UA / RU
Підтримати ZN.ua

Справа на мільярд доларів

Чому рішення Апеляційного суду Парижа ще не означає поразку Ощадбанку у справі проти Росії

Автор: Володимир Кравченко

Росія виграла раунд на юридичному фронті російсько-української війни.

У вівторок Апеляційний суд Парижа скасував рішення Міжнародного трибуналу Постійної третейської палати в Парижі у справі «Ощадбанк проти Росії» щодо відшкодування втрат українського банку в Криму, викликаних окупацією півострова. Суд постановив, що розгляд цієї справи був не в юрисдикції інвестиційного арбітражу, оскільки україно-російська угода про заохочення та взаємний захист інвестицій діє з 1 січня 1992 року, а кримське відділення Ощадбанку було відкрите раніше.

Коментуючи зазначений вердикт, Міністерство юстиції РФ заявило: «Рішення паризького суду підтверджує позицію Росії про відсутність в арбітражних трибуналів юрисдикції на розгляд «кримських» справ відповідно до норм міжнародного права. Це рішення матиме прецедентне значення і в інших справах з участю так званих українських інвесторів, що розглядаються арбітражами та державними судами в європейських юрисдикціях».

То що ж сталося? Невже Ощадбанк втратив можливість повернути вкрадені в нього активи? Чи справді зазначена справа стала прецедентом і тепер поразка чекає й на інших українських інвесторів, які подали в арбітражі позови на Росію через порушення двосторонньої угоди про взаємний захист інвестицій? Незважаючи на бравурну заяву російського Мін’юсту, у справі Ощадбанку, як і в справах інших інвесторів, які втратили свої активи в окупованому Криму, все не так безнадійно.

Після окупації Криму українські інвестори — компанії та фізичні особи — подали близько десятка позовів у міжнародні арбітражі, прагнучи стягнути з Росії компенсацію за вкрадене майно. При цьому росіяни спочатку відмовлялися брати участь у цих справах. Та з прийняттям рішень на користь українських інвесторів (зокрема за позовами «Укрнафти», «Стабіл», Everest Estate та інших) у судах країн, де проходили арбітражі, росіяни стали оскаржувати юрисдикцію останніх. З одного боку, росіяни мають намір затягнути розгляд справ. З іншого — намагаються скористатися всіма можливостями, щоб виграти.

І тут важливо відзначити процесуальний нюанс: оскаржити рішення арбітражу можна тільки в судах місця відповідного арбітражу. Інша важлива особливість: національні суди розглядають виключно рішення інвестиційних арбітражів на наявність їхньої юрисдикції вести цю справу і не можуть переглядати вердикти по суті.

Як засвідчила історія з «Укрнафтою» і «Стабіл», чиї позови розглядалися у Швейцарії, донедавна тактика росіян не приносила їм успіху. Так, скориставшись особливістю швейцарського законодавства, яке дозволяє оскаржити рішення арбітражу щодо юрисдикції не чекаючи завершення справи, Росія подала позов у Верховний суд країни. Той у жовтні 2018 року відмовив Росії у скасуванні арбітражних рішень у справах «Укрнафти» і «Стабіл» проти Російської Федерації.

Що сталося у випадку зі справою «Ощадбанк проти Росії»? Банк подав позов у Міжнародний трибунал у серпні 2016 року на підставі українсько-російської угоди про заохочення та взаємний захист інвестицій. У листопаді 2018 року арбітраж задовольнив вимогу банку про компенсацію збитків, заподіяних унаслідок анексії Криму Росією, в розмірі 1,1 млрд дол. плюс відсотки. Росіяни 2019 року подали апеляцію, і… паризький суд задовольнив її.

При цьому основний аргумент російської сторони полягає в тому, що угода про заохочення та взаємний захист інвестицій, на яку в суді посилалася українська сторона, не поширюється на майно Ощадбанку. «Угода не охоплює інвестицій радянського періоду, захисту підлягають тільки ті, які були зроблені після 1 січня 1992 року. При цьому Ощадбанк являє собою колишню українську філію Ощадбанку СРСР», — заявили 2019 року в Мін’юсті Росії.

Пояснюючи причини прийняття такого рішення Апеляційним судом, українські юристи-міжнародники, з якими ZN.UA консультувалося щодо цієї справи, не виключають і помилки у виборі стратегії захисту українською командою юристів, недостатнього професійного рівня суддів та специфічного ставлення французів до Росії. Принаймні аргументи суду (зокрема озвучені авторитетним виданням Global Arbitration Review) у наших співрозмовників викликають подив.

«Паризький суд аргументує рішення тим, що Ощадбанк уже працював у Криму до січня 1992 року. Але ж були інвестиції банку й після 1992 року. Як бути в такому випадку?» — зазначив один із наших консультантів, зробивши застереження, що ще треба уважно вивчити текст рішення. При цьому наші співрозмовники вважають, що рішення цього суду не матиме прецедентного значення в інших справах з участю українських інвесторів, які розглядаються арбітражами та національними судами в європейських юрисдикціях.

Ощадбанк планує оскаржити у Верховному суді Франції рішення Апеляційного суду. На думку українського банку, рішення паризького суду помилкове й суперечить прецедентній практиці, що склалася як у Франції, так і в інших європейських країнах, оскільки він не взяв до уваги особливостей захисту прав інвесторів відповідно до міжнародних угод та їх співвідношення із засобами захисту, які пропонує арбітраж.

Шанси виграти касацію в Ощадбанку є, і вони непогані. Великою мірою успіх залежить від суддів Верховного суду, але ще й від юридичної команди Ощадбанку, від тих аргументів, якими вони зможуть відбити вимоги росіян. Адже, як наголошує радниця голови правління НАК «Нафтогаз України» Олена Зеркаль, вдалося ж ЮКОСу виграти справу в Росії.

Нагадаємо, що влітку 2014 року Міжнародний арбітраж у Гаазі зобов’язав Росію виплатити колишнім акціонерам ЮКОСа — Hulley Enterprises, Yukos Universal і Veteran Petroleum — 50 млрд дол. Росія оскаржила це рішення в Окружному суді Гааги, який скасував постанову арбітражу. Суд першої інстанції вирішив, що третейський суд не мав юрисдикції для розгляду справи, оскільки арбітри встановили свою компетенцію на основі неправильного застосування положень Договору до Енергетичної хартії про порядок вирішення спорів.

Своєю чергою, ЮКОС подав апеляцію, і в лютому 2020 року Апеляційний суд Гааги скасував рішення Окружного суду й підтвердив — Міжнародного арбітражу. Після цього РФ подала касаційну скаргу у Верховний суд Нідерландів і заявила клопотання про призупинення виконання арбітражних рішень на термін касаційного розгляду. (Цей розгляд може забрати кілька років.) Верховний суд відхилив прохання Москви і дозволив колишнім акціонерам ЮКОСа стягувати майно Росії за кордоном. З урахуванням відсотків, що нагромадилися за останні роки, сума компенсації сягнула вже 57 млрд. дол.

Загалом, історія з ЮКОСом демонструє: поразка його колишніх акціонерів у суді першої інстанції зовсім не означає, що Кремль остаточно виграв справу. Тому хоч Росія й виграла раунд у спорі з Ощадбанком, але битву за активи українського банку в Криму ще не завершено.

 

Більше статей Володимира Кравченка читайте за посиланням.