UA / RU
Підтримати ZN.ua

Україна судиться з Росією: чи буде покарано Кремль?

У Гаазі Арбітражний трибунал розглядає справу про захоплення РФ українських військових кораблів і членів їхніх екіпажів

Автор: Володимир Кравченко

Ще трохи, ще недовго залишилося чекати, коли спеціальний арбітражний суд у Гаазі прийме рішення про свою юрисдикцію у справі Україна проти Росії.

Йдеться про один із двох позовів, у яких наша країна обвинувачує РФ у порушенні Конвенції ООН з морського права, — незаконному захопленні росіянами 2018 року катерів «Бердянськ» і «Нікополь» та буксира «Яни Капу», а також членів їхніх екіпажів у Чорному морі. Цього тижня розпочалися усні слухання, під час яких українська й російська делегації представлять свої аргументи та контраргументи, після чого Арбітражний трибунал упродовж півроку прийме рішення про юрисдикцію.

Нагадаємо, що 25 листопада 2018 року в районі Керченської протоки російські військові обстріляли та захопили разом із екіпажами катери «Бердянськ» і «Нікополь», а також буксир «Яни Капу», які здійснювали мирний прохід із Одеси до Бердянська. Кілька українських моряків під час атаки росіян зазнали поранень. Екіпажі кораблів було заарештовано й перевезено в російські СІЗО: Москва звинуватила 24 моряки у кримінальному злочині — незаконному перетині кордону.

Попри те, що в травні 2019 року Міжнародний трибунал із морського права видав наказ про застосування тимчасових заходів, згідно з яким Російська Федерація була зобов'язана негайно звільнити українських моряків і повернути кораблі нашій країні, Кремль зволікав із виконанням наказу суду. Лише у вересні 2019 року, в результаті узгодженого Києвом і Москвою обміну утримуваними особами, члени екіпажів повернулися додому, а в листопаді Росія передала Україні й кораблі.

Однак із моряків так і не було знято обвинувачень. Їм лише змінили запобіжний захід із утримання під вартою на особисті зобов'язання. А передані Україні кораблі, розграбовані під час вимушеного перебування в окупованій росіянами Керчі, у Росії так само залишаються у статусі речових доказів.

У Гаазі Україна прагне притягти Російську Федерацію до відповідальності за порушення міжнародного права. Формально, спір іде про те, чи порушила Москва статтю 32 Конвенції ООН з морського права, в якій сказано про імунітет військових кораблів. Київ виходить із того, що іноземні держави не можуть оглядати, затримувати й заарештовувати військові кораблі та їхні екіпажі ні в територіальних водах, ні в нейтральних.

Оксана Золотарьова/facebook

 Як розповіла в коментарі ZN.UA глава української делегації, агент України Оксана Золотарьова, основні аргументи російської сторони, озвучені в Гаазі, зводяться до такого.

 По-перше, на думку Москви, справа, що розглядається, стосується військової діяльності, тому на неї поширюються винятки, передбачені Конвенцією, а отже вона не може перебувати в юрисдикції Арбітражного трибуналу.

 По-друге, українські кораблі, мовляв, було затримано в територіальних водах Росії, тому принцип абсолютного імунітету незастосовний.

 По-третє, перед Арбітражним трибуналом не може стояти питання про виконання РФ тимчасових заходів, проголосованих Міжнародним судом з морського права в Гамбурзі.

І, нарешті, по-четверте, росіяни запевняють, що Україна не використала всіх досудових засобів для врегулювання спору з РФ.

«Мета проходу була абсолютно правомірною, оскільки стаття 2 україно-російського договору про співробітництво у використанні Азовського моря та Керченської протоки передбачає свободу судноплавства для військових кораблів України і Росії. Причина, з якої РФ необґрунтовано посилається на нібито «військову діяльність», — це спроба скористатися застереженням, що допускається статтею 298 Конвенції стосовно спорів, які стосуються військової діяльності. Воно дозволяє виключити можливість розгляду цієї справи в Арбітражному трибуналі», — пояснив у коментарі ZN.UA позицію росіян віце-президент Української асоціації міжнародного права Тимур Короткий.

Генпрокуратура України

За словами Оксани Золотарьової, українська делегація наголошує, що українські кораблі здійснювали мирний прохід, а не військову діяльність. До того ж кораблі не відкривали вогню. При цьому, зазначає агент України, «Росія сама собі суперечить: хоча вона й стверджує в суді, що справа стосується військової діяльності, проте українських моряків судила за статтями, пов'язаними з порушенням режиму перетину держкордону РФ. На наш погляд, це свідчення того, що й сама Москва розцінює свої дії як правоохоронну діяльність».

Крім того, члени української делегації просять Арбітражний трибунал звернути увагу, що кораблі були не в територіальних водах (їх ширина становить 12 морських миль), а у виключній економічній зоні (ширина якої не перевищує 200 миль).

Нарешті, як зазначає українська сторона, стаття 290 Конвенції ООН з морського права встановлює пряме зобов'язання виконувати рішення про застосування тимчасових заходів. Росія ж не виконала наказу Міжнародного трибуналу з морського права.

«Ми аргументуємо нашу позицію тим, що Конвенція ООН з морського права — єдиний міжнародно-правовий інструмент, який говорить про те, що рішення Міжнародного суду з морського права обов'язкові для виконання. Тому, не виконуючи його рішення про застосування тимчасових заходів, Росія автоматично порушує Конвенцію 1982 року й таким чином потрапляє під юрисдикцію Арбітражного трибуналу, що розглядає спори щодо застосування цієї Конвенції», — пояснює Оксана Золотарьова.

Напередодні слухань МЗС України у своїй заяві висловило сподівання, що Арбітражний трибунал «зрештою визнає юрисдикцію в цій справі, і Росія понесе відповідальність за грубе порушення морського права». При цьому, як зазначила Золотарьова, «справа, яку розглядає Арбітражний трибунал, дуже важлива для свободи судноплавства і держав, які мають військово-морський флот. Адже це перший в історії випадок, коли військові кораблі було захоплено, а членів їхніх екіпажів судили, як звичайних злочинців».

«У практиці міжнародних судових органів не так багато спорів, пов'язаних із порушенням імунітету військових кораблів, оскільки ця норма міжнародного морського права дотримується навіть у складних військово-політичних умовах. Адже напад на військовий корабель фактично є агресією. Зазвичай сторони прагнуть уникати таких ситуацій і не доводити справу до прямого нападу», — зазначає, своєю чергою, Тимур Короткий.

У минулому не бракує епізодів, коли військові кораблі реалізовували своє право на мирний прохід, проте це не ставало причиною нападу і їх захоплення. Як приклад можна навести проходження нинішнього літа британського есмінця Defender в українських територіальних водах у районі тимчасово окупованого Криму та американського есмінця John S. McCain у затоці Петра Великого у 2020 році. Можна згадати й інциденти в Чорному морі між військовими кораблями СРСР і США в 1986-му та 1988-му роках.

Як зауважує Т.Короткий, серед кейсів, пов'язаних з імунітетом військових кораблів, особливо слід вирізнити справу про затримання Ганою у 2012 році фрегата Аргентини ARA Libertad. Утім, хоча справа й стосувалася порушення положень Конвенції 1982 р. про імунітет військових кораблів, однак є важлива відмінність: на ARA Libertad не нападали, а затримали. Причиною цього рішення Гани стали борги Аргентини, дефолт щодо яких вона оголосила 2001 року. У грудні 2012 року, за приписом Міжнародного трибуналу ООН з морського права, корабель було звільнено, і він відбув до Аргентини.

На думку українських юристів-міжнародників, з якими консультувалося ZN.UA, є високі шанси, що Арбітражний трибунал у справі Україна проти Росії визнає свою юрисдикцію. Після чого він має розглянути справу по суті. А це може забрати ще кілька років. Однак справедливість варта того, щоб чекати.

Більше статей Володимира Кравченка читайте за посиланням.