Наталія Микольська упродовж майже чотирьох років була Торговим представником України.
Вона прийшла на цю посаду у найбуремніші для української торгівлі часи - звичні для українських виробників ринки збуту через конфлікт з Росією було втрачено, промислове виробництво перебувало в стагнації, експортні надходження знижувалися, а бар'єри для просування українських товарів навпаки множилися. Частково Україні вдалося диверсифікувати як ринки збуту, так і експортну продукцію, однак усі торговельні перепони подолати не вдалося. Наразі у Світовій організації торгівлі розглядається низка суперечок між Україною та Російською Федерацією. Зважаючи на важливість та масштабність цих справ, їх справедливо можна назвати нашим торговельним фронтом у боротьбі з державою-агресором. У розпалі боротьби пані Микольська вирішила піти з обійманої посади у зв'язку з участю в програмі Стенфордського університету "Нові лідери України". На тлі того, що з СОТ почали надходити невтішні для України звістки, багатьма це її рішення було сприйняте неоднозначно. Втім, сама Микольська нас запевнила, що за її відсутності жоден проект не зупиниться, робота триватиме й надалі. DT.UA поговорило з пані Микольською про результати розгляду суперечок України у СОТ, протидію торговельній агресії РФ, готовність нашої держави й надалі обстоювати свої позиції у міжнародній торгівлі та здатність надалі розширювати ринки збуту своїх товарів.
- Наталю, новини, як кажуть, одна гірше за іншу. Україна програла в СОТ справу щодо поставок залізничного обладнання, частково програла справу щодо нітрату амонію. Чому ми так впевнено програємо у наших суперечках проти РФ у СОТ?
- Україна лише вчиться обстоювати свої права у світі та на зовнішніх ринках. Ми всі поки що вчимося. Особливо, коли йдеться про обстоювання наших прав у СОТ. Щоб досягти в цьому успіхів, нам треба вибудовувати внутрішню спроможність у міністерстві, для чого треба налагодити правильну роботу з юридичними радниками та з бізнесом, який допомагає нам збирати доказову базу. Потрібен був час на те, аби домогтися довіри українського бізнесу, переконати його в тому, що суперечки у СОТ можна і треба використовувати для захисту інтересів України та українських виробників, і що цей шлях дозволяє здобувати результати на нашу користь.
Оскільки згадані справи - одні з перших наших справ у СОТ, в яких ми проходимо всі етапи розгляду суперечок, і в яких ми насправді системно обстоюємо інтереси України та українського бізнесу, розглядати їх треба як достатньо складну та тривалу роботу з розбудови українських державних органів, зокрема Міністерства економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ). Але не тільки, бо у міжвідомчих робочих групах з наших справ у СОТ задіяні представники й інших державних органів. Усе це для нас є хорошим тренувальним процесом. Ми вчимося системно працювати.
І питання тут не лише в досвіді. Ми, наприклад, уперше прийняли на засіданні уряду документ, що називається "Порядок забезпечення захисту прав та інтересів України в торговельно-економічній сфері в рамках Світової організації торгівлі". Відтепер ми застраховані від прийняття рішень про початок суперечок, розгляд яких може бути складним або нести певні ризики державним інтересам, включно з політичними та зовнішньополітичними наслідками. Зараз ми маємо дуже чітку процедуру щодо дого, як починати ті чи інші суперечки, як приймати рішення, необхідні для цього. Всі ці процеси тепер прозорі та зрозумілі, зокрема для бізнесу, який має усвідомити, що не всі ситуації є приводом для початку суперечок. І, навпаки, держава усвідомлює, що при прийнятті тих чи інших рішень ми маємо враховувати і можливі наслідки для зовнішньої торгівлі.
Тобто ми не лише збільшуємо спроможність міністерства, ми прописуємо процедури прийняття рішень, відпрацьовуємо процеси співпраці держорганів у таких складних справах і переконуємо владу у тому, що держава має виділяти на це ресурси і кошти. Бо якщо держава хоче перемагати у справах, вона має виділяти на це ресурси, зокрема й на залучення юридичних радників. А крім цього, ми демонструємо нашим партнерам у СОТ, що ми здатні і готові йти на розгляд суперечок, обстоювати до кінця інтереси України та українського бізнесу.
Також треба розуміти, що у більшості країн досвіду обстоювання їхніх інтересів у СОТ набагато більше. На мій погляд, за останній час ми істотно поліпшили нашу експертизу в міністерстві, ми маємо окремий підрозділ, який представляє інтереси України у СОТ, у нас там працюють зокрема випускники закордонних вищих навчальних закладів, для яких ця робота - унікальний досвід. Крім того, у нас доволі хороша міністерська команда. Той прогрес, який ми спостерігаємо за останні чотири роки, як у МЕРТ, так і в МЗС та Мін'юсті, з погляду ведення таких складних справ - справжній прорив, його не завжди помічають в Україні, але наші закордонні партнери це відзначають.
- Дивіться, якщо вже говорити про нашу спроможність, то в Женеві є Консультаційний юридичний центр СОТ, який створено саме для того, щоб допомагати країнам, які цього потребують, готуватися до розгляду справ у СОТ. Чому ми не користуємося їх послугами?
- Ми розглядали можливість приєднання до цього центру, на порядку денному це питання досі є. Але дуже важливий момент полягає в тому, що послуги центру не безкоштовні. Для того, щоб ними користуватися, потрібно не лише сплачувати щорічний членський внесок, а й окремо закуповувати власне послуги центру.
- Тобто, на ваш погляд, дешевше залучати юридичних радників з ринку та власними силами захищати інтереси України?
- Тут не йдеться про те, що дешевше, а що дорожче. Питання в доцільності. Кого залучати до тієї чи іншої справи, залежить від складності самої справи, її стратегічної важливості, від того, чи передбачені кошти в бюджеті на супровід цієї справи, та в якому обсязі. Кожна держава сама для себе визначає, яким шляхом їй краще йти. Для нас принциповим було те, що справи проти РФ були представлені в СОТ на достатньо високому фаховому рівні. Крім того, ми пам'ятаємо про те, що в таких справах важливими є постійна співпраця з юридичними радниками, а також питання перевірки конфлікту інтересів усіх осіб, які задіяні у справі. Усі ці справи - то є питання національної безпеки, і при визначенні стратегії, як ми будемо працювати, яку тактику обираємо, враховуються всі ці та інші аспекти. А саме рішення приймається відповідно до затвердженого порядку, і не однією особою, а міжвідомчою робочою групою. Тобто з урахуванням досвіду Мін'юсту та МЗС, які вже залучали юридичних радників до інших справ, що стосуються протидії агресії РФ. Тому питання співпраці з женевським центром - це наразі перспективи.
Насправді ми з ними постійно на зв'язку, але членський внесок - це не настільки дрібна для українського бюджету сума - близько 100 тисяч доларів США, щоб витратити її, а потім, наприклад, не використати послуги центру або використати лише частково.
- Але залучення незалежних експертів центру зняло б низку питань щодо добору юридичних радників у справах. Чи правда, наприклад, що юристи, які обстоювали позицію України у справі щодо нітрату амонію, раніше представляли інтереси російських виробників хімії і могли підігравати своїм колишнім клієнтам?
- Ні, не правда. Юристи для цієї справи обиралися, і що важливо - оплачувалися, Асоціацією хіміків України, які найбільше були зацікавлені у перемозі. Національний виробник фактично зекономив бюджетні кошти. Порядком забезпечення захисту прав та інтересів України в торговельно-економічній сфері в рамках Світової організації торгівлі передбачено, що українські компанії, які звертаються зі справою про захист своїх інтересів, можуть пропонувати уряду допомогу у представленні інтересів держави в суперечках. В справі про нітрат амонію йдеться саме про таку допомогу, обрані та оплачені Асоціацією хіміків юридичні радники допомагали нам готувати нашу позицію у цій справі. При цьому важливо наголосити, що за формулювання фінальної позиції, кінцевий перелік документів, ступінь залучення юридичних радників до справи все одно відповідає МЕРТ і міжвідомча робоча група. Тобто всі принципові документи, які ми подаємо, і позиція, яку ми формуємо, - це урядове рішення, а не позиція радників, які нам допомагали. Відповідно, у справі про нітрат амонію держава витрачала кошти лише на відрядження для представлення її інтересів в органі з врегулювання суперечок і консультації з РФ.
Щодо інших суперечок, то там усе прозоро, оскільки ми здійснювали закупівлі через переговорну процедуру. Здійснювало це міністерство, яке не залучене до процесу відбору. Критерії формує міжвідомча робоча група, на підставі цих критеріїв департамент готує перелік компаній, представляє його міжвідомчій робочій групі, вона його затверджує, а вже потім тендерний комітет МЕРТ отримує пропозиції і проводить торги. Ця процедура, до речі, також дозволяє нам економити кошти. Бо ціна, за якою врешті закуповувались послуги, була нижчою від попередньо заявленої.
- Чи ставите ви до відома високопосадовців держави про хід справ? Чи є у нас можливість долучити політичні важелі для вирішення справ проти РФ у СОТ, оскільки вони очевидно політичні?
- СОТ тим і відрізняється від інших міжнародних організацій, що насамперед вона розглядає суто економічний бік справи. Навіть у нашій справі про транзит ми передусім говоримо у СОТ про торгівлю, а не політичні мотиви, через які було вжито торговельні бар'єри. Звісно, ми говоримо про те, що заходи РФ були політично вмотивовані, але вони мають нищівний вплив на нашу торгівлю. Власне, наша позиція у транзитній справі ґрунтується на тому, що не можна політичними гаслами впливати на торгівлю між Україною та третіми країнами. Ми говоримо про те, що справи, які розглядаються у СОТ, - це справи, котрі насамперед стосуються угод СОТ, і їх розгляд не потребує залучення політичних діячів. При цьому в наших міжвідомчих робочих групах є представники МЗС, про ці справи знає керівництво держави, я безпосередньо доповідаю найвищому керівництву держави про початок тих чи інших суперечок, більше того, ці рішення приймаються в рамках стратегії протидії України торговельній агресії з боку РФ. Ми досить тісно працюємо як з Адміністрацією президента, так і з РНБО. І, звісно, з офісом прем'єр-міністра та Секретаріатом Кабміну. Повірте мені, вони не просто обізнані, вони залучені до цих процесів і надають нам допомогу в межах своєї компетенції. Не менш тісною є наша співпраця з МЗС у питаннях глобального донесення нашої позиції щодо цих суперечок. Вони допомагають настільки, наскільки це можливо, враховуючи специфіку розгляду суперечок у СОТ. Підвищуючи нашу спроможність, ми, крім усього іншого, підвищуємо нашу взаємодію між відомствами. Ми виходимо на той рівень співпраці, якого раніше між державними відомствами ніколи не було, адже настільки складних та комплексних питань, які потребували б вирішення, не було також.
- Дивіться, у справі про транзит ані Казахстан, ані Киргизстан досі не приєдналися до консультацій, хоча вони насамперед зацікавлені у відновленні транзиту з України. Очевидно, що це політично вмотивоване рішення. Чому Україна не використовує аналогічні шляхи політичного впливу на перебіг справ?
- Не можу сказати, що для нас стала сюрпризом позиція згаданих країн у цій справі. Власне, ми на це і не розраховували. Участь країни в Євразійському економічному союзі дозволяє передбачити саме таку позицію. Ми це розуміли від початку та передбачали саме такий сценарій. Чи варто витрачати політичний ресурс на досягнення якогось рішення, ймовірність прийняття якого дуже мала? У цьому немає сенсу. Мені як торговому представнику України важливіше витрачати цей політичний ресурс, наприклад, для отримання якихось торговельних преференцій в ЄС, просування нових угод про вільну торгівлю, усунення торговельних бар'єрів в тих країнах, де використання політичного ресурсу буде ефективним. Сьогодні у всіх вищих органів влади є розуміння, що якщо в України є невирішені питання в торговельній сфері, вони мають бути першими на порядку денному. Йдеться про всіх без винятку: і парламент, і Адміністрацію президента, і уряд. У мене не було відмови від жодного міністра, котрий здійснював офіційний візит до якоїсь країни, і ми просили його порушити або загострити, або спробувати вирішити певне питання, що стосувалося торгівлі. Навпаки, зараз у нас вибудувана співпраця на такому рівні, що ми, отримуючи проблему від бізнесу, вже знаємо, яким шляхом краще іти, аби її розв'язати. І досить часто залучаємо до цього членів уряду, наприклад. Зараз у нас налагоджена співпраця з основними комітетами парламенту, і їх ми також залучаємо до розв'язання торговельних проблем у рамках міжпарламентської співпраці, під час візитів, у процесі офіційного листування тощо.
- Поговорімо детальніше про наші суперечки, які вже були розглянуті, на жаль, не на користь України. В чому причина наших поразок?
- Рішення у справі про нітрат амонію, на моє переконання, - не поразка взагалі. Це моя принципова позиція. Насправді коло людей, які розуміють зміст прийнятого рішення у цій справі дуже обмежене, і не лише тому, що у нас мало спеціалістів з розгляду суперечок у СОТ, а ще й тому, що тих, хто розбирається у антидемпінгових процедурах, у нас теж небагато. Зрозуміло, не йдеться про стовідсоткову перемогу, але за принциповими позиціями ми перемогли.
Найважливішим для нас є те, що група експертів фактично не заперечила використання Україною механізму "коригування" при захисті українських виробників від недобросовісного імпорту. Простими словами, якщо у складі товарів є складові, що впливають на неринкове формування його ціни, ціна може коригуватися на цю неринкову складову. Чому це важливо? Зрозуміло, чому в РФ усі товари, що виготовляються із значною енергетичною складовою, - дешевші, бо всім російським промисловим споживачам енергоносії постачаються за ціною, нижчою, ніж вони реалізовуються третім країнам на відкритому ринку. Якби російські компанії купували енергоносії за цінами вільного ринку, собівартість їхньої продукції і її кінцева ціна були б набагато вищими. Власне коригування ціни на газ є ключовим аспектом проведення цього антидемпінгового розслідування. І ми насправді створили прецедент, який дозволяє нам та іншим країнам, за всіма іншими товарами з РФ, у складі яких є висока енергетична складова, проводити коригування ціни. Більше того, ми розуміємо, що на закордонних ринках українські товари часто конкурують з російськими товарами, і якщо до них застосовуватиметься це коригування вартості, розмір антидемпінгового мита для них буде в рази більшим, ніж для українських товарів, відтак конкуренція на цих ринках буде вирівнюватися. Тобто йдеться про те, що це рішення на нашу користь, і не лише на нашому ринку, а й на ринках третіх країн.
Наше рішення щодо застосування коригування СОТ визнав виправданим. І в рамках перегляду, а по цій справі у нас вже був перегляд минулого року, ми знову ж таки це коригування провели правильно, що підтвердили фахівці СОТ.
- Але ж це не можна вважати остаточною перемогою у цій справі.
- Так, залишилися нерозв'язані проблеми. По-перше, процесуально певні дії МЕРТ, яке проводило розслідування, визнані СОТ такими, що суперечать процедурі проведення такого розслідування. Ми зі свого боку вважаємо, що ми всі ці претензії до процедури врахували та виправили ще під час перегляду справи. По-друге, проблема полягає в тому, що застосування антидемпінгових заходів до продукції російської компанії Єврохім, на думку СОТ, не було виправдане. На їхнє переконання, ми не мали на це права.
Якщо згадаємо історію питання, то нульова митна ставка для цієї компанії виниклавнаслідок доволі цікавих судових рішень, які того часу були беззаперечно імплементовані Міністерством економіки також у досить цікавий спосіб. Зі свого боку, ми вважаємо, що у нас є добре обґрунтована позиція щодо правомірності застосування до Єврохіму такого ж корегування, які і до решти російських компаній. Тому ми збираємося оскаржувати в СОТ ці два пункти рішення панелі арбітрів. Це не надто принципові позиції, але заради того, щоб довести справу до кінця, 23 серпня ми подали апеляцію на рішення СОТ у справі про антидемпінгові заходи на нітрат амонію.
- Україна планує оскаржити також рішення у справі про поставки до РФ залізничного обладнання. З чим саме ми не погоджуємося і наскільки сильною є позиція України у цій справі?
- Якщо говорити про цю справу, то насправді ситуація у нас така. Ми оскаржували три блоки: системне обмеження імпорту залізничної продукції українського походження, зупинення дії сертифікатів відповідності, відмова у видачі нових сертифікатів відповідності і невизнання сертифікатів відповідності, виданих сертифікаційними органами Митного союзу. Історія давня, порушення виникали періодично, справа в СОТ розглядається з 2015 року. Вимоги України задоволені щодо призупинення дії сертифікатів відповідності (щодо 14 приписів, наданих нам національними виробниками). Крім того, група експертів СОТ визнала, що РФ порушила свої зобов'язання, коли повертала без розгляду заяви на проведення сертифікації без повідомлення причин. Щодо третьої позиції оскаржуваних заходів, група експертів погодилася, що РФ порушила свої зобов'язання, бо вони фактично не визнавали свої ж сертифікати Митного союзу. І це матиме значення не лише в контексті цієї справи про залізничне обладнання. З погляду імплементації це рішення також прецедентне і може використовуватися як Україною, так і іншими країнами у інших сферах. Зокрема для України це рішення може стосуватися також багатьох інших товарів. Ми зараз працюємо з нашими асоціаціями виробників та департаментом технічного регулювання, щоб додатково виявити сфери торгівлі, у яких виникали аналогічні проблеми. Інші країни, що торгують з РФ, також можуть використовувати це рішення на свою користь, якщо вони теж зіштовхнулися з такими проблемами. Це лише підтримає позицію України в частині вимоги визнання цих сертифікатів і дасть можливість третім країнам Митного союзу, які ці сертифікати видають, більш наполегливо виборювати свої права: щоб сертифіковані товари приймалися, а сертифікати визнавалися.
- Яке ж рішення у цій справі було прийнято не на користь України? Що ми оскаржуємо?
- Найпроблемнішим для нас питанням є те, що група експертів СОТ не підтвердила існування систематичного обмеження імпорту з боку РФ. Для нас ця позиція незрозуміла і неприйнятна. Ми вважаємо, що група експертів не була об'єктивною і не врахувала значну частину доказів, зокрема й позицію України, навіть не уточнивши у нас низку питань, які у них виникали. Крім того, вони фактично не підтримали нашу позицію щодо того, що оцінка відповідності не повинна проводитися виключно з виїздом спеціалістів та безпосереднім ознайомленням. На нашу думку, це рішення як мінімум суперечливе. У нас є інформація щодо іншого обладнання, яке також виробляється в умовах, які містять високий ризик загрози життю і здоров'ю людей. У цих випадках використовувалися інші, альтернативні, форми проведення оцінки відповідності. На нашу думку, угода СОТ вимагає від РФ запропонувати адекватну альтернативу підтвердження відповідності нашим компаніям, якщо безпосередній виїзд на виробництво є небезпечним. Але навіть такої пропозиції не було.
Ми оскаржуємо ці рішення. З метою економії державних коштів до процедури оскарження юридичні радники вже залучатися не будуть. Можливо, за потреби вони долучатимуться на певних етапах розгляду. А втім, ми підготували та вже подали апеляційну скаргу. Позиція наша полягає в тому, що ми маємо оскаржити рішення органу з регулювання суперечок насамперед у частині системності обмежень та в частині нездійснення РФ альтернативних спроб інспекційного контролю.
- З огляду на досвід двох уже вирішених суперечок з РФ у СОТ, до чого ви готуєтеся за іншими справами, зокрема у справі про заборону транзиту та позову РФ проти України щодо санкцій і обмежень, накладених у відповідь на російську агресію?
- Щодо транзиту. Суперечка зараз в активній стадії. Відповідно до інформації, оприлюдненої СОТ, розгляд її очікується у грудні цього року. Процедура розгляду суперечки є конфіденційною і поки що ми не можемо розголошувати жодних деталей. Але, на наш погляд, ми подали достатньо ґрунтовну доказову базу. Але для СОТ це досить складна справа концептуально, адже вона зачіпає 21 статтю, де йдеться про глобальне право країни застосовувати будь-які заходи, якщо вона вважає, що є загроза її національній безпеці. Позиція України полягає в тому, що будь-які заходи що стосуються національної безпеки, мають бути обґрунтовані однією або кількома причинами. Крім того, на наш погляд, має бути чіткий зв'язок між заходами, які застосовуються, та є власне загрозою. З огляду на це, ми можемо говорити, що, по-перше, захід, який використала РФ, застосовано з незрозумілих причин, бо в жодному акті РФ не зазначено, чому було обмежено транзит в треті країни і в чому ж полягає загроза національній безпеці. І ще один важливий момент: ми не розуміємо, яким чином зупинка транзиту у треті країни пов'язана навіть з будь-яким гіпотетичним обмеженням, що стосується національної безпеки. Тому чекаємо рішення.
- Те, що Казахстан, Киргизстан та інші країни регіону, тобто країни-члени СОТ, які, власне, втрачають від заборони транзиту, не приєдналися до консультацій у цій справі, ускладнює для нас її розгляд?
- Насамперед втрачає Україна, бо ці країни можуть замістити наш імпорт товарами третіх країн. Тому це, найперше, наші втрати. Участь третіх країн у розгляді суперечок у рамках СОТ не є обов'язковою і глобально не впливає на процес розгляду. Звичайно, участь третіх країн допомагає панелі краще зрозуміти суть справи, дістати додаткову юридичну оцінку, почути якісь додаткові аргументи, зрозуміти, як ситуацію бачать треті країни, як її оцінити в глобальному контексті та чи має застосований захід вплив на треті країни. Але я не вважаю, що для цієї суперечки це необхідна умова. У нас від початку не було очікування, що ці країни до консультацій за цією справою приєднаються.
- Є ще одна цікава справа, цього разу України проти Казахстану стосовно антидемпінгових заходів щодо сталевих труб. Так от до консультацій у цій справі приєдналася як третя сторона РФ. Фактично продемонструвавши, хто на чиєму боці грає. Чи можна цю справу долучити до кейсу протистояння України та РФ у СОТ?
- Ця справа стосується антидемпінгових заходів, які були вжиті Євразійським союзом щодо продукції з України.
- Так, фактично це справа проти Євразійського союзу. Чи варто було її починати, зважаючи на це?
- Звичайно. Так, Євразійський економічний союз не є членом або суб'єктом СОТ, і заходи застосовуються на всю територію країн-членів Євразійського економічного союзу, частина з яких є членами СОТ. Україна має право порушити цю суперечку щодо будь-якого члена СОТ, на території якого застосовуються ці заходи. Зрозуміло, що на наше переконання, ці заходи не є обґрунтованими. У нас досить сильна позиція. Наше звернення до Казахстану, крім іншого, має на меті стимулювати наших торгових партнерів займати більш активну позицію в рамках Євразійського союзу, в контексті прийняття рішень, які мають вплив на експорт з України і застосовуються на території усього Союзу. Для нас це питання також має велике значення з огляду на потенційний вступ Республіки Білорусь до СОТ. Там ми зараз також вимагаємо скасування низки заходів, які, на наш погляд, Союз застосовує неправомірно, і які не відповідають вимогам СОТ. І якщо Білорусь та Казахстан ці заходи поширюють на свої території, це означає, що вони мають нести відповідальність за невідповідність цих дій нормам СОТ.
- Що сталося із позовом РФ проти України щодо санкцій та обмежень у відповідь на російську агресію?
- Консультації з РФ відбулися. Наразі справа на тій стадії, на якій вона була.
- Чекайте, консультації відбулися досить давно. Чому справа не рухається далі?
- Після консультацій з боку РФ не було подальших дій. Станом на сьогодні Україна не отримувала від РФ жодних інших документів, що стосуються цієї суперечки. Коментувати та оцінювати дії РФ ми не можемо.
- Але взагалі, теоретично, справа може завершитися лише консультаціями, без подальшої процедури розгляду?
- Взагалі, основне завдання процедури з урегулювання суперечок полягає в тому, щоб суперечки врегульовувалися ще на стадії консультацій. Якщо подивитися на статистику поданих запитів на консультації і вже ініційованих розглядів у СОТ, то запитів буде однозначно більше. Зрозуміло, що частина суперечок все одно іде далі, частина потім призупиняється.
- Але наразі ні про призупинення, ні про вирішення цієї суперечки не йдеться?
- На жаль, немає інформації, чи вважається така справа вирішеною. Кожна країна сама для себе визначає, чи змогла вона вирішити питання на етапі консультацій, чи варто йти далі за процедурою. Але ми готові до будь-якого розвитку подій. Нами зібрана доказова база у цій справі, готова попередня позиція. Ми не чекаємо. Ми розуміємо, якщо ідеться про РФ, то будь-яке рішення прийняте в рамках СОТ, торгівлі не стосується. Все, що робить РФ у СОТ, це не про торгівлю, це про торговельну агресію та відстоювання неконкурентних умов.
- Додамо трохи позитиву, чи змінилося ставлення українських виробників до співпраці з РФ, чи шукають вони нові ринки і чи це їм вдається?
- Шукають. Багато компаній переорієнтувалися вже на ринки третіх країн. Зросла також кількість компаній, які раніше не були експортерами, але почали виходити на зовнішні ринки. А головне, є значний відсоток бізнесу, який з самого початку створюється вже як орієнтований на експорт. Тобто, починаючи з запуску виробництва, компанії вже бачать себе експортерами, мають хороші експортні стратегії, націлені на певні ринки збуту. Це не означає, що вони починають експортувати з першого ж дня роботи. Але стратегічно вони готуються саме до цього. У нас є компанії, які планують вийти на експорт на третій рік роботи, на п'ятий, але у кожнім разі вони готуються і розвиваються саме у цьому напрямі, закладають це у свої стратегії, розвивають відповідно маркетингову складову, вивчають ринки.
- На експортній статистиці це позначається?
- Якщо взяти підсумки першого півріччя цього року, то позитивні тренди є. Зовнішньоторговельний оборот товарів і послуг, якщо порівнювати із попереднім періодом, збільшився на 12,3 відсотка у порівнянні з відповідним періодом минулого року, і становив 56,3 мільярда доларів США. Розмови про те, що у нас уповільнюються темпи зростання, не відповідають дійсності. У нас є невелике уповільнення, але воно не доходить навіть до одного відсоткового пункту. Так, сальдо торговельного балансу досі негативне, але насамперед на це впливає імпорт енергоносіїв, а не уповільнення експорту. Власне, на цьому необхідно наголошувати. Вся наша робота, що стосується енергоефективності, впливатиме на торговий баланс. Зокрема диверсифікації поставок, які також мають вплив на ціну. Подальша диверсифікація знижуватиме ціну й однозначно вирівнюватиме наш торговий баланс. І, звичайно, збільшення експорту.
Експорт товарів за цей період збільшився на 12,7 відсотка, або 2,6 мільярда доларів США, і становить 23,3 мільярда доларів США. Зростання відбулося за всіма групами товарів, крім АПК, де є падіння на 1,7 відсотка. З огляду на те, що ці товари посідають у нашій структурі експорту значну частку, то це падіння є доволі відчутним. Найбільше падіння відбулося через скорочення поставок олії, зерна, цукру і кондитерських виробів та продуктів із зернових культур. Ми зустрічалися з керівництвом Мінагрополітики, була нарада, на якій обговорювали це питання. Вони будуть з'ясовувати, чому це відбулося. Є підозри, що на цей показник вплинула порівняльна база минулого року, коли ми зібрали пікові врожаї та істотно збільшили експорт. У порівнянні з цією базою навіть хороший результат видаватиметься падінням.
При цьому в нас у грошах зростає експорт металургії, машинобудування, товарів хімічної промисловості та інших промислових товарів. У легкій промисловості фізичні обсяги впали, але виросла вартість. Це може бути пов'язано з тим, що ми почали експортувати трохи дорожчу продукцію, а дешевша пішла з ринків.
Якщо говорити про імпорт, то передусім йдеться про енергетичний сегмент. Але поряд з цим у нас зріс імпорт машинобудування, а ми розуміємо, що це один із показників оновлення засобів виробництва і, відтак, зростання економіки. Крім того, зростає імпорт хімічної продукції (органічних хімічних сполук, ліків, пластмас та полімерів, ефірних олій, гуми), металургії тощо.
І хочу підкреслити, що основний наш торговельний партнер - це ЄС, з питомою вагою у зовнішньоторговельному обороті товарів і послуг України 41,2 відсотка у першому півріччі цього року. Якщо говорити про експорт товарів і послуг до ЄС, то він виріс на 18,9 відсотка, або на 1,8 мільярда доларів США у порівнянні із попереднім періодом. Експорт лише товарів зріс на 1,6 мільярда доларів США і становить 9,8 мільярда доларів США. При цьому імпорт товарів з ЄС у нас виріс на 12,4 відсотка. І попри те, що ми досі маємо негативне сальдо, воно скорочується.
- Якщо говорити про експорт до країн ЄС, з чим пов'язане уповільнення зростання?
- Насправді темпи приросту впали не набагато і зумовлено це, знову ж таки, тим, що у нас знизилося постачання продукції АПК. Зрозуміло, що якщо у нас ЄС - це 40 відсотків торговельного обороту, то локальні чинники тут будуть спільними з глобальними.
Але бізнес продовжує шукати нові ринки та канали збуту. Звичайно, не всі компанії до цього готові. Але на місцевому рівні вже є усвідомлення того, що експорт це можливості, перспективи і надходження, які варті зусиль, витрачених на вихід на нові ринки. З іншого боку, кількість ілюзій щодо того, що експорт - це просто і не потребує витрат та підготовки, також зменшується.
Реальний сектор починає об'єктивно оцінювати переваги експорту та ризики, які з ним пов'язані. Бізнес вчиться працювати у нових умовах. І це насправді дуже важливо, адже експорт - це можливість заробити для себе і для країни. Це якісні зміни на виробництві, нові технології та інвестиції, вищі зарплати на підприємствах, які експортують. І зараз як у влади, так і в бізнесу, є розуміння того, що на ці якісні зміни може вплинути не лише уряд, а й кожен український підприємець або експортер. Ці кілька років ми працювали над тим, аби це розуміння було в кожного. Вірю в те, що Україна буде експортною країною! Експортуй!
З Наталією Микольською розмова велася під час її перебування на посаді Торгового представника України - заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі. Цими днями Наталія вже розпочинає дослідницьку роботу за стипендіальною програмою для лідерів з України "Ukrainian Emerging Leaders Program" у Центрі демократії, розвитку та верховенства права Стенфордського університету в США.