Вразило абсурдністю. Жахнуло своїми потенційними наслідками для України.
Гнів і обурення знаходили вихід не тільки в постах у соціальних мережах. Увечері на Майдані в Києві на попереджувальну акцію "Червона лінія" зібралося кілька сотень протестувальників, які символічно продемонстрували Зе!команді невдоволення багатьох українців.
Тим часом рішення суду дало й надію родичам утримуваних Росією українських моряків та політв'язнів на їх швидке повернення додому. Принаймні після появи новини про звільнення Цемаха Путін анонсував "фіналізацію" переговорів про "досить великий, масштабний" обмін, який проводиться, "виходячи з міркувань гуманності".
Цемах - один із ключових свідків у справі про катастрофу MH17. У 2014 році він був командиром протиповітряної оборони бойовиків "ДНР" на тій ділянці, де 17 липня 2014 року збито малайзійський "Боїнг". У результаті спецоперації СБУ цього літа Цемаха вивезли в Київ із непідконтрольної українській владі території Донбасу. Його звинувачують в участі в терористичній організації (ч.1 ст.258-3 Кримінального кодексу України).
У Нідерландах Цемах має статус підозрюваного, про що головний прокурор країни Фред Вестербеке поінформував ГПУ ще 30 серпня. Для голландців можливість допиту Цемаха представниками Спільної слідчої групи (JIT), що розслідує катастрофу "Боїнга", має важливе значення в руслі подальших перспектив судового процесу щодо MH17.
У Москві не хочуть допустити його участі в судовому процесі. Хоча Цемах поки що не дав зізнавальних свідчень українським слідчим, але те, що росіяни у властивій їм манері висунули ультиматум, доводить не тільки їхню крайню зацікавленість у ньому, а й його поінформованість.
За даними DT.UA, ще в серпні Цемах у списках на обмін не значився. Але наприкінці місяця з'явилася інформація про те, що Росія вимагає від української сторони включити Цемаха до переліку обмінюваних на українських військових моряків та політв'язнів. І Україна нібито погодилася на це. Про що й повідомило інтернет-видання Bellingcat, яке спеціалізується на розслідуваннях. "Досить безхребетна угода української влади, яка вплине на юридичну справу MH17", - написав 30 серпня керівник Bellingcat Еліот Гіггінс.
Уже тоді в Нідерландах різко відреагували на таку перспективу. Нагадаємо, що більшість із 298 загиблих рейсу MH17 - голландці. Саме ця трагедія привела до посилення європейських санкцій проти Росії: тільки після того, як було збито "Боїнг", ЄС схвалив секторальні санкції проти РФ. Цього тижня, 4 вересня, 40 депутатів Європарламенту звернулися до Володимира Зеленського з проханням не включати Цемаха до списку обміну з Росією, оскільки цей бойовик - важливий свідок у справі MH17.
Проте на Банковій вирішили внести Цемаха в список, щоб обміняти на утримуваних Росією українських моряків та політв'язнів. Хоча, оскільки є рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, Росія зобов'язана виконати його й повернути Україні захоплених військових моряків та судна без жодних умов.
Щоб звільнити Цемаха з-під варти, українська влада пішла на порушення юридичних процедур.
22 серпня Шевченківський районний суд ухвалив рішення про продовження утримування колишнього бойовика під вартою на 60 днів - до 20 жовтня. Цемах і його адвокат, фактично, з цим погодилися, оскільки в установлений законом термін (а в цьому випадку - до 28 серпня) не подали апеляції. За словами наших джерел у ГПУ, апеляційну скаргу було подано від імені Цемаха з порушенням строків - 3 вересня, а вже через день Київський апеляційний суд ухвалив рішення звільнити обвинувачуваного в участі в терористичної організації під особисте зобов'язання.
Почувши новину про звільнення Цемаха з-під варти, міністр закордонних справ Нідерландів Стеф Блок заявив, що останні повідомлення з Києва викликають багато запитань. Представники Спільної слідчої групи уточнили, що тепер буде складно з ним зустрітися: "Хотілося б, щоб він залишався в Україні й ми могли з ним поговорити". А родичі загиблих у катастрофі MH17 висловили цілком обґрунтовані сумніви в тому, що тепер Цемах з'явиться в суді. Очевидно, що подальша реакція голландського суспільства буде значно різкішою.
Але в Зе!команди на все одна відповідь: це робиться задля повернення українських моряків, Сенцова, Гриба, Карп'юка, Балуха, Сущенка та інших політв'язнів.
Намагаючись визволити полонених українських моряків і політв'язнів, Зеленський опинився перед непростим вибором - живі люди чи національні інтереси. Оптимальний варіант - органічно поєднати перше з другим: урятувати людей, дотримуючись інтересів держави. Але в житті рідко трапляються ідеальні варіації. І, хоча рішення, прийняте президентом, обіцяє серйозні негативні наслідки, по-людськи воно зрозуміле. Адже це природно - рятувати своїх, котрі потрапили в біду.
Втім, занадто часто політики приймають шляхетні рішення не так зі шляхетних міркувань, як ради кількох зайвих хвилин на екранах телевізорів і сотні схвальних постів у соцмережах, особливо не замислюючись над наслідками своїх дій. Які ж мотиви українського президента?
На це запитання важко відповісти. Не хочеться думати, що в рішенні Зеленський керувався прагненням пропіаритися на темі звільнення військовополонених. Цілком припускаю, що Зеленський відчув особисту відповідальність за долі українських моряків, коли зустрічався з їхніми рідними та близькими, дивився в очі матерям. Принаймні сам Зеленський стверджує, що носить браслети з іменами полонених моряків. І, зважаючи на все, заради того, щоб прискорити повернення військовополонених, президент готовий піти на багато що й пожертвувати багато чим.
Але де тут межа? Як бути з тими, хто, співпрацюючи з російськими спецслужбами, передавав інформацію про українські бойові порядки, після чого російські служиві й бойовики нападали, вбиваючи наших солдатів? Київ готовий відпускати таких зрадників? Судячи з усього, так: в один день з Цемахом суд звільнив з-під варти й офіцера запасу Олександра Ракушина, підозрюваного в роботі на російську ФСБ. Він теж включений до пакету з обміну. Пізніше з'явилася інформація, що до обміну готують і засуджених за держзраду та дезертирство колишніх українських військовослужбовців Максима Одинцова й Олександра Баранова.
А як бути з юридичними процедурами? Вище вже йшлося, що під час прийняття українським судом рішення про звільнення Цемаха з-під варти було порушено юридичні процедури. Більше того: Володимир Цемах - громадянин України. А, згідно зі статтею 25 Конституції, громадянин України не може бути виданий іншій державі. Проте, готуючи обмін, гарант, схоже, готовий переступити через Конституцію. (Цікаво, чи згадає Зеленський про ці норми, наприклад, якщо американці попросять передати їм, скажімо, Коломойського?)
І, хоча українське суспільство прагне якнайшвидшого звільнення моряків та політв'язнів, та чи зважував Зеленський також іншу шальку терезів - реальну загрозу того, що звільнення свідка у справі MH17 і його передача Росії може негативно вплинути і на відносини України із Заходом, і на перебіг судового процесу? І не тільки на майбутній процес у голландському суді у справі збитого "Боїнга", а й на поточний - у Міжнародному суді ООН, де Україна обвинувачує Росію в порушенні Конвенції ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму.
Намагаючись урятувати конкретних людей, чиїми прізвищами повниться етер і суспільний запит на повернення яких уміло підігрівається російськими спецслужбами, - чи бажає Зеленський, щоб були покарані й винні у катастрофі MH17, а Україна виграла ініційовані нею справи проти РФ в міжнародних судах? Чи важливе для нього збереження міжнародних санкцій проти Росії, поки та окупує Донбас і Крим? Чи існують "червоні лінії", яких він не переступить, прагнучи припинити війну й відновити суверенітет над Сходом?
На ці запитання неможливо відповісти: позиція президента досі невідома.
Цілком природно, що Україна турбується про своїх громадян, які перебувають у російських в'язницях і таборах. Але чи розуміє Зеленський, демонструючи відкрито пріоритетну турботу про полонених, що Україна тим самим показує ворогам свою слабкість і Кремль буде цим користуватися? Адже окупантам достатньо захопити в полон ще кілька десятків людей, щоб диктувати нам будь-які умови.
Чи готовий Зеленський не тільки робити все для визволення українських громадян з російських в'язниць, а й відповідати на кожен удар ворога по українських бойових позиціях або населених пунктах? Адже коли згадують Ізраїль, який одного разу випустив із в'язниць тисячу палестинців задля повернення свого солдата, то забувають, що щоразу у відповідь на ракетні обстріли своїх міст і кібуців він завдає вдесятеро потужніших ударів.
Ще тиждень тому українські експерти попереджали: звільнення Цемаха посилить аргументи прибічників пом'якшення санкцій проти Росії й послабить позиції України з урегулювання конфлікту в Донбасі. Більше того, рішення Києва може призвести до того, що Нідерланди розірвуть з Україною угоду про Спільну слідчу групу (яка передбачає координацію позицій сторін з усіх аспектів слідства) і перекладуть виключно на нашу країну всю відповідальність за перспективи подальшого розслідування.
До того ж, як видно з акції протесту й коментарів у соцмережах, частина українського суспільства не готова приймати політику "все задля звільнення". І до цієї думки Зе!команді теж слід прислухатися, якщо вона не хоче вдихати на Банковій гар палаючих шин.
Заодно не завадило б поцікавитися й думкою співробітників спецслужб і бійців спецпризначення, які за лінією фронту, ризикуючи життям, проводять операції і захоплюють бойовиків та зрадників, а потім дізнаються, що підозрюваних в участі в терористичних організаціях звільняють з-під варти. Тим більше що під час проведення ж спецоперації із захоплення Цемаха загинув військовослужбовець 74-го окремого розвідувального батальйону.
Очевидно, що рішення українського керівництва на кшталт згоди на обмін Цемаха вкрай негативно позначаться і на бойовому дусі, і на мотивації військових.
Росіяни - майстри інформаційних операцій. І весь процес переговорів щодо обміну полоненими та політв'язнями (за інформацією DT.UA, від української сторони його курирує помічник президента Андрій Єрмак) проводиться як тривала інформаційно-психологічна операція, метою якої є президент України. В результаті цієї операції Москва поставила Зеленського в ситуацію, в якій він, незалежно від свого рішення, зазнає іміджевих втрат. Звільнення й передача Росії Цемаха викликає обурення Нідерландів і частини українського суспільства. Відмова від цього - обвинувачення у зриві обміну та нелюдяності. А Москва при цьому одним махом закриває два неприємних питання - і проблему виконання рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права, і проблему свідка у справі MH17.
Звісно, президентові нелегко. Він змушений приймати досить непрості рішення. Головне - щоб вони не були продумані й змодельовані в Кремлі, а український президент не виступав би лише інструментом їх реалізації.