Дипломатична активність США впродовж перших двох місяців після інавгурації Джо Байдена не залишає сумнівів стосовно пріоритетів нової американської адміністрації. Ключову увагу приділено Індо-Тихоокеанському регіону, а в ньому — зміцненню альянсу з Японією. Черговим підтвердженням цього факту став дебютний закордонний візит цього тижня держсекретаря США Ентоні Блінкена та міністра оборони Ллойда Остіна до Токіо, де відбулися переговори у форматі «2+2». У центрі переговорів був, певна річ, Китай, чию політику у Вашингтоні називають «найбільшим геополітичним викликом XXI століття». Гонконг і Тайвань, уйгури і Тибет, дії КНР у Південно-Китайському морі та стосовно японських островів Сенкаку — ось перелік проблем, окреслених держсекретарем США на прес-конференції після зустрічі. Певна річ, не забули і про КНДР, однак, схоже, ця тема буде в центрі перемовин у Сеулі, куди й вирушили Остін та Блінкен із Токіо.
Важливо розуміти, що Японія намагається вибудовувати свої відносини з КНР на основі балансу економічних інтересів та міркувань безпеки. Китай — найбільший торговий партнер Японії. Відносини далеко не безхмарні, і з-поміж усього комплексу проблем саме ситуація навколо Сенкаку найгостріша, адже торік кораблі берегової охорони КНР порушували територіальні води Японії рекордних 333 дні з 365. Тому цілком передбачувано у спільній заяві за підсумками зустрічі США і Японія оцінили дії КНР як такі, що становлять «політичний, економічний, військовий і технологічний виклик для альянсу та міжнародної спільноти». США підтвердили своє «зобов'язання щодо оборони Японії у рамках статті 5 Договору про безпеку, який включає острови Сенкаку». Своєю чергою, Японія «має намір докладати зусиль до зміцнення національної оборони та подальшого зміцнення альянсу». У заяві ще раз підкреслюється, що США зобов'язуються захищати Японію всіма своїми «можливостями», включно з ядерними. Певна річ, обговорювались і проблеми, пов'язані з пандемією, критикувалася політика Китаю в Південно-Китайському морі та військовий переворот у М’янмі, однак зростання напруженості навколо Сенкаку та прийнятий у КНР закон, який дозволяє береговій охороні Китаю відкривати вогонь по «порушниках» кордонів Китаю, перебували в центрі пильної уваги. Це цілком зрозуміло: в морському повітрі південніше Окінави запахло порохом, що дуже турбує як Японію, так і США. Навряд чи випадково місцева влада префектури Окінава, під чиїм адміністративним управлінням перебувають Сенкаку, має намір звернутися до уряду по дозвіл «висадитися» на ці незаселені сьогодні острови для встановлення на них знаків їх адміністративної приналежності.
Певна річ, альянс із Японією й раніше був у центрі уваги Вашингтона. Перша зустріч формату «2+2» відбулася 2019 року, і на ній теж було прийнято досить важливу заяву, що торкалася, зокрема, застосовності статті 5 до питань кібербезпеки. Однак, як зазначають експерти з обох боків Тихого океану, цього разу чи не вперше так відверто й різко учасники перемовин висловилися на адресу Китаю. Зазвичай Японія виявляла стриманість до найважливішого торгового партнера й сусіда. Однак 2020 рік уніс свої корективи, а недавні коментарі китайських офіційних осіб, що «Китай проявляє стриманість» у контексті можливого застосування зброї до японських кораблів поблизу Сенкаку, додали стурбованості й серйозно загострили сприйняття Токіо.
Упродовж останніх років Пентагон неодноразово проводив військові навчання — симуляції можливих збройних конфліктів із Китаєм. І, як пишуть фахівці, завжди програвав. Приблизно з 2018 року баланс сил у регіоні став стрімко зміщуватися у бік КНР, стосується це ракет малої та середньої дальності, кількості суден ВМС чи літаків ВПС, чисельності особового складу та розміщення військових баз, — за всіма цими показниками Китай нині перевершує США. Для прикладу: проти 250 бойових літаків США тут перебувають 1250 літаків КНР, не враховуючи 175 бомбардувальників, яких у США тут просто немає; 12 суден ВМС проти 60 китайських, 10 підводних човнів проти 56! У часи прем'єрства Сіндзо Абе Японія теж проводила свої «ігри» і дійшла висновку про необхідність кардинального зміцнення Сил самооборони. При цьому політика КНР ставала дедалі жорсткішою, нині це проявляється стосовно не тільки уйгурів і Гонконгу, а й Тайваню, Австралії, Канади та інших союзників США. Загалом технічні й технологічні можливості армії США, безумовно, перевершують потенціал Народно-визвольної армії КНР, але ці можливості — за тисячі миль, а Китай — тут, поруч. Саме тому адміністрація Джо Байдена активізувала зусилля з формування регіональних альянсів безпеки — двостороннього з Японією чи багатостороннього — у форматі «квартету» Індії, США, Японії та Австралії.
Дуже важливо, що стурбованість США жорсткими діями КНР у Південно-Східній Азії підхопили і в Європі. Вже нинішнього року Франція скерувала свій фрегат до японських берегів для проведення спільних навчань із ВМС США та Японії. Понад те, французький ядерний підводний човен вирушив патрулювати Південно-Китайське море на противагу «підводній» активності КНР. Певна річ, у Франції є й свої інтереси, наприклад Нова Каледонія, однак жест Парижа помітили й оцінили в Токіо. Ще важливіше рішення Великої Британії послати в регіон новий авіаносець уже наприкінці нинішнього року для майже постійного патрулювання. Про це Лондон і Токіо домовилися під час переговорів «2+2», які відбулися в онлайн-режимі в лютому. Навіть Німеччина, яка має менший флот, ніж Франція або Велика Британія, пошле свій фрегат в Індо-Тихоокеанський регіон. Інтерес європейців, які не мають єдиної позиції щодо КНР, цілком зрозумілий: через Південно-Китайське море проходить до 10% торгівлі Великої Британії, Франції та Німеччини, і багато товарів мають критичний, як на сучасні умови, характер. Опитування громадської думки, проведене в жовтні минулого року Pew Research Center, засвідчило, що до 70% респондентів у найбільших країнах Європи негативно ставляться до КНР. Участь кількох європейських суден у спільних навчаннях США і Японії, звісно, не змінить балансу сил. Однак у Пекіні вміють читати «меседжі» і теж не зацікавлені в погіршенні відносин із головними торговими партнерами в Європі. І, знову-таки, Японія відіграватиме в усіх цих зусиллях найважливішу роль, адже порти Японії найкраще пристосовані до обслуговування такого класу суден і тільки в Йокосуці є глибоководний порт, який може приймати авіаносці.
Україна, певна річ, не така сильна у військовому плані, щоб самостійно брати участь у розгортанні нової системи безпеки в Азії. Однак у нас є те, що досить багато важить для союзників, — досвід практичної війни з Росією та технології, які дуже цікавлять КНР. Мало хто звернув увагу, що делегація міністерства оборони України прибула до Токіо на запрошення японської сторони наступного дня після завершення переговорів у форматі «2+2» Японія—США. Цей візит став першим в історії двосторонніх відносин. Пандемія COVID-19 внесла свої корективи в програму, однак перемовини, під час яких обговорювали і ситуацію в Донбасі, і «Кримську платформу», і можливості двосторонньої співпраці з низки важливих для сторін напрямів військово-технічного співробітництва, відбулися без жодних поблажок на вимушений онлайн-формат.
Перші контакти такого роду дуже рідко дають швидкі практичні результати, але, як учив Лао-цзи, «шлях на тисячу лі починається з першого кроку», і його зроблено. Меседжі вміють читати не тільки в Пекіні, а й у Москві.
Більше статей Сергія Корсунського читайте за посиланням.