зброю. Нинішнє зближення РФ з Північною Кореєю та Іраном, аж до відкритих декларацій про взаємну підтримку і поставки зброї до РФ, є поганим сигналом, оскільки зброя може рухатися в обидва боки.
З погляду виборів як у РФ, так і на Тайвані, дуже багато важить діалог США і КНР, що ледь не зірвався у зв’язку з повітряною кулею китайського походження, яка «випадково» опинилася над військовими об’єктами США. Американські ВПС її, звісно, збили, чим Китай, звісно, був дуже незадоволений. Стрілецькі забави збіглися з оприлюдненням вкрай цікавих даних, — як з’ясувалося, торік торгівля США і КНР встановила рекорд: 690 млрд дол., і це на тлі «торговельної війни», яку почав ще Трамп. Імпорт із Китаю до США сягнув 536,8 млрд дол., тоді як експорт становив лише 153,8 млрд. Дефіцит у 383 млрд дол. — вражаючий, але споживачі у США звикли до відносно дешевих товарів із КНР, що наповнюють полиці американських торгових центрів. Інфляція після двох років ковідного накачування фінансових ресурсів в економіку по всьому світу лише частково відповідальна за зростання монетарних показників торгівлі. Вона реально зростає і в товарному вигляді.
Тепер очевидно, що Трамп, який у 2018 році наклав додаткові мита на 300 млрд китайського експорту до США з метою виправлення торговельного дисбалансу, своєї мети не досяг. Неефективними виявилися і спроби послабити взаємозалежність у торгівлі, а перенесення тисяч іноземних виробництв із Китаю до інших країн Південно-Східної та Східної Азії не викликало критичних змін у експортному потенціалі КНР. Економіка — один із ключових факторів, який спонукає Джо Байдена шукати певного порозуміння з Сі Цзіньпінем. Для споживачів у США майже нічого не змінилося: It’s the economy, stupid.
На 2024 рік вибори в Японії не заплановані, але варто відзначити, що, за підсумками минулого року, ситуація у третій економіці світу, на чию підтримку розраховують не тільки США і Тайвань, а й Україна, залишається складною. У 2022 році вдвічі— до 87 млрд дол. — скоротився традиційний профіцит поточного рахунку. Це найгірший показник за вісім років. Причина — зростання на 42% вартості імпорту, насамперед — енергоресурсів, при тому що експорт зріс лише на 19,9%, а також девальвація ієни на 20%. Прибуток «Тойоти» — одного з флагманів економіки Японії, впав на 18% у зв’язку з підвищенням цін на матеріали для автомобільної промисловості і значні переформатування логістичних ланцюжків. У Японії спостерігаються чи не найбільші у світі темпи скорочення населення (і зростання середнього віку до найвищих у світі показників), що їх уряд розглядає як реальну загрозу функціонуванню суспільства. Збіднюються ресурси робочої сили, і компанії дедалі частіше вимушені повертати на роботу пенсіонерів. Стимулювання народжуваності потребує, знову-таки, ресурсів, які вкрай обмежені. Прогнози економістів на цей рік невтішні, — очікується, що уповільнення світової економіки, яке стає з кожним днем дедалі реальнішим, призведе до зниження показників експорту. Це критично позначиться на спроможності Японії інвестувати в розвиток, реалізовувати програми допомоги іншим країнам і забезпечувати зростання оборонного бюджету, про що уряд Японії заявив торік у грудні. У Китаї теж спостерігається помітне скорочення населення, але прогноз розвитку у 2023 році — 4,6%, тоді як Японія переглянула свої перспективи зростання впродовж наступних двох років у бік зменшення.
Війна Росії проти України залишається, на думку більшості аналітиків-економістів, одним із факторів глобальної невизначеності. Геополітичний аналіз свідчить, що на боці України виступає група держав із загальним потенціалом 70% світового ВВП, тоді як РФ підтримують країни з 19,5% ВВП світу (решта «нейтральні»). Засуджують Росію й орієнтуються на Захід країни, в яких проживає 37% населення планети, тоді як на боці агресора — 31% населення при 32% «нейтральних». Відкрито підтримують РФ лише декілька світових ізгоїв, але питання не в них, а в «нейтральних», яких кожна зі сторін намагається залучити на свій бік. Щоб досягти цієї мети, потрібні ресурси. А для насичення ресурсами потрібна динамічна економіка —вона дозволяє створювати робочі місця і отримувати прибутки, які в новому світі, що народжується, мають розподілятися справедливіше, ніж раніше, — зокрема з урахуванням інтересів так званого Глобального Півдня.
І — так, ми єдині з усім цивілізованим світом в бажанні закінчити війну цього року та розпочати відбудову, яка має відбуватися за рахунок агресора. Саме наш успіх у реконструкції і модернізації України стане останнім цвяхом у труну російського імперіалізму. Така зброя, як економіка, не знає дистанцій.
Більше статей Сергія Корсунського читайте за посиланням.