DT.UA звернулося до міністра юстиції Павла Петренка з проханням розповісти про вжиті Україною кроки з юридичної протидії агресорові та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у фінансуванні тероризму і зазіханні на територіальну цілісність нашої країни.
Відповіли деякі департаменти Міністерства юстиції. Щоправда, не на всі запитання і не повністю. Нижче наводимо отримані нами відповіді.
(Аналіз можливих юридичних заходів протидії агресору читайте в статті Олександра Чалого і Олександра Малиновського Стратегія юридичного опору російській агресії).
Відповідь Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини
На якій стадії перебуває розгляд в ЄСПЛ справи "Україна проти Російської Федерації" (заява №20958/14)?
25 листопада 2014 року Європейським судом з прав людини уряду Російської Федерації була комунікована справа "Україна проти Російської Федерації" (заява №20958/14) з вимогою до 25 березня 2015 року надати коментарі щодо прийнятності такої заяви.
На який результат очікує Міністерство юстиції України за підсумками розгляду вказаної справи?
На цьому етапі Міністерство юстиції України очікує, що Європейський суд визнає заяву №20958/14 в цілому прийнятною і, відповідно, прийме справу "Україна проти Російської Федерації" до розгляду по суті заявлених скарг.
Чи можуть постраждалі фізичні та юридичні особи (що не належать до державного сектора економіки) приєднатися до вказаної справи "Україна проти Російської Федерації" з метою отримання компенсації збитків, яких вони зазнали внаслідок окупації АРК та акту агресії на сході України?
Будь-яка особа, відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може подати індивідуальну заяву проти Російської Федерації, заявивши відповідні скарги про порушення її прав, гарантованих Конвенцією. Міністерство юстиції України розробило рекомендації щодо звернення до Європейського суду з прав людини у зв'язку з порушенням прав осіб на окупованій території Автономної Республіки Крим та у південно-східних областях України, що розміщені на офіційному сайті Мін'юсту www.minjust.gov.ua, доступ до якого є вільним.
Водночас ані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ані Регламентом Європейського суду та Практичними рекомендаціями до нього не передбачено механізму приєднання фізичних та юридичних осіб до міждержавних заяв, а відтак і до міждержавної справи "Україна проти Російської Федерації". Та оскільки вказана міждержавна заява за своїм змістом є комплексною, тобто містить скарги щодо порушення прав фізичних та юридичних осіб, передбачених різними статтями Конвенції та Протоколами до неї, фізичні і юридичні особи безпосередньо або через своїх представників можуть направляти до Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини інформацію у письмовому вигляді з викладом фактів порушення Російською Федерацією їхніх прав, гарантованих Конвенцією, з відповідними підтверджувальними матеріалами та вказівкою, що вони не проти використання такої інформації для доповнення скарг, викладених у міждержавній заяві. За результатами розгляду таких листів, інформація, викладена у них, у разі її документального підтвердження може бути в подальшому використана для доповнення змісту міждержавної заяви "Україна проти Російської Федерації".
Чи виключає звернення до ЄСПЛ можливість для України застосовувати інші юридичні механізми (національно-правові або міжнародно-правові) відшкодування втрат, завданих унаслідок окупації АРК та агресії на сході України? Якщо не виключає, то які саме альтернативні юридичні механізми можуть бути застосовані?
У Правилі 46 Регламенту Європейського суду з прав людини визначено, яку інформацію має містити будь-яка міждержавна заява. Серед іншого вона має містити підтвердження відповідності критеріям прийнятності заяви, викладених у пункті 1 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до пункту 2 (b) статті 35 Конвенції ЄСПЛ не розглядає жодної заяви, якщо вона за своєю суттю є ідентичною заяві, що вже була розглянута ЄСПЛ або була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання, і якщо вона не містить нових фактів у справі.
Отже, подання міждержавної заяви до Європейського суду з прав людини виключає можливість подання ідентичної за своїм змістом заяви до будь-яких інших міжнародних інстанцій для розслідування чи врегулювання.
Слід розуміти, що уряд України звернувся до Європейського суду з прав людини з міждержавною заявою проти Російської Федерації, у якій було викладено конкретні скарги щодо порушень конвенційних прав фізичних та юридичних осіб на території АРК та території східної України, але це не виключає можливості для України звертатися з відповідними заявами щодо подій, які мають місце на вказаних територіях, до інших міжнародних судових інстанцій. Але такі заяви за своїм змістом не повинні бути ідентичні змісту міждержавної заяви, що вже була подана до Європейського суду з прав людини.
Якщо ЄСПЛ винесе рішення на користь України та фізичних і юридичних осіб, які подали індивідуальні заяви до ЄСПЛ про відшкодування втрат, завданих унаслідок окупації АРК та акту агресії на сході України, то в який спосіб буде забезпечено виконання таких рішень ЄСПЛ (з урахуванням того факту, що рішення ЄСПЛ проти РФ можуть бути виконані РФ лише добровільно і лише на території РФ)?
У статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, у яких вони є сторонами. Остаточне рішення ЄСПЛ передається Комітетові міністрів Ради Європи, який здійснює нагляд за його виконанням. Отже, оскільки Російська Федерація є Високою Договірною Стороною у значенні Конвенції, то існує абсолютний обов'язок цієї держави виконувати будь-яке остаточне рішення Європейського суду у справах, у яких вона є стороною. Жодних винятків із цього загального правила немає.
Чи здійснена оцінка втрат, що їх зазнали Україна, її громадяни та юридичні особи внаслідок окупації АРК? За якою методикою здійснювалася така оцінка та якими є основні категорії оцінених втрат?
Станом на червень 2014 року сума збитків, завданих анексією АРК, орієнтовно оцінювалася у 1,08 трлн грн. Водночас звертаємо увагу: оскільки здійснюється збір додаткової та оновленої інформації щодо майна, яке перебуває на території АРК, сума збитків уточнюватиметься.
Відповідь Департаменту представництва інтересів держави в міжнародних та іноземних судах
Чи планується подання позовів проти Російської Федерації про порушення нею міжнародно-правових зобов'язань за такими "секторальними" конвенціями ООН (щодо яких надана згода Росії на юрисдикцію Міжнародного суду ООН) як Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 року, Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 року, Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників1979 року?
Якщо планується, то на якому етапі перебуває підготовка відповідних позовів? Якою є позиція Російської Федерації щодо дотримання нею вказаних "секторальних" конвенцій ООН?
Міністерство юстиції не є органом, наділеним компетенцією звертатися від імені України з позовами до інших держав, що випливає з положень Порядку здійснення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів, розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участі іноземного суб'єкта та України, затвердженого указом президента України від 25.06.2002 р. №581/2002 (далі - Порядок). Положеннями абзацу сьомого пункту 3 Порядку передбачено, що позов України - це позов до іноземного суб'єкта, пред'явлений Україною як державою, президентом України, Кабінетом Міністрів України, міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, його посадовою особою в закордонному юрисдикційному органі.
При цьому до кола суб'єктів таких відносин входять держава Україна та іноземний суб'єкт, яким, згідно з абзацом четвертим пункту 3 Порядку, є іноземна юридична або фізична особа, а не іноземна держава.
Водночас, відповідно до статей 17-23 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 р. та пункту 27 Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого указом президента України від 06.04.2011 р. №381/2011, Міністерство закордонних справ України здійснює загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України, у тому числі іншими сторонами, та виконує функцію депозитарію міжнародних договорів України. Отже, державним органом, який, відповідно до його компетенції володіє вичерпною інформацією щодо зазначеного питання, є Міністерство закордонних справ України.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про міжнародні договори України" та згідно з Положенням про Міністерство закордонних справ, затвердженим указом президента України від 06.04.2011 р. №381/2011, МЗС здійснює загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України, у тому числі іншими сторонами, забезпеченням реалізації прав, що випливають з таких договорів для України, у разі порушення зобов'язань за міжнародним договором України іншими його сторонами вносить пропозиції відповідно президентові України або Кабінету Міністрів України щодо вжиття необхідних заходів з метою забезпечення виконання міжнародних договорів України.
Отже, розпорядником інформації, яка запитується, є Міністерство закордонних справ.
Водночас повідомляємо, що Мін'юст також активно сприяє вирішенню питання припинення Російською Федерацією порушення міжнародно-правових зобов'язань. Зокрема, Мін'юст надав Міністерству закордонних справ розгорнуту правову позицію із зазначеного питання, виклав алгоритм ініціювання справи за позовом України проти РФ через порушення останньою відповідних конвенцій ООН, предмет і загальний алгоритм доказування в таких спорах; примірний перелік порушених положень зазначених конвенцій та орієнтовний предмет і засоби доказування.
Водночас наголошуємо, що листування між центральними органами виконавчої влади стосовно питання припинення Російською Федерацією порушення міжнародно-правових зобов'язань та можливого притягнення останньої до міжнародно-правової відповідальності здійснюється під грифом "державна таємниця" або "для службового користування", а отже, є інформацією з обмеженим доступом. Крім того, передчасне розкриття запитуваної інформації невизначеному колу осіб може надати РФ невиправдану перевагу у процесі можливого майбутнього арбітражного розгляду або розгляду справи Судом ООН.
Відповідь Департаменту міжнародного права, повернення активів та відшкодування втрат, завданих тимчасовою окупацією АР Крим
Які практичні кроки здійснює Міністерство юстиції України з метою підготовки до ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду (у тому числі в порядку виконання зобов'язань, узятих на себе Україною при укладенні Угоди про асоціацію з ЄС)?
Які очікувані строки ратифікації Римського статуту?
Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VII Верховна Рада України ратифікувала Угоду про асоціацію між Україною з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами - з іншого, із заявою щодо ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду після внесення відповідних змін до Конституції України.
Відповідно до статті 154 Конституції України законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.
16 січня 2015 року у Верховній Раді України зареєстровано за №788 проект Закону України "Про внесення змін до статті 124 Конституції України", внесений народними депутатами України з метою доповнення частини шостої статті 124 Конституції України положеннями щодо можливості визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
Пакет законопроектів щодо ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду вже підготовлено, і Міністерство юстиції України готове забезпечити його внесення в установленому порядку відразу після створення конституційних умов для цього.
Чому до цього часу органи державної влади не запровадили санкцій проти Російської Федерації та її юридичних осіб і громадян у зв'язку з анексією АРК та актами агресії на сході України? Які саме санкції планується запровадити і коли?
11 вересня 2014 року Кабінет Міністрів України у зв'язку з агресією Російської Федерації проти України у військовій, економічній, енергетичній та інформаційній сфері, окупацією частини території України, сприянням терористичній діяльності на території України, порушенням прав і свобод громадян України, інтересів суспільства та держави, що створюють реальні та потенційні загрози національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, ухвалив розпорядження "Про пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів" №829-р, яким схвалено і внесено на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) проти ряду фізичних та юридичних осіб, резидентів Російської Федерації та осіб, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами Російської Федерації або діють в їхніх інтересах.
Так, до переліків зазначених фізичних та юридичних осіб включено, зокрема, ті компанії і фізичних осіб, до яких були застосовані санкції країнами ЄС, США, Канади та ін.
Зазначеним розпорядженням Кабінету Міністрів України запропоновано застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, а саме:
1) заборонити в'їзд на територію України за окремим списком осіб;
2) заборонити виведення капіталу за межі України - юридичним особам - резидентам Російської Федерації державної форми власності та юридичним особам, частка статутного капіталу яких перебуває у власності Російської Федерації;
3) припинити видачу дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з Російської Федерації грошових знаків національної валюти України - особам, які ввозять в Україну з Російської Федерації грошові знаки національної валюти України;
4) заборонити здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів Російської Федерації державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких перебуває у власності Російської Федерації, а також у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт і послуг походженням з Російської Федерації, крім випадків, коли заміщення таких предметів закупівлі іншими неможливе, що підтверджено Міністерством економічного розвитку і торгівлі;
5) заборонити участь у приватизації, в укладенні нових договорів оренди державного майна України - резидентам Російської Федерації та особам, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами Російської Федерації або діють в їхніх інтересах;
6) заборонити транзит територією України озброєння та військової техніки російського виробництва - особам, що провадять такі види діяльності;
7) заборонити експорт до Російської Федерації товарів військового призначення та подвійного використання, призначених для виробництва і ремонту озброєння та військової техніки, в інтересах збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації - особам, що провадять такі види діяльності;
8) запровадити додаткові заходи у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю щодо харчових продуктів, товарів легкої промисловості, косметичних виробів та товарів побутової хімії походженням з Російської Федерації - особам, що здійснюють імпорт таких товарів;
9) заборонити передачу технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності резидентам Російської Федерації та особам, які прямо або опосередковано контролюються резидентами Російської Федерації або діють у їхніх інтересах;
10) блокування активів.
Офіційної інформації про результати розгляду пропозицій Кабінету Міністрів України на засіданні Ради національної безпеки і оборони України до Міністерства юстиції України не надходило.
Якими є результати роботи Міжвідомчої робочої групи з питань відшкодування втрат, завданих тимчасовою окупацією частини території України?
Пріоритетним напрямом роботи міжвідомчої робочої групи з питань відшкодування втрат, завданих тимчасовою окупацією частини території України, утвореної постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 року №343, є координація роботи органів державної влади у контексті підтримки подальшої роботи Міністерства юстиції у справі за заявами України до Європейського суду з прав людини.
Крім того, розпочато переговорний процес щодо тлумачення положень Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 року, сторонами якої є Україна і Російська Федерація, оскільки, відповідно до Статуту ООН, за невиконання конвенційних зобов'язань сторону-порушника може бути зобов'язано відшкодувати втрати, завдані таким невиконанням.