"Укроборонпром" порівняно оперативно й по-своєму чітко відреагував на публікацію в DT.UA статті "Тінь війни". Державний концерн, чиї підприємства й посередницькі фірми під час воєнних дій продавали зброю захисникам України, подав до суду на тижневик "Дзеркало тижня. Україна", автора статті Дмитра Менделєєва та активіста-волонтера батальйону "Азов" Світлану Зварич. Не відстало й Міністерство оборони. Обидві організації вирішили захистити свою ділову репутацію.
Ми не втомлюватимемо читачів докладним розбором позовної заяви, яка сама в собі несе доказ незаконної діяльності концерну і його підприємств: завдяки тимчасовому виконувачеві обов'язків генерального директора концерну С.Пінькасу, редакції вдалося отримати практично повні дані про згадані в "Тіні війни" договори реалізації на внутрішньому ринку зброї та бойової техніки.
Пункт №1. До відома Міністерства оборони, "Укроборонпрому" та інших комерційних структур, масштабний продаж зброї всередині країни вже сам собою є злочином. У жодній країні світу не існує легальної схеми продажу озброєнь та бойової техніки на внутрішньому ринку. Ще раз акцентую увагу на тому, що цю продукцію мають право купувати на внутрішньому ринку тільки військові формування, створені відповідно до законодавства. Це означає, що всередині країни жодна комерційна структура - ні державна, ні приватна, ні фізична, ні юридична особа - не мають права купувати зброю і бойову техніку для власних потреб.
Усе майно військового і подвійного призначення, вивільнене Генштабом Міноборони як зайве, може бути реалізоване виключно за межами України. Зняти зброю і бойову техніку з обліку у військах можна тільки після передачі цього майна іноземному покупцеві. На практиці ж відбувається інакше. Один із таких епізодів згадувався в попередніх матеріалах про історію з ТОВ "НВК "Техімпекс" (див. DT.UA, №41 від 09.11.2013 р.), яке за такою ж схемою, за сприяння ДП "Укроборонсервіс", спочатку купило на внутрішньому ринку авіадвигуни, а потім через той-таки "Укроборонсервіс" продало їх як власне майно на зовнішньому ринку. Дельта від цієї операції, за підрахунками Держфінінспекції, становила 4,6 млн грн. При цьому двигуни територію військової частини не залишали, а контракт з іноземним покупцем "Укроборонсервіс" підписав задовго до купівлі військового майна "НВК "Техімпекс" на внутрішньому ринку. Але при цьому зазначимо, що такі незаконні угоди здійснювалися в мирний час. А ось продавати зброю під час війни своїм же воїнам - це не просто злочин. Це - блюзнірство. До речі, у матеріалах позовної заяви "Укроборонпрому" "Техімпекс" знову згадується як покупець майже 27 тисяч автоматів АКМ.
Пункт №2. Усе військове майно, згадане в попередньому матеріалі "Тінь війни", було продане уповноваженими підприємствами на внутрішньому ринку. "Необхідно назвати "героїв", які особливо відзначилися в розпродажі військового майна. Так, за даними на перше півріччя, тільки у 2014 р. державна фірма "Укрінмаш" на внутрішньому ринку продала 35900 автоматів АКМ (калібр 7,62 мм), 1237 гранатометів РПГ-7У, майже 5 тис. авіаційних ракет, 60 протитанкових ракетних комплексів "Фагот". Ще одне державне підприємство, "Промоборонекспорт", продало на внутрішньому ринку десять БТР-70, підприємство "Спецтехноекспорт" - 23 безпілотники "Рейс". Кому пішли 10 тис. касок і два вертольоти Мі-8? Перелік продавців і "товарів" досить розлогий". Про те, що перелік розлогий, свідчить звіт Міноборони про відчужене військове майно через уповноважені урядом підприємства, підписаний директором департаменту фінансів МО (копію
повного переліку див. на сайті). Ви можете повірити, що з цим звітом керівники "Укроборонпрому" не ознайомлені?
Копію повного переліку дивиться за посиланням.
Ба більше, пункт №3. Позивачі стверджують, що зброя продавалася до офіційного оголошення АТО, а не після. Буквоїди не помітили "зелених чоловічків" у Криму, тисяч найманців і сотень професійних інструкторів іноземної держави на Донбасі. Постає запитання: а кому ж тоді зброя продавалася на внутрішньому ринку? При тому що зброєю та бойовою технікою наші захисники мають бути озброєні безплатно, а не за гроші добродійників. Із бюджету на ці потреби виділено астрономічні кошти. Однак державні й уповноважені урядом структури не зупинили продажу зброї, якої так бракує фронту, ні до, ні під час АТО. Про що свідчать дати реалізації контрактів у графах зазначеного переліку. Ба більше, навколо цього майна кружляють ділки різного штибу, які пропонують потенційним покупцям свої послуги. Дійшло до того, що покупцям пропонують особливу послугу - вивести військове майно з бойового складу. Природно, що без корупціонерів у погонах і державних комерсантів таке практично провернути неможливо.
Саме з такими діячами й зіштовхнулася Світлана Зварич, яка забезпечує за благодійні кошти поставки зброї та бойової техніки добровольцям, що беруть участь у бойових діях на сході країни. Їй слово:
- Є у нас державний концерн "Укроборонпром". На його сайті є розділ "місія". У цьому розділі вказано, що одним із завдань державного підприємства є "найбільш повне задоволення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань у новітніх зразках озброєння, здійснення модернізації, ремонту та утилізації". Щоб виконувати цю почесну місію, державний концерн об'єднав десятки підприємств оборонного комплексу. Здавалося б, коли ж іще якнайповніше задовольняти потреби ЗСУ та добровольчих формувань новітнім озброєнням, модернізувати й ремонтувати техніку, як не в часи бойових дій? Однак українське воєнне життя показало, що цю місію державний концерн виконати не може. А це означає, що потрібні зміни, потрібні негайні й продуктивні реформи.
І Міністерство оборони, і місіонерів треба реформувати. Потрібна кардинальна зміна матеріально-технічного забезпечення, потрібні зміни в порядку передачі техніки та зброї військовим формуванням, потрібна державна підтримка новітніх військових розробок та військового виробництва. А ще потрібен глибокий аналіз і висновки щодо нинішніх ситуацій, коли "інші військові формування", якими є добровольчі батальйони, зі стрілецькою зброєю протистоять ворожим танкам, у зоні бойових дій їздять шкільними автобусами тощо. І це в той час, коли Інтернет рясніє оголошеннями про продаж військової техніки з припискою - "щойно з конверсії".
Чесно кажучи, після виходу статті "Тінь війни" ми очікували відвертої розмови з місіонерами, які монополізували місію якнайповніше задовольняти потреби Збройних сил України та інших військових формувань новітніми зразками озброєння, яких немає у добровольців. Однак замість аналізу, замість спроб отримати інформацію про посередників, про місця продажу, про обставини, до нас надійшов… позов від державного концерну "Укроборонпром" і Міністерства оборони про захист ділової репутації. Загалом, ділову репутацію цим двом інституціям краще обстоювати серед бійців і офіцерів, які воюють на фронті. А там оцінка, хоч і щира, але мало цензурна.
Державний концерн "Укроборонпром" обурився "успішним "збройним" шопінгом", коли в липні цього року за безготівкові гривні Благодійного фонду для добровольців було закуплено 200 автоматів (АКМ 7.62) і 20 кулеметів КМ на заводі "Маяк", який входить до державного концерну "Укроборонпром". Договір було укладено 28 липня 2014 р. А тепер увага: "Укроборонпром" у позові стверджує, що зброю було закуплено до початку АТО! Тобто 28 липня 2014 р., на день укладення договору, ніякого АТО не було! Ось так - не було в нас сотень убитих і поранених, не було російських і проросійських бойовиків! Не-бу-ло!
Я є волонтером Благодійної організації "Благодійний фонд освітніх інновацій". БФ опікується матеріально-технічним забезпеченням батальйону "Азов", який нещодавно став полком. "Азов", незважаючи на твердження "Укроборонпрому" про те, що влітку ніякого АТО не було, з березня цього року воює на сході. Спочатку це був "Чорний корпус". У травні "чорні чоловічки" стали батальйоном МВС "Азов". У Вікіпедії можна прочитати про бойові операції "Азова". Коротко: "чорні чоловічки" провели цілу низку успішних партизанських акцій, а від початку травня вступили у військове протиборство з сепаратистами на південному сході Донецької області. Ініціатором створення і керівником "Чорного корпусу" був Андрій Білецький.
13 червня 2014 р. батальйон "Азов" визволив від бойовиків Маріуполь - місто, що має понад 500 тис. населення. На початок липня "азовці" практично повністю контролювали узбережжя Азовського моря, визволили від бойовиків Мар'їнку і першими ввійшли в Донецьк. Підрозділи батальйону вели важкі бої на підступах до Іловайська. Нині "Азов" задіяний в обороні Маріуполя. Зона відповідальності: південний схід Донецької області. За час бойових дій батальйон "Азов" втратив 14 бійців, поранено 27. Більше 40 бійців представлено до нагород різних рівнів.
Отже, в суді нам треба довести: а) станом на 28 липня 2014 р. в Україні йшла війна під назвою "АТО"; б) добровольці реально воювали і воюють; в) добровольчим батальйонам потрібна зброя; г) державні структури продають зброю для добровольців.
Добровольці постійно наголошують - техніки і зброї не вистачає! "На Донбасі давно вже триває не антитерористична операція, а справжня російсько-українська війна. Проте українським добровольцям досі відмовляють у повноцінному забезпеченні бронетехнікою і зброєю", - про це в серпневому ефірі 5 каналу заявив один з командирів 11-го батальйону територіальної оборони "Київська Русь" Василь Щербаков. З такою ж заявою виступив командир добровольчого батальйону "Донбас" Семен Семенченко: "Батальйону "Донбас", як і Національній гвардії, не вистачає зброї, яка є у Міністерства оборони. Потрібно, щоб нам від Міністерства оборони передали частину зброї, оскільки вона там є, а в Національної гвардії її немає". "Нас посилають в бій, щоб ми захищали Батьківщину, - і без зброї", - нарікав командир батальйону ОУН на прізвисько "Бас" під адміністрацією президента 4 вересня. Не вистачало зброї і батальйону "Азов". Тож у липні, за дорученням командира батальйону "Азов" та "Благодійного фонду освітніх інновацій", я побувала на заводі "Маяк". Там вислухала нарікання керівництва заводу на "Укроборонпром", на Міністерство оборони, на керівництво уряду стосовно того, що під час війни ті не купують "маяківської" зброї для армії та добровольців, і завод змушений продавати її за кордон. Лише за три місяці АТО завод "Маяк" продав за кордон більше зброї, ніж за весь минулий рік. Мені, як і Сергієві Одаренку - автору матеріалу про український оборонпром (журнал "Кореспондент", №24), показали "поклади" автоматів і кулеметів і навіть дали постріляти. Показали ще фільм про БРДМи, які нібито були вироблені чи-то для Іраку, чи-то для якоїсь африканської країни, і запропонували їх купити… по 176 тис. дол., але готові були торгуватися. Доповіла про все побачене і почуте керівництву, яке вперто не хотіло вірити, що такі скарби зовсім поруч. Однак вирішили спробувати озброїтися, і 18 липня Благодійний фонд надіслав до МВС листа за №11/23-07: "Благодійна організація "Благодійний фонд освітніх інновацій" готова закупити для бійців спецбатальйону "Азов", який входить до складу Міністерства внутрішніх справ України і задіяний у Антитерористичній операції, необхідне військове обладнання і зброю виробництва ПАТ "Завод "Маяк". 23 липня від заводу "Маяк" на мою електронну пошту надійшов проект договору, а вже 28 липня "Договір на постачання майна спеціального призначення" було підписано під №143-ю. Це "майно" відрізнялося від того, про яке йшлося в поданій нами заявці: БРДМи на практиці виявилися з купою проблем. У процесі редагування договору збільшили кількість автоматів зі 100 штук до 200. Ціна - 2,5 тис. грн! Ну чого ж не взяти більше? Остаточний перелік "майна" - 200 штук автоматів АКМ, 20 кулеметів КМ, станки й короби під патрони. Завод "Маяк" підготував першу партію зброї. МВС її отримало і передало добровольчому батальйону. 30 липня Благодійний фонд заплатив заводу "Маяк" 190 832,04 грн, а 20 серпня ще 250 тис. грн. Тепер завод "Маяк" стверджує, що мав справу лише з МВС. Тоді на якій підставі кошти прийняв від Благодійного фонду? Може, завод "Маяк" їх поверне?
Ознайомитись с договором можна за посиланням.
До речі, халепа вийшла не лише з кулеметами, які нам спочатку поставили без стволів. Окремий скандал - зі станками під кулемети. Після підписання договору виявилося, що завод "Маяк" їх не виробляв і навіть креслень на них не мав. Однак два станки нам усе ж таки передали. А от двох інших, які фігурують у договорі і які вкрай потрібні, немає досі. І в цьому випадку "Укроборонпром" не переймається діловою репутацією.
Тепер про СБР-3, гарячу лінію та про те, як радіолокаційна станція стала інженерно-будівельною машиною. Гаряча лінія була і є. І ми на неї телефонували, бо "купилися" на прес-реліз, розповсюджений державним концерном у серпні 2014 р., де повідомлялося, що гарячу лінію відкрито насамперед для швидкої комунікації з волонтерами та волонтерськими організаціями. "Ми прагнемо об'єднати зусилля тисяч українців, які в складний період роблять усе можливе для підтримки українського війська і захищеності нашої країни", - йдеться в повідомленні "Укроборонпрому". Телефон гарячої лінії "Укроборонпрому": (044) 489-18-54, і саме на цей номер ми телефонували, намагаючись отримати СБР-3 або "Барсука". Факти дзвінків легко перевірити за даними операторів.
СБР-3 - це радіолокаційна станція ближньої розвідки, яка призначена для виявлення техніки, що рухається, і живої сили противника у будь-який час доби і року за відсутності оптичної видимості (у тумані, диму, пилюці, при атмосферних опадах). Вона має такий вигляд: (фото). СБР-3 або її аналог "азовці" потребують давно. Вона незамінна в степах і для спостережень за морем. Обпікшись на гарячій лінії, батальйон звернувся до МВС із проханням отримати цю радіолокаційну станцію в Міністерстві оборони. З Міністерства оборони надійшла відповідь за №220/8480 від 01.10.2014 р., де повідомляється, що "Міністерство оборони України має можливість передати військову техніку, яка за своїм технічним станом потребує проведення капітального ремонту, а саме, БАТ-2, МДК-3, БРДМ-2, ІМР, СБР-3", і пропонується її оглянути "з метою прийняття рішення щодо її відновлення і подальшої експлуатації". Про який капітальний ремонт радіолокаційній станції СБР-3 йдеться? Міністр оборони Гелетей зарахував цей радіоелектронний девайс до… інженерно-будівельної техніки? Хоча, звичайно, після заяви міністра Гелетея про застосування ядерної зброї в степах України, це вже й не видається катастрофою.
Мала продовження також історія з інженерними машинами БАТ-2, які нам пропонували посередники і демонстрували на території однієї з ніжинських військових частин. Відповідно до цитованого вище листа наш представник разом зі співробітником МВС поїхав оглядати техніку. До тих БАТів, які нібито були продані ще одним державним концерном - "Техвоєнсервіс" - за рахунком №186 від 12.02.2014 р. і які нам пропонували по 20 тис. дол., не допустили. Пояснення - саме ці БАТи перебувають на балансі інженерних військ! А як тоді їх збиралися продати? Відповіді на ці запитання та інші шукає військова прокуратура, - завершує Світлана Зварич.
Утім, військова прокуратура шукає відповідь і на інше запитання. Власне, відповіддю на нього й став позов державних структур до тих, хто посмів обуритися: а) продовженням торгівлі зброєю на зовнішньому та внутрішньому ринках тоді, коли її бракує захисникам країни; б) масштабним продажем уповноваженими Кабміном структурами й держпідприємствами зброї на внутрішньому ринку України; в) продажем Українською державою зброї захисникам Батьківщини за гроші, зібрані громадянами. Наважимося припустити, що поштовхом до такої реакції стало доручення президента України Петра Порошенка, подане Генеральному прокуророві Яремі 7 вересня 2014 р. Доручення народилося через два дні після виходу статті "Тінь війни" і було сформульоване під час засідання в АП із силовиками. У дорученні йдеться: "За результатами проведеної перевірки, у разі підтвердження наявності складу злочину за ознакою підриву обороноздатності держави, притягнути до відповідальності (увага! - Ред.) автора статті про продаж зброї та військового майна, яку було викладено на сайті інтернет-видання "Дзеркало тижня". Термін - два тижні".
Шок. Вбивча логіка.