Часом здається, що ставлення Москви і Києва до Криму сьогодні майже однакове. Перша, анексувавши півострів, схоже, тільки починає рахувати, скільки ж це надбання коштуватиме, з яких резервів покривати, і сахається з боку в бік у пошуках якогось порятунку від давно відомих ризиків - забезпечення водою, електроенергією та харчуванням території, де на одного працюючого - як мінімум п'ять непрацюючих.
Київ, який десятиліттями жив міфом про те, що ці самі ризики є непереборними, а тому Крим ніколи не відокремиться, ніяк не визначиться, що ж тепер зі своєю "трубою" й "краником" робити: перекрити чи торгувати, а якщо торгувати, то чи не за формулою "газу"? Чинити адекватно діям Росії Україна не може: на території Криму живуть громадяни України. Особливо думати нібито й нема коли - треба рятувати Південний Схід. І Крим начеб відходить на другий план. І в Женевській угоді про нього - ані слова...
У цей час населення Криму починає оговтуватися після двох килимових пропагандистських бомбардувань: спочатку "антимайданного" - від технологів ПР, потім "антибЕндерівського" - від умільців Кремля, які били по головах кримчан понад півроку! Багато хто, особливо в Севастополі, як і раніше, перебуває в стані ейфорії - Росія про них згадала й забрала до себе. Багато хто, переборюючи нудоту від крутого віражу у своїй долі, озираються довкола у пошуку рятівної для психіки картинки. Яка одним дає надію на те, що їх зараз розбудять, і біль від того, що їх зухвало окупували або "здали", виявиться поганим сном. Інші сподіваються, що одного разу вранці "тимчасові труднощі перехідного періоду" чудесно минуться, бо кошмар "втрачені ілюзії" дивитися може не кожен. Особливо, якщо по три доби стояти в черзі в єдиний банк, аби сплатити "цим бандитам" податки. Словом, як писав класик, смеркалося. Ішов другий місяць другої анексії Криму Росією. Валіза без ручки дедалі важчає...
У кримських, тепер майже закритих, кулуарах влади розповідають байку: нібито коли Володимиру Путіну назвали загальну суму, потрібну нині для закриття всіх питань щодо Криму, - 100 млрд дол., він здивувався й запитав "постатейно". Особливе здивування викликала кількість пенсіонерів - майже 700 тис. На що хтось ризикнув запитати: "А хіба ви не знали?!".
Байка байкою, та головне тут і тепер - ціна питання й спроможність економіки Росії перетравити кримську авантюру. Вголос Володимир Володимирович цього тижня теж назвав 100 мільярдів, але не доларів, а рублів.
Оприлюднити суму необхідної на сьогодні "допомоги Криму" довелося у зв'язку з призупиненням реалізації низки держпрограм: лідер нації запевнив народ, що це ніяк не пов'язане з витратами після приєднання Криму.
Зокрема, уряд РФ вирішив перекинути 31,5 млрд руб. (близько 870 млн дол.) з проекту Мурманського транспортного вузла (він передбачав будівництво залізничної гілки від Мурманського порту, вугільного й нафтового терміналів, а також моста через р. Тулому) на розвиток портів Азово-Чорноморського басейну, зокрема Феодосії, Севастополя й Керчі.
Путін запевнив, що можливе скорочення держпрограм абсолютно не пов'язане з Кримом, бо все, що робиться і робитиметься для Криму, - тільки з резервів уряду. "Їх у нас на цей рік, додаткових навіть резервів, 240 млрд руб. А весь обсяг допомоги Криму за різними напрямами - не більше ніж
100 млрд руб.", - заявив президент Росії.
Схоже, в Москві починають збиватися з "кримського рахунку". Нагадаємо, що в березні В.Путін уже дозволив перекинути на Крим пенсійні внески російських громадян у сумі
243 млрд руб. (близько 7 млрд дол.), заморожені у спеціальному антикризовому резерві бюджету Росії.
Цього ж тижня озвучили ще одну солідну суму витрат - на вирішення проблеми енергозалежності Криму від України. Інвестиції оцінюються орієнтовно в 71 млрд руб., ідеться в повідомленні Міністерства енергетики Росії. У цю суму порахували будівництво теплових електростанцій сумарною потужністю до 800 МВт і дві високовольтні лінії електропередачі від Анапи до Феодосії. Раніше, щоправда, пропонувалося для постачання енергії в Крим побудувати ТЕС у Новоросійську. Гадаю, варіанти ще будуть.
Як і у випадку з водопостачанням. Як доречно нагадує голова комітету Держдуми з природних ресурсів, природокористування та екології академік РАН Володимир Кашин, квітучим садом Крим став завдяки Північно-Кримському каналу й дніпровській воді, яка йде по ньому. Київ після анексії Криму воду пустив за графіком на початку весни. Але вона не йде, а тихо струменить - Крим, за версією Києва, не платить за воду, і навіть відповідного договору не укладено. "Накапало" вже на 4,5 млн грн. Сергій Аксьонов скаржиться Путіну на політичні підступи України, які перетворять півострів на пустелю й позбавлять урожаю, але проект договору в Київ таки повезли, щоправда, тільки минулого тижня. І, нарешті, чесно призналися кримчанам, що вирішити проблему водопостачання можна буде тільки за два-три роки.
Правда, ще не визначилися як. Продовжують озвучувати ідеї про швидке перекидання води з Кубані через Керченський канал (зокрема мостом, який іще треба побудувати). Однак той-таки академік Кашин застерігає: "Перекинути воду з Дону чи Кубані нереалістично. Кавказ і Краснодарський край самі відчувають дефіцит води. Тут можна хіба що приловчитися, щоб постачити водою Керч, але не більше".
Академік пропонує два варіанти. Перший - завозити бутильовану воду. "Ми запросто постачаємо бутильованою водою 12-мільйонну Москву. І нічого, жодних проблем не виникає, - каже академік в інтерв'ю ІТАР-ТАРС. - Ба більше, доставляння бутильованої води - хороший бізнес. Літр води коштує дорожче за літр бензину, літр молока".
Та основним напрямом він називає все-таки опріснення морської води. За прикладом півострова Мангишлак та Ізраїлю. "Це, щоправда, вимагатиме великих витрат енергії, але енергетична проблема для Криму має тимчасовий характер", - вважає голова думського комітету, не знайомий, напевно, із ціною питання "енергетичної незалежності" Криму.
При цьому уряд республіки якось випадково спростував наші пізнання в тому, що Крим заробляє собі на життя половину від потреби. Зі слів міністра фінансів Криму Володимира Левандовського випливає, що тільки чверть: "На місяць у нас видаткова частина близько
8 млрд руб. Сам Крим близько 2 млрд руб. збирає податків, близько 6 млрд руб. ми отримуємо фінансової допомоги".
Словом, Борису Нємцову, схоже, можна перераховувати вартість Криму для Росії, яку він вивів іще до референдуму в особливій для Росії одиниці виміру: "Крим коштуватиме
3 млрд дол. Чечня обходиться в 1,5 млрд дол. До Росії, з погляду фінансів, приєднують дві Чечні".
"Так, після кримської "Весни" у нас, схоже, буде сувора зима", - сказав днями колега з Росії після розмови з бізнесменами, які скаржилися на те, що економіка завмерла, не чекаючи третього рівня санкцій.
Найбільш відмітна деталь нинішнього Сімферополя - черги, від яких українці вже встигли відвикнути. Величезні натовпи знервованих людей до пунктів приймання заяв на отримання російських паспортів (і протягом місяця - відмови від них), клекотливі черги до відділень банків. Українські банки з Криму майже всі пішли, слідом за ними йдуть і великі російські - не хочуть потрапляти під санкції і втрачати "дочок" в Україні. Другорозрядні з регіонів Росії тільки-тільки висуваються. На приймання податкових платежів у Криму працює тільки один Чорноморський банк розвитку та реконструкції, що змінив недавно власників. Люди приїжджають з усього Криму й по кілька діб стоять у черзі. До "Приватбанку", власники якого звинувачують Центробанк Росії в рейдерському захопленні, тисячні черги охочих отримати компенсацію вкладів.
"Просто шок!" - кажуть кримські банкіри з іменем і стажем. - Ми ж думали, росіяни в цьому плані діятимуть грамотно, показуючи нам передовий приклад. А тут просто махновщина".
Нервування додає плутанина з обігом гривні: заявлені законом терміни до 2016 року кримські чиновники вже разів зо три "скасовували", що призводило до справжньої паніки. Реєстри не працюють, нотаріуси не працюють, суди якось працюють. Кримські міліціонери, які переприсягнули Росії, не працюють - виконують доручення російських поліцейських. Колишні співробітники української Служби безпеки, які перейшли у ФСБ, проходять антикорупційну (й, напевно, не тільки) перевірку на детекторі брехні.
"Служитимете, де Батьківщина накаже". Ці слова вже чули командири й офіцери, які порушили присягу народу України, контрактники, які проходять нині збори й складають норми фізпідготовки (відмінникам доплачують 40 відсотків зарплати).
Утім, навчання й переатестація чекає на всіх. Декому вже сказали: "Ви нам не потрібні". З усіх прокурорів міст своє право на посаду підтвердили тільки троє кримських. Подейкують, після виборів у керівництві прокуратури Криму не залишиться жодного місцевого кадра.
Із кримськими депутатами, на долю яких випала історична роль з "легалізації" всього ланцюжка анексії Криму Росією, Москва теж вирішила не церемонитися. Попри те, що федеральний закон про входження до складу РФ дарував депутатам Держради Криму збереження повноважень до вересня 2015 року, як і передбачало DT.UA, вибори відбудуться вже цієї осені, в день єдиного голосування в суб'єктах федерації - 14 вересня. При цьому кількість депутатів знижено зі 100 до 75 (відповідно до ухвалених у РФ стандартів чисельності обранців на душу населення). По-друге, за деякою інформацією, Константинову і Аксьонову дозволили провести в парламент тільки дуже обмежені команди своїх людей. Усі інші кандидатури їм нададуть.
Партійне будівництво відбувається, можна сказати, непублічно. Кримський осередок партії влади "Единая Россия" очікувано очолив спікер Володимир Константинов, а от Сергій Аксьонов на установчих зборах навіть не був присутній. І досі - безпартійний (якщо не рахувати ніким не ліквідовану партію "Русское единство").
Другу партію влади, "опозиційну" "Справедливую Россию", в Криму поки що не довірили нікому з місцевих. Призначені з Москви лідерами партосередків у нових "суб'єктах федерації" депутати Держдуми Олександр Терентьєв і Михайло Брячак, як виявилося, уже керують відділеннями партії в Алтайському краї і Псковській області.
Заснування кримської парторганізації ЛДПР і поготів відбулося майже підпільно. З місцевим лідером Володимир Вольфович, схоже, також не визначився. Можливо, її очолить депутат від "Русского единства" Сергій Шувайніков, який відзначився критикою нової конституції, однак цієї інформації поки що не підтверджують. Словом, таке враження, що всі вони проходять сувору перевірку - чи то в службах безпеки партій, чи то у ФСБ... Леонід Іванович Грач, схоже, перевірки не пройшов - кримську організацію КПРФ очолив тепер уже колишній лідер КПУ в автономії Олег Соломахін.
Майбутні вибори в анексованому Росією Криму викликають неабиякий інтерес: кримчани зможуть на власному досвіді зрозуміти, як це в них відбувається. Другий важливий момент - чи підуть люди на дільниці? Можна сказати, своєрідний другий референдум. Особливе запитання - чи підуть голосувати кримські татари, які бойкотували "референдум" і не визнають своєю нову конституцію Криму, а також заявляють про право народу на самовизначення на рідній землі?
Велике запитання, як на той час щодо Криму поведеться Київ, який на сьогодні ще навіть не сподобився на повноцінний закон про окуповану територію - своєрідну "конституцію автономії" на час анексії, і створення спеціального центрального органу влади "з питань Криму".
Спочатку заявляли, що створять міністерство. І його створили, але в Москві. Потім пішли розмови про те, що замість міністерства створять спеціальний департамент. Потім РНБОУ ухвалила рішення про запровадження посади віце-прем'єра, який координуватиме роботу різних міністерств і відомств із кримської проблематики. Ще раз про це заявили 15 квітня, в день ухвалення закону про тимчасово окуповані території. На ранок п'ятниці, 25 квітня, закону ще не підписали - було багато правок з голосу. При цьому віце-прем'єра та/або міністерства/департаменту з питань Криму теж немає. При цьому хоч якогось зрозумілого пояснення відсутності цих органів (особливо на тлі того, що в Росії вже створено Держкомісію на чолі з віце-прем'єром Козаком) почути не довелося.
Свого останнього слова в цьому важливому для громадян України в Криму питанні ніяк не скаже прем'єр Арсеній Яценюк. Це при тому, що відповідне рішення РНБОУ ухвалила ще місяць тому! У цьому зв'язку хотілося б нагадати Арсенію Петровичу історію призначення в Крим спочатку постійного представника президента, а потім нового начальника ГУ МВС. Саме тоді, коли ВСЕ ще можна було зупинити професійними й рішучими діями досвідчених і авторитетних людей, які знають Крим, щось у ньому значать і не мають шлейфу корупційних скандалів та бізнес-зв'язків з відомими росіянами. Але на посаду постпреда було призначено Сергія Куніцина - за квотою УДАРу і, як подейкують, під великим тиском його лідера. Оминаємо все, чим пам'ятний Сергій Володимирович Криму й Севастополю за роки двічі прем'єрства, постпредства й губернаторства. Важливо, що йому вдалося зробити цього разу.
За нашою інформацією, запропоновані на посади прокурора й начальника головкому СБУ кандидатури один з керівників країни не схвалив ("працювали за режиму Януковича"), а от із кандидатом на головного міліціонера автономії погодився, але хотів поговорити з ним особисто. День хотів, два хотів, нарешті зв'язався по телефону, та от халепа - на той час нового начальника головкому вже було призначено. С.Куніцин рекомендував на цю посаду віце-мера Феодосії Ігоря Авруцького, колишнього начальника УБОЗ часів іншого керівника кримської міліції, а нині нардепа від УДАРу Миколи Паламарчука. Наступного дня Авруцький подав у відставку, і головком міліції зайняла самооборона Аксьонова. (Всі, чиї імена тут згадано, звичайно ж, мають право на відповідь. Готова ставити запитання.)
Тим часом в.о. заступника глави АП Андрій Сенченко озвучив DT.UA нове рішення, яке обговорюється нині в адміністрації, - про "передислокацію" постпредства президента України в АРК у Херсон.
Рішення, дивлячись із Криму, слушне, але таке, що потребує внесення поправок до законодавства. Хоча, зважаючи на важливість термінового розгортання на адміністративному кордоні з Кримом безлічі служб і представництв різних відомств, потрібних для вирішення проблем громадян України, які проживають у Криму, процеси можна поєднати. Головне, який функціонал буде тепер покладено на постпредство, яким ресурсом воно володітиме і, що важливо, хто його очолить.
Як повідомив DT.UA Андрій Сенченко, оргпитання вже вирішуються: є приміщення, підшукуються кадри. Кандидатура на вакантне після звільнення Сергія Куніцина, який "не впорався", місце постпреда поки що не озвучується.
"Головне завдання - оперативно вирішувати проблеми громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території. Крім координуючого центру в складі уряду України нині потрібен територіально близький до Криму орган влади, в якому комплексно вирішуватимуться всі проблеми, що виникають у людей. На це буде перенацілено повноваження постпредства президента", - каже Сенченко.
За його словами, передусім у Херсоні й безпосередньо на суміжній із Кримом території мають бути розгорнуті служби для вирішення проблем з оформленням правовстановлюючих документів, усілякою реєстрацією, оформленням документів, довідок, виписок - усього, що стосується компетенції Мін'юсту, Держслужби міграції, Міністерства соціальної політики.
"Люди повинні отримати повний цикл допомоги - від інформування, консультацій до оформлення документа. Водночас вивчатиметься проблематика звернень і типові питання, що вимагають ухвалення рішення на рівні центральної влади. Їх аналізуватимуть і направлятимуть у Київ для оперативного реагування", - пояснює в.о. заступника глави АП.
Разом з тим постпредство президента повинне мати можливість оперативно втручатися в ситуації, що виникають на адміністративному кордоні з Кримом, що його сьогодні Росія вже облаштовує як державний. У переліку завдань також моніторинг ситуації, інформування громадян і сприяння роботі міжнародних спостерігачів місій ОБСЄ та ООН.