Нелегкі часи настали для президента Росії, який звик бути альфа-самцем на пострадянському та світовому майданчиках.
«Спеціальна військова операція» з поглинання України не пішла і обертається воєнною поразкою з подальшою перспективою внутрішньополітичної кризи в країні. Під впливом міжнародних санкцій російська економіка показує падіння, і її майбутнє у світовій економічній системі є незавидним. Путін перебуває у міжнародній ізоляції, а вплив Росії у світі стрімко зменшується. Союзники починають дистанціюватись, а «васали» на пострадянському просторі — фрондувати.
На тлі такого незвичного становища, перебуваючи у незатишній для себе ролі бета-самця, Владімір Путін зустрівся з Аляксандром Лукашенком. Понад те, якщо раніше Лукашенко традиційно їздив до Москви, то тепер Путін, уперше з 2019 року, вирушив до Мінська. Разом із ним прилетіли й голови зовнішньополітичного та воєнного відомств — Сєргєй Лавров і Сєргєй Шойгу. При цьому, як пишуть російські телеграм-канали, Лукашенко прагнув уникнути візиту спільника, пославшись на те, що він хворий на грип. От тільки «шкільний» прийом не спрацював.
Цілі поїздки Путіна були різноманітні. За інформацією джерел ZN.UA, це й отримання згоди Лукашенка на безпосередню участь білоруських військових у вторгненні в Україну: для повторного маршу на Київ росіянам необхідні білоруські підрозділи як додатковий мобілізаційний ресурс. І об'єднання ОПК двох країн: російська «оборонка» неспроможна задовольнити потреби армії РФ в умовах війни. І подальша інкорпорація Білорусі до складу Росії: для Путіна важливо продемонструвати успішність інтеграційного проєкту «Союзна держава».
Лукашенко ж, по-перше, прагне уникнути безпосередньої участі білоруської армії у російсько-українській війні, обмежившись наданням території російським підрозділам. Адже пряма участь білоруських військових у вторгненні — а ця ідея непопулярна в білоруському суспільстві, — може викликати протести в країні та похитнути режим. (Нагадаємо, поїздка Путіна до Білорусі відбулася на тлі активізації повідомлень про можливий повторний наступ росіян на Київ.)
По-друге, Лукашенко намагається монетизувати дедалі більшу зацікавленість Путіна в Білорусі в отримання чергового кредиту та знижки на газ, не роблячи при цьому поступок у питанні безпосередньої участі у воєнних діях в Україні та не послаблюючи своєї влади в країні. Заради цього він готовий говорити слова, які хоче чути Путін, та давати всілякі обіцянки. Але коли справа доходить до їхнього виконання, Лукашенко їх саботуватиме. Як це було вже неодноразово в минулому.
З огляду на це, чи вдалося Путіну отримати від Лукашенка бажане? Вирішити «чутливі економічні питання», а також «головні питання оборони та безпеки»? На наш погляд, і так, і ні.
У свою чергу міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба вважає, що «нічого драматичного на цій зустрічі не сталося». Чому?
Хазяїн Кремля та гаспадар «Дроздів» домовилися «спільно протистояти санкційному тиску недружніх держав», формувати «єдиний оборонний простір» двох країн, продовжувати практику спільних військових навчань, займатися створенням нової військової техніки. Путін припустив, що білоруських військових льотчиків буде навчено управління літаками, на яких встановлені ракети «зі спеціальною бойовою частиною» (МЗС РФ пізніше уточнив, що підготовка «виключатиме питання експлуатації ядерних зарядів»), а Лукашенко повідомив, що в Білорусі на бойове чергування поставлено С-400 та «Іскандер».
Проте, за інформацією ZN.UA, хоча Путін і заявив, що російсько-білоруські переговори пройшли результативно, йому та його «десанту» не вдалося домогтися від Лукашенка згоди відправити білоруських солдатів на російсько-українську війну. І для нашої країни це головний результат мінського вояжу російського президента.
Небажання Мінська вступати в бої на російсько-українському фронті не відкидає участі білоруських військових у російській операції із вчинення тиску на північному напрямку, щоб Київ тримав на українсько-білоруському кордоні війська, такі необхідні на сході та півдні України. Так, Росія перекидає військову техніку та особовий склад ближче до кордону з нашою країною, а білоруські військові готуються до участі у спільних із росіянами військових навчаннях на території Білорусі.
Однак, за твердженням наших джерел, марш російського агресора на Київ із боку Білорусі у грудні-січні виглядає малоймовірним. Звичайно, сказане не означає, що повторне вторгнення з півночі взагалі може не відбутися в лютому-березні. Адже майбутні навчання, в яких планується задіяти 80 тисяч російських солдатів, на думку російських коментаторів, будуть ширмою для підготовки наступу з Білорусі.
У Києві до такого варіанта подій готуються: командувач Об'єднаних сил ЗСУ Сергій Наєв заявив про можливість «ширшого залучення збройних сил Білорусі до операції проти України, зокрема на суші». А за день до поїздки Путіна у Мінськ відбулося засідання Ставки верховного головнокомандувача, на якому серед іншого обговорювалася і ситуація в Білорусі, і інформація про актуальну чисельність та озброєння військових угруповань противника на цьому напрямку.
Залежність Лукашенка та його режиму від російської фінансової допомоги потребує від самопроголошеного президента Білорусі чудес політичної еквілібристики. Тому, граючи на інтеграційних мріях Путіна, Лукашенко прагне отримати профіт у чутливих для обох країн питаннях. Зокрема, у реструктуризації білоруського боргу (а він становить близько 8,5 млрд дол.), доступі білоруських підприємств до російських ресурсів і російського ринку.
Путін заявив, що на його закритій зустрічі з Лукашенком було вирішено всі чутливі питання щодо постачання нафти і газу. Зважаючи на все, Лукашенко домігся від Путіна згоди на створення єдиного ринку газу, нафти та нафтопродуктів.
Так, до грудня 2023 року «Газпром» відкриє оптовий продаж газу білоруським споживачам за рублі за цінами, встановленими для західного поясу РФ. У свою чергу Білорусь забезпечить встановлення однакових умов роботи російських компаній на своєму ринку газу та нафтопродуктів. За словами прем'єр-міністра Білорусі Рамана Галоученка, ціна на російський газ для його країни вперше буде зафіксована на трирічний період. Галоученка також заявив виданню «СБ. Беларусь сегодня», що Мінськ знайшов у Москви розуміння щодо реструктуризації білоруського боргу.
Обмеженість маневру російського керівництва підвищує шанси Лукашенка залишатися при владі, попри невдоволення Кремля та відсутність згоди на безпосередню участь білоруських військових у вторгненні в Україну, залаштункові торги самопроголошеного президента Білорусі з Китаєм і країнами Заходу. Путін змушений вдовольнятися тими союзниками, які ще залишилися, максимально задобрюючи їх і заплющуючи очі на обман і невірність.
Більше матеріалів Володимира Кравченка читайте за посиланням.