У четвер новосформований кабінет Беньяміна Нетаньягу буде приведений до присяги.
Незважаючи на те, що це найбільш правий уряд за всю історію Ізраїлю (до нього входять представники ультранаціоналістичних і релігійних партій), у Києві сподіваються на зміну «української» політики Тель-Авіва та перехід до активнішої допомоги нашій країні у відбитті російської агресії. Шанс здійснитися цим сподіванням дають дії Ірану та Росії у Близькосхідному регіоні.
Останні десять місяців на Банковій не приховують розчарування політикою ізраїльського уряду: Володимир Зеленський очікував від Тель-Авіва більшої підтримки державі, очолюваній євреєм.
Звісно, Тель-Авів осудив агресію Росії (проголосувавши за відповідну резолюцію Генасамблеї ООН) і підтримав територіальну цілісність України, не визнавши анексії окупованих територій. Але, хоч від початку широкомасштабного російського вторгнення Ізраїль зобов'язався не ставати «об'їзною дорогою» для обходу Росією санкцій, Тель-Авів так і не впровадив обмежувальних заходів проти РФ. Цинічно ізраїльська влада поставилася після 24 лютого й до українських біженців.
Європейські країни дали притулок мільйонам українців, яких російські агресори примусили залишити рідну домівку. Але ті наші співвітчизники, котрі сподівалися знайти прихисток в Ізраїлі, наразилися на дискримінацію. Так, у березні уряд Ізраїлю призупинив дію безвізового режиму для наших громадян і впровадив обов'язкову реєстрацію. (Лише в липні Вищий суд справедливості скасував це рішення.) Ізраїльська влада також повернула практику співбесіди з українцями, і відмови у в'їзді в країну почастішали.
Найголовніше ж розчарування Києва — обмеженість співпраці Ізраїлю з Україною в оборонній сфері.Для Банкової великим ударом стала відмова Тель-Авіва надати нам систему протиракетної оборони «Залізний купол». (Утім, згодом, трохи розібравшись у специфіці цієї системи, в Києві певною мірою заспокоїлися: «Залізний купол» ефективний проти ракет, виготовлених кустарним способом, а не «кинджалів» та «іскандерів».)
Роздратовані в українській столиці й тим, що після 24 лютого ізраїльтяни призупинили всі ліцензії на маркетинг товарів військового призначення та подвійного використання. Нових маркетингових і експортних ліцензій Ізраїль після широкомасштабного вторгнення не видавав. У цій ситуації добре вже те, що були хоча б завершені окремі контракти з експортних ліцензій, отриманих ізраїльськими виробниками до 24 лютого.
Сьогодні ізраїльська держава постачає нам каски, бронежилети, медикаменти, генератори, займається реабілітацією наших поранених солдатів. За інформацією ZN.UA, Ізраїль в одній із країн-членів НАТО оплатив поставку палива в Україну. Крім того, за даними ізраїльської газети «Гаарец», Міноборони Ізраїлю дозволило членам НАТО поставляти Україні озброєння, яке містить ізраїльські компоненти, такі як електрооптичні системи та системи керування вогнем.
Але в Україні, де борються за виживання країни й нації, хотіли б більше. Зокрема, отримати засоби протиповітряної та протиракетної оборони, у тому числі системи раннього оповіщення та боротьби з дронами. А ось цього Ізраїль поставляти наміру не має. Ізраїльська сторона аргументує це тим, що «жоден уряд не піде на кроки, які поставлять під загрозу безпеку Ізраїлю», «Росія — надзвичайно потужний гравець у Близькосхідному регіоні», а це важливий чинник, особливо коли російські військові перебувають у Сирії, де ізраїльтяни проводять операції проти іранців.
І ще. У Тель-Авіві побоюються за долю євреїв у Росії. А за долю євреїв в Україні там не переживають? Адже українські євреї, як і мільйони інших громадян нашої країни, щодня перебувають під ракетними та артилерійськими обстрілами росіян.
У розмові з ZN.UA представники ізраїльської сторони називають й інші причини.
По-перше, поставки ППО з Ізраїлю не принципові: Україні вистачає й західного озброєння. По-друге, в умовах посилення загроз із боку Ірану й ХАМАС Ізраїль сам відчуває нестачу систем ППО. По-третє, Україна не готова платити за поставку озброєння. По-четверте, згадуючи попередні спроби поставок нашій країні систем зв'язку та дронів, ізраїльська сторона говорить і про те, що бізнес-«культура» України не сприяє, а перешкоджає співпраці у сфері ВТС: «Українці вимагають відкатів. Ми так не працюємо».
У Тель-Авіві також побоюються, що надання Україні ізраїльського озброєння означатиме, що Ізраїль фактично поділиться технологіями з Росією та Іраном. Ця причина — одна з основних, котрі, як пише The National Interest, стримують ізраїльтян від передачі нашій країні «Залізного купола».
Додало українцям прикрощів і те, що ізраїльська делегація утрималася при голосуванні Генасамблеєю ООН резолюції, яка передбачає відшкодування Україні збитків, завданих російським вторгненням. Як із гіркотою зазначив один зі співрозмовників ZN.UA, «слова «солідарність» і «справедливість» — це не про ізраїльтян. Вони думають про свої інтереси». У результаті, на Банковій вирішили абстрагуватися від своїх сентиментів щодо Ізраїлю й так само керуватися національними інтересами: в нас у країні через російські обстріли гинуть діти, а засобів ППО не вистачає.
Зміною політики стало те, що на Генасамблеї ООН Україна проголосувала за резолюції, які в Тель-Авіві називають антиізраїльськими. Ізраїльських дипломатів особливо обурило схвалення Україною в Четвертому комітеті Генасамблеї ООН рішення про направлення в Міжнародний суд ООН запиту про правові наслідки «тривалої окупації, заселення та анексії Ізраїлем палестинської території» з 1967 року.
Традиційно Україна голосує з резолюцій, які стосуються Ізраїлю, солідарно з країнами ЄС. Але рішення про голосування з питання Міжнародного суду ООН, за інформацією ZN.UA, приймав український президент особисто.
«Київ сам собі шкодить. Будь-яке голосування проти Ізраїлю негативно позначатиметься на підтримці України і, можливо, вплине на рішення щодо постачання озброєння, що містить ізраїльські компоненти», — попереджають наші ізраїльські співрозмовники. Але в Києві так не думають. Навпаки: в українській столиці вважають, що голосування України в Четвертому комітеті Генасамблеї ООН не просто привернуло до себе увагу Ізраїлю, а й матиме позитивний ефект у співпраці у сфері оборони. В такому разі Київ змінить свою позицію з даної резолюції під час голосування на сесії Генасамблеї ООН найближчим часом.
Підставою для таких оптимістичних припущень служать нові політичні реалії на Близькому Сході — формування нового уряду в Ізраїлі та посилення неформального союзу Росії й Ірану. «Ми не можемо сподіватися на солідарність із Ізраїлем у сфері ВТС. Але що стосується протидії спільному ворогу, яким виступає Іран, є надія, що посилиться співпраця в оборонній сфері», — сказав у розмові з ZN.UA один із високопоставлених українських співрозмовників на умовах анонімності.
На користь зазначеного сценарію свідчить те, що союз Росії й Ірану, скріплений поставками російських літаків Ісламській республіці та іранських дронів — Російській Федерації, підштовхує Тегеран до агресивнішої політики проти Саудівської Аравії та Ізраїлю. Правий кабінет Нетаньягу муситиме реагувати на ці загрози і шукати нових союзників. Крім того, Росія виводить свої війська з Сирії, послаблюючи тим самим свій вплив у регіоні. А це, своєю чергою, розв'язує руки Тель-Авіву на сирійському треку.
Наскільки обґрунтовані очікування Києва? Беньямін Нетаньягу під час виборчої кампанії робив суперечливі заяви про війну в Україні. В одному інтерв'ю він сказав, що розгляне можливість поставити Україні зенітні батареї. Однак в іншому — похвалив уряд Яїра Лапіда за те, що він утримався від таких поставок. Зеленський же стверджує: Нетаньягу запевнив його, що розбереться й подумає, як допомогти Україні отримати ізраїльські засоби ППО.
Старший науковий співробітник Єрусалимського центру зв'язків із громадськістю Йоні Бен-Менахем вважає, що Нетаньягу стоятиме на проросійській позиції й намагатиметься відновити відносини Ізраїлю з Росією. А зроблені Нетаньягу під час виборчої кампанії заяви про допомогу Україні не означають, що він їх буде дотримуватися, оскільки Ізраїлю необхідно підтримувати добрі відносини з Росією, яка дала зелене світло бомбардуванню іранських об'єктів у Сирії.
В українському експертному середовищі теж налаштовані досить песимістично. Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос у коментарі ZN.UA зазначив, що ультраправий уряд Нетаньягу має зобов'язання перед виборцями, здебільшого емоційно байдужими до України. «Якщо не вдалося нічого зробити при уряді Лапіда, який був лояльнішим щодо України, то нині шансів ще менше», — вважає Семиволос, звертаючи увагу на те, що в росіян вистачає важелів для недопущення співпраці двох країн у сфері ВТС.
І все-таки офіційний Київ сподівається, що під впливом іранського фактора уряд Нетаньягу змінить позицію Ізраїлю стосовно оборонного співробітництва з Україною. Якщо під час майбутніх телефонних переговорів Зеленського і Нетаньягу наша країна отримає від Ізраїлю гарантії посунути «червоні лінії» і Тель-Авів перегляне свою позицію щодо військової підтримки України, то українська делегація змінить свою позицію під час голосування на Генасамблеї ООН.
У Києві постійно повторюють, що Україна не хоче загострювати відносини з Ізраїлем: «Дві країни мають час до цього голосування. І ним треба скористатися». Рухи мають бути не тільки з боку Києва, а й із боку Тель-Авіва. А м'яч тепер — на ізраїльській частині поля.
Більше статей Володимира Кравченка читайте за посиланням.