Широкомасштабна російська агресія проти України утворює для країн Заходу новий виклик. Зростання цін на нафту та намір відмовитися від імпорту російських енергоресурсів вимагають пошуку альтернативних джерел поставок. Важливим питанням залишається збільшення обсягів товару на ринку задля зниження його вартості. Вирішити проблему може допомогти Саудівська Аравія — країна, яка володіє другими в світі запасами нафти. Збільшуючи обсяги видобутку, вона може замінити Російську Федерацію на ринку та сприяти зниженню цін.
Вашингтон закликає до цього Ер-Ріяд з метою створення додаткового тиску на Москву. Втім, Саудівська Аравія не квапиться виконати це прохання. Чим обґрунтована позиція саудитів? Чи не є вона ознакою геополітичного розвороту Королівства?
Саудівська Аравія — давній партнер Сполучених Штатів на Близькому Сході. Між такими несхожими за цінностями державами — ісламістською абсолютною монархією та лідером демократичного світу — сформувалися стабільні робочі відносини. Десятиліттями вони базувалися на власних інтересах обох сторін. США зацікавлені в енергоресурсах Королівства. За них вони розплачуються гарантіями безпеки, наданими Саудівській Аравії. Особливо яскраво така незвична «дружба» засвітилася під час президентства Дональда Трампа.
Втім, із приходом у Білий дім адміністрації Джо Байдена відносини США й Саудівської Аравії зазнали змін. Публічно у Вашингтоні не заперечували важливості партнерства з Ер-Ріядом. Але новий господар Білого дому дав саудитам чітко зрозуміти, що він прискіпливіше ставитиметься до проблеми утисків прав та свобод у Королівстві. США скоригували свою позицію щодо саудівської операції проти хуситів у Ємені, звертаючи увагу на втрати серед мирного населення цієї держави внаслідок дій Ер-Ріяда. Крім того, Вашингтон реалізовує курс на відновлення ядерної угоди з Іраном, що суперечить інтересам саудівської влади.
Важливим виявом нового підходу Сполучених Штатів до відносин із Саудівською Аравією стала відмова Байдена вести діалог зі спадкоємцем саудівського трону принцем Мухаммедом ібн Салманом. Де факто саме він керує політикою Королівства і представляє державу на міжнародній арені. Та Білий дім принципово наполягав, що президент США матиме справу з рівним за статусом керівником іншої держави — яким де-юре залишається король Салман.
Очевидно, такі суперечності кинули тінь на американо-саудівське партнерство. Втім, через російську агресію проти України та інтерес США до збільшення обсягів видобутку саудівської нафти нині сформувалися передумови для перезавантаження відносин Байдена і принца Мухаммеда.
Це посилює позиції Ер-Ріяда у переговорах із Вашинтоном: Саудівська Аравія потрібна Сполученим Штатам. І американці роблять кроки назустріч, прагнучи продемонструвати вірність союзницьким зобов’язанням та міцність американських безпекових гарантій. Наприклад, упродовж останнього місяця США скерували в Королівство чимало боєприпасів для комплексів ППО Patriot. Вони вкрай необхідні саудитам для перехоплення ракет і БПЛА хуситів, що атакують нафтовидобувну інфраструктуру Саудівської Аравії.
В Ер-Ріяді розуміють ситуацію і можуть скористатися нею для отримання нових преференцій від Вашингтона. Втім, наразі складається враження, що влада Королівства зробила інший вибір. Вона не поспішає виконувати пропозиції американців. Натомість демонструє інтерес до поглиблення відносин із геополітичними опонентами США.
Саудівська Аравія активно розвиває контакти з КНР. Пекін — основний торговий партнер Королівства. Наявне економічне підґрунтя може посприяти поглибленню політичної взаємодії між державами. Повідомляється, що саудівське керівництво розглядає можливість розрахунку за експорт нафти до Китаю в юанях, тобто може переглянути свою традиційну політику отримання плати за енергоресурси виключно в доларах США. На перший погляд, це суто економічне питання, але насправді воно має геополітичну вагу: реалізація такої ініціативи вдарить по статусу американської валюти як універсального й загальноприйнятого засобу розрахунку.
Не слід забувати і про співпрацю Саудівської Аравії та Росії в рамках угоди ОПЕК+. Завдяки узгодженню позицій щодо обсягів видобутку обидві держави забезпечують сприятливу для себе ціну на нафту. Навіть після початку широкомасштабного вторгнення російських військ на територію України принц Мухаммед у розмові з президентом Франції Емманюелем Макроном повідомив, що його держава продовжуватиме виконувати умови угоди з росіянами.
Саудитам набагато простіше знаходити спільну мову з глобальними геополітичними гравцями, у яких при владі авторитарні, недемократичні режими. Такі партнери ніколи не висуватимуть Ер-Ріяду претензій ціннісного характеру, як це роблять Сполучені Штати. Пекіну й Москві нема справи до долі жінок у Саудівській Аравії. Вони не критикуватимуть принца Мухаммеда за політичні репресії та переслідування опозиції. Їх не хвилюють політичні вбивства критиків влади, вчинені саудівськими спецслужбами на територіях інших держав.
Саудівській монархії також може імпонувати своєрідна стабільність авторитарних режимів. Такі політики як Сі Цзіньпін і Владімір Путін сконцентрували у своїх руках усю повноту влади і тривалий час незмінно керують своїми державами. Їхня політика та позиції відзначаються прогнозованістю, на відміну від Сполучених Штатів, де кожен виборчий цикл може принести сюрпризи й істотно змінити позиції Вашингтона.
Насправді сумнівно, що Саудівська Аавія остаточно хоче відмовитися від союзницьких відносин зі Сполученими Штатами. Саудівська влада дає Білому дому зрозуміти, що не виконуватиме американські забаганки на перший поклик і задарма та що з її інтересами варто рахуватися. Але вона розуміє важливість партнерства з Вашингтоном. Ер-Ріяд покладає надії на наступні вибори у США. Саудити сподіваються, що 2024 року переможе зручніший для них кандидат, із яким їм буде простіше мати справи.
Втім, це не скасовує певного скептицизму щодо американської політики і зневіри в гарантіях Сполучених Штатів. Саудівська влада бачить зміни, які відбуваються на міжнародній арені. В умовах загострення боротьби між геополітичними центрами сил Саудівська Аравія швидше балансуватиме між сторонами протистояння, ніж стане вірним союзником США.
Не можна виключати, що зрештою вона «змінить кольори». Ер-Ріяду нецікаві західні цінності, на основі яких США намагаються побудувати свій альянс. Саудити поважають силу, і саме це скерувало їх до партнерства з американцями. Зміни в балансі сил на користь опонентів Вашингтона можуть викликати і трансформацію геополітичного позиціювання Саудівської Аравії.
Більше статей Миколи Замікули читайте за посиланням.