Продати вже одного разу продане? Чому б і ні. Принаймні Віктор Янукович до цього прагне.
Про те, що Київ готовий відмовитися від своєї давньої позиції щодо модернізації російського ЧФ, який базується у Криму, наше видання писало неодноразово: після харківських угод, які продовжили існування російської військово-морської бази в Україні до травня 2042-го, для українського керівництва було б природно сказати і «Б». Але подарунки робити Київ наміру не мав. Питання було у предметі розміну.
Торік ішлося про договірно-правове оформлення україно-російського кордону, насамперед про делімітацію Керченської протоки. Тепер у Києві знову, як і навесні 2010-го, вирішили пов’язати питання Чорноморського флоту з ціною на газ: наші співрозмовники вважають, що угода про модернізацію ЧФ РФ - один із елементів обговорюваного Києвом та Москвою великого пакета домовленостей, які передбачають зниження ціни на газ для України. Принаймні, звертають увагу наші джерела, саме після зустрічі Віктора Януковича з Дмитром Медведєвим у Донецьку було оголошено рішення про візит в Україну глави російського оборонного відомства Анатолія Сердюкова.
Після переговорів із Михайлом Єжелем Анатолій Сердюков заявив, що Київ і Москва підготували два проекти додаткових угод, які стосуються базування Чорноморського флоту Російської Федерації у Криму. За інформацією DT.UA, йдеться про узгодження пересування підрозділів ЧФ РФ поза межами місць їхньої дислокації та про запобігання надзвичайним ситуаціям у місцях дислокації ЧФ РФ. (У зазначених документах дуже зацікавлена українська сторона.) Але під час переговорів глави оборонних відомств обговорювали також інші угоди. Зокрема стосовно об’єктів навігаційно-гідрографічного забезпечення (НГО), які займає Чорноморський флот Росії на півострові, і модернізації військової техніки та озброєння дислокованих у Криму підрозділів ЧФ.
Перший документ має закріпити за Росією використання маяків, які українська влада довгі роки безуспішно намагалася повернути під свій контроль. Москва хотіла зберегти за собою свободу у використанні НГО, не беручи при цьому на себе жодної відповідальності. Друга угода дасть росіянам можливість замінити застарілі кораблі та літаки на нові. «Ми хочемо провести заміну старих кораблів на нові. Не збільшити плавсклад, а замінити», - означив на прес-конференції позицію Москви Анатолій Сердюков. Але з цих пунктів міністри поки що не дійшли згоди.
Наші співрозмовники відзначають, що над угодою про модернізацію озброєння і техніки робота ведеться давно. Для росіян це одна з принципових угод, оскільки дозволяє зробити Севастополь відносно боєздатною військово-морською базою, на якій перебували б сучасні кораблі, у тому числі й класу «Містраль». В іншому разі кораблі Чорноморського флоту, які базуються у Криму, перетворяться на іржаві руїни. Власне кажучи, цього й домагався довгі роки Київ: скориставшись тим, що процедура оновлення ЧФ, який базується на українській території, не прописана, українська влада проводила політику «клас на клас, тип на тип». Але після харківських угод росіяни активізували свої зусилля з підготовки до підписання документа про модернізацію.
Співрозмовники DT.UA розповідали, що позиція української сторони до останнього часу полягала в тому, аби в угоді про оновлення військової техніки та озброєння було не тільки прописано механізм, процедуру їх заміни, а й був зафіксований пункт про обов’язкове узгодження з Україною заміни кораблів, літаків. При цьому самі росіяни пропонували українській стороні, щоб технічне обслуговування цих російських кораблів проводили судноремонтні підприємства України, намагаючись таким чином добитися від українців згоди на якнайшвидше підписання документа.
Навіщо це потрібно Росії? А навіщо потрібна російському керівництву військово-морська база в Криму? Є розрив між військово-технічною необхідністю угоди про модернізацію та її політичною значущістю. З воєнно-стратегічної точки зору, цінність Чорноморського флоту невисока - це не російські Північний і Тихоокеанський флоти. (Втім, зі збільшенням транзиту енергоносіїв через Чорне море значення ЧФ РФ може зрости.) І вже якщо модернізувати Чорноморський флот, то Москві нічого не коштує оновити ту частину флоту, яка базується на російській території. Тим більше що для цього дозвіл Києва не потрібен.
Але Севастополь сакрально діє на уми російського керівництва, примушуючи чіплятися за військово-морську базу в Криму. Для росіян Севастополь - не просто місто, а ностальгічний символ імперської величі Росії. І тому заради збереження бази та зміцнення її військового потенціалу Москва готова йти на поступки Києву. Адже угоди щодо Чорноморського флоту знову можна буде подати внутрішньому російському споживачеві як великий успіх російської дипломатії. Не кажучи вже про те, що будь-яке посилення позицій ЧФ Росії в Криму посилює і позиції Росії на півострові.
Правда, росіяни напевно хотіли б розміняти угоди з модернізації Чорноморського флоту РФ на підписання документів, у яких так зацікавлений Київ: про запобігання надзвичайним ситуаціям у місцях дислокації російського ЧФ, про дії сторін у разі виникнення кризової ситуації, пов’язаної з використанням ЧФ РФ, тощо. Але нинішня українська влада вважає, що платою за її поступки в питанні Чорноморського флоту має бути тільки зниження ціни на газ.
Звісно, у контексті подій на західному напрямку такі угоди щодо функціонування Чорноморського флоту на території України можна оцінювати як дрейф Києва у бік Москви. Хоча експерти, з якими ми обговорювали наслідки для нашої країни підписання цих документів, не драматизують ситуацію. Якщо в угоді про модернізацію буде прописано механізм її проведення і зафіксовано обов’язкову згоду Києва на оновлення військової техніки та озброєння, а в угоді по НГО російська сторона візьме на себе відповідальність за забезпечення безпеки судноплавства, - то інтереси української сторони буде враховано. Але також важливо й інше: чи буде в угоді про модернізацію дозволено Москві вводити тільки нові кораблі та озброєння, чи їх можна буде переводити в ЧФ з інших флотів. Якщо Росія одержить право вільно «тасувати» військову техніку і озброєння, то це напевно стривожить Європу і США, додавши напруженості у відносини України та Заходу. Візьмуть до уваги це на Банковій? Чи вирішать, що зниження ціни на газ виправдає будь-які поступки та ускладнення?