UA / RU
Підтримати ZN.ua

Пат під час гри втемну

Пільговики, серед яких особливим запалом виділяються ветерани Афганістану, не готові віддати уряду право на ручний розподіл коштів на їхні пільги.

Автор: Віктор Трегубов

Протест пільговиків проти законопроекту № 9127 не завершено. Їхні переговори з урядом нічого не дали - обидві сторони звинуватили одне одного в небажанні йти на поступки. Ситуація патова: низи не можуть, верхи не хочуть. Пільговики, серед яких особливим запалом виділяються ветерани Афганістану, не готові віддати уряду право на ручний розподіл коштів на їхні пільги. Просто тому, що в багатьох з них на цих пільгах тримається весь сімейний бюджет. Уряду ж це право необхідне - воно дозволить уберегти від дефіциту бюджет державний, а заодно й урятувати низку вигідних для лояльних йому людей схем.

Про те, якою бачать ситуацію у верхах, DT.UA повідало наше джерело в Кабміні. Про те, як її бачать у низах, - організатори протестів.

У верхах - конфлікт

За інформацією нашого джерела, обговорення вимог протестувальників на засіданні Кабміну в понеділок було напруженим. На запитання прем’єра, що робити із законопроектом № 9127, міністр юстиції Олександр Лавринович дав однозначну відповідь: ухвалювати.

Лавриновича можна зрозуміти. У нього травматичний досвід. По-перше, ухвалення закону вимагає Європейсь­кий суд і рішення Кабміну Ради Євро­пи. Громадяни, які недоотримали свої законні кошти, уже відсудили через суди всіх інстанцій близько 10 млрд. грн. При цьому на розгляді в судах перебувають справи на загальну суму ще в 15 млрд. Держава програє в судах, у тому числі й у міжнародних, і закрити це вікно доступу громадян до бюджету самотужки Мін’юст не може. Тому для Лавриновича та Кабміну в цілому важливо забезпечити розстрочку на вже оформлені судовими рішеннями борги та жорстко припинити утворення нових.

У теорії можна було б прийняти план, аналогічний запропонованому народним депутатом Анатолієм Гри­цен­ком, який підтримують протестувальники, - розібратися з пільговими програмами, частково обрізаючи, частково монетизуючи, частково компенсуючи законами, тобто якось впорядкувати цю сферу. Але, по-перше, ці авгієві стайні відразу не очистити, а Кабміну секвестр пільг потрібний негайно. По-друге, під ніж неминуче підуть як уже існуючі, так і недавно розплановані доходи безлічі лояльних до влади персон. Кермувати розподілом пільг у ручному режимі, як це пропонує вищезгаданий законопроект, Кабміну, безумовно, набагато зручніше. По-третє, вибори: чому не порадувати виборців подачкою напередодні волевиявлення?

Однак що одним міністрам економія, то іншим - головний біль. На запитання, чи зможе Міністерство внутрішніх справ забезпечити ухвалення цього закону (простіше кажучи, стримати протести силовими методами, якщо до цього дійде), міністр Анатолій Могильов відповів негативно. Мовляв, якщо й зможе, то на 44% (саме на 44% від запланованих показників нині фінансується МВС). А крім того, Могильов чесно зізнався: у рядах МВС чимало чорнобильців і афганців. Понад те, міністр підкреслив, що серед командирів спецпідрозділів МВС багато колишніх афганців. Чи підуть вони проти «шураві» - ще велике питання. Адже й самі вони страждають від скорочення пільгових програм.

Зауважимо, чесна відповідь Моги­льова, яка містить неприкритий заклик дати грошей, може негативно позначитися на його кар’єрі. Уже саме виникнення ситуації, при якій афганцям удалося ввірватися в під’їзд Ради, з погляду керівництва країни – чорна пляма на його реноме. За даними DT.UA, після Кабміну на Могильова президенту поскаржився прем’єр. Віктор Янукович щиро вірить, що перемогу в 2004-му в нього «вкрали», у тому числі й через нерішучість силовиків, тому вагання міністра та сумніви в здатності МВС забезпечити розгін демонстрації на Банковій можуть бути розцінені як визнання профнепридатності. При тому, що зі смертю Василя Джарти міністр внутрішніх справ втратив дуже важливого покровителя.

Хай там як, Могильов правий. У міліції з народом у цій ситуації спільні проблеми.

Так, формальне ухвалення складного рішення - за Верховною Радою, а не за Кабміном. Реально - схоже, що парламенту відведено роль громовідводу. Вона, звичайно, нікого з народних обранців не радує, але куди ж подітися! «Я вважаю, це неправильна політика - казати, що в нас розмова не виходить й тепер м’яч на полі Верховної Ради», - скаржився недавно в ефірі «5 каналу» спікер Володимир Литвин. Водночас він пообіцяв, що наступного пленарного тижня питання не розглядатиметься. Принаймні в попередній порядок денний пленарки №9127 не внесено.

У низах - розкол

Саме питання, в який день розглядатиметься законопроект, дуже хвилює пільговиків-протестувальників. Просто щоб знати, коли на пікет виходити. Після того як у них не склалися переговори з урядом, вони ретельно стежать за розкладом Верховної Ради й побоюються сюрпризів.

Як розповів DT.UA підполковник артилерії у відставці, а нині - один із членів переговірної групи, делегований полтавською афганською організацією Василь Ковальчук, спочатку переговори з владою тривали непогано, хоча й «не без підлостей».Так, з боку уряду вживалися спроби «розділяти та владарювати» - пообіцяти афганцям, як найбільш грізній частині мітингувальників, збереження порядку нарахування пільг, змінивши його для інших категорій пільговиків. Тут уже не погодилися самі афганці. «Ми ж воїни, а вони - слабкіші, хто їх, крім нас, захистить від поділу за принципом По­пандопуло з «Весілля в Малинів­ці»?» - прокоментував ситуацію Ковальчук. За підсумками круглого столу між владою та представниками протестувальників їх підтримав навіть представник урядової сторони Володимир Матвій­чук. Проте уже наступного дня (у вів­торок - після описаного вище засідання Кабміну) міністр соцполітики Сер­гій Тігіпко заявив протестувальникам: «Ви не хочете йти на поступки, отже, переговори зайшли в глухий кут».

При цьому, за словами Ковальчука, у протесті є деякі незрозумілі афганцям моменти. І річ не тільки в офіційному керівнику Українського союзу ветеранів Афганістану, екс-нардепі від Соцпартії Сергії Червонопиському, який давно не має особливого авторитету серед ветеранів через обвинувачення в частій зміні політичних симпатій за принципом близькості до влади та неуважність до проблем ветеранів, а й в інших представниках переговірних груп. Афганці побоюються, що їх у черговий раз спробують «кинути», використавши в ролі розмінної монети в чужих політичних іграх їх протест під Верховною Радою.

Зокрема, деякі підозри викликали дії організації «Ніхто, крім нас» (один із організаторів протестів; утворене в 2009 році громадянське об’єднання з афганцями в ролі кістяка. - Прим. DT.UA). «У «НКН» викликають симпатію їх глава Олександр Ковальов, юрист Петро Рябенко, Володимир Сердюк. Однак там є досить одіозні особистості», - зазначає Ковальчук.

Спочатку болісне здивування в афганців викликала форма, вибрана представниками «Ніхто, крім нас» на мітингу, яка включала в себе й душманські головні убори, - у багатьох такі елементи колориту асоціюються з ворогом. Потім насторожила їхня поведінка на мітингу біля стін Верховної Ради. Відразу після того, як частина афганців, котрі розбили та відкрили зовнішні двері під’їзду ВР, були відкинуті міліцією, представники «НКН» з першою ж нагодою встали стіною між ними й міліцією - за їхнім власним поясненням, щоб уникнути кровопролиття. Спиною до міліції, обличчям до афганців, зчепивши руки. І в переговорах «Ніхто, крім нас» рішуче взяли на себе всю ініціативу, зайнявши знач­ну частину від загальної афганської квоти.

Проте особливий подив у багатьох учасників подій викликав анонс нової акції НКН. Відразу після оголошення Тігіпком про припинення переговорів об’єднання НКН закликало до нових виступів. Але призначило їх аж на 14 жовтня - при тому, що ніхто не знав, коли Рада розглядатиме законопроект № 9127. А якщо ВР розглянула б закон раніше? Проведення акцій після прийняття закону буде, як кажуть, «у свинячий голос» - гарантії своїх пільг сотні тисяч людей уже втратять.

Від себе зауважимо: якщо треба приректи масову акцію на провал ще до її проведення, призначення її на 14 жовтня є одним із кращих варіантів. Мало в році днів, у які було б так просто заборонити та задавити будь-який народний виступ у Києві. Нагадаємо, 14 жовтня - Покров Пресвятої Богоро­диці. І День УПА, дата традиційних маршів націоналістів, заборон на проведення масових акцій і величезної кількості міліцейських спецзагонів у центрі столиці.

Нерозуміння учасниками протесту дій і цілей один одного падає на благодатний ґрунт уже існуючих підозр. Чутки про те, що в уряду вистачає «своїх людей» у колі учасників демонстрацій, ходять із самого початку акцій. З одного боку, протест чітко переривається в потрібний момент - до того, як починає являти реальну загрозу безпеці можновладців. З іншого - прецедент активної вулиці б’є по нервах президента та підриває позиції окремих членів уряду в його очах. І йдеться тут не стільки про вищезгаданого Могильова, скільки про самого прем’єра Азарова, на чиє місце вистачає претендентів із грошима та зв’язками. Задля справедливості слід зазначити, що Микола Азаров завжди був проти рішення проблеми пільг за допомогою 9127. Але законопроект вніс його уряд? Його. Отже - до відповіді…

DT.UA зв’язалося з заступником глави організації «Ніхто, крім нас» Борисом Новожиловим. Він спробував пояснити: багато чого в його позиції та позиції його організації було неправильно витлумачене як колегами за акціями, так і окремими ЗМІ. Причому від самого початку.

«Ми не плануємо жодних масових акцій у Києві! –– стверджує він. –– 14-го має відбутися форум громадських організацій. Відповідно до нашого спільного рішення та резолюції, прийнятої на минулому мітингу, ми запросили туди всіх - від ошуканих вкладників до філателістів і профспілкових діячів, усі громадські організації, усі прояви громадянського суспільства. Вимога одна - розпуск Ради. Оскільки нині Рада стала захистком людей, які не захищають інтереси України та її народу. Якщо наші вимоги відхилять, ми домовимося про проведення спільної демонстрації.

Об’єднання «Ніхто, крім нас» як ор­ганізатор мітингу під Радою від по­чатку йшло на нього з трьома вимогами. Перше - скасування низки антинародних законів, друге - введення нормального виборчого законодавства і третє - розпуск Ради. Отже, все логіч­но та послідовно. При цьому ми не хочемо кровопролиття та не хочемо, щоб акції використовували будь-які партійні діячі. Тому форум ми проведемо не тільки в Києві, а й у регіонах, куди вже відправлено наших представників».

Лакмусовий блокнотик

Розвиток подій обіцяє бути показовим і дати відповідь на безліч запитань. Залежно від того, які засоби використовуватиме влада та протестувальники у своєму протистоянні. Комусь неодмінно доведеться розкрити карти. Якщо під Могильовим похитнеться крісло, це означатиме, що вище керівництво країни в міністрах МВС цінує насамперед «антимайданну» функцію. Якщо «Ніхто, крім нас» сильно розійдеться в позиціях з іншими афганськими організаціями і не боротиметься за скасування законопроекту № 9127, підозри в заангажованості як мінімум окремих їхніх представників отримають доказову базу. Якщо 14 жовтня або в найближчі до цієї дати дні виникне заборона на масові акції через дії якихось націоналістичних організацій, стане ясно, хто що собою становить. Якщо знімуть Азарова, ми зрозуміємо, хто смикав за мотузки. А якщо Юлію Тимошенко посадять, то ми зрозуміємо, які події зможуть планово змінити порядок денний…

Уважно стежимо за руками. І па­м’ятаємо, що під громадянською активністю мають на увазі не тільки сміливу боротьбу за справедливу справу, а й готовність протистояти спробам влади використовувати цю боротьбу у своїх ко­рисливих цілях. Адже принцип «як­що революцію не можна попередити, її треба очолити» на Банковій і на Грушевського пам’ятають дуже добре. Не хотілося б, щоб єдиним підсумком цього народного пориву стала лише зміна розміщення сил у команді влади.

P.S. Після здачі цього матеріалу стало відомо про підписання договору між урядом, Спількою ветеранів Афганістану та спілкою "Чорнобиль України". Із його текстом можна ознайомитися по вищенаведеному лінку.