Масштабні протести у Венесуелі не припиняються. Влада не змогла домогтися початку повноцінних переговорів з опозицією, тоді як "ініціативу" у вуличних боях захоплюють прихильники радикальних дій зі студентського середовища. Сьогодні їхня основна вимога - відставка президента країни Ніколаса Мадуро і звільнення одного з лідерів опозиції Леопольдо Лопеса. Аргументом протестувальників стає цегла, доводом влади - кулі.
Опозиція критикує владу за використання надмірної сили з боку правоохоронців, спецслужб та армії для придушення протестів. Через це кількість жертв зростає. Число загиблих у зіткненнях уже досягло 33 осіб, із них - 29 демонстрантів і четверо поліцейських. Однак президент усіляко демонструє, що контролює ситуацію в країні і наразі не відчуває для свого становища жодної загрози. Ба більше, за останні дні й тижні він навіть зумів згуртувати лави своїх прихильників і налаштувати частину населення країни проти "фашиствующих" студентів. Водночас у лавах опозиції намітився розкол через відсутність спільного розуміння - як цілей і тактики, так і стратегії подальшої боротьби.
5 березня у Венесуелі відзначили перші роковини по смерті Уго Чавеса. "Вічний революціонер", який знайшов спокій у мармуровому саркофазі в музеї революції в Каракасі, став своєрідним талісманом для нинішнього лідера. Очевидно тому Мадуро влаштував до цієї дати помпезні заходи, лейтмотивом яких стали слова - "Чавес - живий".
Сам же Мадуро робить усе, аби бути схожим на свого попередника: переймає його манери, міміку й жести. І навіть коли співає гімн, також намагається наслідувати голос Чавеса. Але навіть багато хто з його прихильників - "чавістів" - не приховує свого роздратування тим, що президент занадто дбає про свій імідж, копіюючи померлого "команданте", замість займатися економікою...
В умовах, коли поліції вже непросто впоратися зі студентськими протестами, влада дедалі частіше спирається на "колективи". Це народні дружини вихідців з бідних
районів, які за тижні протестів перетворилися в напіввійськові формування, що мають на озброєнні вогнепальну зброю. Такі загони часто підтримують дії правоохоронців проти студентів, а також збирають відомості про учасників протестів і переслідують "правих", "фашистів" та "імперіалістів".
Влада підтримує цих борців. Але часом сама їх побоюється, пам'ятаючи, що за деякими з "командирів" таких дружин іще з часів Чавеса стояли кримінальні авторитети. Частина членів "колективів" також уважає, що Мадуро за час свого 11-місячного правління "припустився правого ухилу" і не у всьому дотримується "заповітів Чавеса".
Опозиційно налаштовані студенти, однак, відзначили роковини смерті Чавеса по-своєму - зміцненням барикад на вулицях столиці й новими сутичками з поліцією в низці міст країни. Протестувальники заявляють, що не підуть з вулиць до відставки Мадуро. Як кажуть студенти, їх обурює, що після загибелі десятків людей режим не влаштував жалобних заходів, не вшанував їхньої пам'яті. При цьому на початку березня влада оголосила в країні тривалі вихідні для проведення традиційної карнавальної ходи.
Та вже в середині місяця, коли свята закінчилися, стало ясно, що економічна ситуація в країні ще більше погіршилася: влада вирішила запровадити картки на товари першої потреби й харчі.
Попри бойовий настрій студентів, деякі опозиційні лідери все-таки вирішили підтримати ідею перемир'я на час відзначення роковин смерті Чавеса й період карнавалів. Після чого протести загалом по країні пішли на спад. Та вони спалахнули з новою силою вже після 7 березня на заклик Леопольдо Лопеса. Цей опозиційний лідер зараз у в'язниці, але продовжує залишатися досить популярним у середовищі радикальної частини демонстрантів. Саме вони здійснюють атаки на урядові установи й райони, де відкрито виступають на підтримку нинішнього режиму.
У самому ж стані опозиції радикалізація протестів викликає неоднозначну реакцію. Окремі лідери вважають за потрібне відмежуватися від місцевого "правого сектора" і підтримувати тільки мирні протести без барикад і насильства. Дехто навіть виявив бажання вести переговори з президентом.
Примітно, що донедавна лідери опозиції відкидали заклики до діалогу, оскільки Мадуро намагався використати такі зустрічі для власної реклами, створюючи собі імідж миротворця, а насправді відмовлявся обговорювати будь-які принципові питання.
Тому демократична опозиція вимагає від президента як умови початку діалогу - чіткого порядку денного й рівних умов. Вона також вимагає, щоб переговори з Мадуро транслювалися по телебаченню у прямому ефірі, а посередниками на них могли виступити представники міжнародного співтовариства.
У відповідь президент заявив, що він не готовий пристати на такі умови. "Якщо ви хочете, то ми спочатку проведемо переговори за зачиненими дверима, а потім виступимо зі спільним зверненням до країни", - заявив Мадуро під час чергового телеінтерв'ю. Він вважає завив, що перехід ініціативи у протестах до невеликої групи радикалів створює загрозу для самих опозиційних лідерів, які втратять підтримку прихильників, і таким чином переговори з ними для влади втрачають сенс.
І все-таки Мадуро вдалося залучити до діалогу деяких опозиціонерів. Так, депутат Хірам Гавіра, відвідавши президента в палаці Мірафлорес, заявив, що заради того, аби запобігти насильству, готовий вести переговори навіть з ним. Утім, уже наступного дня самозваного "переговірника" виключили з партії "Новий час", яка раніше заборонила йому йти на цю зустріч.
Однак, як признався депутат Ісмаель Гарсіа, більшість колег з опозиційного демократичного табору виступає за політичний діалог із владою навіть без попередніх умов. Адже кожен день протестів дорого обходиться економіці. До того ж - гинуть люди. Логіка поміркованих опозиціонерів така: переговірний процес допоміг би опозиціонерам зняти інформаційну блокаду й підготувати ґрунт до політичних змін на місцях, тоді як погіршення економічної ситуації поступово змусило б правлячий режим відступитися.
На такому тлі більшість спостерігачів не вірить у можливість повторення "українського варіанта" відсторонення від влади президента Венесуели. Мадуро в недавньому інтерв'ю для CNN намагався переконати глядачів, що нічого не боїться. На запитання, що змушує його прокидатися серед ночі, Мадуро відповів: "Нічого, я сплю мирно, як дитина".
Попри ці заколисуючі заяви з Каракаса, міжнародне співтовариство посилює тиск на режим, намагаючись стати ініціатором внутрішньополітичного діалогу. Останніми тижнями про бажання бути такими посередниками заявляли Сполучені Штати, Ватикан, ООН, Панама й низка інших країн. Навіть зірки світового кіно використали церемонію нагородження Oscars, щоб закликати до діалогу сторони конфлікту у Венесуелі.
Однак влада реагує на ідею міжнародного посередництва досить прохолодно. На початку березня відбулася зустріч міністра закордонних справ Венесуели Еліаса Хауа з генеральним секретарем ООН Пан Гі Муном. Венесуельський дипломат заявив: усе, що відбувається, - це міжнародна змова проти його країни. За нею стоять ті, хто не бажає визнавати соціальних успіхів, досягнутих за роки правління Чавеса, і єдина чеснота цих людей - "уміння красиво говорити". За його словами, лише 1% країни охоплений протестами, і в цій ситуації Каракас допомоги ззовні не потребує.
А кілька днів по тому під гарячу руку самого президента Мадуро потрапила влада Панами, яка виступила всього лише із заявами з приводу необхідності внутрішньополітичного діалогу. Несподівано для всіх Мадуро в урочистій промові на вшануванні пам'яті Чавеса заявив, що розриває з Панамою всі дипломатичні й економічні відносини, оскільки вона приєдналася до "змови" імперіалістичних держав на чолі зі Сполученими Штатами, що спрямована проти Венесуели і нього особисто.
Деякі політики сусідніх держав засумнівалися в адекватності венесуельського лідера. Законодавці з 13 країн Парламентського демократичного альянсу Америки мають намір позиватися до Гаазького суду проти Ніколаса Мадуро, обвинувачуючи його в порушенні прав людини під час протестів у країні. Та, наприклад, президент Еквадору Рафаель Кореа назвав Мадуро "гуманістом", який "не здатен придушувати свій народ".
Блокуючи розгляд питання на регіональних форумах лідерів у Латинській Америці, Венесуела водночас нарощує свою дипломатичну активність у Китаї і Росії. З Пекіном вдалося домовитися щодо співробітництва в рамках позики в 5 млрд дол., яку Каракас оплачує поставками нафти. Загального обсягу операції сторони не розголошують, але в пресу просочилися дані, що до Китаю щодня відправляють до
250 тис. барелей. А буквально кілька днів тому венесуельська делегація побувала й у Москві, де також обговорювала можливість кредитування. Після чого Ніколас Мадуро став одним з небагатьох лідерів, які підтримали інтервенцію Росії в Україну.