Другого лютого прем’єр-міністр України М.Азаров скасував розпорядження Кабміну Ю.Тимошенко №269 від 13 лютого 2008 р. і тим самим поновив дію розпорядження Кабміну В.Януковича №990 від 14 листопада 2007 р. Суть рішення М.Азарова в самому документі вказано дуже розпливчасто - «Про погодження місця розташування об’єкта». Однак якщо звернутися до першоджерела, виявиться, що в листопаді 2007 р. прем’єр В.Янукович своїм розпорядженням (яке тепер знову набрало чинності) погодив виділення 350 га землі в Мукачівському районі під туристичний об’єкт. Упритул до виділених земель - дача нинішнього міністра МНС В.Балоги, і те, що саме його постать незримо стоїть за всіма трьома розпорядженнями різних Кабмінів, - секрет Полішинеля.
Аванс на майбутнє?
Виділена Кабміном земля (яка до цього належала Мукачівському лісовому господарству та Чинадіївській селищній раді) - дуже ласий шматок. Знаходиться вона в центрі Закарпаття, в курортній зоні за якихось 15 км від Мукачевого. Тут відкрито джерела мінеральної води, яка має лікувальні властивості, поряд - санаторій «Синяк» з гірськолижним витягом. Сніг біля «Синяка» затримується довше, порівняно з низовиною, а добратися туристам сюди набагато зручніше, ніж на високогірні курорти. Поряд з виділеною землею - дача В.Балоги, на яку він приїжджає практично кожних вихідних. То чи міг головний «надзвичайник», відомий своїми «дрібновласницькими» інтересами, не накинути хазяйським оком на навколишні території, - питання риторичне.
Початкові дії, спрямовані на відчуження землі, припадають на період після помаранчевої революції, на часи першого керування В.Балогою МНС. Мукачівська районна рада, яку очолював сват міністра, створила комунальне підприємство «Центр сприяння розвитку туризму «Синяк», яке подало в обласну раду документи на погодження будівництва туристичного комплексу. У вересні 2006 р. керована в ручному режимі облрада погодила «Центру» матеріали про розташування об’єкта під забудову на території 350 га, що належить Мукачівському лісовому господарству та Чинадіївській селищній раді. Контроль за виконанням рішення поклали на першого заступника губернатора, рідного брата В.Балоги Івана. Показово, що погоджувальні документи облрада підписала 14 вересня, напередодні призначення В.Балоги главою президентського секретаріату.
Нова посада відкривала перед вихідцем з Мукачівщини не бачені раніше можливості, однак у випадку з 350 га землі існували певні труднощі - для відчуження цієї ділянки необхідне погодження Кабінету міністрів. А Кабмін тоді очолював В.Янукович, у котрого з В.Ющенком склалися напружені стосунки, що зрештою призвели до позачергових парламентських виборів 30 вересня 2007 р. Те, що президентський секретаріат регулярно загравав з «ворожим» Кабміном В.Януковича на противагу «дружній» Ю.Тимошенко, - ні для кого не було секретом. Так само, як і те, що через регулярне невиконання обіцянок, даних В.Балогою «регіоналам», останні сприймали керівника СП не інакше як «перманентного кидайла». А проте 14 листопада 2007 р., через півтора місяця після позачергових виборів, прем’єр В.Янукович таки підписав розпорядження №990, яким погодив місце розташування туристичного комплексу на 350 га землі в Мукачівському районі. Була це особиста подяка В.Балозі за виконану роботу чи аванс за майбутню - знають тільки вони. Однак за своєю суттю розпорядження Кабміну стало царським подарунком для керівника СП (для порівняння, під гірськолижний курорт «Буковель» на Прикарпатті було виділено 298 га). Вищий виконавчий орган погодив виділення комунальному підприємству 303,7 га землі Мукачівського лісгоспу та 43,3 га землі Чинадіївської селищної ради, причому не в оренду, а в постійне користування. Через два тижні в Ужгороді було терміново скликано сесію облради, яка надала Центру сприяння розвитку туризму «Синяк» цю землю для будівництва туристичного комплексу. Депутатів переконували, що Центр вкладе в будівництво 150 млн. доларів, при цьому, за підрахунками Держземагентства, тільки за втрати лісогосподарського виробництва, пов’язані з вилученням 350 га, потрібно компенсувати понад 100 млн. гривень. Звідки такі кошти (які набагато перевищують бюджет Мукачівського району) в комунального підприємства - ніхто не пояснив. Перед голосуванням фракція БЮТ закликала депутатів не підтримувати земельний дерибан через тіньові схеми, однак необхідна кількість голосів «за» таки знайшлася. За іронією долі, рішення облрада ухвалила 29 листопада - того ж дня, коли у Верховній Раді було створено демократичну коаліцію, яка висунула на посаду прем’єра Ю.Тимошенко. І це незабаром безпосереднім чином позначилося на питанні виділення землі. Чвари, що почалися між прем’єром і президентом, призвели до того, що 13 лютого 2008 р. Ю.Тимошенко скасувала розпорядження В.Януковича від 14 лютого 2007 р. через «відсутність обґрунтування площ земельних ділянок та порушення регламентних вимог».
Видно, це рішення добряче зачепило керівника СП, відразу після нього в одному з контрольованих В.Балогою обласних ЗМІ з’явилося гнівне інтерв’ю директора Центру Івана Матоли, в якому він, по-перше, категорично заперечив причетність до земельної ділянки В.Балоги, «котрий підтримує перспективні ідеї місцевої влади, за що йому дуже вдячні жителі району». По-друге, з гіркотою розповів про зірвані плани будівництва туристичного комплексу («готелі на три тисячі відпочиваючих, паркові зони, гірськолижні витяги…»). По-третє, пройшовся по Ю.Тимошенко, яка «встромляє палиці в колеса органам самоврядування». Де Центр збирається взяти кошти на будівництво комплексу, директор не уточнив…
«Під напругою…»
Кореспондент DT.UA побував на околиці с. Грабівниця (яке належить Чинадіївській селищній раді), щоб побачити цю місцевість на власні очі. Виділену Кабміном земельну ділянку і дачу В.Балоги розділяє дорога, яка веде в с. Синяк до однойменного санаторію. Ліворуч за металевою сітчастою огорожею - кілька будинків для відпочинку та сторожки для охорони. На територію дачі затікає гірська річка, через яку встановлено дерев’яні містки з поручнями. Довкола багато попереджувальних табличок: «Приватна власність. Під охороною і відеонаглядом». Навпроти дачі починається виділена земельна ділянка, огороджена високою металевою сіткою. Що здивувало - розвішані на сітці таблички «Огорожа під напругою». Якщо такі засоби охорони встановлено по всьому периметру величезної ділянки, можна лише уявити, скільки це коштувало «комунальному підприємству». Поряд з ділянкою ведеться інтенсивне будівництво, їздить спеціальна техніка. Один з робітників повідомив журналісту, що будується житловий корпус для В.Балоги, однак вдаватися в подробиці не схотів. Кілька мешканців села, з котрими поспілкувався автор матеріалу, розповіли, що міністр приїжджає сюди майже кожних вихідних. Із тим, що В.Балога огородив величезну територію лісу (а в селі всі знають, що зробив це саме він), люди вже почали миритися. Правда, багатьох обурює, що більше не можна ходити по гриби до лісу, який тут вважали спільним для всіх, а також неадекватні засоби охорони - кількох дітей, які намагалися пробратися в огороджений «заповідник» по ягоди, вдарило струмом. До речі, сотка землі в цій місцевості коштує близько чотирьох тисяч доларів, а до кризи за неї давали й більше. Краєвиди тут і справді мальовничі. І хоча гірськолижний сезон закінчується раніше, ніж на високогірних курортах, зате відпочивати й лікуватися тут можна цілий рік. То хіба можна було утриматися від спокуси безплатно забрати ці землі в держави в комунальну власність? Відповідь очевидна. Що ж до застосованих В.Балогою схем перетворення комунального майна на приватне з подальшим продажем «надлишків», то «ДТ» писало про це неодноразово…
Норми проектування туристичних закладів вимагають закладати на одного відпочивальника 65-
80 квадратних метрів площі. Отже, на 350 га можна побудувати туристичний комплекс на 45 тис. людей! Розмах не може не вражати. Яким чином Центр сприяння розвитку туризму «Синяк» збирається освоювати ці величезні території, теоретично міг би розповісти його директор І.Матола. Підприємство зареєстроване в Чинадійовому на вул. Волошина, 55. Це самісінький центр селища, поряд із замком «Сент Міклош», однак ніякого Центру тут немає, і місцеві селяни про нього нічого не знають. Голова селищної ради, почувши про приїзд журналіста, одразу кудись заквапився, відмовившись від будь-яких коментарів. Сліди І.Матоли вдалося знайти в Мукачівській районній раді. Працівник відділу, що займається туризмом, з дозволу директора Центру таки дав його номер телефону журналісту. Першим реченням, яке вимовив І.Матола після дзвінка, стало: «Ви знаєте, я не дуже в курсі справи, бо це не є моєю основною роботою. Це як хобі…». Директор Центру пообіцяв зустрітися й дати відповіді на запитання, однак обіцянки не дотримав. Неодноразові нагадування й приїзди журналіста в Мукачеве нічого не дали. Спочатку І.Матола був «дуже-дуже зайнятий», затим просив залишити в райраді запитання в письмовому вигляді (що було зроблено), після цього знову був «дуже-дуже зайнятий», а потім просто перестав піднімати слухавку. Втім, джерела, яким можна довіряти, повідомили DT.UA, що комунальне підприємство існує лише де-юре, ніяких працівників там немає, так само, як і коштів на рахунку.
Невдало закінчилася спроба з’ясувати щось і через Кабмін. Один з опозиційних нардепів направив на ім’я М.Азарова звернення з проханням обґрунтувати виділення Центру величезної території в курортній зоні. Секретаріат Кабміну чомусь переадресував звернення Міністерству освіти і науки, яке не має до цієї справи ніякого стосунку (Державна служба туризму та курортів, яка, ймовірно, готувала обґрунтування до розпорядження Кабміну, до адміністративної реформи входила до Мінкульту, а нині розглядається питання про її передачу Міністерству інфраструктури). Звернення фактично приречене блукати довгими коридорами Кабміну, при цьому складається враження, що влаштовано це навмисно. Відповідь на нього рано чи пізно мають дати, і його, звісно, буде цікаво почитати. Але загалом у цій історії і так усе зрозуміло. Виникає тільки одне риторичне запитання - якщо вищий виконавчий орган вважає нормальним віддавати в постійне користування величезні площі курортної землі якійсь незрозумілій структурі, яка не має коштів, зареєстрована за «лівою» адресою на підставну особу, то що тоді тут вважають корупцією?..
P.S. 5 березня 2008 р. прем’єр Ю.Тимошенко скасувала ще одне схоже розпорядження Кабміну
В.Януковича - від 17 жовтня
2007 р. - про передачу майнових комплексів військових містечок та житлового фонду в Мукачевому з державної власності в комунальну. Про те, як В.Балога організував фіктивний аукціон з підставними особами й прибрав за дуже низькими цінами величезні площі в самому центрі Мукачевого, «ДТ» писало в березні 2008 р. Зважаючи на останні події - чи варто очікувати від Кабміну М.Азарова ще одного «скасування скасування» розпорядження?..