У Баку знову заговорили про війну.
Помічник азербайджанського президента з суспільно-політичних питань Алі Гасанов сказав в інтерв'ю телеканалу ANS, що штучне зволікання з мирним урегулюванням вірменсько-азербайджанського конфлікту робить неминучим воєнний сценарій розв'язання проблеми. "Беззуба діяльність Мінської групи, двоїстий підхід Ради безпеки ООН до цього питання, байдуже ставлення до резолюцій ООН штовхають Азербайджан і Вірменію до війни", - заявив помічник Ільхама Алієва.
Ці слова високопоставленого чиновника адміністрації президента Азербайджану пролунали на тлі постійних перестрілок на лінії зіткнення вірменських і азербайджанських військ у Нагірному Карабаху. Невже Вірменії й усьому Південному Кавказу слід готуватися до нової війни? Але в Єревані досить спокійно сприйняли погрозу, оцінивши її як шантаж. За словами місцевих політологів, це вже не вперше, коли в Баку потрясають сокирою війни.
"У вірменському суспільстві виробився імунітет на такі заяви азербайджанських офіційних осіб. Вони лунають постійно", - сказав DT.UA керівник Аналітичного центру з питань глобалізації та регіонального співробітництва Степан Григорян. Його думку поділяє і колишній керівник вірменської Служби національної безпеки Давид Шахназарян. Він вважає, що "в Азербайджані сильна не "партія війни", а "партія пропаганди війни". Алієву бракує політичної мужності як для змістовних переговорів, так і для війни".
Вірменські експерти вважають малоймовірним початок воєнних дій через Нагірний Карабах найближчим часом. І не тільки тому, що впали ціни на нафту й економіка Азербайджану слабшає. Баку, якщо вдасться до воєнних дій у невизнаній республіці, втратить політичну підтримку у світі. До того ж велика ймовірність того, що за сплеском патріотизму серед азербайджанців і зміцненням популярності Ільхама Алієва після початку воєнних дій може настати дестабілізація ситуації в самому Азербайджані, якою можуть скористатися ісламські радикали.
На думку вірменських політологів, мета останніх заяв Алі Гасанова двоїста. З одного боку, вони розраховані на внутрішнього споживача і покликані консолідувати азербайджанське суспільство перед зовнішньою загрозою та відвернути увагу азербайджанців від проблем усередині країни, зокрема і з правами людини. Так, минулого тижня до семи з половиною років в'язниці засудили азербайджанську журналістку Хадіджу Ісмайлову, відому своїми розслідуваннями бізнес-схем президентської сім'ї Алієвих.
А з іншого, вважає Степан Григорян, "азербайджанська сторона хоче сказати Єревану, що терпець їй уривається, що Вірменія повинна прийняти ультиматум і віддати території навколо Нагірного Карабаху. Цей крок Азербайджана важко вважати спробою підштовхнути до переговорів вірменську сторону, а правильніше назвати шантажем.
У тому, що за войовничими меседжами помічника Ільхама Алієва криється спроба Баку пожвавити переговори щодо нагірнокарабаської проблеми, згодна й азербайджанський політолог Лейла Алієва. "Це демонстрація прямої залежності ускладнення ситуації від провалу або відсутності прогресу в переговорному процесі. Це покладання відповідальності на посередників і, звісно ж, бажання їх підстьобнути".
На думку азербайджанського політолога, такі заяви - це прагнення підсилити позиції Азербайджану і натиснути на Вірменію, оскільки "припинення вогню було досягнуто в ситуації асиметрії - окупації азербайджанських територій. Але ніхто з посередників у переговорному процесі не намагається це якось компенсувати. Наприклад, шляхом тиску на Вірменію", - вважає Лейла Алієва.
Переговори щодо врегулювання нагірнокарабаської проблеми вже давно зайшли в глухий кут. Вірмени й азербайджанці обвинувачують одне одного в небажанні йти на поступки. Каменем спотикання у переговорах щодо Нагірного Карабаху є статус цього регіону. Якщо в Баку говорять про територіальну цілісність Азербайджану, то в Єревані - про право нації на самовизначення. "Азербайджан ніколи не погодиться із втратою своїх земель", - укотре повторив офіційну позицію Баку Алі Гасанов.
Вірмени ж обвинувачують азербайджанців у тому, що ті хочуть висмикнути з "мадридських принципів" вигідні їм етапи рішення, ігноруючи інші. Наприклад, стосовно проведення референдуму в Нагірному Карабаху щодо остаточного визначення його статусу. "Останні три роки Азербайджан тільки висуває вимоги і ставить ультиматуми", - каже С.Григорян. Утім, зазначає політолог, і у Вірменії сьогодні сильні позиції тих, хто зацікавлений не в прогресі на переговорах, а в збереженні статус-кво.
У всій цій непростій ситуації надто важливо, як поведеться Росія. Інтерес Кремля до нагірнокарабаської проблеми далеко не альтруїстичний. Уклавши "стратегічний союз" з Єреваном і підтримуючи "стратегічне партнерство" з Баку, Москва при цьому продає зброю обом сторонам конфлікту. "Росія зацікавлена в тліючому, неврегульованому конфлікті, щоб вона могла контролювати обидві країни й маніпулювати загостренням ситуації в будь-який зручний для неї час, аж до поновлення воєнних дій", - вважає Лейла Алієва.
З азербайджанським експертом згодні і її вірменські колеги. "Кремль зацікавлений у збереженні конфлікту в замороженому стані. Саме його неврегульованість дає Росії змогу втримувати у
своїй орбіті Вірменію і, частково, Азербайджан", - вважає Степан Григорян. До того ж періодичний сплеск насильства на вірменсько-азербайджанській лінії протистояння в Нагірному Карабаху відволікає увагу Заходу від подій на Сході України.
Як повідомив DT.UA Давид Шахназарян, на початку червня, під час візиту Владіміра Путіна в Баку на відкриття Європейських ігор, було досягнуто таємної домовленості, що Азербайджан може почати обмежені воєнні дії в Нагірному Карабаху. Але останніми місяцями Вашингтон активізував дипломатичні зусилля в регіоні і зробив усе, щоб не допустити початку "гарячої фази". На думку Д.Шахназаряна, Росії не залишається нічого іншого, як погодитися з умовами Сполучених Штатів.
"Переговорний процес щодо нагірнокарабаського врегулювання зусиллями США в Мінській групі ОБСЄ вступив у більш активний етап. У питанні забезпечення стабільності на Південному Кавказі Сполученим Штатам вдалося отримати офіційну згоду Росії на спільні дії, запропонувавши співробітництво у питанні контролю над лінією зіткнення між сторонами нагірнокарабаського конфлікту. Хоча не думаю, що найближчим часом у переговорах буде зафіксовано серйозний прогрес", - вважає Д.Шахназарян.
Як вірменські, так і багато західних експертів вважають, що безпека й стабільність на Південному Кавказі, перспективи енергетичних проектів ЄС залежать від того, як розвиватимуться відносини Росії і Азербайджану. І тому минулого тижня так уважно стежили за несподіваним візитом Сергія Лаврова до Баку, під час якого той обговорив з Ільхамом Алієвим нагірнокарабаську проблему. Ці переговори могли визначити майбутнє як Нагірного Карабаху, так і всього Південного Кавказу. Але, судячи з усього, поки що російська дипломатія не має пропозицій, які могли б улаштувати і Баку, і Єреван.