Поки більшість країн світу відчайдушно бореться з новою хвилею коронавірусу та змушена запроваджувати карантинні заходи, а подекуди й жорсткі обмеження, Китай зосереджений на формулюванні цілей економічної та соціальної політики на наступні п'ять років, намагаючись одним із перших виробити стратегію поведінки у постковідному світі.
Про перемогу над коронавірусом влада країни офіційно оголосила ще в кінці березня, а на початку осені лідер КНР Сі Цзіньпін навіть нагородив орденами та почесними титулами видатних борців з COVID-19, серед яких — партійні функціонери, медики, поліцейські та волонтери. Під час віншування «народних героїв» глава держави вкотре підкреслив внесок Китаю у боротьбу з коронавірусною інфекцією, що дозволило врятувати мільйони життів в усьому світі. Героїчна версія, яка популяризується всередині країни, різко контрастує зі звинуваченнями західних країн у приховуванні та знищенні інформації про новий коронавірус. Тож і нинішній низький рівень захворюваності в Китаї на тлі зростання показників у світі іноді ставиться під сумнів, хоча влада країни наголошує, що ситуація знаходиться під контролем.
Щоправда, утримувати повністю нульовий рівень зараження, навіть попри безпрецедентні заходи боротьби з поширенням хвороби, не вдається. З весни, коли влада оголосила про перемогу над коронавірусом, локальні зараження періодично виникали в Гуандуні, Пекіні, Юньнані, Ухані, Ціндао та інших містах. Декілька днів тому стало відомо про спалах коронавірусної інфекції в Сіньцзян-Уйгурському автономному регіоні на північному заході Китаю, де за два дні виявили 138 безсимптомних носіїв, пов'язаних з місцевою фабрикою. Однак через безсимптомність важко встановити джерело зараження та з'ясувати, чи це є виток місцевої трансмісії, чи завезений. У зв'язку з цим влада регіону вдалася до більш радикального способу, протестувавши за чотири дні усіх 4,7 мільйона жителів округу Кашгар, з яких тільки у 183 людей виявили позитивний результат.
Це не перший випадок масового тестування населення, а, радше, превентивний захід, який активно використовується Китаєм, щоб запобігти поширенню хвороби. Так, в середині жовтня у місті Ціндао за п'ять днів протестували 11 мільйонів чоловік після виявлених трьох випадків безсимптомного зараження. Пізніше виявилось, що джерелом спалаху став погано продезінфікований кабінет КТ, яким користувались не тільки пацієнти з коронавірусом, але й з інших відділень.
Виникнення безсимптомних випадків у різних частинах країни не дозволяє виявити ланцюги трансмісії своєчасно, щоб виокремити інфікованих та вжити заходів профілактики і контролю стосовно контактних осіб. Це спонукає місцеву та державну владу вдаватися до локальних локдаунів та жорстких карантинних заходів, очевидно, побоюючись повторення уханьської історії. Так, наприклад, у середині вересня двоє безсимптомних хворих незаконно перетнули кордон з боку М'янми, протяжність якого у тому місці складає 170 км, з них 105 км — по річці Руїлі. Місцева влада не тільки встановила повний локдаун, на тиждень зупинивши роботу усіх підприємств (окрім супермаркетів, аптек та відкритих ринків), навчальних закладів, громадського та приватного транспорту, але й перевірила наявність сторонніх осіб у місті з 200 тисячами мешканців та усіх протестувала на виявлення коронавірусу. Крім того, було посилено патрулювання вздовж кордону та здійснено ряд заходів (закриття неофіційних річкових портів, вилучення човнів тощо) з метою запобігання безконтрольному перетину кордону.
Китайська влада відносно кожного кластера намагається відпрацювати усі можливі джерела виникнення спалаху, але це досить нелегко навіть при тому, що в країні існує найбільш розгалужена та складна система спостереження у світі. Окрім використання посвідчення особи для покупки мобільних телефонів та sim-карт, отримання облікових записів в соцмережах, придбання квитків на поїзд чи літак, а згодом — ще й ідентифікації при відвідуванні громадських місць, місцева влада також відслідковує громадян, використовуючи камери відеоспостереження. Уряд отримує інформацію про переміщення людей через їх мобільні телефони і додатки, що дає можливість з'ясувати, чи вступали вони в контакт з підтвердженими хворими на коронавірус.
Під час пандемії використання технологій ще більше поглибилось – кожному громадянинові присвоєно цифровий код здоров'я, так званий QR-код, після сканування якого висвічуються дані мобільного оператора про переміщення абонента за останні два тижні. Відповідно до стану здоров'я QR-код наділений кольором: зелений – можна безперешкодно рухатися містом, жовтий – самоізолюватися на 7 днів, червоний - самоізоляція на 14 днів (інформація для визначення кольору поступає та автоматично вноситься з різних джерел). Однак з його появою виникли проблеми у літніх людей, які не вміють користуватися мобільним телефоном, щоб просканувати код у громадському транспорті чи інших громадських місцях, а відтак, потрапити туди. Широке використання смартфонів, яке почалося ще до пандемії, відіграло важливу роль у боротьбі з поширенням коронавірусу, але, з іншого боку, слугує і причиною для постійної критики зі сторони міжнародної спільноти про те, що Китай посилює цифрове стеження за громадянами під приводом боротьби з COVID-19.
Якщо ж оцінювати методи країни з точки зору ефективності протидії пандемії, то їх успішність підтверджується здатністю не тільки стримати коронавірусну інфекцію, але й досить швидко повернути громадян на робочі місця, запустити зупинені підприємства та відновити економіку. За даними Національного статистичного бюро, в третьому кварталі 2020 року ВВП Китаю зріс на 4,9% у річному обчисленні (у другому кварталі — на 3,2%) порівняно з минулим роком. Темпи зростання, навіть незважаючи на пандемію, з січня по вересень включно виявились додатними, склавши 0,7%. При цьому, за прогнозами офіційних осіб країни, річні показники будуть більш високими, аніж за перші три квартали.
Проте на тлі загальносвітової економічної кризи Китай змушений шукати нові підходи до розвитку економіки, чим якраз і зайнявся в кінці жовтня п'ятий пленум ХІХ з'їзду партії, представивши проєкт п'ятирічного плану на 2021-2025 роки та середньострокову стратегію під робочою назвою «Бачення 2035 року». Головною ідеєю п'ятирічного плану є «подвійна циркуляція» - новий термін, запроваджений Сі Цзіньпіном минулої весни. Йдеться про пріоритетну орієнтацію на внутрішнє виробництво та споживання, доповнену «міжнародним циклом» - зовнішньою торгівлею та інвестиціями (для яких обіцяють відкриття економіки та реформи). При цьому робиться акцент на високоякісному зростанні - рух за стійкими моделями зростання, а не одержимістю отримати високі річні темпи росту ВВП. Окрім того, передбачено збільшення витрат на соціальне забезпечення, підняття ВВП на душу населення до рівня помірно розвиненої країни та зменшення розриву у заробітках між сільськими та міськими мешканцями.
На тлі зростання технологічної війни з США відзначається ключова роль інновацій в модернізації Китаю та наголошується на розширенні інвестицій у незалежні дослідження та розробку ключових технологій як стратегічну підтримку національного розвитку.
Як бачимо, Китай одним з перших почав розробляти власну стратегію, намагаючись зайняти активну позицію в умовах постковідного світу, а також в нових для себе реаліях посилення антикитайських настроїв. Водночас йому доводиться працювати над реанімацією міжнародної репутації, зіпсованої не тільки обвинуваченнями США та їх союзників, але й власними агресивними діями. «Маскова дипломатія», яка включає надання гуманітарної допомоги необхідними медичними засобами для боротьби з COVID-19, відправку лікарів, онлайн-консультації, а також спрямування адресної допомоги окремим країнам, покликана створити імідж Китаю як відповідального глобального гравця. Поки США оголосили про офіційний вихід з ВООЗ, Пекін двічі фінансував організацію та відправляв команди експертів з боротьби з пандемією у 32 країни, демонструючи свою прихильність міжнародній співпраці у боротьбі проти коронавірусу.
Наступним кроком став вступ країни у вересні цього року до COVAX – спільної ініціативи державно-приватного партнерства ВООЗ, GAVI (Альянс з вакцин) та Коаліції інновацій щодо готовності до епідемій (CEPI), чия діяльність спрямована на те, щоб надати усім урядам рівний доступ до вакцин та знизити ризик застосування неякісних препаратів. Давши попередню згоду на приєднання до ініціативи, Китай майже до останнього утримувався від завершення офіційної процедури, незважаючи на очевидну користь від цього вступу.
На даний час у портфоліо ініціативи знаходиться 9 вакцин, дві з яких китайського виробництва. До слова, в КНР вже пройшла вакцинація окремих категорій людей із груп підвищеного ризику препаратами, які перебувають на стадії третьої фази клінічних випробувань, попри застереженість у світі, що їх безпека досі не підтверджена. Загальна упередженість до китайської вакцини існує ще з минулих років, після кількох скандалів з виготовленням неякісних препаратів. Участь в ініціативі дає можливість отримати власній вакцинній галузі міжнародне визнання та підвищити конкурентоспроможність, а також вкотре скористатися козирем медичної дипломатії у покращенні міжнародного іміджу. До слова, роботу у цьому напрямку Китай уже активно проводить: він пообіцяв позики в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях» країнам, яким не вистачає ресурсів, щоб забезпечити мільйони доз вакцин.
Як бачимо, оговтавшись від пандемії, Китай активно взявся за боротьбу з зовнішніми та внутрішніми викликами, поступово нарощуючи м’язи в боротьбі за світове лідерство, при цьому уже не приховуючи, що він готовий і хоче його досягти.
Інші матеріали автора знаходяться за посиланням