UA / RU
Підтримати ZN.ua

Голова Харківської ОДА Ігор БАЛУТА: "Механізм утримання ситуації в регіоні простий: влада—бізнес—силовики"

Консолідована позиція влади, бізнесу й силовиків, дозволила нам розпочати конструктивну розмову з групами місцевих жителів, налаштованих проти Майдану й нової влади.

Автор: Інна Ведернікова

Днями DT.UA стало відомо, що 21 лютого, перед спішним вильотом з Києва Віктор Янукович набрав номер довіреної людини - одного з заступників АП. Президент запропонував супроводити його в першу столицю України - Харків. Стверджуючи, що на здивоване запитання: "Навіщо?", Янукович відповів: "Будемо створювати нову країну". А на запитання: "Як назвемо?", сказав: "Та хоч Китай..." Але планам екс-президента не судилося збутися. Чи то місцеві еліти виявилися не готовими, чи то Верховний головнокомандувач "патріотично налаштованих військових" гостинно запропонував Віктору Федоровичу етапуватися в Ростов-на-Дону.

Та з самого початку Харкову приділялася роль епіцентру сепаратистського руху. Анонсований на 22 лютого з'їзд місцевих рад Південного Сходу мав дати старт розчленуванню України. Але Харків дивом уник цієї ролі тоді. І продовжує, з Божою поміччю, й сьогодні.

Завдяки кому ситуація в Харкові відносно стабільна? Які ризики криються за видимим спокоєм тримільйонного регіону? Передусім про це розмова з нинішнім головою Харківської обласної державної адміністрації Ігорем БАЛУТОЮ. Колишнім лікарем, активним учасником Помаранчевої революції 2004 року, багаторічним соратником Арсена Авакова за часів його губернаторства. На посту голови ОДА Балута публічно не надто активний. Однак він перебуває всередині найгарячіших процесів нинішньої історії регіону й країни.

- З'їзд місцевих еліт Південного Сходу, постійні бійки між прихильниками й противниками Майдану, побоїще з убитими й пораненими на Римарській, чотири (!) штурми обласної адміністрації, російські прапори, створення Харківської народної республіки, обрання народного губернатора й замах на Кернеса... Все це, Ігоре Мироновичу, було, й не мені вам про це розповідати. Іскрить. Однак полум'я не займається. Чому? А точніше, завдяки кому? Вам? Арсену Авакову й Віталію Данилову? А, може, іскри вдається гасити Геннадію Кернесу й Михайлу Добкіну, які мутували в патріотів під патронатом Ігоря Коломойського? Хто взагалі нині реально керує областю?

- Не перебільшуймо ролі всіх перерахованих вище особистостей в історії. Усього лише з тієї причини, що, попри соціологію, де ми справді виявилися прикордонними відносно більш радикально налаштованих і російсько-орієнтованих Донецька й Луганська, головна роль дісталася саме харків'янам і жителям області. Не забуваймо, що Харків достатньо освічене й культурне місто. Перша столиця України. Люди вчасно змогли розібратися в ситуації, що склалася в наших сусідів, і зробити при цьому правильні висновки. Хоча, звичайно, ролі кожної з названих особистостей у харківській історії ніхто не скасовував.

- Тим більше що події в Харкові почалися значно раніше, ніж у Донецьку й Луганську. І якщо вже хто й зумів вчасно зорієнтуватися й ухвалити правильні рішення в Харкові, то це були аж ніяк не прості харків'яни. А люди, що представляють центри впливу у владі й бізнесі.

- Так, у нас забурлило раніше. Але обласні адміністрації захопили шостого квітня синхронно у всіх трьох регіонах. Причому в Харкові з найбільш руйнівними наслідками. Будинок горів. У результаті ми вирулили з того глухого кута тільки завдяки оперативним і збалансованим діям команди обласної влади з першого дня роботи. Тобто ще на початку березня ми зробили правильні кадрові зміни в силових структурах. Управління МВС області очолив полковник міліції Анатолій Дмитрієв. Почали ротацію кадрів. Це складний і повільний процес. Тільки тепер я можу сказати, що ми повністю укомплектували склад заступників і вийшли на якусь більш-менш міцну опору в середовищі силовиків. Пройшовши і через прямий саботаж, і через невпевненість, що передавалася від середньої ланки нижній. Більше того, дуже довго руйнувалася система Служби безпеки й формувався образ друга в особі Російської Федерації. До того ж розгубленість силовиків після подій у Києві. Все-таки 42 відсотки харків'ян віддали голоси за Віктора Януковича. Цю цифру логічно екстраполювати й на правоохоронні органи. Нам справді було таки важко втримувати в ті дні ситуацію.

- І все-таки, розкрийте схему взаємодії в трикутнику Аваков - Кернес - Балута, яка дозволила утримати ситуацію тоді й утримувати її зараз.

- Я б говорив про інший трикутник: влада - бізнес - силовики. Що, власне, і входить у механізм, який нині тримає місто й область. І тільки потім уже про персоналії й прізвища. Про силовиків ми вже сказали.

- Про владу, припустимо, теж. Ви стовідсотково людина Авакова.

- Я людина команди, що взяла на себе відповідальність за країну. І на довіреній мені ділянці роблю все, що можу.

- Добре. Бізнес.

- Харків не має таких серйозних олігархів, як Донецьк. У нас бізнесмени трохи іншого рівня, і, на щастя, почуття реальності не покинуло їх так явно, як це сталося в Донецьку. Треба розуміти, що коли ти довго перебуваєш на піку процесів, то можеш помилково подумати, що повністю контролюєш ситуацію, і керована тобою машина поїде туди, куди тобі треба. Однак може статися збій. Особливо, якщо набрав позамежну швидкість, намагаючись утриматися за кермо.

- Хочете сказати, що Рінат Ахметов, який вийшов із летаргічного сну і тепер щодня виступає зі зверненням до народу Донбасу, даремно б'є по гальмах?

- Нічого не буває даремно. Ахметов уже після приїзду прем'єра Яценюка в Донецьк 11 квітня заявив публічно про свою позицію. Він уже тоді не торгувався. Але однаково спізнився. Як бачимо, гальмівний шлях машини, двигун якої було заведено відразу після революції, може виявитися занадто довгим і травматичним.

У Харкові ж, попри низку відомих спроб дестабілізувати ситуацію, Геннадій Адольфович Кернес уже 23 лютого, прилетівши з Москви, публічно відправив Віктора Федоровича в минуле. Що перевело подальшу дискусію гравців області в якісно інше русло. І навіть наступні спроби мера Харкова показати, зокрема
мені, хто в домі хазяїн, мали вже принципово інший відтінок. Внутрішньоукраїнський. Ну а після трагічних подій 14 березня на Римарській, коли було розгромлено офіси "Просвіти" й "Правого сектора", ми з міською владою стали повними однодумцями. Про що, власне, відразу й заявив Кернес. Саме того дня тут усі зрозуміли, що треба зупинитися. Що це вже гра на розвал країни.

- Про нові правила домовлялися того ж дня?

- Нові правила нам довелося виробляти з коліс, домовляючись насамперед з людьми. Консолідована позиція влади, бізнесу й силовиків, дозволила нам розпочати конструктивну розмову з групами місцевих жителів, налаштованих проти Майдану й нової влади. Ми просто почали з ними працювати. Говорити. Про місцеве самоврядування, про федералізацію, про децентралізацію. І нам вдалося переломити ситуацію - людей, готових слухати, на площі дедалі більшало. А радикально налаштованих меншало.

Водночас усе чіткіше простежувалася поява людей і смислів, інспірованих ззовні. Ці люди не хотіли ні говорити, ні слухати, а вимагали сесію обласної ради, оголосити про створення федеративної республіки з подальшим відділенням. Тобто схема в трьох областях була заряджена абсолютно однаково, і з нею, власне, Донецьк, Луганськ і Харків і ввійшли в шосте квітня, коли сталося захоплення будівель державних адміністрацій. Близько 600 агресивно налаштованих людей, світлошумові гранати, палаючі шини у вікна...

- Оперативне залучення силовиків з Вінниці, які звільнили ОДА вже наступного ранку, - теж результат єдності основних гравців області?

- Сьомого квітня ситуацію врятували справді прибулі спецпідрозділи, які разом із нашою міліцією звільнили будівлю адміністрації. Було заарештовано понад 60 осіб. Прибулі силовики перебували в Харкові ще близько тижня. Потім, як я вже казав, була планомірна, виважена й професійна робота. Перманентна ротація кадрів, насамперед у силових структурах, із залученням психологів і фахівців у цій сфері. У результаті на перший план було висунуто працівників, які мають не тільки кваліфікацію, а й авторитет. Тобто тих офіцерів, за якими люди підуть. Інакше у воєнний час не можна.

Оскільки ситуація була напруженою, і до діалогу були схильні не всі учасники конфлікту, за півтора місяця було заарештовано понад 200 осіб. Органи правопорядку ще в зародку
зачистили містечко на площі Свободи. На тій простій підставі, що в нас в області проводилася антитерористична операція. Зауважу, без залучення будь-яких громадських дружин і сил, що я вважаю абсолютно логічним - кожен повинен займатися своєю справою. Охочі ж захищати область можуть і сьогодні йти служити в міліцію, де сформовано спеціальні підрозділи "Харків-1", "Харків-2" й "Слобожанщина".

Що стосується інших популярних нині методів - якихось озброєних народних дружин, батальйонів, гонорарів за "зелених чоловічків", то, за всієї поваги до пана Коломойського, я не вітаю таких методів.

Бізнес весь цей час на оперативному зв'язку. Ми регулярно спілкуємося з бізнесменами. Всеволод Кожемяко став координатором наших контактів. У результаті з їхньою допомогою вирішуються питання матеріального забезпечення силових підрозділів як в області, так і тих, що беруть участь в АТО в Донецькій і Луганській областях. Адже нині сили АТО сконцентровано не тільки в Ізюмі. У нас досить велика протяжність кордонів із гарячими областями. 30 блокпостів охороняють цей кордон.

Плюс діалог з міською радою, що не припиняється. Геннадій Адольфович, звичайно, сам займався цією роботою. І заяви міськради, якщо ви пам'ятаєте, були ще більш проукраїнські, ніж обласної ради.

- Проте нинішній кандидат у президенти Михайло Добкін по гарячих слідах заявив, що замах на Кернеса був вигідний владі.

- Я думаю, що він уже шкодує, що зробив таку заяву.

- А ви не шкодуєте, що стали не повноцінним водієм машини, а посередником у цьому бермудському трикутнику інтересів і переділу сфер впливу в галузі? Війна закінчиться, Аваков, Кернес і Добкін знову стануть ворогами. А ви?

- Я в нинішній історії не розрізняю жодних сфер, інтересів і партій, крім партій хороших людей і поганих. Крім тих, хто за Україну і проти. Про мою команду ми вже говорили. А що ж до Добкіна і Кернеса, то сьогодні вони за Україну. І це головне.

- Як і пан Данилов? Адже для вас не буде новиною, що схема організації сепаратистських провокацій тільки з одного боку ґрунтується на таких, як Гіркін-"Стрілок" із Підмосков'я. Ці заслані козачки, як павуки. Будівельним матеріалом для їхнього павутиння насамперед слугує місцевий кримінал. І тільки потім - співчуваюче населення. Складається враження, що пан Данилов тут, у Харкові, запечатав склади з будівельним матеріалом. Втримавши криміналітет від активної участі в цій історії. Адже зв'язки в нього в цьому середовищі були давно. Та й "дніпропетровці" ще досвідом поділилися.

- Пана Данилова я вважаю патріотом України та української державності. Тому ми контактуємо. І, знаєте, у мене сьогодні був іще один пан - Шенцев. І вчора теж. Дві години й годину. І це нормально. Ми говоримо про ті речі, які зараз турбують і їх, і харків'ян. Ми координуємо дії. І повірте мені, я розумію цих людей, їхня позиція мені дуже близька, і ніякого другого дна я не бачу. Ось ви зараз де? У Києві? А я в Харкові. І це дуже велика різниця. А ще більша, коли ти приїжджаєш в Ізюм чи у Сватово, куди повертаються автобуси з силовиками зі Слов'янська або Луганська... У всіх наших головах - і цих людей, і моїй, і Авакова, і Кернеса, і Данилова, - щось необоротно перевернулося.

Більше того, навряд чи варто зводити роботу губернатора та обладміністрації тільки до якихось посередницьких і тіньових функцій. Навіть у такій критичній для всіх ситуації. Так, Геннадію Кернесу, Михайлу Добкіну, як, утім, і вищезгаданому панові Віталію Данилову, є з ким налагоджувати контакти й без мене. Отже, в цьому сенсі я справді навряд чи за кермом. Але в мене свої функції, свій театр ляльок. Та й у нас в області взагалі-то стабільні економічні показники. Ми ось добре закінчили посівну...

- Ігоре Мироновичу, заради Бога, про посівну давайте в мирний час. От хіба тільки про сланцевий газ. У ряду закордонних експертів є теорія: Росія б'є на Сході саме по тих територіях, де розвідку сланцевого газу веде кампанія Shell. Слов'янськ - центральна точка величезного родовища під назвою "Юзівський проект". Така геополітична інтрига, де стривожена санкціями Росія намагається запобігти втратам на ринку продажу свого природного газу. Експерти зазначають, що запаси палива
XXI століття на нашій території можуть кардинально змінити енергетичну політику не тільки України, а й Європи. Що скажете? Особливо зважаючи на те, що родовище охоплює території не тільки Донецької, а й Харківської областей.

- Як один із факторів - можливо. Але мені як голові Харківської обласної адміністрації важко здогадуватися про плани Володимира Путіна.

Однак хоч би якими були причини інспірованих сценаріїв, ясно одне: з сепаратизмом і подібними проектами будь-якої країни на твоїй території потрібно боротися. Професійно, жорстко, оперативно.

- Ви вважаєте, що влада в Донецьку й Луганську запізнилася?

- Часовий люфт у два-три дні, коли і в Донецьку, і в Луганську в будівлях ОДА перебували озброєні люди, а співчуваючий народ іще не підтягнувся на мітинги, справді був згаяний. Хоча я відповідаю за свій регіон і не маю права засуджувати і вказувати на недоліки.

- Однак круглі столи нині збираються саме за цим. Щоб виявити недоліки і знайти вихід. Він є взагалі? Після того, як матері поховали своїх дітей у Чернівцях і Рівному, в Одесі й Слов'янську... Скажу вам одну не надто приємну річ. Я отримала величезне задоволення від спілкування з губернатором Донецької області Сергієм Тарутою за два тижні до взяття ОДА. І плекала великі надії на його позицію та мудрість. Йдеться не про те, що сталося потім у Слов'янську, Донецьку, Краматорську... Не його сценарій. Ідеться про те, що на круглому столі в Києві Сергій Олексійович, розкриваючи проблеми регіону, підкреслено ігнорував помилки самого Києва.

- Усе це ми ще маємо перетравити. Ось зараз у мене немає відповіді на запитання про прощення й примирення. Чи можливе воно після похорону і на Заході, і на Сході?... Не знаю. Припинити АТО? Хто тоді візьме на себе відповідальність за припинення бандитизму? З іншого боку, як його припинити, якщо ціле місто живе в цьому?.. Я намагався відповісти на це запитання для себе. Поїхав під Слов'янськ, узяв бінокль, поставив себе на місце солдата. Дах п'ятиповерхівки. Озброєні мужики в масках і камуфляжі тягають якісь білі мішки. Облаштовують вогневу точку. Поверхом нижче жінка щось варить біля плити. Нижче хлопчик років шести дивиться мультик по телевізору. Ще нижче сивий літній чоловік затягується цигаркою на балконі... Я не знаю, що з усім цим робити.

Зате точно знаю, що влада повинна оперативно розслідувати всі злочини - на Майдані, в Одесі, у Слов'янську, Маріуполі... І розпочати обіцяні реформи - конституційну, місцевого самоврядування. От особисто мене це заспокоїло б. Для мене, наприклад, немає трагедії в тому, що обласні адміністрації у процесі децентралізації влади були б розпущені чи якось переформатовані. Тому що це крісло - не самоціль. Тому що мета в іншому: заспокоїти людей і повести за собою. І мені здається, що сьогодні на круглих столах влада дає чіткий пас як лідерам Донецька і Луганська, так і їхньому населенню. Намагається знайти точки дотику.

Що ж до Тарути, то я не можу судити про його помилки. Я думаю, що всі ми сьогодні чудово усвідомлюємо і свої помилки, і наші загальні ризики.

- Які ризики усвідомлюєте ви?

- Воєнні дії Російської Федерації. Не знаю, як прямо зараз - вони ніби відійшли на
30 км, - але донедавна це було можливо.

- Ви боїтеся вторгнення?

- Просто знаю, що це буде велика проблема для регіону. Знаю, що ми точно зможемо утримувати агресора, але скільки часу - не можу сказати.

- Якщо це станеться в Донецьку й Луганську, ви думаєте, що ваша область упаде під масою співчуваючих імперії?

- Все залежить від її апетитів. Сьогодні ми поки ще можемо контролювати потік диверсійних груп, які стабільно закидаються на нашу територію. Але ключове - можемо контролювати чи поки що мало закидають. Розумієте різницю?

Якщо відкинути фактор зовнішньої загрози і повірити в те, що Рінату Ахметову все-таки вдасться зупинити вантажівку, яка мчить Донбас в ополонку, то великий ризик - уже не федералізація, а феодалізація України. Створення якихось удільних князівств і зон впливу.

- Ви ще про Ахметова чи вже про Коломойського?

- Я про Україну.