Влада придумала, як треба приборкати протест. Принаймні вона, влада, так вважає. Пакет скандальних законів, гамузом прийнятих провладною більшістю минулого четверга, мають стати інструментом примусу до покірності. Ефективнішим, ніж "Беркут".
Таку точку зору неофіційно висловив ряд провладних політиків. Логіка проста: "Злякаєтеся й відповзете - ось і славно. Не вгамуєтеся - будемо карати". Люди, близькі до Банкової, переконані: злякається переважна більшість. Не дійде з першого разу - покажуть, що не жартують. Передбачається: після перших показових екзекуцій у великої кількості противників режиму ввімкнеться інстинкт самозбереження. І в рядах активних протестувальників залишаться маргінали, екстремали й екстремісти, які реальної загрози для влади не становлять. У народу-велетня, що прокидається, почав прорізатися зичний голос. Вуху влади миліше блеяння ягнят, які чекають Курбан-Байраму.
Питання до прибічників режиму, - чому горезвісний інстинкт не вмикався в нонконформістів досі, - залишилося без вичерпної відповіді. Один із опитуваних обмежився натяком: так ми ще ж толком і не починали лякати. Інший висловив туманне припущення, що пакет реакційних законів - лише дебют законодавчого мракобісся. Їй-Богу, фантазії не вистачає, щоб придумати, що ще вони планують заборонити.
Те, що сталося в четвер, гранично спростило ситуацію: "яструбів" із провладної команди узаконене беззаконня позбавило умовностей, ідеалістів із числа противників режиму - позбавило ілюзій. Віктора Федоровича "кодекс правової держави" (так цю нормативну потвору охрестив торжествуючий Колесніченко), очевидно, покликаний був позбавити страху. "Гарант" ігнорував Євромайдан із такою разючою впертістю, що поставало неминуче запитання: він такий товстошкірий чи такий безстрашний? У четвер було дано чітку відповідь: він такий боягузливий. До якої міри треба боятися своїх громадян, щоб благословити таку "правову" єресь? Цікаво, це риторичне запитання буде кваліфіковане як наклеп чи як екстремізм?
Не суть важливо, хто саме викував зброю для потенційних репресій - Андрій Портнов, Віктор Медведчук чи хтось іще. Важливо, що замовник потребував саме такого інструменту, і він його отримав. Неважливо, що переважна більшість провладних парламентаріїв (як нам достеменно відомо) не мала жодного уявлення про те, що саме вона підтримала дружним підняттям рук. Важливо інше: вони готові були голосувати за що завгодно не читаючи. І тільки один із них - Табалов - у Мережі написав, що відкликає свій голос, після того, як дізнався, що саме "освятив". Неважливо, що під час затвердження цих, із дозволу сказати, законів було грубо порушено встановлену процедуру. Важливо, що це анітрохи не хвилює ні тих, хто повинен стежити за дотриманням правової чистоти в державі, ні, тим більше, тих, у чиї руки буде передано ці відмички, батоги та зашморги, які чомусь величаються законами.
Вносячи реакційні правки до значної кількості законодавчих актів, влада сигналізувала суспільству про серйозність своїх намірів. Частина узаконених ініціатив, як, наприклад, розпорядження "більше п'яти машин не збиратися", - справді екзотичні новинки. Але багато коректив - механічне посилення чинних норм. Десь підвищили планку штрафу, десь штраф замінили арештом, десь обмеження волі "покращили" до позбавлення волі, десь - істотно подовжили належний термін ув'язнення. Режим нагадав громадянам: за багато їхніх дій упродовж останніх півтора місяця можна було карати. Але вона, влада, давала час схаменутися. Час сплив. Тепер каратимуть суворіше. І не тільки за те, що сталося. А й за багато іншого. Практично - за все. А отже, практично - всіх. Усіх, хто не хоче в загороду для жалюгідних ягнят і тупих баранів...
Події останніх тижнів остаточно переконали Януковича в тому, що головний і, мабуть, єдиний оплот режиму - каральні органи - МВС, СБУ, прокуратура й суди. Представники саме цих відомств і стали головними героями законотворчого "коміксу-трилера". З одного боку, Банкова дала зрозуміти, що вона не просто не здає "своїх", а розширює коло тих, хто перебуває під опікою режиму. Положення закону №3879 поширюють систему особливого державного патронату і спеціального захисту вже не тільки на суддів, а й на працівників апаратів судів. Не тільки на співробітників правоохоронних органів та їхніх близьких родичів, а й на всіх членів їхніх родин - вітчимів, пасербиць, прадідів, правнучок, усиновителів, опікунів і т.д. і т.п. Аж до співмешканців. Відтепер кожен із них має право отримати зброю і спецзасоби індивідуального захисту. Їхні житло й майно на бюджетні кошти будуть братися під захист і обладнуватися засобами охоронної та протипожежної сигналізації, в їхніх інтересах (знову-таки - на гроші платників податків) можуть використовуватися оперативно-технічні засоби. А посягання на будь-кого з розлогого переліку громадян, прирівняних у правах до працівників міліції та суддів, каратиметься "за повною програмою".
Збирання, зберігання, використання або поширення інформації не тільки про суддю, а й про, скажімо, його мачуху, пасинка або цивільну дружину може "потягнути" на три роки позбавлення волі.
Якщо раніше загроза (тільки загроза) знищення або пошкодження майна судді передбачала до трьох років позбавлення волі, то тепер аналогічне правопорушення стосовно не тільки судді, а й його прабабусі, тягне на чотири.
До появи закону №3879 мінімальним покаранням за "вплив у будь-якій формі на співробітника правоохоронного органу або працівника державної виконавчої служби з метою перешкоджання виконанню ним службових обов'язків" (згідно з 343 статтею Кримінального кодексу) був штраф на сто неоподатковуваних мінімумів. Тепер - мінімальну планку піднято удвічі. Смисл 343 статті КК уточнений: злочином тепер стає також збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації не тільки про співробітника МВС, а й про будь-якого члена його сім'ї. А ще - "поширення матеріалів та інформації, які мають явно образливий характер і демонструють зухвалу неповагу до співробітника правоохоронних органів". Уявляєте собі застосування цієї норми в наших судах? Особливо "зухвалих" можуть засудити до виправних робіт на строк до року або заарештувати на півроку. Раніше непокора працівникові міліції, що супроводжується загрозою та насильством, могла призвести і до обмеження волі. Тепер передбачається виключно позбавлення волі. До семи років. Раніше - до п'яти.
У бюджеті передбачено підвищення витрат на утримання МВС і прокуратури. Ківаловський закон про амністію став індульгенцією костоломам із "Беркута". Влада надає стражам режиму нові гарантії безпеки (безкарності?). А ще, на думку багатьох, - нові форми заробітку. Закон про заборону руху колонами із більш як п'яти автомобілів без дозволу ДАІ, безумовно, спрямований проти "автомайданівців". Але це тільки з політичного погляду. А якщо подивитися з комерційного? Адже весільний кортеж відтепер теж поза законом. Уявіть ситуацію - приходить щасливий наречений у відповідний орган по дозвіл, а йому - відмова.
- Хто вас знає, може, ви на Межигір'я в лімузинах поїдете?
- А може, якось вирішимо питання?
І вирішать. І не тільки це питання. Згідно з новою редакцією 10 статті Закону "Про міліцію", без дозволу органів внутрішніх справ заборонено встановлення будь-яких малих архітектурних форм; будь-яких конструкцій, здатних слугувати сценою; будь-якої звукоапаратури. Політичний підтекст зрозумілий - після впровадження новацій у дію Євромайдан напевно опиниться поза законом, на відміну від Антимайдану. Але є й інший бік - сцени і МАФи встановлюють не тільки учасники політичних акцій. А в законі згадуються не тільки мітинги й демонстрації, а ще й вуличні походи та збори. Під ці формулювання можна, за бажання, підігнати що завгодно. Хочете сцену для міні-концерту? Намет для роздачі, наприклад, рекламної продукції? Хочете - приходьте - домовимося.
Що в четвер влада перейшла до законодавчого забезпечення функціонування повноцінної поліцейської держави, очевидно. З одного боку, істотно розширено коло прав та привілеїв силовиків. З іншого - неймовірно розширено коло потенційних об'єктів репресій.
Запровадження кримінальної відповідальності за екстремістську діяльність - спроба приборкати інакодумство загалом. Виготовлення, зберігання і поширення екстремістських матеріалів, зокрема через медіа, передбачає штраф від 200 до 800 неоподатковуваних мінімумів. Рецидив може коштувати позбавлення волі до трьох
років. Визначення поняття "екстремістський матеріал" таке широке, що під нього можна підігнати що завгодно. На розсуд суду.
Повернення кримінальної відповідальності за наклеп - зашморг для медіа. (Докладніше про репресивні інструменти для ЗМІ - читайте в матеріалі Валентини Самар).Від себе додам - наші компетентні органи здатні знайти наклеп у чому завгодно. Знаю не з чуток: 1998-го я проходив фігурантом справи про наклеп. Привід - написання казки, в якій не було жодного реального персонажа.
Узаконене табу на будь-яку інформацію про міліцію - теж стосується передусім мас-медіа. Але під роздачу може потрапити будь-яка особа, котра публічно проявить "зухвалість" або "неповагу" на адресу людини в погонах. Наприклад, у Мережі. Але спочатку її від'єднають від Інтернету.
Спрощення процедури зняття депутатської недоторканності та загроза її ліквідації на планованому референдумі - спосіб приборкати парламентську опозицію. Влада впевнена, що референдум відбудеться і більшість населення радо підтримає ідею скасувати депутатський імунітет. Чи бояться опозиційні депутати втратити "парасольку"? Деякі не бояться і навіть розлучаються з ним добровільно...
Введення заочного кримінального провадження - дамоклів меч над будь-яким інакодумцем. Благо, підвести під юридичну відповідальність тепер можна буде будь-кого неугодного. Юридичне управління парламенту побачило в цьому ноу-хау загрозу порушення прав громадян і "створення реальних можливостей для серйозних службових зловживань із боку органів досудового розслідування". До думки юристів із апарату ВР ніхто не прислухався.
"Заочка" може торкнутися будь-якого новоявленого дисидента. Але "клієнт" номер один, безумовно, Юлія Тимошенко. Режим не чекає нічого приємного від майбутнього рішення Європейського суду з прав людини. А тут іще з Москви на Банкову прийшла несподівана новина, що найкращі спеціалісти у сфері зцілення гриж і протрузій живуть у РФ...
Якщо Вікторові Федоровичу під тиском і Заходу, і Путіна доведеться відпускати Юлію Володимирівну на лікування за кордон, то він, імовірно, захоче, щоб місцем лікування була Росія. Якщо сама ув'язнена дасть згоду на таке заслання. Але при цьому Янукович кровно зацікавлений, аби на батьківщині Тимошенко була "обкладена" максимальною кількістю вироків. Від гріха подалі. "Заочка" у цій справі - йому в поміч.
Запровадження статусу "іноземних агентів" - удар по громадських організаціях. Структури, повністю або частково фінансовані з-за кордону, підлягають особливій реєстрації і спеціальному оподаткуванню. За участь у політичній діяльності "агентів" можуть оголосити поза законом.
За іронією долі, формальним головним "іноземним агентом" є... держава, чиї структури поглинають величезну кількість усіляких грантів. Але про це автори новацій якось не згадують. Чи отримає статус "іноземного агента" Кабмін? Податкова? Міноборони? Мін'юст? Мінздоров'я? Список можна продовжити.
І чи будуть податкові органи пильно відстежувати організації, фінансовані російськими донорами? Наприклад, у рамках масштабного проекту "Русский мир"? Чи "русский" уже перестав бути "іноземним"? Тоді це теж слід узаконити.
Посилення правил проведення масових акцій - пастка для кожного небайдужого. Правопорушенням віднині є не тільки участь у несанкціонованих акціях (а видавати ці санкції ніхто, очевидно, не буде), а й будь-яка допомога в їх організації. Наприклад, підвезення дров або забезпечення протестувальників їжею. Цілком можливо - і надання медичної допомоги.
Заборона на рух у колонах - удар по Автомайдану. Маршрут руху необхідно погоджувати з ДАІ. За участь у самовільному автопробігу можна втратити і права, і машину.
Заборона на використання касок та масок - передусім удар по загонах самооборони. Жартівлива обіцянка активістів Майдану використовувати замість касок каструлі не спрацює. Законодавство забороняє використовувати все, що можна трактувати як спробу замаскувати зовнішність. Під це визначення цілком підпадають і каска на голові, і низько насунутий капелюшок, і темні окуляри. Костюм Святого Миколая. Фіговий листок.
Блокування доступу до житла - тепер теж серйозне правопорушення. Воно не тільки позбавляє протестувальника шансу з'їздити "в гості" до сильних світу цього (скажімо, не в колоні, а поодинці). Воно ще й дозволяє видаляти протетувальників з будь-якої точки будь-якого населеного пункту на підставі "скарг незадоволених городян".
Запровадження серйозної відповідальності за несанкціоноване втручання в роботу державних інформресурсів - спроба відбити охоту висловлювати свій протест із допомогою DDOS-атак на сайти держорганів. При цьому шукати винних у численних DDOS-атаках на ЗМІ СБУ не поспішає. А що їх шукати? Кому, як СБУ, цього не знати...
Надання особистих даних при купівлі SIM-карти - нормальне бажання будь-якого тоталітарного режиму встановити тотальний контроль над населенням. Але ж така норма існує і в США, і в деяких країнах ЄС? Так, тільки на Заході обмеження з'явилися в рамках боротьби з тероризмом, а не в рамках боротьби з народом...
Посилення відповідальності за заклик до повалення ладу - спроба заткнути рот кожному незадоволеному. Зрозуміти, що саме автори законодавства розуміють під закликами до повалення, важко. Підозрюю, що навіть "Панду геть!" або "Овоч дозрів! Настав час знімати!" можна підвести під це визначення.
Перелічувати новації можна довго. Прорахувати масштаби можливих "зачисток" - неможливо, з огляду на практику застосування законів нашими судами. Можна припустити: не те що на будь-який вияв незгоди, а навіть на висловлювання власної думки тепер легко буде знайти відповідну статтю. Яка перетворить громадянина на злочинця.
Можна і навіть потрібно говорити про фактичне порушення Конституції, яка забороняє звужувати права та свободи громадян. Про тривання узурпації влади. Про ФСБшні "кальки", про добровільну здачу Януковича в російський полон. Про страх "гаранта" перед 2015-м, який штовхає його на кастрацію громадянської волі.
Що робити? Не боятися. Ні їх, ні їхніх законів. Як казав Кант, закон, що живе в нас, називається совістю.
Ось і дізнаємося, в кого вона залишилася.