Нестерпна пауза з призначенням прем’єр-міністра Криму, яка затягся на два з половиною місяці після смерті Василя Джарти, нарешті завершилася. Президент зупинив свій вибір на Анатолії Могильові, який посилено опирався цьому призначенню. Хоча це з якого кінця подивитися. Декому здається, що президент при цьому зробив свій вибір в особі Віталія Захарченка, миттєво призначеного на посаду міністра внутрішніх справ, а отже, Анатолію Могильову довелося їхати в Крим. Чим повторив, до слова, кримський старт Василя Джарти, міністерська посада якого в останній момент дісталася іншому, а його відрядили піднімати Крим. Загалом, тут головне вгадати кут зору, інакше пріоритети президента сприйматимуться хибно. Це крісло прем’єра Криму може бути порожнім понад два місяці, а кабінет глави МВС - ані хвилини. Знову ж таки: нового міністра Захарченка колективу міністерства представив сам президент Янукович. Представляти ж кандидата у прем’єри автономії, ображалися кримські депутати, на засідання ВР Криму відрядили чомусь главу Кабміну, хоча він ніяк «не вбудований» у процедуру призначення голови Радміну АРК.
З процедурою цього разу зовсім негарно вийшло. По суті, прем’єра вибрав і призначив президент, хоча мав тільки погодити ту кандидатуру, яку йому, виходячи з готовності більшості депутатів за неї проголосувати, повинен був назвати голова ВР Криму. Але це ж за Конституцією…
Нову посаду Анатолій Могильов прийняв без особливих обіцянок, без програмного виступу в парламенті і з якоюсь чи то філософською легкістю, чи то приреченістю, висловленою у пісенному «надо благодарно принимать». Тож поки що важко відповісти на запитання: навіщо і чи надовго приїхав Могильов? Джарти був азартний і сприймав заслання як трамплін. Для цього й вигадав «Кримський проект». А чого хоче Могильов - із певністю наразі не скажеш.
Два тижні новий прем’єр вивчатиме підлеглих: хто чим дихає, як виконує свою роботу, а потім ухвалить кадрові рішення. Але різких рухів тут не буде: «Василь Георгійович був «чудовим орговиком» і зібрав професійну команду». Щоправда, самої команди поки що в повному складі немає - одні ще тиждень у Китаї, інші - в Лондоні. Шукають інвестицій і заодно відходять після проваленого курортного сезону.
Не відкладаючи у довгу шухляду, Анатолій Могильов виконав завдання президента - почав діалог з меджлісом. Напевно, ця найсумнівніша і найдражливіша при призначенні Могильова в Крим тема сягає коріннями часів керівництва кримським головкомом МВС - розгони самозахоплень землі кримськими татарами і кривава бійня на плато Ай-Петрі, коли тисяча спецназівців «звільняла» із застосуванням спецзасобів сотку землі за рішенням суду. Вибачатися за це Могильов відмовився і зараз («ми виконували рішення суду»), але повідомив, що тоді він діяв як міліціонер, а тепер - як прем’єр-політик повинен шукати компромісні шляхи.
Зустріч з лідерами меджлісу Мустафою Джемільовим і Рефатом Чубаровим з участю народного депутата Бориса Дейча була закритою навіть для інших - окрім самого Могильова - членів уряду. Офіційне повідомлення сухо передало дух конструктивізму і порозуміння. Ми ж окреслимо теми, яких не могли не торкнутися на цій напівофіційній зустрічі.
З таких, безперечно, має бути солідарна позиція щодо «татарських грошей» у держбюджеті-2012, і притому це повинні бути реальні гроші, тобто вони повинні надійти. Бо цього року із запланованих 23 млн. на програму облаштування репатріантів було виділено менш як половина - 10 млн. Реальні ж потреби - завершення житлових недобудов, тепло, вода, газ та інша інфраструктура - з урахуванням недофінансування в попередні роки тягнуть на 140 млн. У проекті держбюджету всього 25. Виходить, що життя не поліпшується ні сьогодні, ні завтра, і без потрібного поруху руки Михайла Чечетова при ухваленні бюджету ситуації не змінити.
Друга потенційна «гаряча точка», якої не могли не торкнутися учасники цієї закритої зустрічі, - продовження великого мирного переселення репатріантів із самозахоплень на ділянки, отримані відповідно до закону. Цією дорогою певний відрізок пройшов Джарти. Але на ній може посковзнутися кожен, хто не сприйме головою і серцем однієї простої речі: зло повертається. Рано чи пізно, але, як правило, у найбільш недоречний момент. І запровадження рівного ставлення влади до всіх, хто живе в Криму, треба починати з виправлення несправедливості. Теж - до всіх однаково і відповідно до закону. Тому що земельна проблема, породжена тотальною корупцією і ненаситністю тих, хто допався до годівниці, насправді те, що всіх кримчан об’єднує, - просто у репатріантів більше мотивації за цю землю боротися і бути солідарними. А чинити нашим чиновникам за законом - це означає насамперед уміти казати собі та собі подібним «ні». Бо для того, щоб ту ж таки землю дати за законом, треба спочатку забрати її в тих, хто її вже «застовпив». А це все - свої люди. За останнє десятиліття регіонали інших до землі навіть не підпускали. А найбільша кількість самозахоплень, як неодноразово звертало увагу DT.UA, це аж ніяк не курортні селища й міста, не земля біля моря та заповідника, як полюбляють спекулювати політики. Переважна більшість самозахоплень - навколо великих міст, здебільшого навколо Сімферополя. Що цілком зрозуміло: тут є робота, тут дитсадки й виші, тут розвинена інфраструктура і просто - життя цілорічно.
Ось і тепер, щоб продовжити справу Джарти на цій ниві, Могильову доведеться розпочати з виховної бесіди насамперед із керівництвом столиці автономії. Цифри такі. Після перевірки всіх списків учасників самозахоплень і тих, хто потребує землі для будівництва житла, розвіялася ще одна політична спекуляція - про те, що самозахоплення здебільшого комерційні, що люди там «тримають» землю для перепродажу. У списках, поданих у спеціально створену міжвідомчу комісію меджлісом, значилося понад 12 тисяч людей. Перевірка відсіяла близько однієї тисячі. Тобто на сьогодні владі потрібно знайти понад
11 тисяч ділянок.
При житті Василя Джарти ділянки отримали близько 500 репатріантів, в основному учасники сімферопольських «галявин протесту» в районі Абдала, Лугового і с. Добре. З відходом Джарти красиві сюжети «учасники самозахоплень добровільно розбирають будівлі» вичерпалися. Міська влада стверджує: землі немає, нехай виділяє Сімферопольський район. Тобто учасників акцій протесту пропонується депортувати, що називається, за 11-й кілометр. Якщо Могильов не знає, то там узагалі-то тупик дороги, яку почав будувати Джарти. Котрий не відразу, але зрозумів, що єдиний метод вирішення цієї проблеми - мирний, законний і без ігор.
А міф мера Агєєва та його сімферопольських та макіївських заступників про те, що землі в Сімферополі для звичайних громадян немає, здається, Анатолій Могильов легко розвіє, ознайомившись із рішенням міськради за рік правління нинішньої влади. Упевнена: з доступом до цих документів у прем’єра-генерала не буде проблем, на відміну від журналістів, яким через суди й прокуратуру доводиться добувати апріорі публічну інформацію - ухвалені депутатами рішення стосовно землі і майна. І відкриється: скількома ділянками в ці тяжкі часи обросли депутати, чиновники, їхня рідня і партнери, скільки всього цікавого вони будують у місті і скільки відвели для «обслуговування», і на скільки скоротилися зелені зони відпочинку у дворах і парках тощо.
Другий резерв - землі Міноборони, нагло забрані міськрадою Сімферополя під забудову за останню п’ятирічку, всупереч категоричним листам-заборонам на будь-які дії від міністрів оборони А.Гриценка і Ю.Єханурова, всупереч протестам прокуратури, але - відповідно до рішень госпрозрахункових судів. Наприклад, п’ять гектарів на вулиці Авіаційній, подарованих рідний спікерові В.Константинову компанії «Консоль», яка примудрилася не тільки не побудувати обіцяного дитячого садка, а ще й полегшити через суди скарбницю міста на 7,5 млн. гривень компенсації за передане соціальне житло. Або 15 гектарів на вулиці Балаклавській, поділені на будмайданчики для компаній менш відомих і незабудованих лише тому, що там з’явилася «галява протесту». Втім, А.Могильов добре забудовників знає й цей масив пам’ятає, - там він уперше випробував метод силового звільнення самозахватів і міг переконатися, що це, за великим рахунком, безрезультатно й небезпечно.
А якщо політичний компроміс, про який Могильов говорить, провівши межу між собою - міліціонером і прем’єром Криму, буде чесним та широким, то можна підняти всі матеріали щодо земельних справ Сімферопольської міськради, які готувалися в часи начальника кримського главку Москаля, а після зміни влади були закриті під гаслом реабілітації жертв «політичних репресій». Можна гадати, повернення всього вкраденого та прихопленого вирішить проблему не тільки репатріантів, а й усіх громадян, котрі потребують кримської землі. (До речі, справи екс-спікера Гриценка та екс-мерів прибережних міст і селищ продемонстрували, що «рукописи Москаля» все-таки не горять, просто використали їх знову не задля торжества закону, а з необхідності звільнити місця для своїх).
Тепер без фантазій. Безперечно, Анатолію Могильову легко вдасться утримати позитивний баланс, який вибудував для себе у відносинах із «кримськими» та кримським парламентом В.Джарти. І навіть більше: йому абсолютно просто буде керувати кістяком урядової команди, який, хоч і макіївський, але все-таки трохи обжився в Криму. За нашою інформацією, до Криму екс-глава МВС прибув не з порожніми руками. І ці папки не продаються. До їх змісту нервовий інтерес можуть проявляти як спікер В.Константинов зі своєю консолівською командою, так і «свої» віце-прем’єри.
Крім того, А.Могильов, напевно, знає: у Криму є майже все для того, аби народонаселення було забезпечене і захищене, особливо з урахуванням підмоги у вигляді мільярдної субвенції, що впала на Крим нинішнього року й очікується наступного. У влади Криму є всі повноваження, особливо з урахуванням їх законодавчого розширення за «Кримським проектом» Джарти, для того, щоб вирішувати будь-які проблеми соціально-економічного плану. Потрібно тільки одне - не красти. Дивлячись на процеси в країні в цілому та тенденції, що переросли у правила, розтоптали закони, звісно ж, мало віриться в побудову правової держави в окремо взятій автономії. Якщо так піде далі, то горезвісний «зошит Лазаренка», про який свого часу говорив
В.Пустовойтенко («в одній половинці - що необхідно зробити для держави, в іншій - для себе»), сприйматиметься як анекдот із античних часів - мовляв, у тих лохів було дві графи!
І зрозуміло, що нікуди Могильов не подінеться від цих правил, навіть якби дуже захотів. А першочергових завдань, взагалі-то, не дуже багато. По-перше, щоб у Криму було тихо, спокійно і ніхто не дошкуляв президентові скаргами, чварами та, не дай Боже, акціями протесту під час візитів на дачі. По-друге, грошові потоки у Крим і з Криму мають бути під жорстким контролем, без «крисячництва» і з користю (графи поки ще дві). А що стосується інших цінних ресурсів (море-берег, санаторії, сади-поля-виноградники), то тут, звісно, буде з ким порадитися - присутність на півострові Олександра Вікторовича розширюється день у день. І, звісно, завдання, від якого вже нікуди не подітися, - забезпечити результат на парламентських виборах у регіоні, котрий вважався одним із базових. Дехто вважає, що вибори - термін, на який Могильов погодився їхати до Криму.