На фронті вкрай потрібні транспортні вертольоти: для ведення розвідки, доставки бойових груп спецпризначення, медикаментів і боєприпасів, для евакуації поранених та вбитих з поля бою. Вертольотів бракує. Їх і не було вдосталь проти такої масштабної російської навали, до того ж війська зазнають втрат. Наша армія має резерви і могла б задіяти їх негайно, льотчики готові, проте наявні транспортні вертольоти досі літають за кордоном — в Африці, Азії, Латинській Америці. Гасять пожежі, перевозять вантажі та хворих, супроводжують потоки біженців…
Так, це важливо й гуманно — допомагати іншим. Але коли війна у своїй країні, потрібно допомагати нашим солдатам і нашим біженцям передусім.
Які наші вертольоти замість бути на фронті літають за кордоном?
Ідеться не про два-три, а про 26 транспортних вертольотів. Це більш ніж бригадний комплект!
Вісім Мі-8МТ разом із нашими досвідченими військовими льотчиками нині, як і до російського вторгнення, працюють у складі місії ООН у Демократичній Республіці Конго.
Ще 18 вертольотів Мі-8МТВ-1, орендованих зі складу ЗСУ і Національної гвардії приватною компанією «Українські вертольоти», працюють на ООН по всьому світу на основі приватних контрактів. Спочатку їх було 28, але, за даними ZN.UA, у березні 10 машин нашії армії повернули.
Важливо зазначити, що компанія «Українські вертольоти» самотужки істотно модернізувала орендовані машини. На шести вертольотах установили сучасне обладнання: інтегровані системи нічного бачення, медичні модулі для евакуації поранених, а також додатковий захист від ракет і стрілецької зброї. Це дуже важливо для наших військових у зоні бойових дій.
Рішення президента
Сьомого березня президент Володимир Зеленський підписав указ про відкликання українського контингенту і персоналу з усіх міжнародних місій для їх участі в обороні нашої країни.
При цьому на Банковій чомусь забули підготувати рішення про повернення техніки, орендованої компанією «Українські вертольоти», хоча про ці вертольоти знають глава офісу президента, секретар РНБО та профільні міністри (МО й МВС).
Після видання указу минуло півтора місяця. Армія продовжує героїчно воювати, а потрібні армії вертольоти — працювати в Конго.
Чому під час війни не виконано указу президента? Чому вертольоти не повернулися в Україну для використання їх у боротьбі з агресором?
Як стало відомо ZN.UA, 18 квітня, через 42 (сорок два) дні після виходу указу, було нарешті оголошено тендер на вибір авіакомпанії, яка доставить наші вертольоти з Конго додому. Напевно, це просто збіг, що тендер оголосили на другий день наших наполегливих спроб отримати від органів влади коментар про виконання указу.
Тепер чекатимуть результатів тендера, які стануть відомі через два-три тижні. Після чого вертольоти будуть розібрані, перевезені і знову складені. Лише потім їх пошлють на фронт. Мабуть, уже наприкінці травня або в червні.
Тендер в умовах війни?
Чому так довго роздумували з тендером (він стандартний і проводився багато разів) та навіщо цей тендер взагалі, коли війна (форс-мажор) і стандартні процедури мирного часу неприйнятні в принципі, офіційних коментарів ми отримати не змогли.
Один із членів уряду навіть обурився — мовляв, навіщо ви взагалі порушуєте цю тему. Але ми не можемо її не порушувати, бо йдеться про життя наших солдатів і перемоги армії на фронті.
У неофіційних коментарях ми почули два протилежних по суті бачення того, що відбувається (і що не відбувається) з поверненням вертольотів.
Частина чиновників Міноборони, задіяних у співпраці з ООН та підготовці миротворчих місій, схильні дотримуватися правил та процедур ООН і оцінювати участь у місіях ООН через призму міжнародного авторитету наших миротворців та залучених ними додаткових фінансових коштів.
«Указ президента було підписано з урахуванням ситуації, що складалася в той момент на фронті. Автори указу думали, що після його підписання вертольоти будуть в Україні вже через три—п'ять днів. Однак так не вийшло: (ті, хто готував документ. — В.К.) не врахували, що є процедура відкликання та проблеми, пов'язані з транспортуванням вертольотів в Україну», — сказав у розмові із ZN.UA один з офіцерів, котрий не з чуток знає нюанси і функціонування механізму ООН, і перекидання підрозділів миротворців.
Так, відповідно до процедур ООН мирного часу, Україна мала попередити міжнародний секретаріат ООН за три місяці до дати відкликання своїх контингентів про рішення достроково їх повернути. Цей час потрібен для того, аби можна було знайти заміну контингентові в миротворчій місії.
Але в — Україні війна! Це форс-мажор, який передбачений договором з ООН і дає нам право діяти рішуче та швидко.
До речі, історія Міжнародних сил коаліції в Іраку знає приклади, коли не у зв’язку з війною, а після звичайної зміни внутрішньополітичної ситуації національні уряди нехтували правилами та зобов'язаннями і швидко виводили свої контингенти в умовах проведення бойових операцій, оголюючи фланги союзників. Так зробив 2004 року уряд Іспанії, очолюваний соціалістом Хосе Луїсом Родрігесом Сапатеро.
Звісно ж, у Нью-Йорку не зраділи рішенню України відкликати свій контингент із Конго. Для чиновників ООН це додаткові клопоти з пошуку інших країн, готових послати солдатів і вертольоти в Африку. Але офіційно в ООН до нашого рішення поставилися з розумінням.
Схоже, що нині українське військове керівництво сумнівається в доцільності повернення вертольотів із Конго і думає про те, щоб їх там залишити. Зокрема й тому, що Україна заробляє серйозні кошти на участі в оонівських місіях: ООН відшкодовує країнам-контриб’юторам витрати на присутність їхніх контингентів у миротворчих операціях під її керівництвом. Отримані гроші в Києві могли б витратити на наші військові потреби.
Виходячи з наведених вище міркувань, як і з того, що США планують передати нам 11 вертольотів Мі-17, деякі високі чини в МО шукають можливостей відіграти назад у питанні вертолітного загону і внести зміни до президентського указу. Чи правильно це в умовах, коли війська потребують вертольотів? Не думаю.
Власне, про необхідність негайного повернення цих вертольотів в Україну не під запис говорять офіцери українських авіачастин, які раніше бували в миротворчих контингентах, а тепер воюють на фронті. Вони не схильні занадто вже перейматися проблемами ООН і категоричніші у своїх оцінках: «Які тендери по кілька тижнів, які процедури мирного часу? Вертольоти на фронті потрібні зараз, президент указ видав — які міркування й затягування часу в міністерствах? Рішення Верховного Головнокомандувача не обговорювати треба місяцями, воно підлягає виконанню, й негайно!»
Насправді йдеться про два підходи: шукати шляхи виконання указу або шукати причини його невиконання.
Якщо шукати шляхи, то вже давно і без ніяких тендерів можна було доправити вертольоти додому вітчизняними «Русланами». Оплативши доставку з Резервного фонду Кабміну. З наступною компенсацією з бюджету ООН, як це передбачено договором. Так, можливо ми втратили б частину коштів через порушення процедур, але життя людей і успіхи на фронті значно важливіші за ті гроші.
І знову Конго?
Зволікаючи з поверненням «вертушок» з Африки, військово-політичне керівництво країни має усвідомлювати й негативні політичні наслідки такого кроку.
Коли президент Зеленський щодня закликає міжнародну спільноту надати Україні якомога більше зброї та техніки, наші партнери не зрозуміють, чому Київ, потребуючи вертольотів, не забирає їх із Африки. Збереження українського вертолітного загону в Конго послабить наші переговірні позиції й може позначитися на подальшому наданні Заходом боєздатних вертольотів. Як може послабити позиції Києва й те, що влада не повернула в армію всі машини, орендовані компанією «Українські вертольоти».
Нам невідомо, яке остаточне рішення приймуть на Банковій щодо 26 вертольотів.
Але прагнення заробити на перевезеннях за контрактами з ООН і бажання зберегти свою нішу в миротворчих операціях — це аргументи мирного часу, а Україна сьогодні воює з Росією. І головним чинником при ухваленні рішення має бути посилення обороноздатності країни в ситуації, коли в авіабригадах чекають цих вертольотів, а ворог зберігає перевагу в повітрі.
Більше статей Володимира Кравченка читайте за посиланням.