Ідея створити в Україні Міністерство у справах ветеранів обговорюється вже кілька років.
У неї багато прихильників, але й супротивників теж не бракує. І цілком очікувано, що як тільки процес активізувався і перейшов у площину конкретної роботи, посилилася й критика цієї ініціативи. Навіть більше - в інформаційному просторі з'явилися всілякі конспірологічні теорії: мовляв, навіщо взагалі створюється нове відомство і що від цього отримають українські ветерани.
Відразу хочу чітко заявити: Міністерство у справах ветеранів - це насамперед інструмент для побудови в Україні ефективної системи соціального захисту ветеранів та учасників бойових дій - за аналогією до тих, що давно працюють у США, Австралії, Канаді, Хорватії. І причина, чому цей інструмент знадобився, проста: чинна нині система соцзахисту українських ветеранів забюрократизована, хаотична і, як наслідок, неефективна. Сотні тисяч людей мають статус учасника бойових дій, але не отримують належної уваги з боку держави. Тому відкладати розв'язання цієї проблеми на потім було б недалекоглядно і просто безвідповідально. Потрібна чітка державна стратегія подолання коротко- і довгострокових наслідків російської агресії. А ці наслідки є і будуть.
Тому, коли критики нового міністерства починають казати, що так ми тільки роздуємо чиновницький апарат, я відповідаю: "Ні, це єдиний спосіб оптимізувати нинішні процеси". Адже питаннями соціального захисту ветеранів і учасників бойових дій на сьогодні займаються 20 міністерств і відомств, а також органи місцевого самоврядування. У результаті жодне з них не несе повної відповідальності, а страждають від цього ветерани і члени родин загиблих.
Щоб остаточно відкинути спекуляції, внесу повну ясність: хоча я з самого початку активно просуваю ініціативу створити Міністерство у справах ветеранів, сам претендувати на посаду очільника міністерства не збираюся. Усі розмови про те, що Третьяков, мовляв, робить міністерство під себе, в якихось особистих цілях, абсолютно необґрунтовані. Моя амбіція, як голови комітету у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників АТО і людей з інвалідністю полягає в тому, щоб закони стосовно соцзахисту ветеранів, які розробляються, зокрема, й у нашому комітеті, мали реальне втілення, і щоб це відчули насамперед самі ветерани. А без нормального функціонування системи комплексного захисту інтересів і забезпечення ветеранів ці закони не даватимуть належного ефекту.
Сім відомчих няньок
На сьогодні в Україні налічується 1,3 мільйона ветеранів війни, з них 350 тисяч - учасники АТО. Здебільшого це активні люди у віці 20-40 років. І мені як голові профільного комітету постійно доводиться чути про складнощі у стосунках ветеранів із виконавчою владою. Я регулярно зустрічаюся з учасниками бойових дій, які питають про одне й те саме: "До кого йти з нашими проблемами? В які двері стукати, щоб отримати інформацію, захист, консультацію - все те, чим держава зобов'язана нас забезпечити?" Вони просто не розуміють, куди йти зі своїми проблемами та бідами, хто їхні права захищає, яке відомство і які документи видає, і на які права й пільги вони можуть претендувати. Це щоденна реальність.
Нині соціальна допомога учасникам бойових дій обмежується пільгами. Але завдання, які мають вирішуватися в цій сфері, набагато ширші й складніші. Це й повернення людей, які пройшли війну, до мирного життя, і допомога у працевлаштуванні, і реабілітація. І, зрештою, виховання в суспільстві належної поваги до військової служби, мотивації громадян обирати військову кар'єру. На жаль, жодне з наявних відомств не створювалося для вирішення цих завдань.
Міністерства і відомства постійно скидають зобов'язання одне на одного, бояться повноважень і відповідальності, тим більше що часто чітких меж їхньої відповідальності не визначено. І як наслідок реалізація багатьох законодавчих ініціатив затягується. Нинішній склад парламенту ухвалив понад 30 законів щодо соцзахисту ветеранів (зокрема ветеранів АТО) і членів родин загиблих, але частина цих законів, як і раніше, не працює.
Наведу конкретний приклад такої бюрократичної тяганини. Тривалий час не було врегульоване питання надання статусу інваліда війни учасникам антитерористичної операції, які зазнали інвалідності у зв'язку з участю в АТО. Проблема полягала в тому, що два міністерства - Мінсоцполітики й МОЗ - протягом року не могли вирішити, який орган повинен встановлювати причинно-наслідковий зв'язок інвалідності з участю в АТО і підготувати відповідний порядок. І поки розбиралися, людям, які зазнали інвалідності в АТО, оформляли її "у зв'язку із загальним захворюванням". І через це вони не мали права на відповідні пільги, що належать особам з інвалідністю, якої вони зазнали на війні. Так, зараз питання вже вирішено, але нашому комітету довелося рік боротися з чиновниками й відповідати на запити учасників АТО з усієї України.
Ще один не до кінця врегульований момент нинішньої системи соцзахисту ветеранів стосується витрачання фінансів. Виділені кошти розтікаються по всіх цих структурах, частково йдуть на утримання апарату, і в результаті ми маємо хронічну проблему неефективного використання грошей з держбюджету. Тим часом забезпечити цільове використання коштів і одночасно контроль за їх витрачанням можна тільки в разі, якщо за це відповідатиме один держорган.
Зрештою, ветеран повинен мати можливість в одному віконці отримати як інформацію про свої права, так і все йому належне. Законодавчо ветерани забезпечені добре. Але фактична реалізація цих прав - нині дуже довгий і складний шлях.
Поточний стан речей у цій сфері, безперечно, потребує зміни ситуації. Слід запустити дієвий механізм реалізації соцзахисту в цій сфері й створити один державний орган, який нестиме відповідальність за ефективну реалізацію державної стратегії (політики) соціального захисту ветеранів. Про те, що саме такий шлях є ефективним і конструктивним, говорить і міжнародний досвід.
Ми вважаємо, що створення Міністерства у справах ветеранів забезпечить належний контроль за виконанням бюджетних програм, істотно спростить процедуру оформлення документів та отримання пільг - адже всі питання щодо соціального забезпечення учасників АТО і членів родин загиблих вирішуватимуться в одному відомстві. Це також дасть змогу системно підійти до вирішення питання соціального захисту ветеранів, військовослужбовців та членів їхніх родин та виробити філософію і стратегію держави в цьому питанні.
На основі міжнародного досвіду
Міністерства у справах ветеранів є в США, Канаді, Австралії, Хорватії, низці інших країн. Цього року створено навіть у Китаї. І Україні є чого в них повчитися.
В Америці переконані, що належне ставлення до ветеранів є запорукою сильної армії, здатної обстоювати інтереси, незалежність і суверенітет держави. А сам ветеранський рух представляють сильні й розвинені організації, до яких прислухаються і уряд, і парламент.
За останній рік я двічі побував у Сполучених Штатах, де провів безліч зустрічей із представниками Сенату й Конгресу, міністерства у справах ветеранів США, ветеранських організацій. Усі вони висловили повну підтримку ініціативи створити аналогічне міністерство в Україні і заявили про готовність ділитися досвідом та власними напрацюваннями.
Зокрема, під час останньої поїздки в березні цього року вдалося досягти домовленості про партнерство і співробітництво з головою комітету Конгресу США з питань ветеранів Філом Роу, першим заступником міністра у справах ветеранів Томасом Боуманом, директором розвитку ініціатив трансатлантичного лідерства Німецького фонду Маршалла в США Кевіном Котрелом.
Фахівці міністерства у справах ветеранів США готові сприяти робочій групі з підготовки створення аналогічного відомства в Україні. Крім того, американська сторона надала нам інформацію про власну структуру, модель і підходи до надання послуг ветеранам. Незабаром у Києві за підтримки Фонду Маршалла відбудеться міжнародна конференція про найкращі практики соціального захисту ветеранів. Спікерами на цьому заході виступатимуть провідні фахівці в цій сфері зі США, Великої Британії, Канади й інших країн.
На всіх зустрічах у Штатах я виголошував одну важливу тезу: питання соціального захисту ветеранів не менш важливе, ніж постачання летальної зброї для нашої країни. І за результатами візиту ще раз переконався: що більше ми залучимо до нашої спільної справи зацікавлених сторін, заручимося підтримкою союзників за кордоном, то швидше нам вдасться налагодити нормальну роботу системи соцзахисту ветеранів в Україні.
Процес стартував
Коли наш комітет вийшов з ініціативою створити Міністерство у справах ветеранів, у нас уже було розуміння того, що для України оптимальною буде модель побудови подібної структури в США. У 2018 році процес нарешті активізувався.
27 лютого Верховна Рада ухвалила постанову №7505 про звернення до Кабінету Міністрів України щодо створення Міністерства у справах ветеранів. При нашому комітеті вже створено робочу групу, яка займається розробкою діловодства, штатного розпису, бюджету, структури департаментів і управлінь. До неї ввійшли представники міністерств і відомств, громадських організацій, волонтери й експерти. Підготовка ведеться в щоденному форматі, у травні-червні плануємо провести комітетські слухання, де публічно все презентуємо. Очікуємо, що повноцінна робота Міністерства у справах ветеранів розпочнеться в січні 2019 року.
Зауважу, що ми дуже зацікавлені в тому, щоб створення міністерства було публічним, відкритим і прозорим, з урахуванням думки й бачення людей, для яких створюється міністерство. Саме тому до процесу залучено багато громадських активістів, волонтерів і представників ветеранських організацій. Усі рішення про створення міністерства проходитимуть громадську експертизу.
Понад те, я переконаний, що апарат Міністерства у справах ветеранів має на 30-40% складатися саме з ветеранів. За таким принципом воно працює в США і європейських країнах. Максимальне залучення ветеранів до роботи відомства буде дуже корисним для нової структури, бо ніхто краще за них не знає про потреби і проблеми захисників нашої країни. Для цього наш комітет вирішив звернутися до Міністерства освіти, Національного агентства з питань державної служби й Національної академії державного управління при президентові України з пропозицією запровадити в деяких навчальних закладах спеціальні курси для підготовки ветеранів до проходження конкурсу на держпосади.
Отже, процес створення міністерства стартував. Наші воїни, які проливали кров за Україну, повинні отримати той рівень турботи від держави, на який вони заслуговують.