UA / RU
Підтримати ZN.ua

Оборонний бюджет: крок уперед, два кроки в кишеню...

Оборонний бюджет на 2019 рік, імовірно, стане останнім для П.Порошенка як президента країни.

Автор: Дмитро Менделєєв

Кількаразові заяви в кабінеті на Банковій про необхідність виділити на оборонний бюджет не менше ніж 3% від ВВП так і залишилися порожніми деклараціями. Головний фінансовий документ країни передбачає фінансування армії на 2019 рік у розмірі 2,55% від ВВП, що навіть менше, ніж цього року. Основною статтею витрат, що зростуть майже на 39%, стане збільшення фонду грошового забезпечення й заробітної плати. Такий підхід до формування цих витрат повертає армію в минуле, оскільки не змінює структури грошового забезпечення, що знову базуватиметься на прихильності командирів і начальників: кому платити 100% премії, а кого залишити на незбільшеному голому окладі.

Загалом же більшість статей оборонного бюджету не зазнали істотних змін, а за деякими позиціями плановане фінансування навіть зменшилося. Природно, при збереженні схем розпилу державних коштів, які існують в армії і про які DT.UA постійно інформувало читачів, про жодні реформи у Збройних силах України годі навіть вести мову.

Як ви човен назвете, так він і попливе...

Згадуючи про принципи фінансування Міноборони в межах не менше ніж 3% ВВП, я мав на увазі указ президента №92 від 14.03.2016 р., яким введено в дію рішення РНБО про "Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України". На жаль, у багатьох позиціях згаданий документ повторює положення указу президента-втікача В.Януковича кінця грудня 2012-го, яким було введено в дію рішення Радбезу про затвердження Стратегічного оборонного бюлетеня. Нагадаю Петрові Олексійовичу, що вперше з проектом цього указу він "зустрівся" на засіданні Кабміну наприкінці свого перебування на посаді міністра економіки в уряді М.Азарова, коли одноголосно схвалили основні напрямки армійської реформи на 12 наступних років.

Можливо, майбутній президент тоді не звернув уваги на один з пунктів реформи й розвитку збройних сил, який передбачав до кінця 2017 року "досягти рівня здатності військ (сил) до адекватного реагування на загрозу прикордонного збройного конфлікту при збереженні здатності до нарощування оперативних можливостей в особливий період для відбиття збройної агресії".

У реформаторському документі 2016 року, що його підписав П.Порошенко через чотири роки, знову до кінця 2017 року передбачається "досягнення рівня здатності військ (сил) до адекватного реагування на загрози прикордонного збройного конфлікту та збереження здатності до нарощування оперативних можливостей в особливий період для відбиття збройної агресії проти України".

Невже верховний головнокомандувач не в курсі, що на час виходу цього указу вже майже два роки як було анексовано Крим, окуповано значну територію країни, включаючи два обласні центри, не кажучи вже про колосальні людські втрати. Про яку готовність до "адекватного реагування військ на прикордонний конфлікт" у таких обставинах може йтися?

Ба більше, саме в указі В.Януковича, плагіат якого з'явився 2016 року, було проголошено позаблоковий статус України! Складається враження, що основні документи оборонного планування у В.Януковича і П.Порошенка готують ті самі люди, які 2012-го вели країну до позаблокового статусу, а 2016-го пішли дружно інтегруватися в НАТО. Ймовірно, саме цей кадровий склад і заблокував 2014 року на початку російської агресії введення в дію заходів мобілізаційного плану країни. Мені здається, що саме це питання постане першим номером на порядку денному після завершення президентської кампанії. Але повернімося до оборонного бюджету на 2019 рік.

За законами комерційного часу

Каденція Петра Олексійовича крім барвистих парадів, урочистого передавання армії тисяч одиниць військової техніки й озброєнь, виготовленої за кошти державного бюджету, розрізування стрічечок при передаванні підприємствам фрезерних верстатів корейського виробництва, ознаменувалася знищенням шести арсеналів, баз і складів боєприпасів, численними скандалами, пов'язаними зі зловживаннями у сфері закупівлі палива для армії, а також житла й харчів для військовослужбовців. Якщо судити з кількості кримінальних проваджень, що їх ведуть правоохоронні органи й фіскали, то і в оборонній промисловості, яка за умовчанням належить до відання президента, є серйозні "досягнення" в розкраданні державних коштів і матеріальних ресурсів.

Чи стане 2019-й переломним у боротьбі зі схемотехніками з-поміж міноборонівських чиновників та всіляких радників і ділків у їхньому оточенні, що мріють уже нині відкусити ласі шматки від армійського бюджету? Це, звичайно ж, залежить від вибору наших громадян і результату майбутніх президентських і парламентських виборів.

Уже тепер зрозуміло, що при формуванні оборонного бюджету на наступний рік основну роль, як і всі попередні роки, грає Мінфін, а не військове відомство. Навіть виходячи з положень Стратегії реформування і розвитку армії, яка, не "помітивши" окупації наших територій та анексії Криму, зобов'язує військових "адекватно реагувати на прикордонний конфлікт", мінімальні потреби Збройних сил перевищують на 10-15 млрд грн асигнування, заплановані в проекті бюджету.

Дуже дивно, що скорочення витрат у сумі понад 1 млрд грн торкнулося статей, які пов'язані з забезпеченням армії озброєннями та військовою технікою. Особливо показово, що за мізерного фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у галузі модернізації озброєнь і військової техніки з цієї статті зрізали 118 млн гривень. Ще понад 100 млн грн урізали з асигнувань на капітальний ремонт озброєнь і військової техніки.

На 2019 рік, на жаль, в оборонному бюджеті зберігається тенденція до скорочення витрат на НДДКР, які завжди формували перспективні напрямки у створенні нових матеріалів, технологій, систем озброєнь і військової техніки.

Зате "ворспеци" можуть не хвилюватися, бо традиційні для розпилу статті - харчування для військовослужбовців, речове забезпечення й закупівля палива для армії - не тільки не зменшилися, а навіть збільшилися. Саме за цими статтями бюджету спостерігається "тісне співробітництво" військових чиновників і спритних ділків, які "гарують" на ниві дерибану коштів державного бюджету.

А от 200 млн грн, які Міноборони планує витратити наступного року на черговий ремонт і модернізацію фрегата "Гетьман Сагайдачний", могли б дуже "потішити" колишнього власника "Кузні на Рибальському". Ця сума йде на додачу до 447 млн грн, освоєних на ремонт цього ж корабля нинішнього року. Правда, слід зауважити, що новому власникові цього стратегічно важливого для військово-морських сил країни підприємства - Сергієві Тігіпку - це замовлення може не дістатися. Нагадаю, що в нашій країні був іще один міністр оборони на прізвище М.Єжель, який постійно ремонтував і фарбував цей фрегат, а потім потрапив у негарну історію з закупівлею двигунів у Російській Федерації за підробленими документами.

Повністю "морської теми" в оборонному бюджеті я не розкриватиму, оскільки більшість позицій щодо неї приховано в оборонному замовленні під грифом "таємно", але про деякі аспекти створення українського "москітного" флоту все-таки треба згадати.

Гюрза vs Island...

У вересні 2018 року верховний головнокомандувач під час свого робочого візиту до США в Балтіморі прийняв два патрульні катери типу Island.

Нагадаю, що уряд США запропонував передати Україні два патрульні катери Берегової охорони США класу Island ще наприкінці 2014-го.

У це важко повірити, але, щоб ухвалити рішення про отримання цих катерів, нашим військовим чиновникам знадобилося майже чотири роки! І це в умовах втрати частини українського військового флоту в Криму, поступової втрати контролю над акваторією Азовського моря, кризи у вітчизняній суднобудівній промисловості. Треба зазначити, що криза в суднобудуванні жодним чином не торкнулася підприємства "Кузня на Рибальському", яке почало брати участь у виконанні оборонного замовлення з 2012 року ще за президента В.Януковича й колишнього міністра оборони Д.Саламатіна. 2015-го Збройні сили отримали два катери проекту "Гюрза-М" і, за повідомленням наших джерел у Міноборони, планується до 2020 року поставка ще 18 таких катерів. Та от халепа! 2012 року фінансування будівництва катерів на "Кузні на Рибальському" з боку Міноборони припинили, оскільки командування Військово-морських сил України, за даними джерел в Міноборони, засумнівалося у відповідності тактико-технічних характеристик катерів заявленим параметрам, насамперед щодо їхньої стійкості в штормових умовах.

20 жовтня минулого року начальник Генерального штабу В.Муженко у своєму листі на ім'я міністра оборони вказує ще на один важливий аспект у питанні поставки катерів Збройним силам, а конкретно на те, що командування ВМС вважає отримання навіть старих катерів як міжнародної технічної допомоги від США економічно доцільнішим, ніж будівництво їх в Україні.

А як же бути з реалізацією замовлення для "Кузні на Рибальському"? Зважаючи на все, треба згортати! А якщо ні, то тоді треба починати досліджувати, хто і яким чином обґрунтовував розміщення економічно не вигідного для армії контракту на підприємстві, що належало президентові країни.

Якось так збіглося, що рішення про продаж "Кузні на Рибальському" викристалізувалося саме після робочого візиту П.Порошенка до США й участі в отриманні двох катерів класу Island від уряду США...

Можливо, треба запитати керівництво Генштабу й про іншу техніку, що поставлялася Збройним силам України з підприємств, афілійованих із президентом і його найближчими соратниками? І після цього станеться диво - гарант Конституції до кінця своєї каденції позбудеться свого бізнесу, правда під тиском наших західних партнерів, які бачать у реалізації таких схем прояви системної корупції. Можливо, саме таким чином американський Island переможе українську Гюрзу корупції?

Забезпечимо військових віртуальним житлом!

Таке гасло спадає на думку, коли ознайомлюєшся з матеріалами звіту Рахункової палати України про результати аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених на будівництво та придбання житла для військовослужбовців. Як подейкують у самій Рахунковій палаті, на сьогодні аудитори оприлюднили не всі схеми, які їм вдалося виявити під час своєї роботи як у самому Міноборони, так і в низці військових частин у різних областях України, але навіть цього цілком достатньо, щоб зробити висновок: корупція в цій сфері у військовому відомстві квітне буйним цвітом.

Навіть досвідчені аудитори здивувалися, коли ознайомилися з матеріалами придбання Міноборони 2015 року квартир у Новому Роздолі Львівської області. Мало того, що замість квартир чиновники купили коробку нежитлового будинку, який на момент проведення торгів перебував іще в стані реконструкції, але, як виявилося, у цьому місті немає військовослужбовців, яких можна було б туди заселити. При цьому Міноборони заплатило за квадратні метри в Новому Роздолі ціну вдвічі вищу за ринкову і в 10 разів вищу за їхню собівартість. Такі операції, коли житло закуповують у місцях, віддалених від військових частин, на думку представників Рахункової палати, є системними. До речі, за фактом купівлі житла в Новому Роздолі на сьогодні вже відкрито кримінальне провадження. І це не може не тішити.

Сподіваюся, ні для кого не таємниця, для чого чиновники Міноборони з кожним роком збільшують кількість об'єктів незавершеного будівництва житла. По всій країні налічується не менше ніж півтори сотні таких об'єктів, на які щорічно виділяють багатомільйонні суми, а з них формують фінансові потоки, що пливуть у тіньову сферу. У 2016-2017 роках, за оцінками аудиторів, таке неефективне використання фінансових ресурсів не дозволило Міноборони отримати понад 500 квартир для військовослужбовців.

Ще одну не менш цинічну схему розкрадання коштів державного бюджету виявили перевіряльники, вивчивши ситуацію з підписанням, як виявилося під час перевірки, недостовірних актів приймання-передавання зведеного забудовниками житла. У 2016-2017 роках за такими фіктивними актами в кишенях ділків осіли десятки мільйонів незаконно перерахованих коштів державного бюджету. Тільки за вказаний період, через приймання житла за фіктивними актами, Міноборони не змогло заселити майже 600 квартир, що становить майже 40% усіх житлових приміщень, отриманих від забудовників. Особливо показовий факт перерахування Міноборони в останні дні минулого року майже 100 млн грн ХК "Київміськбуд" за неготові квартири. Військові чиновники й комерсанти так поспішали підписати фіктивний акт, що забули вказати, які саме квартири і якої площі передаються Міноборони для заселення.

Резюмуючи всі описані вище схеми зловживань, пов'язані з розкраданням бюджетних коштів і їх неефективним використанням, зазначу, що бардак і розкрадання в армії починаються аж ніяк не з рядового, який недбало ставиться до несення служби, в результаті чого вибухають арсенали, бази й склади з боєприпасами. Все це починається в теплих кабінетах можновладців, які, декларуючи свою відданість європейським цінностям та інтеграції в НАТО, не знаходять часу навіть прочитати текст основних документів оборонного планування, сплагіачений у їхніх попередників-втікачів. Корупція в армії починається не з солдата, який цупить пиріжки в їдальні, а з високопоставлених чиновників, які дерибанять оборонне замовлення, бюджетні кошти на закупівлю палива, речового забезпечення, техніки й житла для армії.