Своє 70-річчя Організація Північноатлантичного договору зустрічає в бойовому настрої.
Хоча НАТО й не бажає конфронтації з Росією, "яка встає з колін", але дії Москви змушують Брюссель посилювати східний фланг альянсу. І водночас зміцнювати безпеку України й Грузії.
Після торішнього захоплення Росією українських військових кораблів і взяття в полон моряків для чорноморських держав загрози тільки зростають. Зокрема й для членів НАТО - Болгарії, Румунії, Туреччини. Щоб притлумити запал Росії, яка намагається приватизувати Чорне море, минулого четверга у Вашингтоні на зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів альянсу ухвалили пакет заходів щодо посилення безпеки в Чорноморському регіоні.
"Ми погодили пакет заходів, які дозволять підвищити нашу поінформованість про ситуацію на місцях і посилити підтримку України й Грузії", - пояснив рішення генсек НАТО Єнс Столтенберг. Серед іншого ухвалений пакет передбачає: розширення масштабів повітряної розвідки, посилення присутності кораблів НАТО (включаючи їхні візити в українські й грузинські порти, а також проведення навчань), обмін інформацією з Україною й розвідданими - з Грузією.
Нагадаємо, що відразу ж після нападу Росії на українські військові кораблі в районі Керченської протоки Київ порушував у Брюсселі питання про розширення присутності НАТО в Чорному морі. Однак в альянсі не поспішали робити цей крок. Здебільшого тому, що багато європейських країн розглядали таку пропозицію як крок до ескалації. Але за чотири місяці позиція учасників євроатлантичного союзу змінилася. Для цього є кілька причин.
По-перше, в умовах, коли Росія змінює тактику й відходить від звичних гібридних дій, активна мілітаризація Криму, посилення російської військової присутності в Чорному морі дедалі більше турбують США, лякають Румунію і тривожать інших європейських членів альянсу. Слова заступника генсека НАТО Роуз Геттемюллер про те, що захоплення українських військових моряків показує, наскільки загострюються виклики з боку РФ, яка намагається поширити свій контроль у регіоні, - це прояв стурбованості всіх 29 членів альянсу розвитком ситуації в регіоні.
Очевидно, що в НАТО хотіли б краще розуміти, що відбувається не тільки в Криму, а й у всьому Чорноморському регіоні (за словами Є.Столтенберга, "життєво важливому регіоні"), щоб відповідна реакція на дії Кремля була максимально швидкою і ефективною. Адже Чорне море - це не тільки транспортний коридор, через який Росія здійснює військові поставки в Сирію, а й регіон, що має значні запаси нафти й газу. І в Румунії серйозно стурбовані безпекою своїх бурових і видобувних платформ: росіяни вже зробили над ними кілька демонстративних польотів.
По-друге, збільшуючи кількість військових кораблів у Чорноморському регіоні й тим самим звужуючи можливості Росії діяти більш агресивно, у Брюсселі й інших столицях країн-членів НАТО також мають намір зміцнити гарантії свободи судноплавства в Чорному морі. Це питання особливо принципове не тільки для причорноморських держав - Болгарії, Грузії, Румунії, Туреччини й України, а й для Сполучених Штатів і Великої Британії.
Примітно, що, за повідомленням Посольства України в Сполучених Штатах, днями комітет у закордонних справах Сенату затвердив і рекомендував до схвалення резолюцію, яка закликає, зокрема, забезпечити свободу навігації в Чорному морі. І не випадково, анонсуючи рішення щодо посилення безпеки в Чорноморському регіоні за день до його ухвалення, постпред США при НАТО Кей Бейлі Гатчісон заявила: союзники по НАТО мають бути впевнені, що води Чорного й Азовського морів є відкритими для вільного судноплавства, "що країни Чорноморського басейну й розташовані довкола нього захищені від російського втручання".
Такий підхід Вашингтона та його союзників усіляко вітають у Києві, де вважають, що на Азовське море й Керченську протоку поширюється дія Конвенції ООН з морського права й гарантується свобода судноплавства для кораблів третіх країн. А цей підхід заперечують у Москві. Втім, в Україні й Росії звернули значно більшу увагу на іншу частину заяви американського дипломата: введення великої кількості кораблів альянсу в Чорне море гарантуватиме безпеку проходження українських суден через Керченську протоку й Азовське море.
Не дивно, що в Києві рішення альянсу сприйняли із цілком зрозумілим ентузіазмом, оскільки впевнені, що посилена група кораблів країн-членів НАТО сприятиме зміцненню безпеки в регіоні. Звичайно, малоймовірно, що Росія пропустить кораблі альянсу в Азовське море. Але слова Гатчісон означають, що НАТО готове супроводжувати наші кораблі до Керченської протоки. Такий супровід значно знижує загрозу нападу на українських моряків у міжнародних водах: для Кремля різко зростає ціна такого наказу. А отже, з'являється можливість перегнати українські військові кораблі з Чорного моря в Азовське, посиливши там наше військово-морське угруповання.
У Москві ж заява американського дипломата (так само як і саме рішення військово-політичної організації) викликала прогнозовано різку реакцію. МЗС РФ звинуватило і НАТО, і представника США при альянсі у "спонуканні Києва до нових провокацій". Російські політики й навколокремлівські експерти в алармістському тоні заговорили про перспективу виникнення нової Карибської кризи, а парламентарі й дипломати, заявивши, що Сполучені Штати нарощують військову міць у Чорному морі, пообіцяли вжити відповідних "військово-технічних заходів".
Утім, НАТО й до цього рішення очільників зовнішньополітичних відомств було присутнє в Чорному морі. І не тільки у вигляді флотів причорноморських країн-членів альянсу: у чорноморську акваторію також постійно заходять кораблі інших учасників євроатлантичної організації. Демонструючи прапор, вони наносять дружні візити, беруть участь у навчаннях, здійснюють патрулювання.
Уже в січні нинішнього року в чорноморську акваторію заходили американський ракетний есмінець "Дональд Кук" і десантний корабель морської піхоти "Форт Макгенрі". Нині в Чорному морі перебувають кораблі Другої постійної військово-морської групи НАТО. Вони візьмуть участь у багатонаціональних морських навчаннях альянсу "Морський щит-2019", які відбудуться з 5 по 13 квітня. Навчання проводяться в територіальних водах Румунії, а також у міжнародних водах Чорного моря.
Правда, перебування військових суден нечорноморських держав обмежується низкою вимог конвенції Монтре, ухваленої 1936 року для регулювання режиму проходження військових кораблів через протоки Босфор і Дарданелли. Проте 2018 року кораблі країн-членів альянсу провели в Чорному морі 120 днів, тоді як 2017-го - 80. Ще більша військова присутність Заходу загалом і НАТО зокрема стане фактором стримування для Росії при ухваленні нею рішення про застосування силових засобів у Чорноморському регіоні.