Промосковські політики в Італії минулого тижня примусили проукраїнського прем’єра Маріо Драґі піти у відставку. Через два місяці, 25 вересня, на парламентських виборах праві мають реальні шанси на перемогу. Україна ризикує втратити надійну підтримку з боку Рима в ЄС у боротьбі з російським загарбником.
Можна бути number one на внутрішньому фронті, можна мати суперрепутацію на фронті зовнішньому, але неписані закони перманентного політичного хаосу на Апеннінах примусили навіть Маріо Драґі поступитися місцем. Майже півтора року протримався його уряд «національної єдності», на який президент Республіки в лютому минулого року поклав вирішення низки конкретних проблем країни в період пандемії. Йшлося про імунізацію населення, впровадження реформ для ефективного використання європейських коштів, виділених на подолання наслідків пандемічної кризи і відновлення економіки. І з цим завданням команда Драґі впоралася успішно, хоча палиці в колеса часто вставляли члени більшості — ліві популісти «Руху 5 зірок» та ультраправі з «Північної Ліги».
А з початком повномасштабного воєнного нападу Росії на Україну Італія в особі Маріо Драґі гідно відповіла на виклик історії, зайнявши чітку позицію підтримки Києва. Провідними історичними заслугами прем’єра Драґі вважають: виведення країни з темного тунелю пандемії, підвищення ВВП, відновлення міжнародного престижу Італії та її лідерської ролі в ЄС, відстоювання твердої й послідовної євроатлантичної лінії на тлі російського вторгнення в Україну. Останній здобуток політичний оглядач Corriere della sera Антоніо Полліто називає майже дивом, зважаючи на вкорінені на Апеннінах антиамериканські та пропутінські настрої.
Не виключають, що саме активна проукраїнська позиція Драґі й прискорила падіння коаліційного уряду за пів року до запланованих виборів. Бо ж як не крути, випадково чи ні, а шабaш урядові влаштували три політичні сили, на кожну з яких можна скласти досьє тісних і не завжди прозорих відносин із Москвою: «Рух 5 зірок», «Північна Ліга» та «Вперед, Італіє!». Чи було це замовленням Росії? Важко не запідозрити.
Провокатор відставки прем’єра, лідер лівих популістів «Руху 5 зірок» Джузеппе Конте не перетравив розколу партії в червні. Тоді лави найчисельнішої сили парламенту залишили понад 70 парламентаріїв на чолі з міністром закордонних справ Луїджі Ді Майо, прибічником Маріо Драґі. Однодумці Ді Майо не поділяли слабкої двозначної позиції партії Конте щодо війни в Україні. Упродовж чотирьох років Рух значно втратив електоральну підтримку — з 32% у 2018 році до нинішніх неповних 10%. Аби повернути увагу виборців, популісти проводили підкилимну політику саботажу урядових дій: перебуваючи в коаліції, діяли як опозиція.
Фінальним актом їхнього «драґівбивства» стало демонстративне неголосування в сенаті щодо пакету фінансової допомоги населенню і підприємствам для подолання наслідків інфляції через війну Росії в Україні. Як наслідок Маріо Драґі констатував відсутність «коаліції національної єдності», що підтримувала уряд, — і подав у відставку. Однак президент Серджо Маттарелла — посадовець великої відповідальності й авторитету — відхилив його прохання та розпорядився перевірити, чи є в парламенті вотум довіри до кабінету.
Далі криза вже закипіла. Здавалося, від малого до старого — всі розуміли, до якої прірви ведуть країну парламентські бунтівники в розпал жахливої війни в Європі, у час затяжної економічної кризи та катастрофічної посухи. Впливові підприємці, мери міст, профспілки, інтелектуали одностайно закликали підбурювачів урядової відставки зберегти кабінет під проводом Маріо Драґі. На певний момент здалося, що ось-ось вибухне італійський Майдан. Не сталось. Аномальна спека жене народ на море і в гори. Багато хто взагалі не втямив, що ж сталося.
Популісти ультраправої «Північної Ліги» Маттео Сальвіні та правоцентристи «Вперед, Італіє!» Сильвіо Берлусконі довели до завершення задум Джузеппе Конте, поховавши таким чином свою крихку коаліцію і її сильний уряд. Їм забракнуло сміливості голосувати проти, — вони бойкотували голосування в сенаті щодо вотуму довіри. Хижацькі інстинкти політичної вигоди взяли гору над інтересами країни, підсумовують оглядачі фінал чергової урядової кризи. Бо ж реальної політичної причини для відставки кабінету цього разу не було!
Драґі й Україна
З погляду україно-італійських відносин, Маріо Драґі виявився найбільш проукраїнськи налаштованим прем’єр-міністром Італії за останні три десятиліття. Хай і спричинила це жахлива війна Росії, та саме у трагічний для України період рішуча підтримка Рима відігравала важливу, а часом — вирішальну роль у євроатлантичному протистоянні російському варварству в Україні.
Як зазначають міжнародні оглядачі, з-поміж трьох лідерів країн-засновниць ЄС Драґі першим підтримав надання Україні статусу країни-кандидата в ЄС. «Італія прагне бачити Україну в ЄС», — заявляв він у Римі, Страсбурзі, Брюсселі та в Києві. Він же, чи не в тому-таки потягу з Польщі до Києва, переконав у цьому Шольца й Макрона. Подейкували, що таємно «трійка» пробувала вмовити Володимира Зеленського піти на поступки Росії для швидкого завершення війни. Про ці подробиці колись напишуть підручники чи мемуари. Не без допомоги Драґі наразі маємо факт — 16 червня 2022 в Києві лідери Франції, Італії, Німеччини запевнили українців у політичній та військовій підтримці.
Драґі завжди переконував свою коаліцію, в якій було чимало товаришів Кремля, допомагати українцям зброєю для захисту від кривавих російських нападників. Парламентським псевдопацифістам наполегливо повторював, що Італія працює над встановленням миру, але Україні потрібна зброя для оборони від Росії. І в промові перед сенаторами з приводу урядової кризи він наполягав на своєму: «Як сказав Зеленський, озброювати Україну — єдиний спосіб дозволити українцям захищатися». Порівняно з іншими країнами НАТО, Італія надала не так багато озброєння та військового спорядження, проте факт цієї допомоги для України — на вагу золота.
Уряд під орудою Драґі беззастережно підтримав шість пакетів антиросійських санкцій, запроваджених Європою після 24 лютого 2022-го.
Драґі з міністрами доклав зусиль до істотного й швидкого послаблення неприйнятної, за його словами, енергозалежності Італії від Росії. За кілька місяців імпорт російського газу зменшили з 40 до 25% і мали наміри звести до нуля впродовж наступних півтора року. Він різко критикував попередників за «недалекоглядний і небезпечний вибір», який призвів до нарощення імпорту російського газу майже на 100% за останнє десятиліття. Найбільше цьому сприяла діяльність урядів Сильвіо Берлусконі та Джузеппе Конте.
І, нарешті, Італія, ставши важливим учасником переговорних процесів у Вашингтоні та Брюсселі, своєю чіткою й переконливою позицією допомагала Києву пробивати стіну нерішучості європейських країн. Високий авторитет третьої економіки ЄС, безперечно, грав на користь України.
Що далі?
Хоч би яким був результат парламентських виборів 25 вересня, Італія залишиться членом ЄС і НАТО, що завжди гарантує дотримання країною євроатлантичних зобов’язань. Президентом, а отже гарантом євроатлантичного вектора Рима залишається високоавторитетний Серджо Маттарелла.
74-літній Маріо Драґі — позапартійний, колишній голова Центрального європейського банку, — можливо, ще прислужиться Італії, ЄС або НАТО. Але після того як став черговою жертвою місцевих політичних чвар, він не виявив бажання йти в політику. Однак порядок денний, наміри та управлінський дух кабінету Драґі можуть стати основою для народження нової коаліції центристів-прогресистів — політиків, які до останнього підтримували кабінет реформістів Драґі. «Найбільше Італія потребує команди «здорового глузду» проти популістів. Хто хоче зберегти сильну Італію в Європі, має знати, що слід об’єднатися, інакше — виграють праві», — заявив колишній прем’єр і екс-голова ліберальної Демократичної партії Маттео Ренці. Він зі своєю нерейтинговою партією Italia Viva — один з ініціаторів нової коаліції, щодо якої вже тривають активні перемовини. Та чи стане вона реальністю?
Ліберали Демократичної партії з лідером Енріко Леттою складають ще важчий ребус формування коаліції лівоцентристів. Електоральний консенсус плаває на рівні 20%. Для перемоги замало, треба розширювати лави. За рахунок кого? Заколотників «Руху 5 зірок», колишніх партнерів по урядовій коаліції, відкинули. Після вистави «драґівбивства» партії Конте прогнозують примарні шанси повернутися до парламенту. Демократам-європеїстам слід створити потужний блок антипопулістів, однак табір лівоцентристів — у стані тотальної розпорошеності.
Об’єднаними і впевненими тримаються правоцентристи. За опитуваннями, разом вони набирають сьогодні 45% преференцій виборів. Уже сперечаються, кого висунуть на прем’єра. Великі амбіції має права екстремістка Джорджа Мелоні. Її партія «Брати Італії» з понад 20% підтримки, як і демократи, є першою політсилою в країні. На відміну від Сальвіні і Берлусконі, Мелоні була в опозиції до уряду Драґі. Криза уряду та вибори на горизонті повернули її в лоно соратників, — і коаліція правих згуртувалася. На противагу філопутіністам Сальвіні і Берлусконі, опозиціонери «Брати Італії» послідовно підтримували євроатлантичну лінію Драґі в питанні захисту українського народу від агресивної Росії. «У разі перемоги, якщо росіяни й повинні боятися когось, то це нас. Нині національний інтерес — це бути поруч із нашими партнерами, щоб протидіяти російському вторгненню», — заявив сенатор від партії «Брати Італії» Адольфо Урсо. Втім, політичне минуле Мелоні як постфашистки і євроскептика, її антиіммігрантська риторика, її симпатії до угорського президента-русофіла Віктора Орбана формують клубок суперечностей, через які оглядачі із застереженнями оцінюють кандидатуру Мелоні на посаду італійської прем’єрки.
Та цього можуть не допустити її партнери по коаліції, хоча все залежатиме від кількості голосів, які набере кожна партія виборчої коаліції. Стало очевидно, що на прем’єрство цілиться знову він — батько італійського філопутінізму Сильвіо Берлусконі. Майже 86-літній скандально відомий політик і медіамагнат активно вступив у свою дев’яту виборчу кампанію і, схоже, рішуче налаштований узяти реванш. Через підступну роль в усуненні Драґі окремі експерти тепер кажуть про нього, що він «уряди відправляє у відставки частіше, ніж міняє своїх коханок». Не треба великої фантазії, щоб уявити реакцію Кремля, якщо події розвиватимуться за таким правим сценарієм.
Учасників перегонів може очікувати і неприємний сюрприз, передбачають соціологи. Обурені штучно влаштованою кризою у критично важкий для країни період, та ще й у розпал сезону відпусток, італійці можуть проявити низьку активність 25 вересня. За останні десятиліття — це перша літня виборча кампанія в країні, бо традиційно вибори відбуваються навесні. Є сподівання, що, перебуваючи в гірських походах чи на морських пляжах, італійці менше дивитимуться телевізор — найпопулярніше тут джерело інформації. Відтак, можливо, буде мінімізований вплив кремлівської пропаганди через ТБ-канали. До того ж провідні політичні ток-шоу повернуться на екрани у другій половині вересня — під завісу виборчої кампанії.